Постанова

від 25.06.2018 по справі 910/23015/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2018 р. Справа№ 910/23015/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Кропивної Л.В.

Руденко М.А.

при секретарі судового засідання Мовчан А.Б.,

за участю представників:

від позивача - Куриленко М.В. довіреність № 594 від 29.12.2017;

від відповідача - Коровін А.А., адвокат, договір про надання правової допомоги №16/04/18 від 16.04.2018;

від третьої особи - представник не прибув,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фарма Старт" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2018 у справі №910/23015/17 (суддя Підченко Ю.О., м. Київ, повний текст складено - 06.04.2018) за позовом публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" до товариства з обмеженою відповідальністю "Фарма Старт", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватного акціонерного товариства "Страхова компанія АХА Страхування" про стягнення 22 950, 68 грн.

ВСТАНОВИВ наступне.

Публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "Країна" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Фарма Старт" про стягнення страхового відшкодування у розмірі 22 950, 68 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.04.2018 у справі №910/23015/17 позов задоволено повністю; вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 22 950, 68 грн. страхового відшкодування.

При ухваленні даного рішення, суд першої інстанції виходив з доведеності факту заподіяння шкоди водієм автомобіля НОМЕР_1, який на момент скоєння ДТП був працівником відповідача.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2018 у справі №910/23015/17 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що третя особа повинна була сплатити позивачу страхове відшкодування без врахування експлуатаційного зносу.

Також, апелянт зазначає про те, що рахунок-фактура та рахунок на оплату замовлення не можуть підтвердити наявність на автомобілі механічних пошкоджень, отриманих під час ДТП, а також вартість матеріального збитку. Так, скаржник вказує на обов'язкову наявність відповідного Звіту, який у даному випадку відсутній.

Крім цього, апелянт посилається на те, що при огляді пошкодженого ТЗ він участі не брав та заперечує необхідність відшкодування ним вартості заміни лівої фари, а також додаткового обладнання.

Представник апелянта - відповідача у справі в судовому засіданні підтримав вимоги за апеляційною скаргою.

Представник позивача просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Третя особа правом на участь представника у даному судовому засіданні не скористалася, хоча про дату, час та місце судового засідання була повідомлена належним чином; про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Будь - яких заяв, клопотань щодо неможливості бути присутньою у даному судовому засіданні від третьої особи до суду не надійшло.

Слід також зазначити, що явка представників сторін та третьої особи не визнавалася обов'язковою, певних пояснень суд не витребував.

Враховуючи належне повідомлення третьої особи, а також з урахуванням того, що неявка її представника судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, вона розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Між публічним акціонерним товариством "Страхова компанія "Країна" (Страховик) та товариством з обмеженою відповідальністю "Ем.Ай.Кей." (Страхувальник) 06 червня 2016 року було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № УА 0136375, за яким Страховик застрахував майнові інтереси Страхувальника пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу - автомобіля Toyota Auris, д.н.з. НОМЕР_5

Як вбачається з наявних в матеріалах справи довідки про дорожньо-транспортну пригоду №301708350303342 та постанови Солом'янського районного суду м. Києва від 11.04.2017 по справі №3/2796/17, 23.03.2017 в місті Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Toyota Auris, д.н.з. НОМЕР_4, під управлінням водія ОСОБА_4 та автомобіля НОМЕР_1, під управлінням водія ОСОБА_5 та в результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований позивачем автомобіль Toyota Auris, д.н.з. НОМЕР_4.

Згідно з вказаною вище постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 11.04.2017 року, особою винною в настанні ДТП визнано ОСОБА_5 - медичного представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарма Старт".

Як вбачається з копії наявного в матеріалах справи рахунку-фактури № НОМЕР_2 від 07.04.2017 та рахунку на оплату замовлення № 334 від 08.04.2017 вартість відновлювального ремонту пошкодженого внаслідок настання ДТП застрахованого автомобіля Toyota Auris, д.н.з. НОМЕР_4, становить 60 356,57 грн.

На підставі заяви про виплату страхового відшкодування від 20.04.2017, страхового акту № 34/44089/2.1.5.1 від 25.04.2017 позивачем здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 59 870,57 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями № 6015 та № 6016 від 25.04.2017, копії яких містяться в матеріалах справи.

На час скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Renault Logan, д.н.з. НОМЕР_3, водія якого було визнано винним у скоєнні ДТП, була застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АХА Страхування" на підставі полісу № АК/4752712 зі строком дії з 10.08.2016 по 09.08.2017, цим полісом встановлено ліміт по майну у розмірі 100 000,00 грн. франшизу в розмірі 00,00 грн.

Станом на момент ДТП ОСОБА_5 перебував у трудових відносинах з відповідачем, що підтверджується наявними матеріалах справи копіями наказу про прийняття на роботу від 19.08.2016 № 191-к, наказом від 02.09.2016 № 275 про закріплення автомобіля за ОСОБА_5 та витягу з табелю обліку використаного робочого часу.

Позивач звертався до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" із Заявою про виплату страхового відшкодування, на виконання якої останнім було сплачено публічному акціонерному товариству "Страхова компанія "Країна" 36 919,89 грн.

На виконання ухвали апеляційного суду позивачем було надано Довідку від 19.06.2018 №5537, якою підтверджено обставини перерахування приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АХА Страхування" згідно платіжного доручення №342 страхового відшкодування в сумі 36 919,89 грн.

Враховуючи недостатність страхової виплати для повного відшкодування завданої потерпілому шкоди, позивач звернувся до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Фарма Старт", працівника якої було визнано винним у вчиненні ДТП, про стягнення суми страхового відшкодування в сумі 22 950,68 грн. (різниця між розміром страхової виплати, здійсненої позивачем потерпілій особі в сумі 59 870, 57 грн. та розміром страхового відшкодування, отриманого від приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" в сумі 36 919,89 грн.).

Судом першої інстанції вказану вимогу було задоволено в повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. При цьому, страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору, і не може перевищувати розміру реальних збитків (втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права). Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Відповідно до ст.ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Такими законами, зокрема, є норми ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування", відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналіз наведених норм законодавства свідчить, що до страховика за договором майнового страхування (позивача у справі) після виплати страхового відшкодування потерпілій особі у межах фактичних витрат, які не можуть перевищувати розміру реальних збитків, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки.

За загальним правилом майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 ЦК України). Тобто, відповідальність за шкоду несе безпосередньо боржник - особа, яка завдала шкоди. Така особа відповідно до ст. 1192 ЦК України має відшкодувати завдані збитки у повному обсязі, розмір яких визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Разом з тим, правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.

Так, відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).

У Законі України "Про страхування" встановлено види обов'язкового страхування, одним із яких є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (п. 9 ч. 1 ст. 7). Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

За змістом цього Закону (статті 9, 22 - 31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми.

Отже, страховик (третя особа) за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів також є відповідальною особою за завдані збитки. Водночас, на відміну від особи, яка завдала шкоди, обсяг відповідальності страховика за договором страхування відповідальності обмежений нормами Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Зокрема, правила відшкодування шкоди заподіяної третій особі встановлені ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", згідно п. 22.1 якої у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Отже, страховик (третя особа) за договором страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує лише шкоду, яка визначена та оцінена у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно зі ст. 29 п. 32.7 ст. 32 цього Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Шкоду, пов'язану із втратою товарної вартості транспортного засобу, страховик не відшкодовує.

Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року N 142/5/2092).

Відповідно до вимог п. 8.2 цієї Методики вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу розраховується за формулою:

Сврз = С р + С м + С с Х (1- Е З), де:

С р - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн.;

С м - вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн.;

С с - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн.;

Е з - коефіцієнт фізичного зносу.

Отже, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (третя особа у справі) відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу.

Тому, пред'явлення позивачем (особа, яка має право на отримання відшкодування замість потерпілого) до страховика за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності вимоги про виплату страхового відшкодування у розмірі повної вартості відновлювального ремонту без урахування коефіцієнта фізичного зносу є неправомірним.

Аналогічної позиції дотримується також Вищий господарський суд України у постанові від 01.02.2017 у справі №910/6922/16.

У даному випадку, у приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" виник обов'язок сплатити позивачу страхове відшкодування не у розмірі повної вартості відновлювального ремонту без урахування коефіцієнта фізичного зносу, як про це вказує апелянт у скарзі, а навпаки з урахуванням такого коефіцієнту.

Як вбачається, із розрахунку приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" (а.с.28) розмір страхового відшкодування, що підлягав сплаті позивачу, було розраховано третьою особою та сплачено відповідно позивачу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу.

Таким чином, третьою особою обґрунтовано було сплачено позивачу розмір страхового відшкодування з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, а доводи апелянта про необхідність оплати приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АХА Страхування" повного розміру такого відшкодування без урахування експлуатаційного зносу є необґрунтованими.

Як вже було вказано, позивачу було відшкодовано лише 36 919,89 грн. із 59 870, 57 грн. страхової виплати, здійсненої позивачем потерпілій особі.

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана оплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Тобто з метою захисту інтересів потерпілого на страхувальника (зокрема, винуватця ДТП) покладається додаткова (субсидіарна) відповідальність.

При цьому, страховик, який виплатив страхове відшкодування потерпілому, має право самостійно обирати спосіб захисту свого порушеного права, зокрема право вимоги до винної особи про стягнення коштів у розмірі виплаченого відшкодування.

Отже, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування завданої потерпілому шкоди, то страховик, який виплатив страхове відшкодування, на підставі статті 1194 ЦК України має право звернутися безпосередньо до страхувальника з вимогою про відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Враховуючи вищевикладене, різниця між розміром страхової виплати, яку здійснив позивач потерпілому (59 870,57 грн.) та вартістю відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, що відшкодована позивачу приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АХА Страхування" (36 919,89 грн.), яка становить 22 950, 68 грн., підлягає стягненню з товариства з обмеженою відповідальністю "Фарма Старт", працівника якого визнано винним у скоєнні ДТП, на користь публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна".

В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що рахунок-фактура та рахунок на оплату замовлення не можуть підтвердити наявність на автомобілі механічних пошкоджень, отриманих під час ДТП, а також вартість матеріального збитку. Так, скаржник вказує на обов'язкову наявність відповідного Звіту, який у даному випадку відсутній.

Стосовно вказаного слід зазначити наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з

договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника

або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до п. 18.1 договору добровільного страхування наземного транспорту № УА 0136375 визначення розміру збитків та страхового відшкодування може здійснюватися страховиком на підставі: калькуляції Страховика, автотоварознавчого дослідження (експертний висновок, акт, звіт, тощо) щодо визначення розміру збитку, рахунків СТО .

Отже, умовами, укладеного між позивачем та потерпілою особою, договору передбачена можливість визначення розміру збитків та страхового відшкодування на підставі рахунків СТО, а тому вказані вище доводи апелянта не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову.

Таким чином, позивачем було обґрунтовано визначено розмір страхового відшкодування потерпілій особі на підставі рахунку-фактури № НОМЕР_2 від 07.04.2017 та рахунку на оплату замовлення № 334 від 08.04.2017.

Стосовно посилань апелянта на те, що при огляді пошкодженого ТЗ він участі не брав, слід зазначити, що п. 5.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів передбачена саме можливість участі заінтересованих осіб у проведенні технічного огляду пошкодженого транспортного засобу.

Також, підлягають відхиленню заперечення скаржника проти необхідності відшкодування ним вартості заміни лівої фари, а також додаткового обладнання, оскільки скаржником не доведено, що вказані пошкодження не були наслідком дій працівника відповідача, якого було визнано винним у вчиненні ДТП.

За таких обставин, заявлені позивачем вимоги про відшкодування шкоди в розмірі 22 950, 68 грн. обґрунтовано задоволено місцевим господарським судом.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фарма Старт" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2018 у справі №910/23015/17 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - відповідача у справі.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено: 02.07.2018 року.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді Л.В. Кропивна

М.А. Руденко