Рішення

від 23.10.2017 по справі 200/22128/14-ц

БАБУШКІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 200/22128/14-ц

Провадження № 2п/200/87/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" жовтня 2017 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

в складі: головуючого-судді: Женеску Е.В.

за участю секретаря: Санжаровської Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпро цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк до Товариства з обмеженою відповідальністю Форент , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

10 грудня 2014 року позивач ПАТ КБ Приватбанк звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Форент , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтував наступним. 31 січня 2008 року між позивачем та ТОВ Форент був укладений кредитний договір № VLV869, згідно якого ТОВ Форент отримав кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії з лімітом 750000 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,1% річних, а при порушенні зобов'язань у розмірі 29% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. Строк повернення кредиту - 25 липня 2008 року. Відповідно до додаткової угоди № 1 від 25.07.2008 року до кредитного договору від 31.01.2008 року, кредитні умови викладені у новій редакції, встановлено відсотки за користування кредитом у розмірі 16% річних, а при порушенні боржником будь-якого із зобов'язань з погашення кредиту у розмірі 40% річних. Строк повернення кредиту - 23 січня 2009 року. Однак в порушення умов договору позичальник своїх обов'язків за договором не виконав, в зв'язку з чим станом на 19.11.2014 року заборгованість ТОВ Форент перед позивачем складає 3 254 858,35 доларів США, що за курсом 15.2011 відповідно до офіційного курсу НБУ від 19.11.2014 року становить 49 474 204,96 грн., та складається з наступного:

- 750000 доларів США, що за курсом НБУ складає 11 400 082,50 грн. - заборгованість по простроченому кредиту;

- 1290512,21 доларів США, що за курсом НБУ складає 19 615 932,11 грн. - заборгованість по простроченим відсоткам за користування кредитом;

- 1214345,84 доларів США, що за курсом НБУ складає 18 458 190,35 грн. - заборгованість по пені.

31 січня 2008 року в забезпечення виконання зобов'язань ТОВ Форент за кредитним договором був укладений договір поруки № VLV869/МР між поручителем ОСОБА_1 та позивачем, згідно з яким поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов'язків ТОВ Форент за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. 25 липня 2008 року між поручителем ОСОБА_1 та позивачем була укладена Додаткова угода № 2 до договору поруки № VLV869/МР від 31.01.2008 року, який є його невід'ємною частиною, якою були внесені зміни відповідно до Додаткової угоди до кредитного договору від 25.07.2008 року.

З урахуванням викладеного, позивач просить суд стягнути солідарно з ТОВ Форент та ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № VLV869 від 31.01.2008 року у розмірі 3 254 858,35 доларів США, що за курсом 15.2011 відповідно до офіційного курсу НБУ від 19.11.2014 року становить 49 474 204,96 грн.

Заочним рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 березня 2015 року позовні вимоги ПАТ КБ Приватбанк до ТОВ Форент та ОСОБА_1 про солідарне стягнення задоволені в повному обсязі (а.с. 56-59).

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 квітня 2017 року заочне рішення суду від 17.03.2015 року скасовано, справу призначено до розгляду в загальному порядку.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав суду заяву, в якій просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач ТОВ Форент в судове засідання не з'явився, надав суду заяву, в якій просив розглядати справу без участі його представника.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, надав суду заяву, в якій просив розглядати справу без його участі. Крім того, надав клопотання про застосування строків позовної давності, а також надав відзив на позовну заяву, в якій зазначив, що вважає позовні вимоги в частині стягнення боргу з поручителя необґрунтованими, оскільки лист-вимога позивача від 02.02.2009 року йому не відправлявся та матеріали справи не містять доказів щодо його відправлення. Зазначає також, що позивач звернувся до суду з пропуском п'ятирічного строку, що був передбачений умовами договору поруки як строк звернення до суду з вимогою про захист порушеного права або законного інтересу сторін за цим договором. Просить у задоволенні позову в частині стягнення з ОСОБА_1 як поручителя заборгованості за кредитним договором відмовити.

Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши надані докази, приходить до наступного висновку.

Згідно ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів.

Статтею 60 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що 31 січня 2008 року між позивачем та ТОВ Форент був укладений кредитний договір № VLV869, згідно якого ТОВ Форент отримав кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії з лімітом 750000 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,1% річних, а при порушенні позичальником будь-якого зобов'язання по погашенню кредиту у розмірі 29% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. Строк повернення кредиту - 25 липня 2008 року.

Крім того, згідно п.5.1 договору, при порушенні позичальником будь-якого зобов'язання по сплаті процентів за користування кредитом, строків повернення кредиту, позичальник сплачує банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі 02,% від суми простроченого платежу за кожен день прострочки платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.5.7 кредитного договору, строки позовної давності за вимогами про стягненню кредиту, процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафу за даним договором встановлюються сторонами тривалістю 5 років.

Відповідно до додаткової угоди № 1 від 25.07.2008 року до кредитного договору від 31.01.2008 року, кредитні умови викладені у новій редакції, встановлено відсотки за користування кредитом у розмірі 16% річних, а при порушенні боржником будь-якого із зобов'язань з погашення кредиту у розмірі 40% річних. Строк повернення кредиту - 23 січня 2009 року.

31 січня 2008 року в забезпечення виконання зобов'язань ТОВ Форент за кредитним договором був укладений договір поруки № VLV869/МР між поручителем ОСОБА_1 та позивачем, згідно з яким поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов'язків ТОВ Форент за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.

Відповідно до п.1.6 договору поруки у випадку невиконання боржником обов'язків за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Розділом 4 Договору поруки визначено строк дії договору, порядок зміни умов договору. Так згідно п. 4.1 Договору поруки визначено, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов'язань за кредитним договором.

25 липня 2008 року між поручителем ОСОБА_1 та позивачем була укладена Додаткова угода № 2 до договору поруки № VLV869/МР від 31.01.2008 року, який є його невід'ємною частиною, якою були внесені зміни відповідно до Додаткової угоди до кредитного договору від 25.07.2008 року.

Позивач стверджує, що в порушення умов договору позичальник ТОВ Форент своїх обов'язків за договором не виконав, в зв'язку з чим станом на 19.11.2014 року заборгованість ТОВ Форент перед позивачем складає 3 254 858,35 доларів США, що за курсом 15.200110 відповідно до офіційного курсу НБУ від 19.11.2014 року становить 49 474 204,96 грн., та складається з наступного:

- 750000 доларів США, що за курсом НБУ складає 11 400 082,50 грн. - заборгованість по простроченому кредиту;

- 1290512,21 доларів США, що за курсом НБУ складає 19 615 932,11 грн. - заборгованість по простроченим відсоткам за користування кредитом;

- 1214345,84 доларів США, що за курсом НБУ складає 18 458 190,35 грн. - заборгованість по пені.

02 лютого 2009 року ПАТ КБ ПриватБанк направив позичальнику ТОВ Форент лист № 11.0.2.0-03/142, яким повідомив про прострочення виконання обов'язків за кредитним договором і додатковою угодою до нього від 25.07.2008 року (а.с. 22).

02 лютого 2009 року ПАТ КБ ПриватБанк направив поручителю ОСОБА_1 лист № 11.0.2.0-03/143, яким повідомив про прострочення ТОВ Форент виконання обов'язків за кредитним договором і додатковою угодою до нього від 25.07.2008 року (а.с. 23).

За правилами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідачем ТОВ Форент не надано доказів, що ним погашена заборгованість за кредитним договором.

Таким чином, позовні вимоги ПАТ КБ Приватбанк в частині стягнення заборгованості за кредитним договором з ТОВ Форент є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позивача про стягнення заборгованості солідарно з поручителя ОСОБА_1, суд зазначає наступне.

Порука є одним із способів забезпечення зобов'язань при укладенні кредитних договорів та має зобов'язальний, договірний характер, тому на правовідносини поруки поширюють свою дію загальні положення про зобов'язання та про договори .

Відповідно до ст. 553 ЦК України під порукою розуміється договір, за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Договір поруки є двостороннім правочином, що укладається з метою врегулювання відносин між кредитором і поручителем. Згода боржника на укладення договору поруки не вимагається.

Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно ч. 4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, висловленої у постанові суду від 17 вересня 2014 року у справі № 6-53цс14, Регулюючи правовідносини з припинення поруки у зв'язку із закінченням строку її чинності частина четверта статті 559 ЦК України передбачає три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки (перше речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя (друге речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов'язання не встановлено або встановлено моментом пред'явлення вимоги), якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя (третє речення частини четвертої статті 559 ЦК України).

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не може.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов'язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення "пред'явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред'явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Отже, виходячи з положень другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Таким чином, закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

Отже, встановлення у Договорі поруки строку його дії (з моменту його підписання сторонами та до повного виконання зобов'язань по кредитному договору) не означає встановлення строку поруки за цим договором. Так строком зобов'язання з поруки є період часу, який починається з моменту порушення основного зобов'язання кредитором та закінчується зі спливом шести місяців (ч. 4 ст. 559 ЦК України) або за згодою сторін - іншого строку поруки, протягом якого кредитор вправі пред'явити вимоги до поручителя, у зв'язку з його порукою.

Як зазначалося вище, 02 лютого 2009 року ПАТ КБ ПриватБанк направив поручителю ОСОБА_1 лист № 11.0.2.0-03/143, яким повідомив про прострочення ТОВ Форент виконання обов'язків за кредитним договором і додатковою угодою до нього від 25.07.2008 року а тому почав перебіг визначений 4 ст. 559 ЦК України шестимісячний строк на пред'явлення Банком вимог до поручителя ОСОБА_1

З позовом до суду про стягнення заборгованості за кредитним договором банк звернувся лише 10 грудня 2014 року, тому в силу ч. 4 ст. 559 ЦК України порука ОСОБА_1 є припиненою, а вимоги позивача до поручителя - безпідставними.

У відповідності до ст. 212 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме - в частині стягнення заборгованості з ТОВ Форент , а в частині стягнення заборгованості з поручителя ОСОБА_1 необхідно відмовити, оскільки позивач пропустив строк, встановлений законом, на звернення до суду з вимогою про солідарне стягнення заборгованості за договором поруки.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 59, 60,88, 169, 209, 212-215, 224 ЦПК України, ст.ст. 526, 1054 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк до Товариства з обмеженою відповідальністю Форент , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Форент (адреса: 49000, м. Дніпро, вул. Героїв Сталінграда, буд.9, ЄДРПОУ 33642389) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд.50, ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором № VLV869 від 31.01.2008 року у розмірі 3 254 858,35 доларів США, що за курсом 15.2011 відповідно до офіційного курсу НБУ від 19.11.2014 року становить 49 474 204,96 грн. (сорок дев'ять мільйонів чотириста сімдесят чотири тисячі двісті чотири гривні 96 коп.), яка складається з 750000 доларів США, що еквівалентно 11 400 082,50 грн. - заборгованість по простроченому кредиту; 1290512,21 доларів США, що еквівалентно 19 615 932,11 грн. - заборгованість по простроченим відсоткам за користування кредитом; 1214345,84 доларів США, що еквівалентно 18 458 190,35 грн. - заборгованість по пені.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Е.В. Женеску