Постанова

від 21.06.2018 по справі 802/37/18-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/37/18-а

Головуючий у 1-й інстанції:

Комар Павло Анатолійович

Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.

21 червня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Сушка О.О. Залімського І. Г. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Охримчук М.Б.,

представника позивача: Білошкурського О.В.,

представника позивача: Чорної О.М.,

представника відповідача: Сивого М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2018 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Консалтинг Експерт Груп "Діктум-Фактум" до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

В січні 2018 року позивач - приватне підприємство "Консалтинг Експерт Груп "Діктум - Фактум" звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0043851204 від 18 грудня 2017 року.

Вінницький окружний адміністративний суд рішенням від 15 лютого 2018 року адміністративний позов задовольнив у повному обсязі. Судове рішення мотивоване тим, що оскільки граничний строк сплати узгодженого зобов'язання по єдиному податку з юридичних осіб за третій квартал 2017 року припав на 19.11.2017 року, а позивачем згідно квитанції ПАТ КБ "ПриватБанк" №0.0.896647654.1 суму зобов'язання сплачено 18.11.2017, тому позивачем виконано зобов'язання зі сплати єдиного податку за третій квартал 2017 року.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що граничною календарною датою по сплаті грошового зобов'язання по єдиному податку третьої групи для позивача було встановлено 19 листопада 2017 року, а дата погашення такого зобов'язання 20 листопада 2017 року, тобто з пропуском в 1 день, тим самим порушено п. 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, для подання податкової декларації .

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що 18 листопада 2017 року (субота) в строки визначені пунктом 57.1. статті 57 ПК було сплачено єдиний податок з юридичних осіб в сумі 4 744 грн., а тому позивач належним чином виконав зобов'язання зі сплати єдиного податку. Податковим кодексом У країни, визначено, якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем. Однак, законодавцем не визначено, яким чином рахувати граничний строк сплати податків за декларацією , якщо останній день такої сплати припадає на вихідний /святковий день. При цьому, податковий орган, зарахував вищезазначену сплату лише 20.11.2017 року (понеділок).

В судовому засіданні представники позивача заперечували проти задоволення апеляційної скарги відповідача та просили суд залишити її без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2018 року - без змін.

Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити її.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства (далі -КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Головним управління ДФС у Вінницькій області, на підставі п. 20.1 статті 20 розділу І та статті 76 глави 8 розділу II ПК України, проведено камеральну перевірку щодо порушення правил сплати (перерахування) узгодженої суми грошового зобов'язання по єдиному податку третьої групи (юридичні особи) приватним підприємством Консалтинг Експерт Груп Діктум-Фактум згідно податкової декларації по єдиному податку третьої групи (юридичні особи) за три квартали 2017 року.

За результатами проведеної перевірки складений Акт №10386/50-01/39088124 від 05.12.2017 в якому зафіксовано порушення позивачем термінів сплати узгодженого грошового зобов'язання по єдиному податку третьої групи в сумі 4744 гривні, по яких граничний термін сплати наступив 19.11.2017, а фактична сплата настала 20.11.2017, тобто з затримкою погашення узгодженого грошового зобов'язання, відповідальність за що передбачена пунктом 126.1 статті 126 глави 11 розділу II Податкового Кодексу України.

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення №0043851204 від 18.12.2017 року, яким, за затримку на 1 календарний день сплати грошового зобов'язання в сумі 4744 грн. визначеного на підставі пункту 57.1 статті 57 та п. 295.3 ст.295 Податкового кодексу України, до ПП Консалтинг Експерт Груп Діктум-Фактум застосовано штраф у розмірі 10% у сумі 474,4 грн.

Згідно квитанції ПАТ КБ "ПриватБанк" №0.0.896647654.1 від 18.11.2017 позивачем було перераховано 4744 грн. на рахунок Головного управління державної казначейської служби України у Вінницькій області з призначенням платежу: єдиний податок з юридичних осіб за третій квартал 2017 року, які зараховані на відповідні рахунки казначейською службою лише 20.11.2017, що підтверджується зворотнім боком облікової картки платника податків ПП "Консалтинг Експерт Груп "Діктум - Фактум"..

На переконання позивача таке рішення податкового органу є протиправним та підлягає скасуванню, що стало підставою для звернення до суду із позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 14.1.152 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України погашення податкового боргу - зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.

Згідно пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 54.1 статті 54 ПК України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п. 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Однак, ПК України не визначено граничного строку сплати податків, якщо останній день сплати припадає на вихідний (святковий) день.

Відповідно до пункту 129.6 статті 129 Податкового кодексу України за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Разом з тим, в Європейській конвенції про обчислення строків (ETS N 76) від 16.05.1972, яка застосовується до обчислення строків у цивільних, комерційних і адміністративних справах, у статті 5 визначено, що при обчисленні строку суботи, неділі та офіційні свята враховуються. Однак, якщо diesadquem (для цілей цієї Конвенції термін "diesadquem" означає день, у який строк спливає) строку, до спливу якого має бути здійснена та чи інша дія, припадає на суботу, неділю, офіційне свято чи день, який вважається офіційним святом, встановлений строк продовжується на перший робочий день, який настає після них.

Згідно з пунктом 56.21 статті 56 ПК України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10 травня 2018 року в справі №813/2418/17 (адміністративне провадження №К/9901/39571/18).

Як встановлено судом першої інстанції, ПП "Консалтинг Експерт Груп "Діктум - Фактум" 07.11.2017 подано до Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області податкову декларацію по єдиному податку третьої групи з юридичних осіб за третій квартал 2017 року №18300, граничний термін сплати зобов'язання припав на 19.11.2017.

Разом з тим, сума податкового зобов'язання в розмірі 4744,00 грн. зарахована на відповідні рахунки казначейською службою лише 20.11.2017 року, що підтверджується зворотнім боком облікової картки платника податків ПП "Консалтинг Експерт Груп "Діктум - Фактум".

Враховуючи вищевикладене та з огляду на положення Європейської конвенції про обчислення строків, колегія суддів зазначає, що перенесення граничного строку сплати податкового зобов'язання, якщо останній день сплати припадає на вихідний день, продовжується на перший робочий день, який настає після нього.

Таким чином, граничним строком сплати узгодженого податкового зобов'язання по єдиному податку третьої групи з юридичних осіб за третій квартал 2017 року, який спливав 19.11.2017 та припадав на вихідний день, є перший за ним операційний (банківський) день - 20.11.2017, що свідчить про відсутність порушення позивачем пункту 57.1 статті 57 ПК України та, як наслідок, протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0043851204 від 18 грудня 2017 року.

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки граничний строк сплати узгодженого зобов'язання по єдиному податку з юридичних осіб за третій квартал 2017 року припав на 19.11.2017, а позивачем згідно квитанції ПАТ КБ "ПриватБанк" №0.0.896647654.1 суму зобов'язання сплачено 18.11.2017, тому позивачем виконано зобов'язання зі сплати єдиного податку за третій квартал 2017 року.

Відповідно до положень, закріплених частиною 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як зазначено частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В той же час згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 27 червня 2018 року.

Головуючий Смілянець Е. С. Судді Сушко О.О. Залімський І. Г.