Постанова

від 19.06.2018 по справі 925/169/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2018 р. Справа№ 925/169/18

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

Секретар судового засідання: Камінська Т.О.

За участю представників: відповідно до протоколу судового засідання від 19.06.2018.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Поле"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 24.04.2018 (повний текст рішення складено 26.04.2018)

у справі № 925/169/18 (суддя Скиба Г.М.)

За позовом Черкаської міської ради

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Поле"

За участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватне підприємство "Постачальник"

про стягнення 36 642,94 грн. збитків за фактичне користування земельною ділянкою без належного оформлення права користування нею

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Черкаської області звернулася з позовом Черкаська міська рада до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Поле" про стягнення 36 642,94 грн. збитків за фактичне користування земельною ділянкою по вул. Сурікова, 14-А в м. Черкаси-за період з 27.02.2015 по 13.01.2016- без належного оформлення права користування, та відшкодування судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані спричиненням позивачу збитків відповідачем внаслідок використання спірної земельної ділянки під об'єктами нерухомості по вул. Сурікова, 14а в м. Черкаси протягом періоду з 27.02.2015 по 13.01.2016 - з посиланням на приписи статтей 156-157 ЗК України.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 24.04.2018 справа № 925/169/18 позовні вимоги задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Поле"

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Поле" на користь міського бюджету м. Черкаси через Черкаську міську раду 36 642,94 грн. збитків та 1762,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Поле" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 26.04.2018 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи та неправильно застосував норми процесуального права, у зв'язку з чим зазначене рішення підлягає скасуванню.

В обґрунтування апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Поле" зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що у відповідача виникло право на користування спірною ділянкою під об'єктами нерухомості з моменту реєстрації права власності на ці об'єкти за Законом.

Крім того, судом не взято до уваги, що акт від 01.11.2017 до уваги, що акт від 01.11.2017 щодо визначення збитків власнику землі Черкаської міської ради і доводи викладені в ньому виконані формально, без аналізу наявних обставин, документів і механізму, причин спричинення збитків Черкаській міській раді, їх реальної наявності та перевірки і обґрунтування підстав для стягнення вказаних у акті збитків.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Поле" було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2018, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Поле" та призначено до розгляду на 19.06.2018.

Представник позивача 19.06.2018 в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Поле", просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судове засідання, призначене на 19.06.2018, повноважні представники відповідача не з'явилися.

Колегією суддів враховано, що відповідно до частини 2 статті 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, в свою чергу частиною 3 статті 120 ГПК України передбачено, що виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до частини 7 статті 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно із частиною 3 статті 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з'явилася особа, яку він представляє, або інший її представник.

Неявки в судове засідання учасника справи, якщо з'явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов'язковою.

Колегією суддів, враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Відповідно до пункту 2.6.10. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 № 28 оригінал судового рішення залишається в матеріалах справи; згідно з пунктом 2.6.15. вказаної Інструкції на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам судового процесу.

Як вбачається із матеріалів справи, копії ухвали Київського апеляційного господарського суду були надіслані учасникам судового процесу на адреси, зазначені в апеляційній скарзі, що підтверджується відміткою суду на зворотній стороні ухвали.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників відповідача, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

Колегією суддів на підставі ч. 7 ст. 270 ГПК України надано учасникові судової справи можливість виступити у судових дебатах, яке учасником справи реалізовано.

Згідно з частиною першою статті 270 ГПК у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.02.2015 між Приватним підприємством "Торговельний центр "Постачальник" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Поле" було укладено договори купівлі-продажу нежитлових будівель, за умовами яких Продавець передав, а Відповідач прийняв у власність об'єкти нерухомого майна, а саме:

- 2/5 частини комплексу нежитлових будівель - побутове приміщення літ. " 3-1", площею 44,8 кв.м, склад літ. "Ж-1", площею 20,0 кв.м, теплогенераторна літ "Т-1", площею 23,8 кв.м; другий поверх прорабської літ. "А-ІІ", загальною площею 5,1 кв.м; склад-ангар літ. "К-І", площею 1493,2 кв.м, замощення - І;

- 99/100 частини нежитлових будівель - майстерня літ. "Д-І, Д'-І, д", площею 157,8 кв.м.; склад літ. "В-І", площею 268,9 кв.м., магазин літ. "Г-1", площею 53,0 кв.м;

- 99/100 частини нежитлових будівель - прорабська (приміщення 1-го поверху) літ. "А-2", площею 11,2 кв.м, рампа літ. "Б", вбиральня літ. "З", огорожа №1, 3; частина огорожі №2, замощення -1;

- адміністративно-побутова будівля з підвалом літ. "Е-3, пд", площею 619,9 кв. м, які розташовані за адресою: м. Черкаси, вул. Сурікова, 14а.

Станом на 27.02.2015 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності за ТОВ "Агрофірма "Поле" на вищезазначені об'єкти нерухомості, які розташовані за адресою: м. Черкаси, вул. Сурікова, 14а, на підставі договорів купівлі-продажу нежитлових будівель.

Згідно із статтею 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад.

Статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як регулювання земельних відносин.

Згідно із частиною 1 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про оренду землі" визначено, що договір оренди земельної ділянки із земель комунальної власності укладається на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що 29.04.2015 відповідач звернувся до Черкаської міської ради з заявою про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки під існуючим комплексом будівель по вул. Сурікова, 14А.

28.07.2015 рішенням Черкаської міської ради №2-1438 Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Поле" надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) по вул. Сурікова, 14а (кадастровий номер 7110136400:05:027:0022) під комплекс нежитлових будівель.

Згідно із пунктом 2 Рішення відповідач зобов'язаний укласти з Черкаською міською радою договір про відшкодування збитків (неодержаного доходу) власнику землі (міській раді) за період використання землі без правовстановлюючих документів (з дати набуття права власності на нерухоме майно) у встановленому законом порядку.

25.09.2015 відповідач звернувся з заявою до Черкаської міської ради про прийняття рішення про передачу ТОВ "Агрофірмі "Поле" земельної ділянки по вул. Сурікова, 14А в м. Черкаси - як землі промисловості - відповідно до розробленої та представленої технічної документації.

14.01.2016 рішенням Черкаської міської ради №2-120 "Про надання Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Поле" земельної ділянки в оренду по вул. Сурікова, 14а" затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,4860 га, що розташована за адресою м. Черкаси, вул. Сурікова, 14а, та надано відповідачу зазначену земельну ділянку в оренду на 49 років під комплекс нежитлових будівель за рахунок земель Приватного підприємства "Постачальник".

За функціональним використанням земельну ділянку віднесено до категорії земель промисловості.

Відповідно до пункту 4.1. рішення Черкаської міської ради від 14.01.2016 №2-120 відповідача було зобов'язано протягом двох місяців, з дати прийняття рішення, укласти з Черкаською міською радою договір оренди землі, здійснивши його державну реєстрацію.

02.03.2016 між Черкаською міською радою та ТОВ "Агрофірма "Поле" було укладено договір оренди землі терміном на 49 років, який було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав від 10.03.2016 за №13649158.

Проте, лише з лютого 2016 року відповідач почав вносити плату за землю.

Зі змісту листа від 22.09.2017 №3790-01-25 вбачається, що Департаментом архітектури та містобудування Черкаської міської ради на виконання пункту 2 рішення Черкаської міської ради від 28.07.2015 №2-1438, було підготовлено проект договору про відшкодування збитків.

Який було отримано представником ТОВ "Агрофірма "Поле" гр. ОСОБА_1 від 25.09.2017, що підтверджується розпискою особи в повідомлені про вручення поштового повідомлення.

Проте, на момент звернення позивача до суду відповідач не здійснив ніяких дій щодо врегулювання спірної ситуації з власником землі щодо відшкодування коштів за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів з моменту виникнення у нього права власності на нерухоме майно, розташоване на спірній земельній ділянці площею 0,48 га по вул. Сурікова, 14А в м. Черкаси.

Статтею 125 Земельного Кодексу України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно із статтею 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка.

Відповідно до статті 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Відповідач не є власником і постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку. При цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього як землекористувача - орендна плата (пукти 14.1.72,14.1.73 Податкового кодексу України).

Зі змісту витягу управління Держгеокадастру у Черкаському районі Черкаської області Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 02.02.2016 №32-28-0.5-692/15-16 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки кадастровий номер 7110136400:05:027:0022 - нормативно-грошова оцінка земельної ділянки по вул. Сурікова, 14а, складає 1 608 076,80 грн.

Річна сума платежу, яка підлягала до сплати відповідачем з урахуванням ставки 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за періоди:

з 27.02.2015 по 31.12.2015 складає 34930,63 грн.;

з 01.01.2016 по 13.01.2016 складає 1712,31 грн.

Таким чином, загальна сума збитків за час фактичного користування зазначеною земельною ділянкою ТОВ "Агрофірма "Поле" за період з 27.02.2015 по 13.01.2016 становить 36 642,94 грн.

Доказів сплати в дохід місцевого бюджету, суми збитків матеріали справи не містять.

Відповідно до частини 3 статті 5 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Згідно із частиною 2 статті 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає зобов'язання особи при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

З березня 2016 року між сторонами виникли та існують договірні відносини оренди землі - користування земельною ділянкою комунальної власності в межах міста під розміщення та експлуатацію об'єктів нерухомості відповідача - на підставі письмового строкового оплатного двостороннього консенсуального договору. Волевиявлення сторін було направлене на настання певних юридичних наслідків.

Протягом спірного періоду з 27.02.2015 по 13.01.2016 до моменту укладання між сторонами договору оренди землі від 02.03.2016 - сторони перебували в абсолютних правовідносинах на підставі вимог Закону.

Частиною 1 статті 173 ГК України визначено, що зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням.

Відповідно до частини 1 статті 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно із частиною 2 статтей 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю і відшкодування завданих збитків.

Статтею 156 Земельного кодексу України визначено, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок, зокрема, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Відповідно до статтей 157 Земельного кодексу України, відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють фізичні та юридичні особи, що їх заподіяли, добровільно або у судовому порядку. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно із пунктом 3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 №284, відшкодуванню підлягають збитки власників землі та землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

Статтею 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

З огляду на викладене, слідує, що для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків, необхідною є наявність всіх чотирьох умов відповідальності, а саме:

протиправність поведінки особи;

наявність збитків;

причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданими нею збитками;

вина особи, що завдала збитки. При цьому, відсутність вини у завданні збитків має доводити особа, що їх завдала.

Протиправність поведінки ТОВ "Агрофірма "Поле" полягає у невиконанні останнім свого обов'язку щодо оформлення свого права оренди на спірну земельну ділянку з дня виникнення у нього права власності на нерухоме майно, розташоване на зазначеній земельній ділянці та невиконання рішення міської ради від 28.07.2015. №2-1438 - як акту індивідуальної дії - про укладання договору на відшкодування збитків власнику землі.

Збитки, завдані позивачу протиправною поведінкою відповідача, полягають у неодержанні позивачем доходів від орендної плати за користування відповідачем спірною земельною ділянкою, які б позивач одержав би у разі оформлення відповідачем права оренди на цю земельну ділянку за період за період з 27.02.2015 по 13.01.2016 до прийняття рішення Черкаської міської ради від 14.01.2016 №2-120.

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача і завданими ним збитками позивачу, полягає у тому, що саме внаслідок вказаної вище протиправної поведінки відповідача позивач не одержав дохід від плати за використання корисних властивостей землі.

Як вбачається з матеріалів справи, з урахуванням даних проведеної перевірки та керуючись порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 №284 "Про Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам", комісією для визначення збитків власникам землі та землекористувачам і втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва в м. Черкаси, було визначено розмір збитків у вигляді неодержаного Черкаською міською радою доходу за час фактичного користування відповідачем земельною ділянкою без договору оренди за період з 27.02.2015 по 13.01.2016, розмір яких склав 36642,64 грн.

21.12.2017 рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради №1348 затверджено акт про визначення збитків власнику землі від 01.11.2017 №38-2017. Пунктом 2 даного рішення визначено, що зазначену суму збитків відповідач повинен відшкодувати не пізніше одного місяця після затвердження виконавчим комітетом Черкаської міської ради акту Комісії.

Зі змісту листа департамента фінансової політики Черкаської міської ради від 24.01.2018 №118/18-08 вбачається, що станом на 24.01.2018р. відповідач не відшкодував збитки в добровільному порядку.

11.09.2017 позивач звертався до відповідача з листом-претензією від. №3556-01-25 про відшкодування збитків (неодержаного доходу) та листом від 20.10.2017 №3789-01-25, яким додатково було повідомлено відповідача про проведення засідання комісії з питання визначення розміру збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам.

Які були залишені відповідачем без уваги.

Тобто, в даному випадку мають місце (є доведеними) усі чотири елементи складу цивільного правопорушення, необхідні для притягнення відповідача до такої відповідальності, як відшкодування збитків. Отже, вимоги позивача про стягнення збитків з ТОВ "Агрофірма "Поле" за фактичне користування земельною ділянкою без належного оформлення права користування нею є обґрунтованими та законними.

У відповідності до вимог статті 526 ЦК України та статтей 173, 175, 216, 225, 229 ГК України. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідач не відшкодував в добровільному порядку збитки за фактичне користування земельною ділянкою без належного оформлення права користування нею.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що ПП "Постачальник" не вносило плату за землю за спірну земельну ділянку з 2015 року. Відповідач АФ "Поле" не відшкодовував підприємству "Постачальник" платежі за землю у спірному періоді.

В розумінні статті 1166 ЦК України законодавець не дає визначення "шкода" у цивільному праві. Ним визначено способи відшкодування шкоди - в натурі або у виді сплати збитків - у відповідності із статтею 1192 ЦК України.

Таким чином, Позивачем при зверненні до суду із даним позовом використано належний, в розумінні вимог статті 16 ЦК України, спосіб захисту його порушеного права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 36 642,94 грн. збитків за фактичне користування земельною ділянкою без належного оформлення права користування нею підлягають до задоволення.

Доводи, які наведені скаржником в апеляційній скарзі, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).

Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається, а доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Поле" на рішення Господарського суду Черкаської області від 24.04.2018 у справі № 925/169/18 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду Черкаської області від 24.04.2018 у справі № 925/169/18 підлягає залишенню без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 267-270, 273, 275, 276, 281-285 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Поле" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Черкаської області від 24.04.2018 у справі № 925/169/18 залишити без змін.

Матеріали справи № 925/169/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено та підписано 22.06.2018.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська