Постанова

від 26.06.2018 по справі 810/3711/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

26 червня 2018 року

справа №810/3711/15

адміністративне провадження №К/9901/51177/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.,

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2018 року (судді - Ісаєнко Ю.А., Земляна Г.В., Сорочко Є.О,) у справі №810/3711/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-Ізраїльська фірма "Он Лайн Україна" до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

У серпні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Українсько-Ізраїльська фірма "Он Лайн Україна" (далі - Товариство, позивач у справі) звернулося до суду першої інстанції із позовом, в якому просило визнати протиправним і скасувати податкові повідомлення-рішення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - відповідач у справі) № 0000642204 від 16 квітня 2015 року, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 1 233 922,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 616 961,00 гривень, № 0000632204 від 16 квітня 2015 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 1 239 784,00 гривень та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 309 946,00 гривень.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2016 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 03 листопада 2016 року постанову Київського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2016 року у справі № 810/3711/15 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Київський окружний адміністративний суд постановою від 09 червня 2017 року позовні вимоги задовольнив, визнав протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача у справі від 16 квітня 2015 року № 0000642204 та № 000632204. Окрім того, зазначеною постановою замінено відповідача - Ірпінську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, на її правонаступника - Вишгородську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - податковий орган, скаржник у справі).

Вказана постанова оскаржена відповідачем в апеляційному порядку.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2017 року апеляційну скаргу податкового органу на постанову Київського окружного адміністративного суду від 09 червня 2017 року залишено без руху на підставі частини третьої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Скаржнику у справі запропоновано протягом п'ятнадцяти днів із моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху подати до суду документ про сплату судового збору.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2017 року апеляційну скаргу позивача у справі на постанову Київського окружного адміністративного суду від 09 червня 2017 року повернуто скаржнику на підставі частини третьої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

21 серпня 2017 року на адресу Київського апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання про продовження строків на усунення недоліків апеляційної скарги. Зазначене клопотання одержано суддею 22 серпня 2017 року.

31 січня 2018 року на адресу Київського окружного адміністративного суду надійшла повторна апеляційна скарга на постанову Київського окружного адміністративного суду від 09 червня 2017 року у справі №810/3711/15, до якої додано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, обґрунтоване неможливість вчасно сплатити судовий збір через відсутність бюджетних асигнувань.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2018 року зазначену апеляційну скаргу податкового органу залишено без руху у зв'язку з пропуском строку на апеляційне оскарження та надано 10 - денний строк для усунення недоліків, а саме надання обґрунтованого клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

На адресу суду надіслано заяву, в якій податковий орган просив поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. В обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження відповідач зазначає про неможливість звернення з апеляційною скаргою у строки визначені процесуальним законодавством у зв'язку з неможливістю сплатити судовий збір.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2018 року відповідачу відмовлено у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та відмовлено у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

У поданій касаційній скарзі скаржник у справі, із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу до суду апеляційної інстанції для розгляду справи по суті.

Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Пунктом 14 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові рішення, ухвалені судами апеляційної інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскарженні в касаційному порядку протягом строків, що діяли до набрання ним чинності.

Статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент ухвалення постанови суду першої інстанції) передбачено порядок та строки апеляційного оскарження.

Частиною 2 вказаної статті визначено, що апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Відповідно до частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Таким чином, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою після закінчення строків, установлених статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, та якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суд поновлює або продовжує процесуальний строк, якщо визнає поважною причину пропуску даного строку (поважність причин повинен доводити скаржник).

Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Як на підставу поважності пропуску строку на апеляційне оскарження та його поновлення відповідач посилався на неможливість звернення з апеляційною скаргою у строки визначені процесуальним законодавством у зв'язку з неможливістю сплатити судовий збір.

Суд вважає, що наведені скаржником доводи не можуть бути підтвердженням поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у неї коштів, призначених для сплати судового збору, не звільняють державний орган від обов'язку своєчасної сплати судового збору.

Окрім того, Пунктом 2 розділу ІІ Закону України від 22 травня 2015 року №484-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" Кабінет Міністрів України зобов'язаний забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.

В той же час, з огляду на приписи, зокрема, статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційне оскарження судового рішення, повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом для чого, як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, має вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Також, Суд вважає за необхідне зазначати, що повернення первинної апеляційної скарги через несплату судового збору не означає можливість повторного звернення до суду апеляційної інстанції у будь-який час після такого повернення, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки в такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.

З огляду на зазначене, Суд приходить до висновку, що у суду апеляційної інстанції були наявні підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанцій без змін.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2018 року у справі №810/3711/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді Р.Ф.Ханова

І.А.Гончарова

І.Я.Олендер