Постанова

від 02.07.2018 по справі 910/1717/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" липня 2018 р. Справа№ 910/1717/18

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Мальченко А.О.

Дикунської С.Я.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу (вх. №09.1-04.1/2611/18 від 10.05.2018) Приватного підприємства КУПАВА на рішення Господарського суду міста Києва від 22.03.2018

у справі №910/1717/18 (суддя Шкурдова Л.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СТОЛИЦЯ-ТОРГ

до Приватного підприємства КУПАВА

про стягнення 4 037,14 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю СТОЛИЦЯ-ТОРГ звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного підприємства КУПАВА про стягнення 4 037,14 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням договірних зобов'язань згідно договору (маркетингових послуг) № К-1/1 від 01.08.2014 та додаткових угод до нього в частині оплати вартості наданих послуг в заявленій сумі.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.03.2018 (повний текст рішення складено 29.03.2018) позов задоволено повністю. Стягнуто з ПП КУПАВА на користь ТОВ СТОЛИЦЯ-ТОРГ 4 037,14 грн основного боргу та судові витрати.

Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд, з посиланням на приписи ст. ст. 525, 526, 530, 629, 901, 903 ЦК України та встановлення обставин невиконання відповідачем договірних зобов'язань, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - ПП КУПАВА , 18.04.2018 подав апеляційну скаргу (вх. №09.1-04.1/2611/18 від 10.05.2018), в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 22.03.2018 у справі №910/1717/18 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийнято при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи. Зокрема, апелянт стверджує, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази надання позивачем та прийняття відповідачем послуг згідно договору, оскільки акти виконаних робіт (наданих послуг) відповідачем не підписані та заперечення щодо надання таких послуг надіслані позивачу листом № 055/12 від 20.12.2016. Крім того, апелянт вказує на необґрунтовано проведений розрахунок сум вартості маркетингових послуг.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.05.2018 апеляційна скарга Приватного підприємства КУПАВА передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Жук Г.А., суддів Мальченко А.О., Дикунська С.Я.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2018 у справі № 910/1717/18 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПП КУПАВА на рішення Господарського суду міста Києва від 22.03.2018, розгляд справи призначено в порядку письмового провадження, згідно приписів ст. ст. 8, 12, 270 ГПК України, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Частиною 10 ст. 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

25.05.2018 до Київського апеляційного господарського суду від ТОВ СТОЛИЦЯ-ТОРГ надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. № 09.1-13/9276/18 від 25.05.2018), в якому позивач просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на відповідність оскаржуваного рішення нормам чинного законодавства.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

01.08.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю СТОЛИЦЯ-ТОРГ (за договором виконавець, позивач) та Приватним підприємством КУПАВА (за договором замовник, відповідач) укладено Договір (маркетингових послуг) № К-1/1 (договір), згідно умов якого замовник (відповідач) доручав та оплачував, а виконавець (позивач) зобов'язався надати йому маркетингові послуги (що сприяють збільшенню обізнаності споживачів і підвищенню лояльності до товару) щодо підписання Договору поставки та по проведенню комплексних дій, націлених на активний продаж товару, щодо якого здійснює господарську діяльність замовник (п. 1.1 договору).

В п. 1.2 договору сторонами узгоджено перелік маркетингових послуг, зокрема, з передпродажної підготовки товару, щодо якого замовник здійснює свою діяльність (п.п. 1.2.11 договору).

Згідно п. 3.2 договору плата за надані виконавцем послуги, передбачені, зокрема, п. 3.1.10, вноситься замовником не пізніше чотирьох банківських днів з послуги дати виставлення рахунку . Замовник зобов'язаний отримати рахунок виконавця на оплату наданих послуг не пізніше третього числа кожного місяця.

01.08.2014 між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору, якою пункт 3.1.10 договору викладено в новій редакції. Вартість послуг, передбачених п.1.2.11 договору, а саме передпродажна підготовка товару, щодо якого здійснює свою діяльність замовник, складає за ТМ: Щедрий дар , Чумак , Стожар , Орія , Любонька 1,5% (півтора), за ТМ: Маринадо , Ravika 5% (п'ять), ТМ: Долина Бажань 5% (п'ять), ТМ Старт 3% (три), ТМ Galicia 5% (п'ять) від вартості відвантаженого товару згідно договору поставки товару, виконавцю замовником протягом поточного облікового періоду. Оплата бонусу замовником здійснюється щомісяця, до 5 числа місяця, наступного за звітним, на підставі виставлених виконавцем рахунків.

01.08.2014 між сторонами укладено додаткову угоду № 2, згідно якої виконавець надає замовнику місця в секціях кондитерських виробів, при касах, у відділах продажу цукерок на вагу для розміщення шоколадних виробів компанії Марс (а.с. 17).

Вартість вищенаведених послуг, згідно п. 5 додаткової угоди № 2 від 01.08.2014, визначається у розмірі 10 % від базиса нарахування. Окремо встановлюється ретро-бонус (плата за послуги) в розмірі 5 % від базиса нарахування коштів, від яких в повному обсязі використовувались виконавцем для проведення промоакції, встановлення додаткових полиць и т.п.

Базис нарахування - грошова сума без ПДВ, яку виконавець перерахував замовнику за товар в попередньому місяці згідно договору поставки (п. 1 додаткової угоди № 2 від 01.08.2014).

За послуги, передбачені додатковою угодою № 2 до договору, строк оплати становить 7 (сім) днів після підписання сторонами акта приймання-передачі послуг та виставлення виконавцем рахунку-фактури на оплату наданих послуг (п. 3.2 додаткової угоди № 2 до договору).

Відповідно до п.9.1. договору він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2014р. У тому випадку, якщо жодна із сторін письмово не менш як за 30 календарних днів до закінчення дії договору не заявить іншій стороні про припинення його дії, даний договір вважається продовженим на наступний календарний рік на тих же умовах.

Місцевим господарським судом вірно встановлено відсутність обставин відмови сторін від договору про надання маркетингових послуг, а відтак він є пролонгованим.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 526 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 193 ГК України, передбачено, що зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Дослідивши зміст договору № К-1/1 від 01.08.2014, який укладений між ТОВ СТОЛИЦЯ-ТОРГ та ПП КУПАВА , колегія суддів дійшла висновку, що даний договір за своєю правовою природою є договором надання послуг, правове регулювання якого здійснюється Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Так, у відповідності до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послуг в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

В п. 2.2.9 договору сторонами узгоджено, що підтвердженням надання послуг згідно цього договору є акти виконаних робіт. Замовник зобов'язаний підписати та повернути виконавцеві акти виконаних робіт протягом трьох робочих днів з моменту їх отримання. У разі, якщо замовник не передає чи не надішле виконавцеві підписаний примірник акту, чи не заявить мотивовані письмові зауваження щодо наданих послуг, акт буде вважатися визнаним і узгодженим з боку замовника, а послуги - наданими.

Позивачем на адресу відповідача надіслано Акти виконаних робіт № 1998 від 11.09.2015 на суму 440 грн, № 1005 від 19.05.2015 на суму 324,85 грн, № 1997 від 11.09.2015 на суму 594,23 грн, № 3055 від 28.11.2016 на суму 2 678,06 грн (всього на суму 4037,14 грн) та рахунки-фактури (а.с. 18-34). Обставини отримання вказаних актів та рахунків відповідачем не заперечується.

Листом № 055/12 від 20.12.2016 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав оплати вказаних рахунків та підписання актів у зв'язку з тим, що послуги за визначений у актах період не надавались (а.с. 59). Вказане заперечення отримано позивачем 23.12.2016, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 60). Тобто, на час звернення позивача з даним позовом (14.02.2018 - згідно відтиску відділення поштового зв'язку) ТОВ СТОЛИЦЯ-ТОРГ був обізнаний із запереченнями відповідача щодо невизнання останнім наданих маркетингових послуг.

Водночас, відхиляючи доводи відповідача про надіслання заперечень та невизнання надання маркетингових послуг, місцевий господарський суд виходив з необґрунтованості даної відмови. Проте, суд апеляційної інстанції вважає такі висновки передчасними з огляду на відсутність у відповідача можливості підтвердити факт невчинення іншим учасником справи певної дії. У такому разі обставини надання послуг повинен підтвердити позивач.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до ч. 2 ст. 74 ГПК України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Наведене судом першої інстанції враховано не було.

Так, обґрунтовуючи надання маркетингових послуг позивач вказує на те, що співпраця сторін зі стимулювання збуту товару відповідача у торгівельних мережах магазинів Континент згідно договору № К-1/1 від 01.08.2014 нерозривно пов'язана із фактом поставки відповідачем товару позивачу.

Згідно наявного в матеріалах справи договору поставки № К-1 від 01.08.2014, що був укладений між сторонами у даній справі, покупець (позивач) зобов'язався прийняти і оплатити на умовах DDP (Правила Інкотермс 2010) за адресами згідно з додатком № 2 до даного договору продукцію (товар), згідно із замовленням покупця та товарно-супровідною документацією, які складають невід'ємну частину цього договору. Покупець надає замовлення постачальнику (відповідачу) на підставі специфікації (додаток № 1), затвердженою сторонами, в якій наведено перелік товарів, що поставляється за цим договором (а.с. 66). Додатків до договору поставки позивачем не надано та матеріали справи не містять.

Оскільки акти приймання-передачі наданих послуг відповідачем не підписано, заперечення про що надіслано позивачу, судова колегія зазначає, що з метою встановлення обставин виконання позивачем договірних зобов'язань по наданню маркетингових послуг та, відповідно, визначення розміру заборгованості, до предмету доказування у даній справі в контексті приписів ч. 2 ст. 76 ГПК України, зокрема, входить встановлення факту отримання позивачем товару за договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

При цьому, фіксацією факту здійснення господарської операції з поставки товару є підписані покупцем видаткові накладні, які в розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні є первинними бухгалтерськими документами та повинні відповідати вимогам, зокрема, ст. 9 цього Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.

Матеріалами справи підтверджується, що згідно видаткових накладних № 000004195 від 13.02.2015 на суму 9 410,28 грн, № 000004193 від 13.02.2015 на суму 6 801,24 грн, № 000004194 від 13.02.2015 на суму 5445,33 грн позивачем отримано товар всього на загальну суму 21656,85 грн (а.с.39-41).

Позивачем на підставі вказаних видаткових накладних проведено розрахунок вартості наданих маркетингових послуг за лютий 2015 та виставлено рахунок № 585 від 01.03.2015 за передпродажну підготовку товару на суму 324,85 грн (21 656,85 грн х 1,5%).

Разом з цим, згідно п. 3.2.3 договору маркетингових послуг виконавець має право зараховувати суми, належні до сплати замовником виконавцеві за даним договором, проти сум заборгованості виконавця за поставлені товари.

Згідно наявних в матеріалах справи договорів від 14.02.2015 сторони в порядку ст. 601 ЦК України домовились про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог на суму 1456,45 грн та на суму 728,22 грн (а.с. 37-38). Всього на суму 2184,67 грн.

Оскільки зі змісту вказаних правочинів не можливо достеменно встановити за який період здійснювалось отримання товару та, відповідно, надання послуг, зобов'язання за якими були припиненні в порядку ст. 601 ЦК України, а також з огляду на їх укладення у лютому 2015 та відсутністю в матеріалах справи інших видаткових накладних про отримання позивачем товару у вказаний період, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що зобов'язання з оплати маркетингових послуг згідно рахунку № 585 від 01.03.2015 на суму 324,85 грн є припиненими.

Також за лютий 2015 позивачем виставлено рахунок № 586 від 01.03.2015 за послуги з передпродажної підготовки товару на суму 594,23 грн. Вказана сума обрахована позивачем виходячи із змісту п. 3.1.10 додаткової угоди № 1 до договору, сплачених ним згідно платіжного доручення № 480 від 04.02.2015 коштів за товар за договором поставки № К-1 від 01.08.2014 в сумі 9700 грн та сум згідно угод про зарахування зустрічних однорідних (9700 + 1456,45 + 728,22 = 11884,67 х 5% ).

Проте, вказаний розрахунок позовних вимог в цій частині не може бути визнаний обґрунтований, оскільки у відповідності до умов п. 3.1.10 додаткової угоди № 1 до договору відсоткова ставка, яка застосовується при визначенні вартості маркетингових послуг, залежить від торгових марок отриманого позивачем товару за договором поставки (1,5 %, 3%, 5%), тоді як, встановити з наявного в матеріалах справи платіжного доручення № 480 від 04.02.2015 за який саме товар була проведена позивачем оплата неможливо. Доказів отримання товару по торговим маркам, за якими умовами договору визначено п'ятивідсоткову ставку, позивачем не надано та матеріали справи не містять.

Водночас згідно рахунку № 587 від 01.03.2015 визначено вартість послуг з передпродажної підготовки товару за лютий 2015 на суму 1188,47 грн. Вказана сума обрахована позивачем виходячи із змісту п. 5.1 додаткової угоди № 2 до договору, сплачених ним згідно платіжного доручення № 480 від 04.02.2015 коштів за товар за договором поставки № К-1 від 01.08.2014 в сумі 9700 грн та сум згідно угод про зарахування зустрічних однорідних (9700 + 1456,45 + 728,22 = 11884,67 х 10% ).

Таким чином, позивач фактично за одним і тим самим платіжним дорученням (№ 480 від 04.02.2015) про оплату поставленого відповідачем товару застосовує різні відсоткові показники вартості маркетингових послуг - як для товару торгових марок Маринадо , Ravika , Долина Бажань , Galicia (5% - додаткова угода № 1), так і як для шоколадних виробів компанії Марс (10% - додаткова угода № 2).

Аналогічно, має місце подвійне нарахування вартості маркетингових послуг за квітень 2015 згідно рахунків № 1368 від 01.05.2015 та № 1369 від 01.05.2015 на суми оплаченого товару згідно платіжних доручень № 1622 від 08.04.2015 та № 1995 від 29.04.2015.

При цьому, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що за умовами додаткової угоди № 2 відповідачу надавались місця для розміщення шоколадних виробів компанії Марс у магазинах в секціях кондитерських виробів, при касах, у відділах продажу цукерок на вагу (а.с. 17), тоді як, позивачем виставлено рахунки № 587, № 1368, № 124, № 920 за послуги з передпродажної підготовки товару на підставі договору № К-1/1 від 01.08.2014, яким в п. 3.1.10 договору (з урахуванням додаткової угоди № 1) послуги передпродажної підготовки такого товару як шоколадні вироби компанії Марс не визначено.

Також у відповідності до п. 5.3 додаткової угоди № 2 до договору визначення плати за послуги та оформлення акта приймання-передачі послуг здійснюється, зокрема, за умов відсутності зауважень замовника та дотримання умов з оплати товару згідно договору поставки № К-3 від 01.01.2013 . Матеріали справи не містять жодного доказу оплати вартості товару - шоколадних виробів компанії Марс - згідно названого договору.

Рахунки № 124, № 125, № 919, № 920 виставлені та обраховані на підставі сум (вартості товару), які жодними доказами не підтверджено їх оплату чи отримання товару на відповідну суму.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що позивачем не надано видаткових накладних по отриманню товару, за який відбулась сплата коштів згідно наявних в матеріалах справи платіжних доручень № 480 від 04.02.2015, № 1233 від 18.03.2015, № 1622 від 08.04.2015, № 1995 від 29.04.2015, а відтак ідентифікувати який саме товар, в який період він був поставлений позивачу та встановлення факту наявності заборгованості з маркетингових послуг з передпродажної підготовки належними і допустимими доказами не підтверджено.

За змістом ст. ст. 13, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору.

У відповідності до ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи вище встановлені обставини, а також з огляду на те, що правовідносини сторін з надання маркетингових послуг згідно договору № К-1/1 від 01.08.2014 мають триваючий характер і безпосередньо пов'язані з асортиментом, кількістю отриманого позивачем за договором поставки товару, судова колегія вважає, що ТОВ СТОЛИЦЯ-ТОРГ належними і допустимими доказами не доведено наявності заборгованості відповідача в частині оплати вартості маркетингових послуг в сумі 4 037,14 грн, а відтак висновки місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог є такими, що зроблені при неповному з'ясуванні усіх обставин, які мають значення для справи. Доводи апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими та приймаються судом.

Поряд з цим, апеляційна інстанція зауважує, що представлені в матеріалах справи докази не є достатніми в розумінні приписів ст. 79 ГПК України, оскільки не дають змоги достеменно встановити обставини справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до п. 2 ч 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення відповідно до ст. 277 ГПК України, зокрема, є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що оскаржуване рішення прийнято при неповному з'ясуванні усіх обставин, які мають значення для справи, відтак апеляційна скарга Приватного підприємства КУПАВА на рішення Господарського суду міста Києва від 22.03.2018 у справі № 910/1717/18 підлягає задоволенню. Суд апеляційної інстанції ухвалює нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю.

Судові витрати в порядку ст. 129 ГПК України покладаються на позивача.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що, за загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню до Верховного Суду судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 253-254, 269, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства КУПАВА на рішення Господарського суду міста Києва від 22.03.2018 у справі № 910/1717/18 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.03.2018 у справі №910/1717/18 скасувати, ухвалити нове рішення.

В позові відмовити повністю.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СТОЛИЦЯ-ТОРГ (03148, м. Київ, вул. Якуба Коласа, будинок 15, код ЄДРПОУ 39228743) на користь Приватного підприємства КУПАВА (04116, м.Київ, вул. Коперника, будинок 16-А, код ЄДРПОУ 22925804) 2 643 (дві тисячі шістсот сорок три) грн 00 коп судового збору, понесеного стороною у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

4. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду.

5. Справу №910/1717/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя Г.А. Жук

Судді А.О. Мальченко

С.Я. Дикунська