Постанова

від 26.06.2018 по справі 815/385/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/385/18

Категорія: 2.2 Головуючий в 1 інстанції: Самойлюк Г. П.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача-головуючого - ОСОБА_1,

суддів: Потапчука В.О., Семенюка Г.В.,

при секретарі - Ханділян Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_1 апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 березня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства охорони здоров'я України про визнання протиправною бездіяльності, стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

Короткий зміст позовних вимог.

У січні 2018 року ОСОБА_2 звернувся з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача, що виразилась у ненаданні відповіді на звернення позивача від 12.12.2017 р. у законні строки; стягнути з відповідача на користь позивача 200000 (двісті тисяч) гривень у якості компенсації моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що відповідачем порушено передбачений Законом України Про звернення громадян строк розгляду його заяви від 12.12.2017р. по суті або направлення за належністю, оскільки відповідь на вказану заяву позивач отримав лише 23.01.2018р., яку було направлено відповідачем на адресу позивача 17.01.2018р., в зв'язку з чим останній вимушений звернутися до суду. На думку позивача, не надавши відповідь на його заяву у законні строки, відповідач порушив вимоги Закону України Про звернення громадян , що завдало позивачу моральних страждань, оскільки унеможливило функціонування його особистості на конституційних засадах, в зв'язку з чим просить стягнути з відповідача компенсацію моральної шкоди у розмірі 200000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13 березня 2018 року визнано протиправною бездіяльність Міністерства охорони здоров'я України (01021, м. Київ, вулиця Грушевського, будинок 7; код ЄДРПОУ 00012925), що виразилась у не надісланні ним за належністю відповідному органу чи посадовій особі, звернення позивача від 12.12.2017р. з відповідним повідомленням ОСОБА_2 у строк, встановлений ч. 3 ст. 7 Закону України Про звернення громадян .

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з даним рішенням суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального права, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити повністю.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Обставини справи.

Суд першої інстанції встановив, що 12.12.2017 р. позивач направив на адресу Міністерства охорони здоров'я України електронне звернення щодо діяльності Жіночої консультації № 1 міста ОСОБА_1.

При цьому, як зазначено позивачем, 17.01.2018р. відповідач направив на його адресу відповідь, яка отримана позивачем лише 23.01.2018р.

Вважаючи, що відповідачем допущено бездіяльність щодо ненадання відповіді на його заяву у встановлений Законом України Про звернення громадян строк, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.

Висновок суду першої інстанції.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості позовних вимог стосовно стягнення моральної шкоди.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними з огляду на наступне.

Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.

Щодо позовних вимог позивача про визнання протиправною бездіяльність Міністерства охорони здоров'я, що виразилась у не надісланні ним за належністю відповідному органу чи посадовій особі, звернення позивача від 12.12.2017р. з відповідним повідомленням ОСОБА_2 у строк, встановлений частиною 3 статті 7 Закону України Про звернення громадян , колегія суддів зазначає, що в частині задоволення позову рішення суду в апеляційному порядку не оскаржувалось, а тому відповідно до пункту 13.1. Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду від 20.05.2013, № 7 "Про судове рішення в адміністративній справі", апеляційний суд не дає правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.

Стосовно позовних вимог стягнення з відповідача на користь позивача 200000 грн. (двісті тисяч) гривень у якості компенсації моральної шкоди, колегія суддів зазначає наступне.

На підставі статті 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

За змістом частини 1 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом.

Згідно положень п.3 Пленуму Верховного суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31.03.1995 № 4 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

У пункті 5 постанови Пленуму Верховного суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31.03.1995 № 4 зазначено, що обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями вони заподіяні, яким є ступінь вини заподіювача, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини.

Згідно роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 (із змінами і доповненнями від 25 травня 2001 року № 5) Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Отже, обов'язок доказування спричиненої моральної шкоди, її розміру та інших обставин, покладається на особу, що позивається із таким позовом.

Позовні вимоги про стягнення моральної шкоди позивач пов'язує з протиправністю бездіяльності відповідача, що виразилась у ненаданні відповіді на звернення позивача від 12.12.2017 р. у законні строки.

Позивачем не надано суду жодних переконливих доказів на підтвердження причинного зв'язку між діями чи бездіяльністю відповідача та завданням йому моральної шкоди, а також не зазначено, на яких критеріях розрахунку базується заявлена позивачем до відшкодування сума у розмірі 500 000 грн.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В ході розгляду справи позивач частково довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Доводи апеляційної скарги.

Доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині постанови, ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судові витрати розподіляються відповідно до приписів статті 139 КАС України.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 березня 2018 року у справі № 815/385/18 - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення у повному обсязі і підписання рішення суду - 26 червня 2018 року.

Головуючий суддя: ОСОБА_1 Судді: ОСОБА_3 ОСОБА_4