Постанова

від 21.06.2018 по справі 816/2273/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2018 р. м. ХарківСправа № 816/2273/17

Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії :

головуючого судді: Мінаєвої О.М.

суддів: Бартош Н.С. , Макаренко Я.М.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.02.2018 по справі № 816/2273/17, суддя І.С. Шевяков, м. Полтава

за позовом фермерського господарства "Пташині двори Полтавщини"

до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області

про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, фермерське господарство "Пташині двори Полтавщини", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області щодо ненадання фермерському господарству "Пташині двори Полтавщини" дозволу на розроблення документації із землеустрою про відведення земельної ділянки для розміщення господарських будівель та господарського двору орієнтовною площею 11,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту на території Абазівської сільської ради Полтавського району Полтавської області;

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області видати фермерському господарству "Пташині двори Полтавщини" дозвіл на розроблення документації із землеустрою про відведення земельної ділянки для розміщення господарських будівель та господарського двору орієнтовною площею 11,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту на території Абазівської сільської ради, Полтавського району, Полтавської області для укладення договору оренди.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 12.02.2018 по справі № 816/2273/17 адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Відповідач, Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу. Свою незгоду з рішенням суду обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та зазначає, що будівля позивача знаходиться на 1,2 га, а позивач просить дозвіл на розробку проекту землеустрою на земельну ділянку 11,0 га, тому вважає, що земельна ділянка, яка передбачена до відведення, необґрунтовано збільшена за рахунок вільної від забудови земельної ділянки. Також, відповідач зазначає, що зобов'язання його судом надати такий дозвіл є втручанням в його дискреційні повноваження та виключну компетенцію, а тому вважає вимоги позивача необґрунтованими. Просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.02.2018 по справі № 816/2273/17 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В порядку, визначеному ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, суд, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 308 КАС України, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 09 березня 2016 року відповідно до договору купівлі-продажу ОСОБА_1 (засновник ФГ "Пташині двори Полтавщини") придбав 2/3 частини нежитлових приміщень за адресою: Полтавська область, Полтавський район, с. Абазівка, вул. Зигіна, 22 (а.с. 25).

12 березня 2016 року відповідно до договору купівлі-продажу ОСОБА_1 (засновник ФГ "Пташині двори Полтавщини") придбав 1/3 частини нежитлових приміщень за адресою: Полтавська область, Полтавський район, с. Абазівка, вул. Зигіна, 22 (а.с. 26).

06 жовтня 2017 року позивач звернувся з клопотанням до Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області з проханням надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 11,00 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства (код КВЦПЗ 01.02) за межами населених пунктів на території Абазівської сільської ради, Полтавського району, Полтавської області, для розміщення господарських будівель та господарського двору, на якій розташовані будівлі і споруди, що перебувають у його власності (а.с. 24).

До клопотання позивач додав графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, копії правовстановлюючих документів ФГ "Пташині двори Полтавщини", копії правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомості.

Листом від 06 листопада 2017 року № 14919/6-17 Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області відмовило у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки, посилаючись на те, що з метою раціонального використання земельної ділянки площею 11,00 га необхідно доповнити клопотання обґрунтуванням щодо перспективи використання витребуваної земельної ділянки (а.с. 34).

Не погоджуючись з відмовою Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, позивач звернувся з позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не навів належних та допустимих, передбачених законом мотивів відмови позивачу у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною ОСОБА_2 Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

У відповідності до ч. 2 ст. 123 Земельного кодексу України, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). ОСОБА_2 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Колегія суддів вважає, що Земельний кодекс України не встановлює обов`язку особи, яка звертається з клопотанням про надання дозволу розробку проекту землеустрою в порядку статті 123 Земельного кодексу України, надавати будь-які додаткові документи, ніж ті, що зазначені у частині 2 статті 123 Земельного кодексу України. Більше того, зазначена стаття Земельного кодексу України містить пряму заборону щодо вимагання додаткових матеріалів та документів.

З матеріалів справи встановлено, що 06.11.2017 року відповідач листом № 14919/6-17 відмовив фермерському господарству "Пташині двори Полтавщини" в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, з підстав відсутності у клопотанні обґрунтування щодо перспективи використання витребуваної земельної ділянки.

Колегія суддів зазначає, що необхідність додавання до клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою обґрунтування щодо перспективи використання витребуваної земельної ділянки не передбачена ані статтею 123 Земельного кодексу України.

У відповідності до ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Колегія суддів вважає, що Земельний кодекс України визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, при цьому зобов'язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відмова Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, яка оформлена листом № 14919/6-17 від 06 листопада 2017 року, не ґрунтується на вимогах закону.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на правомірність оскаржуваної відмови у зв`язку з тим, що позивач, подавши обґрунтування щодо перспективи використання витребуваної земельної ділянки, фактично погодився з висновком відповідача про його необхідність, не спростовує того, що вимога, викладена в листі № 14919/6-17 від 06 листопада 2017 року, є безпідставною та такою, що не передбачена чинним законодавством.

Колегія суддів вважає безпідставним довід апеляційної скарги, що зобов'язання його судом надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є втручанням в його дискреційні повноваження та виключну компетенцію, з наступних підстав.

Згідно до положень Рекомендації Комітету ОСОБА_3 Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом ОСОБА_3 11.03.1980 р. під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта.

Частиною 7 ст. 118 Земельного кодексу України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Зазначеною нормою однозначно врегульовано повноваження відповідача розглянути клопотання та в місячний строк прийняти рішення про надання або відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Таким чином, ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України не встановлює повноважень відповідача на власний розсуд обирати вид одного з можливих рішень, він зобов'язаний прийняти однозначне рішення про надання або відмову в наданні дозволу при наявності підстав, передбачених законом, не обираючи варіанти з видів таких рішень на власний розсуд.

Отже, в даних правовідносинах відсутня дискреція щодо повноважень Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, його обов'язок однозначно визначений ст.ст. 118, 122 Земельного кодексу України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи, що під час судового розгляду встановлено факт протиправної поведінки відповідача, колегія суддів вважає, що зобов'язання його прийняти рішення конкретного змісту не є втручанням в його дискреційні повноваження, та саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним в розумінні ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.02.2018 року по справі №816/591/15-а.

Враховуючи ч. 5 ст. 242 КАС України, колегія суддів зазначає, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Довід апеляційної скарги, що земельна ділянка, яка передбачена до відведення, необгрунтовано збільшена за рахунок вільної від забудови земельної ділянки, колегія суддів не приймає, оскільки в матеріалах справи міститься висновок Харківського науково-дослідженого інституту судових експертиз ім. Засл. Проф. ОСОБА_4, з якого встановлено, що площа 11 га для обслуговування фермерського господарства "Пташині двори Полтавщини" відповідає всім вимогам Державних будівельних норм щодо такого розміру (а.с. 67-84).

Посилання відповідача на статті 2, 6 Закону України Про землеустрій колегія суддів не приймає, оскільки це загальні норми, які декларують правила землеустрою, а не змінюють порядок надання дозволу, які чітко встановлені статтею 123 Земельного кодексу України.

В силу ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

За таких обставин, враховуючи наведені вище положення Земельного кодексу України, суд дійшов висновку, що відповідач не навів належних та допустимих, передбачених законом мотивів відмови позивачу у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою.

На підставі наведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності відмови у наданні фермерському господарству "Пташині двори Полтавщини" дозволу на розробку проекту землеустрою про відведення земельної ділянки для розміщення господарських будівель та господарського двору орієнтовною площею 11,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту на території Абазівської сільської ради Полтавського району Полтавської області та зобов'язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, у зв'язку з чим позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.02.2018 по справі № 816/2273/17 суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.02.2018 по справі № 816/2273/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_5 Судді (підпис) (підпис) ОСОБА_6 ОСОБА_7 Повний текст постанови складено 27.06.2018 р.