Постанова

від 27.06.2018 по справі 2-1619/11

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

27 червня 2018 року

м. Київ

справа № 2-1619/11

провадження № 61-1081св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Журавель В. І.,

учасники справи:

позивач - громадська організація садівниче товариство Сонячне ,

відповідачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2017 року у складі судді: Демченко Е. Л.,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2010 року громадська організація садівниче товариство Сонячне звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості, збитків та витрат по справі.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 червня 2013 року позовні вимоги задоволено частково.

17 листопада 2017 року відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулися до суду з апеляційною скаргою на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 червня 2013 року.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 листопада 2017 року підстави, наведені в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, були визнані неповажними та апеляційну скаргу було залишено без руху, надано строк для звернення до апеляційного суду з заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали з наведенням інших поважних причин для його поновлення.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2017 року ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 червня 2013 року.

Ухвала мотивована тим, що відсутні підстави для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, оскільки вказані підстави для поновлення строку не поважні. При цьому апеляційний суд вказав, що під час проголошення рішення 20 червня 2013 року у судовому засіданні була присутня представник відповідачів - ОСОБА_7 (адвокат, яка діяла в інтересах відповідачів на підставі договору про надання юридичних послуг т. 2 а.с.161-162). Однак, апеляційну скаргу було подано тільки 17 листопада 2017 року, тобто з порушенням передбаченого законом строку. Відповідачами не наведено поважних причин багаторічного порушення строку на апеляційне оскарження, а безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суперечить принципу обов язковості судового рішення та порушує інтереси інших учасників процесу.

У січні 2018 року ОСОБА_4, подала касаційну скаргу, у якій просила скасувати оскаржену ухвалу та направити справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження. При цьому, посилалась на порушення судами норм процесуального права.

На обґрунтування касаційної скарги вказує на те, що: копію рішення суду першої інстанції отримала лише в листопаді 2017 року; порушено її право на захист у суді; причини пропуску строку є поважними, оскільки вона є особою, яка брала участь у справі, але не була в судовому засіданні під час проголошення судового рішення.

Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Апеляційний суд встановив, що під час проголошення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська 20 червня 2013 року у судовому засіданні була присутня представник відповідачів, зокрема ОСОБА_4, ОСОБА_7 (адвокат, яка діяла в інтересах відповідачів на підставі договору про надання юридичних послуг).

Європейський суд з прав людини вказав, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, як у цій справі, де нібито складне економічне становище перешкоджало відповідачу сплатити державне мито, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року).

Право на суд , одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (VOLOVIK v. UKRAINE, N 15123/03, § 53, 55, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).

Норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (PERETYAKA AND SHEREMETYEV v. UKRAINE, № 17160/06 та N 35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21 грудня 2010 року).

Встановивши, що під час проголошення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська 20 червня 2013 року у судовому засіданні була присутня представник відповідачів, зокрема ОСОБА_4, ОСОБА_7 та те, що вказані ОСОБА_4 підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження є неповажними, апеляційний суд зробив правильний висновок про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що оскаржена ухвала постановлена без додержання норм процесуального права. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржену ухвалу без змін.

Оскільки оскаржена ухвала залишена без змін, а скарга без задоволення, то судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 401, 406, 409, 410, 416 ЦПК, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

Н.О. Антоненко

В.І. Журавель