Постанова

від 26.06.2018 по справі 210/200/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/200/18 22-ц/774/1207/К/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2018 року м.Кривий Ріг

Справа № 210/200/18

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М.

секретар судового засідання - Гладиш К.І.

сторони:

заявник начальник Металургійного відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_2М,

боржник ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Гранд Престиж Плюс - власник ОСОБА_4,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу апеляційну скаргу боржника ОСОБА_4 на ухвалу Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 січня 2018 року, яка постановлена суддею Літвіненко Н.А. у місті ОСОБА_1 Дніпропетровської та повне судове рішення складено 17 січня 2018 року , -

В С Т А Н О В И В:

17 січня 2018 року начальник Металургійного відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_2звернувся до суду з поданням про обмеження ОСОБА_4, яка є власником ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Гранд Престиж Плюс (надалі - ТОВ Гранд Престиж Плюс ), у праві виїзду за межі України.

Подання мотивоване тим, що на виконанні в Металургійному відділі державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області перебуває зведене виконавче провадження ВП № 52192810 в склад якого входить: з 26.07.2016 року виконавче провадження АСВП №51771140 з примусового виконання наказу №922/6305/15 від 19.02.2016 року про стягнення з ТОВ Гранд Престиж Плюс на користь ОСОБА_5 боргу в розмірі 188092,79 грн.; з 02.06.2017 року виконавче провадження АСВП №54059985 з примусового виконання наказу №916/2437 від 09.12.2016 року про стягнення з ТОВ Гранд Престиж Плюс на користь ТОВ ПБК Інтобуд боргу в розмірі 551570,46 грн.; з 26.10.2017 року виконавче провадження АСВП №55012671 з примусового виконання наказу №904/6877 від 22.09.2017 року про стягнення з ТОВ Гранд Престиж Плюс на користь ДП Навчально-курсовий комбінат Кривбасбуд боргу в розмірі 123862,94 грн.; з 15.11.2017 року виконавче провадження АСВП №55174248 з примусового виконання наказу №904/8108 від 10.10.2017 року про стягнення з ТОВ Гранд Престиж Плюс на користь ТОВ Нова Пошта боргу в розмірі 10036,24 грн.

За вказаними виконавчими документами боржником є ТОВ Гранд Престиж Плюс , власником якого є ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішення на сьогоднішній день боржником не виконані, декларацію не надано, будь яких дій спрямованих на його виконання не здійснено, що суперечить вимогам частини п'ятої статті 19 Закону України "Про виконавче провадження", у зв'язку з чим просив вирішити питання про обмеження у праві виїзду за кордон власника ТОВ Гранд Престиж Плюс ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1, паспорт громадянина України: АМ551003, виданий 21.07.2001 року Жовтневим РВ Криворізького МУ УМВС України у Дніпропетровській області, адреса: АДРЕСА_1.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 січня 2018 року подання задоволено.

Тимчасово обмежено у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон власника ТОВ Гранд Престиж Плюс ОСОБА_4 до повного виконання зобов'язань за виконавчими документами.

Копію ухвали для виконання направлено до Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України.

В апеляційній скарзі боржник ОСОБА_4 просить скасувати ухвалу суду та постановити нову ухвалу про відмову у задоволенні подання державного виконавця, посилаючись на те, що оскаржувана ухвала є невмотивованою та такою, що порушує норми процесуального законодавства. Так, законодавством передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. При цьому, судом не було встановлено факту саме винних дій боржника та факту його ухилення від виконання своїх зобов'язань. Крім того, зазначає, що вона добровільно з'являлася до державного виконавця, надавала свої пояснення та давала згоду на опис майна для його подальшої реалізації.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Учасники справи, будучи завчасно належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися, від начальника Металургійного відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_2надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, що (у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України) не перешкоджає розглядові справи.

Указом Президента України Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах №452 від 29 грудня 2017 року ліквідовано Апеляційний суд Дніпропетровської області та утворено Дніпровський Апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та ОСОБА_1.

Згідно пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті Голос України повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів ).

Відповідно до пункту 8 Розділу ХІІІ Цивільного процесуального кодексу України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Таким чином, Апеляційний суд Дніпропетровської області продовжує здійснювати свої повноваження до початку роботи Дніпровського Апеляційного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та ОСОБА_1.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на виконанні в Металургійному відділі державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області перебуває зведене виконавче провадження ВП № 52192810 в склад якого входить: з 26.07.2016 року виконавче провадження АСВП №51771140 з примусового виконання наказу №922/6305/15 від 19.02.2016 року про стягнення з ТОВ Гранд Престиж Плюс на користь ОСОБА_5 боргу в розмірі 188092,79 грн.; з 02.06.2017 року виконавче провадження АСВП №54059985 з примусового виконання наказу №916/2437 від 09.12.2016 року про стягнення з ТОВ Гранд Престиж Плюс на користь ТОВ ПБК Інтобуд боргу в розмірі 551570,46 грн.; з 26.10.2017 року виконавче провадження АСВП №55012671 з примусового виконання наказу №904/6877 від 22.09.2017 року про стягнення з ТОВ Гранд Престиж Плюс на користь ДП Навчально-курсовий комбінат Кривбасбуд боргу в розмірі 123862,94 грн.; з 15.11.2017 року виконавче провадження АСВП №55174248 з примусового виконання наказу №904/8108 від 10.10.2017 року про стягнення з ТОВ Гранд Престиж Плюс на користь ТОВ Нова Пошта боргу в розмірі 10036,24 грн.

Враховуючи значний термін невиконання боржником зобов'язань, начальник Металургійного відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_2звернувся до суду з поданням про обмеження власника ТОВ Гранд Престиж Плюс - ОСОБА_4 права виїзду за межі України до виконання судового рішення.

Постановляючи ухвалу про задоволенні подання про обмеження ОСОБА_4 у праві тимчасового виїзду за межі України до виконання обов'язків, покладених на ТОВ Гранд Престиж Плюс за виконавчими документами, суд першої інстанції виходив з того, що боржник ухиляється від виконання судового рішення, законні вимоги державного виконавця умисно не виконує.

Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

З огляду на ст. 2 Протоколу N4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року, ратифікованої Законом України Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції від 17.07.1997 року №475/97, визначено, що на здійснення права кожного залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Згідно статті 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права від 16.12.1966 року, ратифікованого Указом Президії Верховної Ради Української РАС Про ратифікацію Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права та Міжнародного пакту про громадянські і політичні права від 19.10.1973 року № 2148, передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Законодавством України зазначені правовідносини регулюються статтею 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Аналогічне положення закріплено й у статті 313 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Підстави для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон передбачені Законом України Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України".

Так, відповідно до п.2 ч.1 ст.6 цього Закону, громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта, якщо діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання - до виконання зобов'язань, або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов'язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України.

Частиною другою ст.6 цього Закону передбачено, що громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, передбачених пунктами 1-9 частини першої цієї статті.

Відповідно до положень частини першої статті 441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення.

Необхідною передумовою обрання такого заходу забезпечення виконання рішення суду, як обмеження боржника у праві виїзду за межі України, є встановлення судом дійсних обставин ухилення боржника від виконання судового рішення. Такі обставини суд повинен установити, виходячи з відомостей зазначених у поданні, матеріалів виконавчого провадження та пояснень державного виконавця.

В силу ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.

Відповідно наявність умислу та інші факти, як обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню.

Згідно зі статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно п.18 ч.3 ст.11 ЗУ Про виконавче провадження державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, у випадку, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань.

При цьому, з погляду значення словосполучення "ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)", вжите у п.5 ч.1 ст.6 Закону України Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" та у п.18 ч.3 ст.11 Закону України Про виконавче провадження , означає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків. У зв'язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання.

Ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об'єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб'єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов'язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.

Таким чином, поняття "ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням" варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Отже, особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне, то відповідно до положень ч.2 ст. 12 ЦПК України, наявність умислу та обставини, які є предметом посилання державного виконавця, як на підставу вимог подання про тимчасове обмеження особи у праві виїзду, підлягають доведенню.

Із наведеного уявляється, що обмеження виїзду за кордон може бути застосоване у разі наявності доказів про свідоме злісне ухилення боржника від виконання рішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи, подання державного виконавця обґрунтоване ухиленням ОСОБА_4, як власника ТОВ Гранд Престиж Плюс , від виконання покладеного судовими рішеннями обов'язку сплатити грошові кошти.

Разом з тим, матеріали справи не містять жодних відомостей, щодо свідомого ухилення боржника ОСОБА_4, як керівника та власника ТОВ Гранд Престиж Плюс , від виконання зобов'язань.

Натомість, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_4 з'являється на виклики державного виконавця, надала пояснення з приводу діяльності ТОВ Гранд Престиж Плюс (а.с. 63) та просила описати майно товариства для його подальшої реалізації (а.с. 64-66).

За таких обставин колегія суддів вважає, що державним виконавцем не надано достатніх та належних доказів, які неспростовно свідчили б про те, що боржник ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судом.

Таким чином, подання начальника Металургійного відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_2 про обмеження ОСОБА_4 в праві виїзду за межі України до виконання нею зобов'язань, покладених судовим рішенням на ТОВ Гранд Престиж Плюс , є недостатньо обґрунтованим, передчасним та задоволенню не підлягає.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що аналіз доказів по справі та наведених норм права дають підстави для висновку про скасування оскаржуваної ухвали та постановлення нової ухвали про відмову у задоволенні вказаного подання.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. ст. 381-384 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу боржника ОСОБА_4 - задовольнити.

Ухвалу Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 січня 2018 року скасувати .

В задоволенні подання начальника Металургійного відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_2 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_4без вилучення паспортного документа - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 26 червня 2018 року.

Головуючий:

Судді: