Постанова

від 26.06.2018 по справі 925/1060/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2018 р. Справа№ 925/1060/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Тищенко А.І.

при секретарі судового засідання : Стаховській А.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Стойко А.Ю. довіреність № 2671-01-21 від 04.06.2018 року;

від відповідача: Панасенко М.С. довіреність № 564 від 31.12.2015 року,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фундамент"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 27.11.2017 року (повний текст рішення складено 04.12.2017 року)

у справі № 925/1060/16 (суддя: Довгань К.І.)

за позовом Черкаської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фундамент"

про стягнення 175 154,28 грн,

Встановив

Черкаська міська рада (далі - позивач) звернулася до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фундамент" (далі - відповідач) про стягнення, на підставі договору оренди землі від 16.02.2007 року, зареєстрованого у Черкаській регіональній філії ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 21.02.2007 року за № 040777500013, 172 874,50 грн боргу з орендної плати за землю, 2279,78 грн пені, що разом складає 175 154,28 грн та відшкодувати понесені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачу, з урахуванням відповідних змін у законодавстві, прийнятих органом місцевого самоврядування рішень та згідно п. 9 договору оренди землі від 16.02.2007 року, нараховано до оплати 345 82779 грн орендної плати за період користування з 01.03.2009 року по 31.07.2016 року, з яких відповідач сплатив позивачу лише 171 953,29 грн, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в сумі 172 824,50 грн, на яку позивачем нараховано 2279,78 грн пені за останні 6 місяців прострочення.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 18.11.2016 року, залишеним в силі постановою Київського апеляційного Господарського суду, у задоволені позову відмовлено повністю.

Однак, постановою Вищого Господарського суду від 08.08.2017 року вказані судові рішення скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Підставою скасування судових рішень у даній справі суд касаційної інстанції вказав наступне.

Укладаючи договір, сторони обумовили термін нормативного будівництва, необхідний для виконання будівельних робіт (тридцять місяців), та визначили, що за функціональним призначенням земельна ділянка відноситься на період будівництва - до категорії земель рекреаційного призначення та інші відкриті землі, після завершення будівництва - до категорії земель комерційного використання.

Також сторони обумовили, що обчислення розміру грошової оцінки та орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням її цільового призначення, функціонального використання та коефіцієнтів індексації без внесення змін та доповнень до цього договору.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди наведеного вище не врахували, не перевірили та не спростували мотивовано в судових рішеннях доводи та докази позивача про правові наслідки закінчення тридцятимісячного терміну нормативного будівництва відповідно до умов укладеного договору, не взяли до уваги повноваження органу місцевого самоврядування при визначенні розміру орендних платежів.

Натомість зі змісту судових рішень вбачається, що будівельні роботи не закінчено впродовж тривалого періоду часу (договір укладено у 2007 році), впродовж усього цього часу орендар сплачує орендні платежі за тимчасовою ставкою, при цьому суди не надали оцінки відповідності дій орендаря положенням статті 3 Цивільного кодексу України щодо добросовісності та розумності, як загальних засад цивільного законодавства.

Таким чином, суди дійшли висновку про відмову в задоволенні позовних вимог передчасно, не надали належної оцінки погодженим сторонами умовам договору про визначення терміну будівництва (30 календарних місяців), не з'ясували договірних наслідків закінчення цього терміну.

Господарський суд Черкаської області задовольнив позов Черкаської міської ради своїм рішенням від 27.11.2017 року (повний текст підписано 04.12.2017 року).

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фундамент" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення у даній справі та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд Черкаської області, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального та матеріального права, зокрема судом першої інстанції не застосовано до спірних правовідносин правову позицію Вищого господарського суду України висловлену, зокрема, в постановах від 04.11.2014 року №925/1648/13 та від 06.03.2014 року №910/11595/13.

Так, скаржник зазначив, що, оскільки, будівництво не завершено до цього часу то на даний час спірна земельна ділянка відноситься до категорії земель зайнятих поточним та відведених під майбутнє будівництво.

Крім того, скаржник вказав, що ним було часткового оплачено суму заборгованості в сумі 174169,21 грн. Таким чином у відповідача відсутня заборгованість перед позивач, а навпаки наявна переплата.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2018 року відкрито апеляційне провадження по справі № 925/1060/16.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.04.2018 року, у зв'язку із перебуванням судді Куксова В.В. у відпустці, для розгляду справи сформовано колегію у складі: головуючий суддя Хрипун О.О., судді: Корсакова Г.В., Коротун О.М.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 17.04.2018 року, у зв'язку із перебуванням судді Корсакової Г.В. на лікарняному, для розгляду справи сформовано колегію у складі: головуючий суддя Хрипун О.О., судді: Коротун О.М., Отрюх Б.В.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.05.2018 року справу № 925/1060/16 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Шаптала Є.Ю., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2018 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною Товариства з обмеженою відповідальністю "Фундамент" на рішення Господарського суду Черкаської області від 27.11.2017 року у справі № 925/1060/16. Розгляд справи призначено на 26.06.2018 року.

У судовому засіданні 26.06.2018 року апелянт підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення місцевого господарського суду скасувати.

У судовому засіданні Київського апеляційного господарського суду представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду першої інстанції залишити без змін а скаргу без задоволення.

Крім того, позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що укладаючи договір оренди землі, сторони обумовили термін нормативного будівництва, необхідний для виконання будівельних робіт (тридцять місяців) та визначили, що за функціональним призначенням земельна ділянка відноситься на період будівництва до категорії земель рекреаційного призначення та інші відкриті землі, після завершення будівництва (тобто після закінчення нормативного терміну будівництва) - до категорії земель комерційного використання.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду Черкаської області від 27.11.2017 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Фундамент" - без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Рішенням другої сесії від 21.12.2006 року № 2-460 Черкаська міська рада надала Товариству з обмеженою відповідальністю "Фундамент" в оренду на 49 років земельну ділянку площею 1037 кв. м., яка знаходиться у м. Черкаси, вул. Байди Вишневецького, 18 під розміщення та подальшу експлуатацію добудови до адміністративної споруди під офіс та майданчик для паркування автотранспорту за рахунок землекористування Федерації профспілок Черкаської області та земель Черкаської міської ради.

16.02.2007 року між позивачем - Черкаською міською радою, як орендодавцем, та відповідачем - товариством з обмеженою відповідальністю "Фундамент", як орендарем, укладено договір оренди землі (далі - договір), відповідно до умов якого, орендодавець, на підставі рішення Черкаської міської ради від 21.12.2006 року № 2-460, надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку, що за цільовим призначенням відноситься до земель житлової та громадської забудови, яка знаходиться у м. Черкаси, вул. Байди Вишневецьокого, 18. в оренду передається земельна ділянку площею 1037 кв.м., з них 132 кв.м. - в спільне користування з Федерацією профспілок Черкаської області, під розміщення та подальшу експлуатацію добудови до адміністративної споруди під офіс та майданчик для паркування автотранспорту.

За функціональним призначенням земельна ділянка відноситься:

- на період будівництва - до категорії земель рекреаційного призначення та інші відкриті землі (землі, зайняті поточним будівництвом);

- після завершення будівництва - до категорії земель комерційного використання.

Відповідно до п. 5 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки, згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 26.01.2007 року № 76-гр.-2007, становить:

на період нормативного терміну будівництва, але не пізніше введення об'єкта в експлуатацію:

- земельна ділянка площею 791 кв.м. 90380,0 грн;

- земельна ділянка площею 180 кв.м. 20567,0 грн.

Земель комерційного використання:

- земельна ділянка площею 791 кв.м. 451914,0 грн;

- земельна ділянка площею 180 кв.м. 102838,0 грн.

Пунктом 9 договору його сторони погодили умови щодо орендної плати і, зокрема, домовились про таке:

За оренду земельної ділянки орендар сплачує орендну плату у грошовій формі.

Річна орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється:

на період нормативного терміну будівництва 30 календарних місяців з дати набуття чинності договору, згідно довідки Товариства з обмеженою відповідальністю „Черкасархпрокет" від 12.02.2007 року № 23, але не пізніше введення об'єкта в експлуатацію, у розмірі 1% від її нормативної грошової оцінки і на час укладення договору становить:

- земельна ділянка площею 791 кв.м. 904,0 грн;

- земельна ділянка площею 180 кв.м. 206,0 грн.

всього на період нормативного будівництва 1110,0 грн.

при комерційному використанні земельної ділянки:

- земельна ділянка площею 791 кв.м. в розмірі 7% від її нормативної грошової оцінки і на час укладення договору становить 10426,0грн;

- земельна ділянка площею 180 кв.м. в розмірі 3% від її нормативної грошової оцінки і на час укладення договору становить 3085,0 грн.

-всього при комерційному використанні: 13511,0 грн.

Відповідно до п.п. 10, 11 договору, обчислення розміру грошової оцінки та орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням її цільового призначення, функціонального використання та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії. Орендна плата за землю вноситься орендарем щомісячно до 30 числа місяця, наступного за звітним на рахунок орендодавця.

Згідно ч. 2 п.13 договору в разі проведення щорічної індексації нормативної грошової оцінки землі, внесення інших змін на підставі вимог діючого законодавства, а також в разі будь-яких змін Черкаською міською радою розмірів орендної плати, що діють в м.Черкаси, розмір грошової оцінки земельної ділянки та розмір щорічної орендної плати змінюватиметься без внесення змін та доповнень до цього договору.

Відповідно до п. 14 договору, несвоєчасне внесення орендної плати стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який стягується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, але не більше визначеної законом ставки пені за несвоєчасну сплату земельного податку.

Договір оренди землі зареєстрований у Черкаській регіональній філії ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 21.02.2007 року за № 040777500013.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.06.2016 року сторони внесли зміни до договору, які зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20.07.2016 року. Цими змінами, зокрема, п. 3, абз. 2 п. 9 договору викладено в наступній редакції: "Річна орендна плата за користування земельною ділянкою по вул. Б.Вишневецького, 18 встановлюється у розмірі:

- у розмірі 3% від її нормативної грошової оцінки, що становить 11 855, 00 грн - за 0,0791 га земель, зайнятих поточним будівництвом, на нормативний термін будівництва, але не більше ніж на три роки, та не пізніше введення об'єкта в експлуатацію;

- у розмірі 3% від її нормативної грошової оцінки, що становить 2 705, 00 грн - за 0.0180 га земель, зайнятих поточним будівництвом, на нормативний термін будівництва, але не більше ніж на три роки, та не пізніше введення об'єкта в експлуатацію.

Відповідно до Розрахунку заборгованості від 31.08.2016 року № 1250/18-08, складеного Департаментом фінансової політики Черкаської міської ради і пояснень представника позивача в засіданні суду, з 01.01.2008 року нарахування відповідачу орендної плати здійснювалося відповідно до вимог статті 21 Закону України "Про оренду землі", виходячи з 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, з 22.07.2009 року у зв'язку з закінченням 30-ти місячного нормативного терміну будівництва та зміною грошової оцінки земельної ділянки із земель будівництва на землі комерції нарахування орендної плати здійснювалося відповідно до Рішенням Черкаської міської ради від 31.05.2007 № 2-613 "Про плату за оренду землі" виходячи з 7% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, з 13.09.2011 року нарахування орендної плати було змінено і здійснювалося відповідно до Рішення Черкаської міської ради від 13.05.2010 р. № 5-657 "Про плату за оренду землі" виходячи з 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, починаючи з 20.07.2016 року орендна плата нараховується в розмірі відповідно до абзацу 2 пункту 9 договору (зі змінами внесеними до договору від 20.07.2016 року). Всього нараховано за ставками 3% і 7% за період з 01.01.2009 року по 31.07.2016 року 345 827,79 грн.

Із контррозрахунку відповідача вбачається, що з 01.01.2009 року по 30.08.2016 року сума нарахувань за оренду землі повинна становити 60637,48 грн, що охоплює спірний період заборгованості, ним сплачувалась орендна плата за ставкою 3% від актуальної нормативної грошової оцінки землі і станом на 30.08.2016 року заборгованість по орендній платі була відсутня, навпаки наявна переплата. Добудова до адміністративної споруди під офіс та майданчик для паркування автотранспорту на спірній орендованій земельній ділянці до цього часу не завершено, що позивачем не заперечується. На думку відповідача спірна земельна ділянка відноситься на період будівництва - до категорії земель, зайнятих поточним та відведених під майбутнє будівництво, і лише після його завершення - до земель комерційного використання.

Обставини, встановлені із вищенаведених доказів, визнані представниками сторін.

Таким чином, як правильно встановлено судом першої інстанції, предметом спору у даній справі є вимога позивача про стягнення заборгованості з орендної плати та пені за прострочення її сплати, яка виникла із договору оренди землі від 16.02.2007 року, зареєстрованого в Черкаській регіональній філії ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України" 21.02.2007 року за № 040777500013, укладеного сторонами, і складається із різниці між нарахованою позивачем і сплаченою відповідачем в суми орендної плати за період з 01.01.2009 року по 31.07.2016 року.

Спірні правовідносини сторін, а відповідно, їх цивільні права та обов'язки, які виникли з цього договору, за правовою природою віднесені до зобов'язань найму (оренди) земельної ділянки, загальні положення про найм (оренду) визначені параграфом 1 глави 58, про найм (оренду) земельної ділянки, як окремий вид зобов'язань, параграфом 3 глави 58 Цивільного кодексу України, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 Цивільного кодексу України, про зобов'язання і договір - розділами І і ІІ книги 5 Цивільного кодексу України, главами 19, 20 Господарського кодексу України. Крім того, спірні правовідносини перебувають у сфері дії Земельного і Податкового кодексів України, Закону України "Про оренду землі", які з урахуванням предмету спору, є спеціальними нормативними актами.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Відповідно до ст. 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Згідно п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно - правовими актами.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки (ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України).

Відповідно до ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема:

- свобода договору;

- справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Згідно ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У разі несвоєчасного внесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період прострочення, за кожен день прострочення платежу (п. 13 Договору).

Частиною першою статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 792 Цивільного кодексу України встановлено , що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Частиною 1 ст. 2 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Статтею 16 Закону України "Про оренду землі" в редакції, чинній з 01.01.2007 року, тобто на момент укладення договору оренди землі, визначався порядок укладення договору оренди землі. Відповідно до ст. 18 цього ж Закону, договір оренди землі набирав чинності після його державної реєстрації.

Згідно ст. 1 Земельного кодексу України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

У статті 3 Земельного кодексу України зазначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України та ст. 1 Закону України "Про оренду землі", право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 125, ч. 2 ст. 126 Земельного кодексу України у відповідній редакції (чинній з 20.06.2007 року), право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Право оренди землі оформлялось договором, який реєструвався відповідно до закону.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Так, укладений сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди земельної ділянки.

Укладаючи договір, сторони обумовили термін нормативного будівництва, необхідний для виконання будівельних робіт (тридцять місяців), та визначили, що за функціональним призначенням земельна ділянка відноситься на період будівництва - до категорії земель рекреаційного призначення та інші відкриті землі, після завершення будівництва - до категорії земель комерційного використання.

Також сторони обумовили, що обчислення розміру грошової оцінки та орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням її цільового призначення, функціонального використання та коефіцієнтів індексації без внесення змін та доповнень до цього договору.

Отже, як правильно встановлено судом першої інстанції з 22.07.2009 року (дата спливу тридцятимісячного терміну будівництва) земельна ділянка, орендована відповідачем на умовах договору, відноситься до земель комерційного використання.

З огляду на викладене, колегія суддів, не приймає як належне твердження скаржника, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення, що, оскільки, будівництво не завершено до цього часу то на даний час спірна земельна ділянка відноситься до категорії земель зайнятих поточним та відведених під майбутнє будівництво.

Таким чином, починаючи з 22.07.2009 року позивачем правомірно нараховано відповідачу орендну плату, виходячи із ставки 7% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Як вбачається з матеріалів справи, з 13.09.2011 року нарахування орендної плати було змінено і здійснювалося відповідно до Рішення Черкаської міської ради від 13.05.2010 року № 5-657 "Про плату за оренду землі" виходячи з 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а починаючи з 20.07.2016 року орендна плата також правомірно нараховувалась відповідно до абзацу 2 пункту 9 договору (зі змінами внесеними до Договору від 20.07.2016 року). Всього нараховано за ставками 3% і 7% за період з 01.01.2009 року по 31.07.2016 року 345 827,79 грн. Враховуючи часткову сплату відповідачем орендної плати у розмірі 171953,79 грн та 1000,00 грн переплати згідно Акту звірки від 24.04.2009 року, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості в сумі 172 874,50 грн (345827,79 - 171953,29 - 1000,00 -172874,50).

З огляду на викладене, колегія суддів не приймає як належне твердження скаржника, що у останнього відсутня заборгованість перед позивач, а навпаки наявна переплата.

Крім того, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 2279,78 грн, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст.ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 14 договору за несвоєчасне внесення орендної плати стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який стягується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, але не більше визначеної законом ставки пені за несвоєчасну сплату земельного податку.

Київський апеляційний господарський суд перевіривши розрахунок пені дійшов висновку про його правильність.

Щодо заяви відповідача про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності, колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст. 261 Цивільного кодексу України).

Статтею 264 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, у період, за який позивач здійснив нарахування заборгованості відповідач здійснював платежі за оренду земельної ділянки. Так останню оплату орендної плати відповідач здійснив в серпні 2016 року

Тобто, відповідач в серпні 2016 року вчинив дії, що свідчить про визнання свого боргу, а тому строк позовної давності перервався та є таким, що не пропущено.

Щодо твердження скаржника, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення, що судом першої інстанції не було застосовано до спірних правовідносин правову позицію Вищого господарського суду України висловлену, зокрема, в постановах від 04.11.2014 року №925/1648/13 та від 06.03.2014 року №910/11595/13, колегія суддів відзначає, що зазначені постанови не мають преюдиційного характеру для розгляду даної справи, а висловлені в них правові позиції відповідно до норм Господарського процесуального кодексу України не є обов'язкові для врахування.

З огляду на викладене, колегія судді погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог.

Разом з тим, скаржник не надав суду доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції викладені в оскаржуваному рішенні.

При цьому, колегія суддів зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фундамент" - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 27.11.2017 року у справі №925/1060/16 - залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №925/1060/16 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді Є.Ю. Шаптала

А.І. Тищенко

Дата складення повного тексту 02.07.2018 року.