Рішення

від 14.06.2018 по справі 808/3572/17

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2018 року (о 17 год. 35 хв.)Справа № 808/3572/17 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Батрак І.В.,

за участю секретаря Новікової Д.А.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Хліб Токмака (код ЄДРПОУ 31713269, місцезнаходження, 71701, Запорізька обл., м. Токмак, вул. Чкалова, 63)

до Головного управління ДФС у Запорізькій області (місцезнаходження: 69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Хліб Токмака (далі - ТОВ Хліб Токмака , позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) із позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - ГУ ДФС у Запорізькій області, відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 08.11.2017, №0014671417 від 08.11.2017, що винесені відповідачем.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що висновок відповідача про не підтвердження використання в господарській діяльності позивача отриманих від ТОВ Фоззі-Фуд (ТОВ Сільпо-Фуд ) послуг мерчандайзингу не відповідає дійсності та суперечить пп. 14.1.108 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України, оскільки позивач є виробником хліба та хлібобулочних виробів, які реалізує у тому числі ТОВ Фоззі-Фуд , тому взаємовідносини з цим товариством безпосередньо пов'язані з реалізацією власної продукції підприємства, а відтак і зі здійсненням господарської діяльності позивача. Вважає, що це призвело до збільшення обсягів реалізації продукції позивача. Висновок відповідача про не підтвердження залишків озимої пшениці, на думку позивача, також є безпідставним припущенням, яке заперечується результатами інвентаризації та фактичною наявністю пшениці на складах, що підтверджено актом перевірки. Звертає увагу суду, що питання наявності безнадійної заборгованості відповідачем не досліджувалось, відповідно висновки акту з цього питання не доведені. У зв'язку із вищезазначеним, вважає, що у відповідача були відсутні підстави для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а тому просить адміністративний позов задовольнити.

Ухвалою судді від 13.02.2018 призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначене на 15 березня 2018 року. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

13.02.2018 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву №152/08-01-10-03, у якому вважає висновки акту перевірки обґрунтованими. Зокрема, зазначає, що перевіркою документально не підтверджено використання послуг мерчандайзингу, отриманих від ТОВ Фоззі-Фуд (ТОВ Сільпо-Фуд ), в межах господарської діяльності позивача, оскільки до перевірки надані лише договори та акти виконаних робіт, в яких зазначено, що за місяць надано послуг мерчандайзингу на відповідну суму. Вказує, що під час проведення перевірки не надані до перевірки всі документи щодо підтвердження наявності зерна та згідно бази ЄРПН відсутня інформація щодо податкових накладних по послугам зберігання з ТОВ Токмак Транс-Сервіс та з ПП Агрофірма Стимул . Перевіркою встановлено, що підприємство не включило в декларацію за 2016 рік доходи від кредиторської заборгованості, по якій минув строк позовної давності по підприємствам: Підприємство Укоспілки Броварський завод , кредиторська заборгованість виникла до 2011 року на суму 436 000,00 грн.; СФГ Утро , кредиторська заборгованість виникла в жовтні 2013 року на суму 32 029,20 грн., ПП Інструментпром , кредиторська заборгованість виникла в жовтні 2013 року на суму 2 100,00 грн. Ураховуючи вищезазначене, вважає винесені податкові повідомлення-рішення законними, у задоволенні позову просить відмовити у повному обсязі.

26 лютого 2018 року представником позивача надано суду відповідь на відзив (вх. №6371).

Відповідно до ухвали від 15.03.2018 провадження у справі зупинене за клопотанням представників сторін до 176 травня 2018 року.

16 травня 2018 року провадження у справі поновлено.

Судом 16 травня 2018 року закрите підготовче провадження у справі та призначене судове засідання у той самий день після закінчення підготовчого, а у подальшому - у судовому засіданні оголошена перерва.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позові та додаткові усні пояснення. Просять адміністративний позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, надавши пояснення, аналогічні викладеним у відзиві. Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

На підставі статті 243 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю Хліб Токмака (код ЄДРПОУ 31713269) є юридичною особою, яка зареєстрована 01.10.2001 р. Виконавчим комітетом Токмацької міської ради за № 02140828ю001010.

В період з 18.09.2017 по 06.10.2017 працівниками ГУ ДФС у Запорізькій області було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ Хліб Токмака з питань дотримання податкового, валютного законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2016, за результатами якої складений акт від 13.10.2017 № 583/08-01-14-17/31713269 (далі - ОСОБА_2), яким (з урахуванням листа про внесення змін до акту перевірки від 07.11.2017 №17727/10/08-01-14-17-08) встановлені наступні порушення позивачем:

ст.134, п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 107 069,00 грн.;

п.44.1 ст.44, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість всього на 1 739 435 грн., в т.ч. за січень 2014 року - 500,00 грн., за лютий 2014 року - 1000,00 грн., за березень 2014 року - 500,00 грн., за квітень 2014 року - 1500,00 грн., за травень 2014 року - 500,00 грн., за червень 2014 року - 967,00 грн., за липень 2014 року - 500,00 грн., за серпень 2014 року - 250,00 грн., за вересень 2014 року - 333,00 грн., за жовтень 2014 року - 250,00 грн., за листопад 2014 року - 1667,00 грн., за грудень 2014 року - 1875,00 грн., за лютий 2015 року - 1000,00 грн., за березень 2015 року - 833,00 грн., за квітень 2015 року - 1333,00 грн., за листопад 2015 року - 7633,00 грн., за березень - 2016 року - 3999,00 грн.; за квітень 2016 року - 2000,00 грн., за липень 2016 року - 2901,00 грн., за вересень 2016 року - 1333,00 грн., за грудень 2016 року - 1708561,00 грн.;

п.44.1 ст.44, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму від'ємного значення з податку на додану вартість всього на 30 152,00 грн., за травень 2015 року - 1167,00 грн., за червень 2015 року - 1250,00 грн., за липень 20154 року - 833,00 грн., за серпень 2015 року - 333,00 грн., за вересень 2015 року - 1517,00 грн., за жовтень 2015 року - 1167,00 грн., за грудень 2015 року - 1333,00 грн., за січень 2016 року - 1333,00 грн., за лютий 2016 року - 1333,00 грн., за травень 2016 року - 1109,00 грн., за червень 2016 року - 875,00 грн., за жовтень 2016 року - 1983,00 грн., за листопад 2016 року - 1924,00 грн., за грудень 2016 року - 13 996,00 грн.

З висновками, викладеними в ОСОБА_2, Позивач не погодився, у зв'язку з чим були подані заперечення до ОСОБА_2 від 25.10.2017, на які була отримана Відповідь від 03.11.2017 № 17366/10/08-01-14-01-08, згідно з якою зміст ОСОБА_2 був змінений частково - скасовані висновки в частині заниження податку на прибуток на загальну суму 22 446 грн. В іншій частині зміст ОСОБА_2 залишений без змін.

Висновки податкового органу про заниження податку на додану вартість ґрунтуються на наступних висновках:

В ОСОБА_2 перевірки на стор. 20 - 22 (розділ 3.1.3 Податок на додану вартість 3.1.3.1 Податкові зобов'язання ) відповідач робить висновок про порушення позивачем п.44.1, ст.44, п.198.5 , п.198.6 ст.198 ПК - заниження суми податкових зобов'язань в декларації з податку на додану вартість за грудень 2016 року на загальну суму 1 704 654,00 грн., в результаті не підтвердження необхідними бухгалтерськими та податковими документами наявності озимої пшениці станом на 31.12.2016 в кількості 4 473,3 т по балансовій вартості 8 523 272,00 грн., яка залишалась не використаною в господарській діяльності позивача станом на цю дату за даними бухгалтерського обліку.

З інформації, яка міститься в акті перевірки, і з досліджених в судових засіданнях документів вбачається наступне:

Позивач для здійснення господарської діяльності регулярно здійснює закупівлю пшениці. Так, Позивачем закуповувалась пшениця на підставі наступних договорів: № б/н від 01.02.2014 з ТОВ Токмак транс -Сервис 263 636 кг пшениці ; № 17/2014 від 01.08.2014 з ПП Агрофірма Стимул 472 946 кг пшениці; № 02-15 від 02.12.2015 з ПП Агофірма Стимул 280 755 кг пшениці; № 1 /2016 від 21.03.2016р. з ПП Агофірма Стимул 19030 кг пшениці; № 25 від 01.09.2016 з ПП Агофірма Стимул 18485 кг пшениці; № 17 від 02.11.2015 з ТОВ Таврійські поля 80 133 кг пшениці; № 27- 03 від 27.03.2013 з ТОВ Таврійські поля 76 700 кг пшениці; № 25 від 12.12.2012 з ТОВ Тріумф-Токмак 3 097 443 кг пшениці.

На 31.12.2016 залишки пшениці складали 4 473,2 т на суму 8523,3 тис грн.

Протягом перевіряємого періоду (2014-2016р.р.) зерно пшениці зберігалось за договорами зберігання:

з ТОВ Токмак Транс Сервіс - договори № 6Х від 05.01.2014, та № 14х від 05.01.2016,

з ПП Агрофірма Стимул - договори № 4Х від 04.01.2014, та № 12х від 04.01.2016.

Доставка пшениці здійснювалась на підставі товарно-транспортних накладних. Пшениця передавалась на зберігання згідно актів приймання передачі.

З 01.01.2017 позивач для зберігання зерна орендує складські приміщення в смт. Білолуцьк Новопсковського району Луганської області за договором оренди нежитлового приміщення №1-2 від 01.01.2017 з ФОП ОСОБА_3, та в смт. Білолуцьк Новопсковського району Луганської області за договором оренди з ТОВ Заготзерно-Новогупаловка від 01.05.2017.

Перевезення пшениці до місця зберігання здійснювалось ТОВ Токмак Транс-Сервіс за договором транспортного експедирування від 31.12.2013. Перевезення здійснювалось на підставі товарно-транспортних накладних, які оглянуті в судових засіданнях.

Для підтвердження факту наявності залишків пшениці у кількості, що відображена в бухгалтерському обліку позивача на 31.12.2016 відповідач зобов'язав підприємство провести інвентаризацію ТМЦ на дату проведення перевірки - 04.10.2017 (лист № 14872/10/08-01-14-17-08 від 04.10.2017 від 04.10.2017). Згідно із інвентаризаційним описом № 4 від 06.10.2017 та інвентаризаційним описом № 5 від 11.10.2017 на складі за адресою смт. Білолуцьк Новопсковського району Луганської області зберігається 2618908 кг зерна, а на складі за адресою смт. Білолуцьк Новопсковського району Луганської області зберігається 1488370 т зерна.

Інвентаризація на складі в с. Новогупаловка здійснювалась в присутності ревізора ДФС, при інвентаризації на складі в смт. Білолуцьк співробітники ДФС не були присутні, так як відмовились від цього через значну відстань.

Позивачем надані також довідки від орендодавців, які підтверджують передання складських приміщень в оренду позивачу і відсутність на складах власного майна орендодавців, і документи, які пояснюють економічну мету перевезення пшениці на склади в с. Новогупаловка Вільнянського району і смт. Білолуцьк Новопсковського району Луганської області.

Відповідач вважає, що приналежність позивачу пшениці, яка знаходиться на орендованих позивачем складах, підтвердити неможливо, в зв'язку з чим застосував норми п. 198.5 ст.198 Податкового кодексу України, нарахувавши податкові зобов'язання на залишки пшениці, що обліковуються в бухгалтерському обліку підприємства станом на 31.12.2016.

Крім того, позивачу за результатами перевірки донараховано податок на додану вартість в сумі 28 731,00 грн. (з урахуванням граничного строку, встановленого п..102.1 ст. 102 ПК України для донарахування контролюючим органом податкових зобов'язань) у зв'язку з віднесенням до складу податкового кредиту сум ПДВ сплачених за отримані від ТОВ ФОЗЗІ-ФУД послуги мерчадайзингу (маркетингу).

Так, в розділі 3.1.3.2 Податковий кредит ОСОБА_2 (стор.26-27) зазначається про завищення податкового кредиту на суму 34 782 грн. у зв'язку з включенням до складу податкового кредиту суми ПДВ по наданим послугам мерчандайзингу підприємством ТОВ Фоззі-Фуд (ТОВ Сільпо-Фуд ), по яким документально не підтверджено використання зазначених послуг в межах господарської діяльності.

З наданих суду документів вбачається, що зазначені послуги надавались на підставі договорів про надання маркетингових послуг від 03.01.2013 № 29/01-13; від 26.12.2014 № 02/01-15; від 17.11.2016 № 155-СФ13/16. Відповідно до умов цих договорів Виконавець зобов'язується за завданням замовника протягом визначеного в Договорі строку надавати маркетингові послуги, види і ціна яких встановлена Додатком 1 до Договору, а Замовник зобов'язується оплачувати такі послуги. Зміст Додатку № 1 до договору, наданих позивачем первинних документів, оглянутих в судових засіданнях, свідчить, що позивачу надавались послуги з передпродажної підготовки продукції, яку виробляє позивач, і яка реалізується через торгові мережі, що належать ТОВ Фоззі-Фуд (ТОВ Сільпо-Фуд ) за договорами поставки № 33-КО-01/13-С від 01.01.2013 та № 39/СФ/16-С від 17.11.2016. Факт надання послуг підтверджується також актами здачі прийняття робіт (надання послуг), звітами про надані послуги мерчандайзингу, податковими накладними.

Згідно з наданими позивачем податковими деклараціями з податку на додану вартість, реєстрами податкових накладних за період жовтень 2014 року - грудень 2016 року (період донарахування) позивачем віднесено до складу податкового кредиту 21 140,55 грн. за отриманими від ТОВ Фоззі-Фуд послугами мерчандайзингу.

Висновки податкового органу про заниження позивачем податку на прибуток є результатом виключення з суми витрат вартості отриманих від ТОВ Фоззі-Фуд (ТОВ Сільпо-Фуд ) послуг мерчандайзингу, які відповідач розцінив як такі, що не використані в господарській діяльності позивача, а також донарахування доходів з заборгованості за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

На стор. 8 ОСОБА_2 зазначено: Перевіркою встановлено, що підприємство не включило в декларацію за 2016 рік до суми інших доходів від кредиторської заборгованості, по якій минув строк позовної давності 1095 днів по підприємствам:

Підприємство Укоспілки Броварський завод (код ЄДРПОУ 01728991) кредиторська заборгованість виникла до 2011 року за отримане виробниче обладнання на суму 436 000 грн.;

СФГ Утро (код ЄДРПОУ 34060874) кредиторська заборгованість виникла в жовтні 2013 року за пшеницю ІІІ класу на суму 32029.20 грн.;

ПП Інструментпром (код ЄДРПОУ 34060874) кредиторська заборгованість виникла вересні 2013 року за отриману плівку термоусадочну на суму 2 100,00 грн.

Загальна сума простроченої кредиторської заборгованості 470 129,20 грн.

На підставі ОСОБА_2 відповідачем 08.11.2017 були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

-№ НОМЕР_2 від 08.11.2017, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 2 166 731,25 грн. (основний платіж - 1 733 385,00 грн., штрафна (фінансова) санкція - 433 346,25 грн.),

- № НОМЕР_1 від 08.11.2017, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 105 778,75 грн. (основний платіж - 84 623,00 грн., штрафна (фінансова) санкція - 21 155,75 грн.).

Вважаючи прийняті відповідачем рішення протиправними позивач звернувся до суду із даним позовом про їх скасування. При цьому, суд зауважує, що спір щодо правомірності дій під час призначення та проведення перевірки, яка стала підставою для винесення оскаржуваних рішень, між сторонами відсутній.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Податковий кодекс України), який набрав законної сили 01.01.2011.

Щодо включення до складу податкового кредиту та витрат вартості послуг мерчандайзингу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 67 Конституції України закріплено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюють норми Податкового кодексу України.

Згідно із пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У статті 198 Податкового кодексу України встановлено підстави, за яких у платника ПДВ виникає право на податковий кредит; визначено умови, дату, час та порядок його формування; визначено права і обов'язки платників податку в цій сфері податкових правовідносин; підстави, що унеможливлюють віднесення сплаченого (нарахованого) податку до податкового кредиту.

Зокрема, згідно із п. 198.1 цієї статті Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України зазначеної статті датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (абзаци перший-третій цього пункту).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із пп. 14.1.108 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків.

До маркетингових послуг належать, зокрема послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

Отже, маркетингові послуги за своєю суттю є витратами на збут.

Мерчандайзинг - один із видів маркетингу, що сприяє інтенсивному просуванню товарів у роздрібній торгівлі без активної участі спеціального персоналу - вдале розміщення товарів у торговому залі, оригінальне оформлення прилавків та вітрин, організація презентацій з роздачею сувенірів, наданням знижок та пільг.

Згідно листа Державної податкової адміністрації України від 28.01.2010 №806/6/23-4016/40 Мерчандайзинг (англ. merchandising) - це частина процесу маркетингу, яка визначає методику продажу товару в магазині. Слово утворено від англійського merchandise - просувати на ринку. У загальному розумінні, під терміном мерчандайзинг слід розуміти новий напрямок торгового маркетингу. Перш за все, це викладення та розміщення товару в місці роздрібного продажу; забезпечення відповідного асортименту і достатньої кількості товару; організація локальної реклами (установлення на торговій точці спеціального фірмового обладнання (холодильники, дисплеї, стелажі, полиці тощо), конструкцій презентаційного характеру (тумби, виставкові стійки, рекламні стенди, підставки під рекламні матеріали та ін.), поліграфічної рекламної продукції (буклети, плакати, гірлянди, прапорці тощо), організація на місці продажу рекламних акцій у вигляді дегустацій, безкоштовної роздачі та ін.); аналіз показників продажів; вирішення певних питань цінової політики про граничну торговельну надбавку; інструктаж продавців роздрібних магазинів щодо споживчих характеристик товару; методів мотивації споживачів тощо.

Рекламні та маркетингові послуги можуть, зокрема, оплачуватись та проводитись за ініціативи власника торговельної марки, виробника продукції, дистриб'ютора, торговельної мережі. При цьому витрати на маркетингові та рекламні послуги несе безпосередньо замовник цих послуг. Така позиція викладена в узагальнюючій податковій консультації, що затверджена наказом ДПСУ від 15.02.2012 №123.

Згідно із п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Відповідно до частини першої статті 3 ГК України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що позиція податкового органу про відсутність зв'язку придбаних у ТОВ Фоззі-Фуд послуг з господарською діяльністю позивача є хибною, оскільки спірні послуги фактично спрямовані на забезпечення ефективного збуту товарів. Мета укладення договорів про надання маркетингових послуг - стимулювання збуту товарів, придбаних виконавцем у позивача, з метою формування та підтримання попиту на товари на ринку, збільшення обсягів реалізації товарів кінцевим споживачам, та як наслідок збільшення доходів замовника від продажу таких товарів в майбутньому.

Доводи відповідача про не підтвердження необхідності отримання зазначених послуг необхідними бухгалтерськими та податковими документами суд не приймає, так як надані позивачем суду документи підтверджують факт здійснення господарських операцій, передбачених договорами про надання маркетингових послуг, а рішення щодо необхідності укладення тих чи інших договорів для цілей здійснення господарської діяльності є компетенцією платника податку, а не податкового органу. Позивачем на перевірку були в повному обсязі надані первинні бухгалтерські та податкові документи, складені за наслідками проведення господарських операцій, інших документів, як свідчить зміст акту перевірки, відповідач не запитував.

Суд також зауважує, що відповідачем не надані пояснення щодо розбіжностей між сумами податкового кредиту за операціями з отримання послуг мерчандайзингу, включеними до складу податкового кредиту відповідно до декларацій позивача, і сумами донарахувань за цими ж операціями.

Щодо нарахування податкових зобов'язань по залишкам пшениці судом враховано наступне.

Відповідно до п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст. 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:

придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;

придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Як свідчить зміст акту перевірки, під час перевірки не виявленої жодної з обставин, передбачених цим пунктом. В акті відсутній опис операцій, перелічених пунктами а)-г) наведеної норми закону, посилання на документи, якими оформлені такі операції, визначення дат їх початку та закінчення, отже, такі операції були відсутні.

Проведенню на вимогу відповідача інвентаризацією не виявлено нестачі придбаної позивачем пшениці, про що свідчать інвентаризаційні описи. При цьому суд приймає до уваги також те, що протягом січня - жовтня 2017 р. позивач продовжував виробничу діяльність, при цьому господарські операції 2017 р. відповідач не досліджував.

Виходячи з вищезазначеного, застосування відповідачем норм п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України і нарахування позивачу податкових зобов'язань є безпідставним.

Доводи відповідача про те, що пшениця, яка знаходиться на орендованих позивачем складах, не є тією пшеницею, яка придбана позивачем, а є якоюсь іншою пшеницею невідомого походження , не заслуговують на увагу.

Посилання відповідача на відсутність окремих податкових накладних по послугам перевезення, відображення послуг оренди, сумніви щодо необхідності перевезення пшениці на інші склади судом відхиляються, так як зазначені обставини не мають відношення до підстав донарахування позивачу податкових зобов'язань і не спростовують факту наявності пшениці.

Щодо нарахування податку на прибуток на суми кредиторської заборгованості суд виходить з наступних висновків.

Відповідно до пп. 14.1.11 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак:

а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;

б) прострочена заборгованість померлої фізичної особи, за відсутності у неї спадкового майна, на яке може бути звернено стягнення;

в) прострочена заборгованість осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, оголошені померлими;

ґ) прострочена понад 180 днів заборгованість особи, розмір сукупних вимог кредитора за якою не перевищує мінімально встановленого законодавством розміру безспірних вимог кредитора для порушення провадження у справі про банкрутство, а для фізичних осіб - заборгованість, яка не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року (у разі відсутності законодавчо затвердженої процедури банкрутства фізичних осіб);

д) актив у вигляді корпоративних прав або не боргових цінних паперів, емітента яких визнано банкрутом або припинено як юридичну особу у зв'язку з його ліквідацією;

е) сума залишкового призового фонду лотереї станом на 31 грудня кожного року;

є) прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії щодо примусового стягнення майна боржника не призвели до повного погашення заборгованості;

ж) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;

з) заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією.

Порядок розрахунку об'єкта оподаткування з податку на прибуток викладено в ст. 134 Податкового кодексу України, згідно якої оподатковується прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III ПКУ (підприємства, у яких річний дохід від будь-якої діяльності за останній річний звітний період не перевищує двадцяти мільйонів гривень мають право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату).

Згідно з пунктом 3 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку №1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.02.2013 за №336/22868, зобов'язання - заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Пунктом 15 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.99 № 290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 14.12.1999 за №860/4153, визначено, що доходом визнається сума зобов'язання, яке не підлягає погашенню.

Водночас, згідно із пп. 2 п.4 розділу ІІІ Порядку оформлення документальних перевірок, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 №727, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно: викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів ( ..) викласти зміст порушень (у разі їх встановлення), в тому числі щодо правильності та повноти визначення фінансового результату до оподаткування згідно з бухгалтерським обліком відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, виконання законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів, документів податкового або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки - зазначити перелік цих документів.

В ОСОБА_2 відсутні дослідження документів по господарським операціям, по яким, за твердженням відповідача, існує кредиторська заборгованість - договорів, первинних бухгалтерських та податкових документів, актів звірок, листування з кредиторами. Не встановлюються документально дати початку перебігу строку позовної давності та на яку дату припадає закінчення строку позовної давності, відсутні дослідження питань зупинення перебігу строку позовної давності, або його переривання.

Відповідач, проігнорувавши вказані вимоги Порядку, фактично унеможливив перевірку судом факту порушень, та правильність застосування ст. 102 Податкового Кодексу України, а відтак висновки акту перевірки щодо заниження позивачем доходу за безнадійною кредиторською заборгованістю не можуть бути покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку про правомірність формування позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість і податку на прибуток за 2014 - 2016 роки і вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновки про порушення позивачем податкового законодавства, зроблені відповідачем в ОСОБА_2 перевірки, є необґрунтованими та недоведеними, у зв'язку з чим спірні рішення контролюючого органу, прийняті відповідачем на підставі встановлених ОСОБА_2 порушень, є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності..

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 9, 137, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Хліб Токмака (код ЄДРПОУ 31713269, місцезнаходження, 71701, Запорізька обл., м. Токмак, вул. Чкалова, 63) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (місцезнаходження: 69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 08.11.2017, №0014671417 від 08.11.2017, прийняті Головним управлінням ДФС у Запорізькій області (місцезнаходження: 69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146).

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Хліб Токмака (код ЄДРПОУ 31713269, місцезнаходження, 71701, Запорізька обл., м. Токмак, вул. Чкалова, 63) суму судового збору у розмірі 34087,65 грн., (тридцять чотири тисячі вісімдесят сім гривен шістдесят п'ять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області (місцезнаходження: 69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146)

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення виготовлений 25.06.2018.

Суддя І.В. Батрак