Постанова

від 27.06.2018 по справі 691/1148/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1093/18Головуючий по 1 інстанції - ОСОБА_1 Категорія: на ухвалу Доповідач в апеляційній інстанції - ОСОБА_2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2018 року Апеляційний суд Черкаської області в складі:

суддів Вініченка Б.Б., Новікова О.М., Храпка В.Д.

за участю секретаря Чуйко А.В.

прокурора Буджерак М.Р.

представника

ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу заступника керівника Смілянської місцевої прокуратури на ухвалу Городищенського районного суду Черкаської області від 18 квітня 2018 року у справі за позовною заявою керівника Смілянської місцевої прокуратури до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, ОСОБА_5 - ОСОБА_6, Фермерського господарства ОСОБА_5 ОСОБА_5В. про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, скасування державної реєстрації договорів оренди та суборенди земельних ділянок, -

в с т а н о в и в :

У вересні 2017 року керівник Смілянської місцевої прокуратури звернувся в суд з позовом до Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області, ОСОБА_3, ФГ Гарагая ОСОБА_7 ОСОБА_5В. про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, скасування державної реєстрації договорів оренди та суборенди земельних ділянок.

Свої вимоги мотивував тим, що Смілянською місцевою прокуратурою встановлено, що наказами Головного управління Держземагенства у Черкаській області від 27.02.2015 та від 05.03.2015 року ОСОБА_3 надані земельні ділянки сільськогосподарського призначення із земель державної власності в адміністративних межах Хлистунівської сільської ради Городищенського району, Ксаверівської сільської ради Городищенського району, В'язнівської сільської ради Городищенського району, Дирдинської сільської ради Городищенського району за межами населених пунктів в оренду для ведення фермерського господарства терміном на 10 років.

На підставі вказаних наказів, між Головним управлінням Держземагенства у Черкаській області та громадянкою ОСОБА_3 27.02.2015 року та 05.03.2015 року укладено договори оренди, відповідно до яких орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства терміном на 10 років.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна вищевказані земельні ділянки передані в суборенду Фермерському господарству ОСОБА_5В. згідно договорів суборенди земельних ділянок від 01.03.2016 року.

Вказує, що розглядаючи заяви ОСОБА_3 про надання їй в оренду вищевказаних земельних ділянок, Головне управління Держземагенства у Черкаській області не провело належну перевірку та не пересвідчилось в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду, виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, про що свідчить факт укладення ОСОБА_5 -ОСОБА_6 договорів суборенди із ФГ ОСОБА_5В. з метою обходу обов'язкової процедури - земельних торгів.

Згідно довідки Городищенського відділення Смілянської ОДПІ ГУ ДФС в Черкаській області №622/23-09-15-0239 від 09.08.2017 року встановлено, що ОСОБА_3 20.03.2015 року зареєстровано в Городищенському районному управлінні юстиції Фермерське господарство Віктор-Вікторія ЄДРПОУ 39704487 за № 10011020000000653.

Проте вищевказані земельні ділянки передані в суборенду Фермерському господарству ОСОБА_5В. фізичною особою ОСОБА_3, а не Фермерським господарством Віктор-Вікторія , що у свою чергу, свідчить про порушення вимог земельного законодавства, Закону України Про фермерське господарство та договорів оренди землі.

Тобто, ОСОБА_3, створивши ФГ Віктор-Вікторія , не почала використовувати надані їй в оренду земельні ділянки для ведення фермерського господарства, а безпідставно передала земельні ділянки в суборенду ФГ ОСОБА_5В. .

Крім того, вказані дії відповідача порушують п. 27 договорів оренди землі в якому передбачено, що право оренди земельної ділянки державної власності не може бути відчужено орендарем іншим особам, внесено до статутного фонду, передано в заставу.

Зазначає, що крім іншого відбулася зміна цільового використання землі, фактично спірними наказами та договорами оренди поєднано два види використання землі - для сінокосіння (випасання худоби) та ведення фермерського господарства.

На підставі викладеного Смілянська місцева прокуратура просила суд визнати недійсними і скасувати накази ГУ Держземагенства у Черкаській області про надання ОСОБА_3 земельних ділянок, договорів оренди землі від 05.03.2015 року укладених між ОСОБА_3 та ГУ Держземагенства в Черкаській області та скасувати державну реєстрацію договорів суборенди між ОСОБА_3 та ФГ ОСОБА_5В. .

Ухвалою Городищенського районного суду Черкаської області від 18 квітня 2018 року провадження у справі за позовом керівника Смілянської місцевої прокуратури до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, ОСОБА_5 - ОСОБА_6, Фермерського господарства ОСОБА_5 ОСОБА_5В. про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, скасування державної реєстрації договорів оренди та суборенди земельних ділянок - закрито.

Закриваючи провадження у справі суд першої інстанції виходив з того, що у правовідносинах користування спірними земельними ділянками відбулася фактична заміна орендаря і обов'язки землекористувача земельної ділянки перейшли до фермерського господарства Віктор-Вікторія з дня його державної реєстрації, тобто з 20.03.2015 року, а тому сторонами у спірних правовідносинах мають бути юридичні особи. А оскільки фермерські господарства є юридичними особами, їхні земельні спори з іншими юридичними особами щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, підвідомчі господарським судам, що повністю узгоджується з висновком ОСОБА_8 Верховного Суду, викладеним у постанові від 13.03.2018 року у справі №348/992/16-ц.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції заступник керівника Смілянської місцевої прокуратури подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що при неправильному застосуванні норм матеріального права суд порушив норми процесуального права, неповно з'ясував обставини справи, внаслідок чого дійшов до висновків, які їм не відповідають, а тому просить скасувати ухвалу суду першої інстанції і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що накази винесені ГУ Держземагенством у Черкаській області на користь ОСОБА_3, як фізичної особи, спірні договори оренди укладені між ГУ Держземагенством у Черкаській області та фізичною особою, а тому на його думку суд першої інстанції не врахувавши даних доводів та помилково закрив провадження у справі з тих причини, що даний спір належить до юрисдикції господарського суду.

Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області надало до суду відзив на апеляційну скаргу, обґрунтовуючи її мотивами, аналогічними висновкам, викладеними в оскаржуваній ухвалі.

Представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4 у своєму відзиві на апеляційну скаргу вказує, що у справі, яка розглядається, фермерське господарство як юридична особа зареєстровано у встановленому законом порядку після отримання відповідачем прав на земельну ділянку, виділену для ведення фермерського господарства, а тому спір підвідомчий господарському суду.

Так, між відповідачами були укладені договори оренди земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства на підставі ЗУ Про фермерське господарство . Після державної реєстрації права оренди відповідачем засновано фермерське господарство, яке зареєстроване як юридична особа. Тобто у правовідносинах користування спірною земельною ділянкою відбулася фактична заміна орендаря і обов'язки землекористувача земельної ділянки перейшли до фермерського господарства з дня його державної реєстрації, а тому сторонами у спірних правовідносинах мають бути юридичні особи. Таким чином спір виник між суб'єктами господарювання і такий спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

У відзиві на апеляційну скаргу поданому представником ФГ ОСОБА_5В. - адвокатом ОСОБА_9 зазначено, що відповідач в повній мірі погоджується з судовим рішення та вважає його законним, і ухваленим при повному з'ясуванні обставин справи. При цьому в мотивуванні посилаються на ті ж підставі, які наведені в ухвалі суду.

Заслухавши учасників справи, які з'явились в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частинами 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Постановлена судом першої інстанції ухвала відповідає зазначеним вище вимогам.

Судом першої інстанції встановлено, що договори оренди землі від 27.02.2015 року та 05.03.2015 року були укладені між Головним управлінням Держземагенства у Черкаській області та громадянкою ОСОБА_3 для ведення фермерського господарства.

Згідно актуальної інформації про юридичну особу та копії довідки Городищенського відділення Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС в Черкаській області від 09.08.2017 року №622/23-09-15-0239, 20.03.2015 року Городищенським районним управлінням юстиції за № 10011020000000653 було зареєстроване фермерське господарство Віктор-Вікторія (ЄДРПОУ 39704487) засновником якого є ОСОБА_3

При визначенні предметної та/або суб'єктної юрисдикції справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до частини 1 статті 19 ЦПК України, в редакції чинні на момент винесення оскаржуваної ухвали, яка узгоджується з статтею 15 ЦПК України, що була чинна на момент звернення з позовом, вбачається, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Положеннями статті 20 ГПК України передбачено особливості предметної та суб'єктної юрисдикції господарських судів, якими уточнено коло спорів, що розглядаються господарськими судами, та встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (в тому числі землю) крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

Відповідно до статті 1 ГПК України (в редакції, що була чинна на момент звернення з позовом) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Пунктом 6 статті 12 ГПК України, в тій же редакції, передбачено, що господарським судам підвідомчі спори, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Так, Смілянська місцева прокуратура звернулася з позовом до фізичної особи про визнання незаконними та скасування наказів ГУ Держземагенства про надання земельних ділянок, речових прав на нерухоме майно від 13.03.2015 року за номером 9063092, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16.03.2015 року, індексний номер 20022107. та про визнання недійсними договорів оренди землі (земельних ділянок) наданих ОСОБА_3 в оренду для ведення фермерського господарства, що були укладені між ГУ Держземагенства та ОСОБА_3, та скасування державної реєстрації договорів суборенди укладених між ОСОБА_3 та ФГ ОСОБА_5В. .

За змістом частин 1, 4 статті 1 Закону України Про фермерське господарство фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Відносини, пов'язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, Законом України Про фермерське господарство та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2 ЗУ Про фермерське господарство ). У цих правовідносинах Закон України Про фермерське господарство є спеціальним нормативно-правовим актом.

Право на створення фермерського господарства має кожен дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради (частина 1 статті 5, частина 1 статті 7 ЗУ Про фермерське господарство ).

Статтею 8 ЗУ Про фермерське господарство передбачено, що після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

Тобто, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов'язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов'язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

За змістом статті 12 Закону України Про фермерське господарство земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди, входять до складу земель фермерського господарства.

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації як юридична особа або фізична особа - підприємець. Фермерське господарство, зареєстроване як юридична особа, діє на основі Статуту.

Відповідно до положень статті 8 Закону України Про фермерське господарство після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

З вищезазначеного вбачається, що з моменту державної реєстрації фермерського господарства, фактично відбулася заміна орендаря фізичної особи на фермерське господарство і обов'язки землекористувача перейшли до фермерського господарства. Оскільки фермерські господарства є юридичними особами, спори щодо землекористування з іншими юридичними особами чи прокурором, що діє в інтересах держави, є спорами, які виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

За змістом положень Закону України Про фермерське господарство фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян та підлягає державній реєстрації як юридична особа. Оскільки у даній справі фермерське господарство як юридична особа зареєстроване в установленому законом порядку після отримання відповідачем прав на земельні ділянки, надані йому в оренду саме для ведення фермерського господарства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що даний спір підвідомчий господарському суду, а тому приходить до висновку, що апеляційна скарга є такою, що задоволенню не підлягає.

Доводи апеляційної скарги про те, що оскільки предметом даного позову є правомірність надання громадянину ОСОБА_3 земельних ділянок для ведення фермерського господарства, тобто надання земельних ділянок саме фізичній особі, а тому спір є цивільно-правовим і підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки спірні земельні ділянки надавались в оренду ОСОБА_3 саме для ведення фермерського господарства, яке зареєстроване в передбаченому законом порядку.

Колегія суддів вважає, що висновок суду першої цілком узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові ОСОБА_8 палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року (справа № 348/992/16-ц), висновки якого щодо застосування відповідних норм права підлягають врахуванню судами відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України.

Частиною 1 статті 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, оскаржувана ухвала постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не дають підстав для її скасування, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Смілянської місцевої прокуратури - залишити без задоволення.

Ухвалу Городищенського районного суду Черкаської області від 18 квітня 2018 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 27 червня 2018 року.

Судді: Б.Б. Вініченко

ОСОБА_10

ОСОБА_11