Постанова

від 26.06.2018 по справі 820/2655/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 червня 2018 року

Київ

справа №820/2655/17

адміністративне провадження №К/9901/46864/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Головного управління ДФС у Харківській області

на постанови Харківського окружного адміністративного суду від 24.10.2017 (суддя Бідонько А.В.)

та Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2018 (судді Калиновський В.А., Бондар В.О., Кононенко З.О.)

у справі №820/2655/17

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування вимоги, скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

У червні 2017 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - ДФС) про скасування податкових повідомлень-рішень та вимоги про сплату боргу.

Позов мотивовано тим, що за наслідками проведеної перевірки ДФС дійшла помилкового висновку про те, що позивачем порушено вимоги Податкового Кодексу України при визначенні розміру податкових зобов'язань ОСОБА_2 за наслідками його господарської діяльності.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.10.2017, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2018, позов задоволено:

- скасовано податкові повідомлення-рішення ДФС від 04.04.2017 №0004501304 та №0004491304;

- рішення ДФС №0004481304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 04.04.2017 та вимогу ДФС про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0000551304 від 04.04.2017;

- стягнуто на користь позивача судовий збір в розмірі 2 793, 56 грн.

Не погодившись з судовими рішеннями ДФС звернулась з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та відмовити у задоволенні позову. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про обґрунтованість заявленого адміністративного позову невірно оцінивши обставини справи.

У своєму відзиві на касаційну скаргу позивач вважає судові рішення судів попередніх інстанцій законними та обґрунтованими.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що фізична особа-підприємець ОСОБА_2 здійснює господарську діяльність, зокрема, з надання послуг із прибирання, прання, хімічної чистки текстильних та хутряних виробів, тощо.

03.01.2012 між ОСОБА_2 та ТОВ Завжди чисто укладено договір, відповідно до умов якого позивач зобов'язався виконувати роботи з хімічного чищення та антибактеріальної обробки килимових виробів.

Також позивачем 02.01.2014 укладено договір з ТОВ СТВ-Харків , відповідно до умов якого ОСОБА_2 здійснив закупівлю миючих та чистячих засобів.

За наслідками документальної планової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 31.12.2015 ДФС складено акт від 19.12.2016, в якому викладено висновки контролюючого органу порушення позивачем:

- п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України - неналежне ведення обліку доходів та витрат у 2014-2015 роках, а саме не відображення реквізитів документа, що підтверджує понесені витрати пов'язані з господарською діяльністю;

- п.п. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164 , п. 177.1, п. 177.2, п.п. 177.4.1 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податкового зобов'язання за 2015 рік з податку на доходи фізичних осіб у сумі 126 862, 75 грн.;

- п.п. 7.1.2 п. 7.1 ст. 7, п. 9.2 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" - встановлено розбіжність за період 2015 рік в сумі 80 500, 51 грн.

На цій підставі відповідачем 04.04.2017 прийнято:

- податкове повідомлення-рішення №0004501304, яким ОСОБА_2 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 190 294, 12 грн., з яких 126 862, 75 грн. - за основним платежем та 63 431, 37 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- податкове повідомлення-рішення №0004491304, від 04.04.2017, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 510 грн.;

- вимогу №Ф-0000011304 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 80 500, 51 грн. зі сплати єдиного внеску;

- рішення № 0004481304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 04.04.2017 в розмірі 8 050, 05 грн.

Свої дії щодо прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішення про застосування штрафних санкцій ДФС мотивує тим, що на час перевірки позивач не надав всіх документів, що підтверджують дані податкових декларацій та іншої звітності. В той же час, розмір дебіторської заборгованості за виконані позивачем роботи за даними ТОВ Завжди чисто не співпадає з розмірами такої заборгованості за даними самого позивача.

Крім того, позивач до складу валових витрат безпосередньо пов'язаних з отриманням доходу відносив витрати на придбання у ТОВ СТВ-Харків миючих засобів. Оскільки ТОВ Завжди чисто мало перед позивачем дебіторську заборгованість за виконані роботи, ОСОБА_2 не мав підстав відносити суми сплачені за придбання миючих засобів до валових витрат.

Спірні правовідносини внормовано приписами Податкового Кодексу України, Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та нормативними актами, прийнятими на їх виконання, в редакціях, що діяли на час їх виникнення.

Питання оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування внормовано положеннями статті 177 Податкового Кодексу України.

Відповідно до підпункту 177.4.1. цієї статті до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

Здійснивши системний аналіз залучених до справи доказів та правильно застосувавши під час розгляду справи норми матеріального та процесуального права, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку щодо обґрунтованості заявленого адміністративного позову, оскільки висновки ДФС щодо порушення Підприємством вимог податкового законодавства спростовано під час розгляду справи.

Так, залученими до матеріалів справи доказами належним чином підтверджено, що придбані позивачем миючі та чистячи засоби використовувалися ним при наданні ТОВ Завжди чисто послуг з хімічного чищення та антибактеріальної обробки килимових виробів, тобто у відповідності до п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України вказані витрати є витратами, безпосередньо пов'язаними із отриманням доходу від продажу послуг.

Отриманий дохід від послуг з хімічного чищення та антибактеріальної обробки килимових виробів, який надходив протягом 2015 року від ТОВ Завжди чисто плюс на розрахунковий рахунок, у відповідності до банківських виписок, відображався позивачем у Книзі обліку доходів і витрат за підсумками дня, в якому отримано дохід, у відповідності до п.5 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат. Витрати, понесені позивачем у зв'язку з придбанням миючих засобів також відображалися у Книзі обліку доходів і витрат у відповідності до вимог чинного законодавства, що підтверджується видатковими накладними, актами здавання-приймання виконаних робіт, актами звірення взаємних розрахунків та банківськими виписками.

З огляду на це суди першої та апеляційної інстанції дійшли вірного висновку про те, що витрати в розмірі 796 000 грн. (з ПДВ) позивачем правомірно включені до складу витрат у 2015 році, що спростовує висновки ДФС про заниження позивачем чистого оподаткованого доходу, заниження податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 126 682, 75 грн. та несплати суми єдиного внеску у розмірі 80 500, 51 грн.

Натомість, в порушення приписів частини 2 статті 71 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2017) та частини 2 статті 77 КАС України (в редакції, що діє з 15.12.2017) відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами протилежого.

Відтак, касаційна скарга ДПІ не спростовує правильність доводів, якими мотивовано судові рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судами доказів та не дає підстав вважати висновки судів першої та апеляційної інстанцій помилковими, а застосування судами норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення, постанови Харківського окружного адміністративного суду від 24.10.2017 та Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2018 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді І.А. Гончарова

І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова