Постанова

від 13.03.2019 по справі 691/1148/17

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2019року

м. Київ

Справа № 691/1148/17

Провадження № 14-584цс18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача СитнікО. М.,

суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

учасники справи:

позивач - керівник Смілянської місцевої прокуратури Черкаської області,

відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Черкаській області), ОСОБА_3, Фермерське господарство Гарагай В. В. (далі - ФГ Гарагай В. В. ),

розглянула в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника прокурора Черкаської області

на ухвалу Городищенського районного суду Черкаської області від 18 квітня 2018 року в складі судді Черненка В. О. та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 27 червня 2018 року в складі колегії суддів Вініченка Б. Б., Новікова О. М., Храпка В. Д.

у цивільній справі за позовом керівника Смілянської місцевої прокуратури Черкаської області до ГУ Держгеокадастру у Черкаській області, ОСОБА_3, ФГ ГарагайВ. В. про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, скасування державної реєстрації договорів оренди та суборенди земельних ділянок і

УСТАНОВИЛА:

У вересні 2017 року керівник Смілянської місцевої прокуратури Черкаської області звернувся до суду з позовом, у якому зазначив, що наказами Головного управління Держземагентства у Черкаській області (далі - ГУ Держземагентства у Черкаській області) від 27 лютого та 05 березня 2015 року ОСОБА_3 надано земельні ділянки сільськогосподарського призначення із земель державної власності в адміністративних межах Хлистунівської, Ксаверівської В'язнівської Дирдинської сільських рад Городищенського району Черкаської області за межами населених пунктів в оренду для ведення фермерського господарства терміном на 10 років.

На підставі вказаних наказів ГУ Держземагентства у Черкаській області та ОСОБА_3 27 лютого та 05 березня 2015 року уклали договори оренди вказаних земельних ділянок строком на 10 років.

Довідкою Городищенського відділення Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Черкаській області (далі - Городищенське відділення Смілянської ОДПІ ГУ ДФС в Черкаській області) від 09 серпня 2017 року № 622/23-09-15-0239 встановлено, що ОСОБА_3 20 березня 2015 року зареєструвала у Городищенському районному управлінні юстиції Фермерське господарство Віктор-Вікторія (далі - ФГ Віктор-Вікторія ).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна зазначені земельні ділянки передані в суборенду ФГ Гарагай В. В. згідно з договорами суборенди земельних ділянок від 01 березня 2016 року.

Тобто ОСОБА_3, створивши ФГ Віктор-Вікторія , не використовувала надані їй в оренду земельні ділянки для ведення фермерського господарства, а безпідставно передала їх в суборенду ФГ Гарагай В. В. , що свідчить про порушення вимог земельного законодавства, Закону України від 19 червня 2003 року № 973-IV Про фермерське господарство (далі - Закон № 973-IV) та умов договорів оренди земельних ділянок.

Керівник Смілянської місцевої прокуратури Черкаської області зазначав, що, розглядаючи заяви ОСОБА_3 про надання їй в оренду земельних ділянок, ГУ Держземагентства у Черкаській області не провело належної перевірки та не пересвідчилося в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду, виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, про що свідчить факт укладення ОСОБА_3 договорів суборенди із ФГ Гарагай В. В. з метою ухилення останнього від обов'язкової процедури набуття земельної ділянки в оренду - земельних торгів.

Крім того, відбулася зміна цільового використання землі, фактично спірними наказами та договорами оренди поєднано два види використання землі - для сінокосіння (випасання худоби) та ведення фермерського господарства.

На підставі викладеного Смілянська місцева прокуратура просила суд визнати недійсними і скасувати накази ГУ Держземагетнства у Черкаській області про надання ОСОБА_3 земельних ділянок, договори оренди земельних ділянок від 05 березня 2015 року, укладені між ОСОБА_3 та ГУ Держземагентства у Черкаській області та скасувати державну реєстрацію договорів суборенди між ОСОБА_3 та ФГ Гарагай В. В. .

Ухвалою Городищенського районного суду Черкаської області від 18 квітня 2018 року провадження у справі закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 27 червня 2018 року апеляційну скаргу Смілянської місцевої прокуратури Черкаської області залишено без задоволення, ухвалу Городищенського районного суду Черкаської області від 18 квітня 2018 року залишено без змін.

Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, керувався тим, що у правовідносинах користування спірними земельними ділянками відбулася фактична заміна орендаря і обов'язки землекористувача земельної ділянки перейшли до ФГ Віктор-Вікторія з дня його державної реєстрації, тобто з 20 березня 2015 року, а тому сторонами у спірних правовідносинах мають бути юридичні особи, у зв'язку із чим спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

У липні 2017 року заступник прокурора Черкаської області звернувся з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просив рішення судів попередніх інстанцій скасувати, справу передати для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Доводи, наведені в касаційній скарзі

Касаційну скаргу мотивовано тим, що стороною у справі є саме фізична особа ОСОБА_3, а не фермерське господарство, тому цей спір відповідно до вимог статті 15 ЦПК України (у редакції, чинній на момент звернення до суду з позовом) та статті 19 цього Кодексу (у редакції від 03 жовтня 2017 року) підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 14 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.

У вересні 2018 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_5 подав до Верховного Суду відзиви на касаційну скаргу, в яких зазначив, що ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду є законними й обґрунтованими .

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 жовтня 2018 року справу призначено до судового розгляду, ухвалою від 07 листопада 2018 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частину шосту статті 403 ЦПК України, яка передбачає, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.

Ухвалою ВеликоїПалати Верховного Суду від 11 грудня 2018 року справу прийнято для продовження розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у порядку письмового провадження.

Позиція Великої Палати Верховного Суду

Велика Палата Верховного Суду, заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в касаційній скарзі та відзиві доводи, матеріали справи, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

У статті 124 Конституції України закріплено, щоправосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

У статті 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

Суди встановили, що наказами ГУ Держземагентства у Черкаській області від 27 лютого та 05 березня 2015 року ОСОБА_3 надано земельні ділянки сільськогосподарського призначення із земель державної власності в адміністративних межах Хлистунівської, Ксаверівської, В'язнівської, Дирдинської сільських рад Городищенського району Черкаської області за межами населених пунктів в оренду для ведення фермерського господарства терміном на 10 років.

На підставі вказаних наказів ГУ Держземагентства у Черкаській області та ОСОБА_3 27 лютого та 05 березня 2015 року уклали договори оренди вказаних земельних ділянок строком на 10 років.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна зазначені земельні ділянки передано в суборенду ФГ Гарагай В. В. згідно з договорами суборенди земельних ділянок від 01 березня 2016 року.

ОСОБА_3. є засновником ФГ Віктор-Вікторія , зареєстрованого Городищенським районним управлінням юстиції 20 березня 2015 року як юридична особа, про що свідчить довідка Городищенського відділення Смілянської ОДПІ ГУ ДФС в Черкаській області від 09 серпня 2017 року № 622/23-09-15-0239 (т. 2, а. с. 46).

Позов подано до суду 12 вересня 2017 року (т. 1, а. с. 2).

Ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду прийняті у 2018 році, тобто за дії ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року.

При визначенні предметної та/або суб'єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Як у частині третій статті 2 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом), так і у частині третій статті 3 цього Кодексу (у редакції від 03 жовтня 2017 року) визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із частиною першою статті 15 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Аналогічна норма закріплена у частині першій статті 19 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року.

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) установлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з установленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Господарським судам підвідомчі, зокрема, справи у спорах, що виникають із земельних відносин, у яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів (стаття 12 ГПК України у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом).

Статтею 20 ГПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року визначено особливості предметної та суб'єктної юрисдикції господарських судів, якими уточнено коло спорів, що розглядаються господарськими судами, та встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (в тому числі землю) крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

Особливості участі прокурора в розгляді справ визначено статтею 45 ЦПК України, статтею 29 ГПК України у редакціях, чинних на час звернення до суду з позовом (статтею 56 ЦПК України та статтею 53 ГПК України у редакціях від 03 жовтня 2017 року відповідно), за змістом положень яких у разі прийняття судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

У справі, яка розглядається, керівник Смілянської місцевої прокуратури Черкаської області звернувся до суду в інтересах держави з цивільним позовом до фізичної особи про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, скасування державної реєстрації договорів оренди та суборенди земельних ділянок.

У справі, яка розглядається, ФГ Віктор-Вікторія як юридична особа зареєстроване в установленому законом порядку (20 березня 2015 року) після отримання відповідачкою прав на земельні ділянки, виділені для ведення фермерського господарства (27 лютого та 05 березня 2015 року), а тому спір підвідомчий господарському суду, оскільки користувачем та володільцем земельних ділянок є ФГ Віктор-Вікторія .

Згідно із частиною першою статті 1 Закону № 973-IV (тут і далі - у редакції, чинній на час надання відповідачеві земельних ділянок, укладення оспорюваних договорів та реєстрації фермерського господарства) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

У статті 2 Закону № 973-IV закріплено, що відносини, пов'язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України.

Спеціальним нормативно-правовим актом у таких правовідносинах є Закон № 973-IV .

За частиною першою статті 5, частиною першою статті 7 Закону № 973-IV право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

Після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб (стаття 8 Закону № 973-IV ).

Тобто можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов'язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов'язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Зі змісту положень статті 12 Закону № 973-IV вбачається, що земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди, входять до складу земель фермерського господарства.

З комплексного аналізу норм статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону № 973-IV можна зробити висновок, що після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство має бути зареєстроване в установленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов'язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Оскільки фермерське господарство є юридичною особою, земельні спори, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, з фермерським господарством, підвідомчі господарським судам.

Таку правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 20 18 року у справі 348/992/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 317/2520/15-ц та від 12 грудня 2018 року у справі № 388/1103/16-ц.

Суди встановили, що наказами ГУ Держземагентства у Черкаській області передано в оренду земельні ділянки, на підставі яких між ним і ОСОБА_3 укладено договори оренди цих земельних ділянок з метою ведення фермерського господарства на підставі Закону № 973-IV. Після державної реєстрації договорів відповідачкою засновано фермерське господарство, яке зареєстроване як юридична особа. Тобто у правовідносинах користування спірною земельною ділянкою відбулася фактична заміна орендаря і обов'язки землекористувача перейшли до фермерського господарства з дня його державної реєстрації, а тому сторонами у спірних правовідносинах є юридичні особи.

Суди першої й апеляційної інстанцій зробили правильний висновок, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Підстав для висновків, що суди першої й апеляційної інстанцій порушили правила предметної чи суб'єктної юрисдикції, Велика Палата Верховного Суду не вбачає.

Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів та не дають підстав вважати, що суди порушили норми процесуального права.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Зважаючи на викладене, Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про залишення вказаної касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, перерозподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 258, 259, 400, 402, 403, 409, 410, 415, 416, 419 ЦПК України, ВеликаПалата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу заступника прокурора Черкаської області залишити без задоволення.

Ухвалу Городищенського районного суду Черкаської області від 18 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 27 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. М. Ситнік

Судді: Н. О. Антонюк Н. П. Лященко

С. В. Бакуліна О. Б. Прокопенко

В. В. Британчук Л. І. Рогач

Д. А. Гудима І. В. Саприкіна

В. І. Данішевська О. С. Ткачук

О. Р. Кібенко В. Ю. Уркевич

В. С. Князєв О. Г. Яновська

Л. М. Лобойко