Рішення

від 02.07.2018 по справі 815/735/18

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/735/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2018 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Самойлюк Г.П.,

при секретарі: Казарян С.Б.

сторін:

позивач: Луб В.В. (представник за довіреністю)

відповідач: Коротких О.М. (представник за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОІМПУЛЬС" (65098, Одеська обл., місто Одеса, вул. Боженка, будинок 19; код ЄДРПОУ 32810810) до Головного управління ДФС в Одеській області (65044, Одеська обл., місто Одеса, вул. Семінарська, будинок 5; код ЄДРПОУ 39398646) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0005021405 від 06.02.2018р., -

На підставі ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 20 червня 2018 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОІМПУЛЬС" до Головного управління ДФС в Одеській області, в якій позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0005021405 від 06.02.2018р. на загальну суму 249125,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню , а висновки акта перевірки, на підставі якого його прийнято , безпідставними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, зокрема:

про подвійне включення суми 560402 грн. до витрат у податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2014 рік, оскільки зазначена сума складається з земельного податку, орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, екологічного податку, збору за спеціальне використання поверхневих та підземних вод, які відносяться до загальногосподарських витрат та відображаються на рахунку 92 Адміністративні витрати ;

про заниження податку на прибуток у 2015 році на 5400 грн. та у 2016 році в сумі 94108 грн. в результаті віднесення до складу витрат вартості послуг та робіт, придбаних та здійснених у 2014-2015 роках за наслідками господарських взаємовідносин з ФОП ОСОБА_3, ТОВ Югсвет , ПП ТФ Антошка , оскільки зазначені витрати підтверджені первинними документами, а на момент складення звітності первинні документи не були надані позивачу контрагентами;

про безпідставність включення у 2016 році до складу витрат вартості робіт, послуг, отриманих від ПП Пром-лайн за виконані роботи по консервації фонтана та його обслуговування на загальну суму 12000,00 грн., оскільки останні пов'язані з господарською діяльністю позивача, враховуючи, що згідно з класифікацією видів його економічної діяльності є надання в оренду та експлуатацію власного чи орендованого майна, а фонтан розташований за адресою знаходження нерухомого майна ТОВ "АВТОІМПУЛЬС";

про зазначення в п.3.1.1.1 акта перевірки суми поворотної фінансової допомоги у розмірі 299000 грн., придбаної ТОВ"АВТОІМПУЛЬС", яку підприємство включило у складі податкової декларації з податку на прибуток за 2014 р. у рядку Інші доходи як отриману та не повернену на кінець звітного періоду, оскільки посадовими особами контролюючого органу в акті перевірки не зазначено про факти заниження чи завищення в даному випадку податкових зобов'язань платника та не врахували суму повернутої поворотної допомоги у сумі 299000 грн. при розрахунку податку на прибуток підприємств за 2015р.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 16.03.2018р. (вх. № 7465/18), в якому в обґрунтування правової позиції, зокрема, зазначено про необґрунтованість позовних вимог з огляду на те, що:

ТОВ АВТОІМПУЛЬС двічі віднесено до складу рядка 06.4 Інші витрати звичайної операційної діяльності та інші операційні витрати декларації з податку на прибуток за 2014 рік та рядка 06.1 Адміністративні послуги суму витрат по сумі нарахованих податків і зборів, установлених ПК України, а також інших податкових платежів, встановлених законодавчими актами у розмірі 560402 грн.;

безпідставно віднесено у 2016 році до складу витрат вартість послуг та робіт, придбаних та здійснених в минулих (попередніх) податкових звітних періодах відповідно до актів виконаних робіт та наданих послуг 2014-2015 років всього на суму 171413,00 грн. за наслідками господарських відносин з ФОП ОСОБА_3, ТОВ Югсвет , ПП ТФ Антошка ;

безпідставно віднесено до складу витрат у 2016 році вартість робіт/послуг, отриманих від ПП Пром-Лайн за виконані роботи з консервації та обслуговування фонтану на загальну суму 12000,00 грн., оскільки ТОВ АВТОІМПУЛЬС не доведено їх зв'язку з господарською діяльністю позивача.

Ухвалою від 28.02.2018р. відкрито провадження по справі та визначено, що справа буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження (з викликом сторін); встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву; встановлено позивачу п'ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив; встановлено відповідачу п'ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення; встановлено учасникам справи п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання заяв з процесуальних питань. Призначено судове засідання по справі на 26.03.2018 р. об 11 год . 00 хв.

Ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання від 26.03.2018 р., за клопотанням відповідача про надання часу для ознайомлення з відповіддю на відзив та надання додаткових доказів, оголошено перерву в судовому засіданні до 23.04.2018 р. 10 год. 00 хв.

Ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання від 23.04.2018 р., оголошено перерву в судовому засіданні до 25.04.2018 р. 15 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 25.04.2018 р. зобов'язано Головне управління ДФС в Одеській області надати письмові докази по справі; призначено проведення розгляду справи в порядку загального позовного провадження зі стадії проведення підготовчого засідання; підготовче засідання по справі призначено на 22.05.2018 р. о 16 год. 00 хв.

Ухвалою суду, яка занесена до протоколу засідання від 22.05.2018 р., за клопотанням позивача у зв'язку з необхідністю надання доказів по справі, оголошено перерву в підготовчому засіданні до 31.05.2018р. 14 год. 30 хв.

Ухвалою суду, яка занесена до протоколу засідання від 31.05.2018р., відкладено підготовче засідання на 11.06.2018р. 14 год. 30 хв.

Ухвалою суду від 11.06.2018р. підготовче провадження у справі закрито, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 20.06.2018р. о 15 год. 00 хв.

У судовому засіданні 20.06.2018р. представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити, з підстав, зазначених у позовній заяві (т.1, а.с. 4-18), відповіді на відзив на позовну заяву (т.2, а.с. 28-39).

У відкритому судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав, заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на обставини, зазначені у відзиві на позовну заяву (т.2, а.с. 21-25), письмових поясненнях (т.2, а.с. 80-82).

Відтак, справу розглянуто за правилами загального позовного провадження, керуючись КАС України в редакції чинній з 15.12.2017 р.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Головним управлінням ДФС в Одеській області відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст. 20, п.75.1.2 п.75.1 ст. 75, ст.77, п.82.2 ст. 82 ПК України, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на ІV квартал 2017 р,. на підставі наказу Головного управління ДФС в Одеській області № 6593 від 07.12.2017р., направлень на перевірку проведено документальну планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОІМПУЛЬС" (код ЄДРПОУ 32810810) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014р. по 31.12.2016р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014р. по 31.12.2016р., єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014р. по 31.12.2016р.

За наслідками перевірки складено акт №112/15-32-14-05/32810810 від 22.01.2018р. (т.1, а.с. 19-52), відповідно до висновків якого встановлено порушення:

п.44.1, п.44.2 ст. 44, п.134.1.1 ст. 134, п.5 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні № 996-XIV від 16.07.1999 року (із змінами і доповненнями), п.6 Розділу 3 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №73 від 07.02.2013р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 лютого 2013 р. за №336/22868, п. 5-8, 20 П(С)БО 16 Витрати , п.134.1.1 ст. 134 ПК України від 02.12.2010р. №2755-VI, із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 200380 грн., в тому числі у 2014 році у сумі 100872 грн., у 2015 році на суму 5400 грн., у 2016 році у сумі 94108 грн.;

п. 185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.44.1 ст.44, п.46.1, п.46.5 ст.46, п.48.1 ст.48, п.50.2 ст.50, п. 198.6, пп. г п.198.5 ст.198 ПК України від 02.12.2010р. № 2755-VН, із змінами та доповненнями, та пп. І п.4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку па додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 21 від 28.01.2016 р. (із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства фінансів України № 503 від 25.05.2016 р.) Про затвердження форм та порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість , встановлено заниження податку на додану вартість всього у сумі 3331,31 грн., у т.ч. по періодах: липень 2014 року у сумі 247,98 грн., березень 2015 року у сумі 1083,33 грн., жовтень 2016 року у сумі 2000 грн.;

п. 8 ст. 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування із змінами та доповненням, до ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області додаток 4 Звіт про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та таблицю додатка 4 за січень 2016 року надано не своєчасно, а саме - 29.07.2016 року за № 9132308200, № 9132295099, за червень 2016 року надано не своєчасно, а саме - 28.07.2015 року за № 9131561200, №9132261117.

За результатами перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005021405 від 06.02.2018р., яким ТОВ "АВТОІМПУЛЬС" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток (код платежу 11021000) у розмірі 249125 грн., в тому числі за податковими зобов'язаннями 200380 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 48745 грн. (т.1, а.с. 53-54).

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пп.20.1.4 п. 20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 75.1 ст.75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків (п.п.75.1.2 п.75.1 ст. 75 ПК України).

Згідно ст.77 ПК України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна планова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Згідно акта перевірки, з направленнями на право проведення перевірки 21.12.2017р. ознайомлено під підпис головного бухгалтера ТОВ "АВТОІМПУЛЬС" Грищенко І.М.

Позивача проінформовано про проведення перевірки письмовим повідомленням №571 від 08.12.2017р., яке надіслано платнику податків 08.12.2017р. рекомендованим листом з повідомленням про вручення разом з копією наказу про проведення перевірки. Перевірку проведено з відома директора ТОВ "АВТОІМПУЛЬС" та у присутності в.о. директора Абушаєвої С.М. (т.1, а.с. 20).

Судом вставлено, що за період з 01.01.2014р. по 31.12.2014р. ТОВ "АВТОІМПУЛЬС" задекларовано витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у сумі 5020411 грн. (т.1, а.с. 25).

Перевіркою повноти визначення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за вказаний період встановлено їх завищення на суму 560402 грн.

Висновок про завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за період з 01.01.2014р. по 31.12.2014р. на суму 560402 грн. обґрунтовано тим, що ТОВ "АВТОІМПУЛЬС" двічі віднесено до складу рядка 06.4 Інші витрати звичайної операційної діяльності та інші операційні витрати декларації з податку на прибуток за 2014 рік та рядка 06.1 Адміністративні послуги суму витрат по сумі нарахованих податків і зборів, установлених ПК України, а також інших податкових платежів, встановлених законодавчими актами у розмірі 560402 грн. В бухгалтерському обліку відображено проводкою Дт 92 Кт 6851 на суму 560402 грн.

За період з 01.01.2014р. по 31.12.2014р. ТОВ "АВТОІМПУЛЬС" задекларовано податок на прибуток у розмірі 10390 грн. (т.1, а.с. 26).

Перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.01.2014р. по 31.12.2014р. встановлено заниження податку на прибуток на суму 100872 грн.

Не погоджуючись із висновком контролюючого органу, позивач зазначив, що наведена сума складається із сум: земельного податку 370899,13 грн.; орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності 167481,16 грн.; екологічного податку 20610,25 грн.; збору за спеціальне використання поверхневих та підземних вод 1411,26 грн.

На підтвердження вказаних обставин надано копії:

податкової декларації з плати на землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 р. (номер декларації 9000727990);

податкової декларації з плати на землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 р. (номер декларації 9000727999);

податкових декларацій з екологічного податку за 1-4 квартали 2014 року (номери декларацій 9023110437, 90442808938,9060745162, 9078995064);

податкових декларацій збору за спеціальне використання поверхневих та підземних вод; спеціальне використання поверхневої води теплоелектростанціями з прямоточною системою водопостачання; спеціальне використання поверхневих та підземних вод житлово-комунальними підприємствами; спеціальне використання води, яка входить до складу напоїв; спеціальне використання поверхневих і підземних вод для потреб рибництва, спеціальне використання кар'єрної шахтної, дренажної води за 1 квартал, І півріччя та за 9 міс. 2014р. (номери декларацій 9023317435, 9042363507, 90661158859, 9078993139) (т.1, а.с. 71-153).

За змістом п. 138.5.1 п.138.5 ст. 138 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку. Датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору.

Згідно Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України №291 від 30.11.1999р., на рахунку 92 "Адміністративні витрати" відображаються загальногосподарські витрати, пов'язані з управлінням та обслуговуванням підприємства. За дебетом рахунку 92 "Адміністративні витрати" відображається сума визнаних адміністративних витрат, за кредитом - списання на рахунок 79 "Фінансові результати". До загальногосподарських витрат, зокрема, належать витрати на утримання адміністративно-управлінського персоналу, витрати на їх службові відрядження, витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського призначення (оренда, амортизація, ремонт, комунальні послуги), охорона, юридичні, аудиторські, транспортні послуги, поштово-телеграфні, канцелярські витрати, сума податків, зборів (обов'язкових платежів).

Як вбачається з матеріалів справи, суми податків, зборів (обов'язкових платежів) позивачем в бухгалтерському обліку відображено проводкою Дт 92 Кт 6415, що підтверджується копіями відомості Обороти рахунку 91 за 2014р. та по рахунку 6415 за 2014 р. (т.1, а.с. 155-164).

Щодо вказаних обставин позивачем до контролюючого органу надавались письмові пояснення від 12.01.2018р. (т.1, а.с. 165), проте останнім їх не було враховано.

Контролюючим органом в акті перевірки зазначено, що витрати на суму 560402 грн. в бухгалтерському обліку позивачем відображено проводкою Дт 92 Кт 6851, проте останній не надав доказів на підтвердження зазначених тверджень.

На спростування зазначеного позивачем надано копію відомості Обороти рахунку 685 за 2014 р. та Оборотно-сальдової відомості за 2014 р. (т.1, а.с. 157-164).

Відповідачем, в тому числі на вимогу суду згідно ухвали від 25.04.2018р., не надано доказів на підтвердження факту подвійного віднесення ТОВ "АВТОІМПУЛЬС" до складу рядка 06.4 Інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати декларації з податку на прибуток за 2014 рік та рядка 06.1 Адміністративні витрати суми витрат по сумі нарахованих податків та зборів, установлених ПК України, а також інших обов'язкових платежів, встановлених законодавчими актами у розмірі 560402 грн.

Таким чином, висновки контролюючого органу щодо подвійного віднесення ТОВ "АВТОІМПУЛЬС" до складу рядка 06.4 Інші витрати звичайної операційної діяльності та інші операційні витрати декларації з податку на прибуток за 2014 рік та рядка 06.1 Адміністративні послуги суми витрат по сумі нарахованих податків і зборів, установлених ПК України, а також інших податкових платежів, встановлених законодавчими актами у розмірі 560402 грн. є недоведеними та не підтвердженими належними та допустимими доказами з боку відповідача.

Відтак, висновок контролюючого органу про завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за період з 01.01.2014р. по 31.12.2014р. на суму 560402 грн. не знайшов підтвердження під час судового розгляду.

З огляду на зазначене, враховуючи, що згідно п.151.1 ст.151 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) основна ставка податку на прибуток становила 18 відсотків, є безпідставними висновки відповідача про заниження ТОВ Авоімпульс податку на прибуток - за основними зобов'язаннями в сумі 100872 грн. (18 відсотків від суми 560402 грн.).

Крім того, згідно п.123.1 ст.123 ПК України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1,54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

З урахуванням зазначених норм, 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання 560402 грн. становитиме 25218 грн.

Таким чином, збільшення позивачу за вказане порушення грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 126090 грн., в тому числі за податковими зобов'язаннями 100872 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 25218 грн. є безпідставним.

Відповідно до розділу 3.1.1.5 акта перевірки, перевіркою задекларованих ТОВ Автоімпульс у рядку 02 Декларацій Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності показників за період з 01.01.2015р. по 31.12.2015 р. у сумі 1510990 грн., з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р. у сумі 123595 грн. встановлено їх заниження на суму 552821 грн., в т.ч. за 2016 рік у сумі 552821 грн.

Проведеною перевіркою встановлено, що ТОВ Автоімпульс безпідставно віднесено у 2016 р. до складу витрат вартість послуг та робіт, придбаних та здійснених в минулих (попередніх) податкових звітних періодах, відповідно актів виконаних років та послуг 2014 - 2015 років, всього на суму 171413,00 грн., а саме:

ФОП ОСОБА_3 на загальну суму 124028,77 грн.: акт приймання передачі виконаних робіт № 54 від 12.08.2014р., видаткова накладна №24 від 01.08.2014р.; акт приймання передачі виконаних робіт №061 від 15.07.2015р.; акт приймання передачі виконаних робіт №056 від 28.11.2014р.; акт приймання передачі виконаних робіт №044 від 16.07.2015р.; видаткова накладна №059 від 12.06.2015р.; акт приймання передачі виконаних робіт №60 від 16.06.2015р., акт приймання передачі виконаних робіт №26-06 від 26.06.2014р., акт приймання передачі виконаних робіт №23 від 18.07.2014р.; акт приймання передачі виконаних робіт №51 від 29.08.2015р.; акт приймання передачі виконаних робіт №058 від 10.06.2015р.; акт приймання передачі виконаних робіт №01-07 від 01.07.2014р.; акт приймання передачі виконаних робіт від 09.04.2015р.; акт приймання передачі виконаних робіт від 29.09.2015р.; акт приймання передачі виконаних робіт від 31.08.2015р.

Судом досліджено надані позивачем на підтвердження вказаних господарських операцій первинні документи (т.1, а.с. 166-218) та встановлено, що такі операції відбувались у 2014 -2015рр.

Витрати, які фактично понесені у 2014 -2015р.р., отримані від ТОВ Югсвет на загальну суму 47384,05 грн., в бухгалтерському обліку відображено у жовтні 2016 року проводкою Дт 94 Кт 6851 Дт79 Кт94 на суму 47384,05 грн. У фінансовій звітності Звіті про фінансові результати (форма 20-м) відображено за рядком 2180 Інші операційні витрати .

Витрати, які фактично понесені у 2015р. від ППТФ Антошка на загальну суму 30000,40 грн., які в бухгалтерському обліку відображені у жовтні 2016р. проводкою Дт 94 Кт 6851 Дт79 Кт94 на суму 30000,40 грн. У фінансовій звітності Звіті про фінансові результати (форма 20-м) відображено за рядком 2180 Інші операційні витрати .

Позивач, заперечуючи проти вказаного висновку відповідача, зазначив, що на момент складання податкової та фінансової звітності за 2014-2015 рр., даних первинних документів не було у позивача в наявності, в зв'язку з чим відповідні витрати не були відображені в податкових звітних періодах, в яких їх здійснено позивачем.

Проте, зазначені твердження позивача не підтверджуються належними та допустимими доказами. Також не зазначено щодо здійснення позивачем визначених законодавством заходів з метою отримання відповідних первинних документів від його контрагентів.

Згідно пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

За змістом п. 44.2 ст. 44 ПК України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об'єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Відповідно до ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

За приписами ч.2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені (ч.5 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

Відповідно до п.3.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р., перенесення інформації з первинних документів до облікових регістрів повинно здійснюватися в міру її надходження до місця обробки (бухгалтерія, обчислювальна установка), проте не пізніше терміну, що забезпечує своєчасну виплату заробітної плати, складання бухгалтерської і статистичної звітності, декларацій і розрахунків.

Бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються, зокрема, на принципі нарахування, згідно якого доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів (ст. 4 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

Згідно п.6 Розділу 3 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №73 від 07.02.2013р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 лютого 2013 р. за №336/22868, фінансова звітність підприємства формується з дотриманням, зокрема, таких принципів:

періодичності, що припускає розподіл діяльності підприємства на певні періоди з метою складання фінансової звітності;

історичної (фактичної) собівартості, що визначає пріоритет оцінки активів, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання;

нарахування та відповідності доходів і витрат, за яким для визначення фінансового результату звітного періоду слід порівняти доходи звітного періоду з витратами, які були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в обліку і звітності у момент їх виникнення, незалежно від часу надходження і сплати грошей;

повного висвітлення, згідно з яким фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки операцій та подій, яка може вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

послідовності, який передбачає постійне (із року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики повинна бути обґрунтована і розкрита у фінансовій звітності;

обачності, згідно з яким методи оцінки, що застосовуються в бухгалтерському обліку, повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства.

Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 Запаси , затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 246 від 20.10.99р., визначено методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженим наказом Міністерства фінансів України №318 від 31.12.99р. (далі - П(С)БО16).

Згідно п.5 П(С)БО16 витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.

Відповідно до п.п. 6, 7 П(С)БО16 витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Згідно п. 8 П(С)БО16, якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами.

За приписами п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 6 Випралення помилок і зміни у фінансових звітах , затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 137 28.05.1999 р., виправлення помилок, допущених при складанні фінансових звітів у попередніх роках, здійснюється шляхом коригування сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року, якщо такі помилки впливають на величину нерозподіленого прибутку (непокритого збитку).

Відповідно до п. 50.1 ст. 50 ПК України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

За змістом п.9 Методичних рекомендацій по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку, затверджених наказом Міністерства фінансів України №356 від 29 грудня 2000 р., виправлення помилок минулих років оформлюється Бухгалтерською довідкою, де наводиться зміст помилки, сума та кореспонденція рахунків бухгалтерського обліку, якою виправляється помилка. У місяці складання бухгалтерської довідки її дані записуються до відповідного регістру бухгалтерського обліку і Головної книги. Однак, доказів вчинення зазначеного алгоритму дій позивачем до суду також не надано.

Такими чином, суд погоджується з висновками контролюючого органу, яким встановлено невідповідність даних бухгалтерського обліку даним первинних документів та відповідно даним фінансової звітності і Декларації з податку на прибуток ТОВ Авоімпульс у 2014-2016 рр., в звязку з тим, що позивачем включалися до складу витрат, що вплинули на фінансовий результат до оподаткування, витрати не відповідного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами бухгалтерського обліку. Відтак збільшення позивачу по вказаним правовідносинам суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток та відповідно застосування штрафних (фінансових) санкцій є правомірним.

Крім того, перевіркою встановлено, що ТОВ Автоімпульс безпідставно віднесено у 2016 році до складу витрат вартість робіт, послуг, отриманих від ПП Пром-Лайн (36109057) за виконані роботи по консервації фонтана, послуги по обслуговуванню фонтана за червень-вересень 2016 року на загальну суму 12000,00 грн., в тому числі ПДВ- 2000,00 грн. (Договір №17/03 від 04.04.016 року, предмет договору - виконання робіт за адресою м. Одеса вул. Боженко, 19: ремонт насоса, розконсервація фонтану, консервація фонтану, обслуговування фонтану (травень-вересень 2016), термін дії договору до 30.09.2016 року, в акті виконаних робіт від 21.10.2016 року вказано, що роботи виконавцем виконані у жовтні 2016 року).

Згідно акта перевірки, на думку контролюючого органу, не доведено зв'язку з господарською діяльністю витрат, понесених на роботи по консервації фонтану, послуги по обслуговуванню фонтану за червень-вересень 2016 року на суму 10000,00 грн. (т.1, а.с. 33).

Судом встановлено, що 04.04.2016р. між ТОВ "АВТОІМПУЛЬС" та ПП Пром-Лайн укладено договір № 17/03, відповідно до п.1.1 якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконати роботи на території замовника за адресою: м. Одеса, вул. Боженка, 19: ремонт насоса, розконсервація фонтану, консервація фонтану, обслуговування фонтану (травень 2016р. - вересень 2016р.) (т.1, а.с. 219-220)

Факт виконання робіт згідно договору № 17/03 від 04.04.2016р. підтверджується копією акта прийому-здачі виконаних робіт від 21.10.2016р. (т.1, а.с. 222).

На підтвердження факту оплати надано засвідчену копію платіжного доручення № 585 від 21.10.2016р. (т.1, а.с. 223).

За приписами пп.14.1.36 п.14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видами діяльності ТОВ "АВТОІМПУЛЬС" є: Код КВЕД 78.10 Діяльність агентств працевлаштування; Код КВЕД 82.99 Надання інших допоміжних комерційних послуг, н. в. і. у.; Код КВЕД 47.29 Роздрібна торгівля іншими продуктами харчування в спеціалізованих магазинах; Код КВЕД 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування; Код КВЕД 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (основний); Код КВЕД 73.11 Рекламні агентства.

Висновок контролюючого органу щодо відсутності зв'язку з господарською діяльністю витрат, понесених на роботи по консервації фонтану, послуги по обслуговуванню фонтану за червень-вересень 2016 року на суму 10000,00 грн., виконані ПП Пром-Лайн , згідно договору № 17/03 від 04.04.2016р., є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині збільшення позивачу за вказане порушення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 2250 грн., в тому числі за податковими зобов'язаннями 1800 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 450 грн. є протиправним та необґрунтованим.

Крім того, за змістом п. 3.1.1.1 акта перевірки суму поворотної фінансової допомоги у розмірі 299 000 грн, яку підприємство отримало від фізичної особи ОСОБА_6 за договором №1 про надання поворотної фінансової допомоги від 24 грудня 2014 р., підприємство включило до складу податкової декларації з податку на прибуток за 2014 рік у рядку Інші доходи , як отриману від неплатника податку та неповернену на кінець звітного періоду (т.1, а.с. 25).

При цьому за змістом акта перевірки (т.1, а.с. 25), перевіркою задекларованих у рядку 03 ІД податкових декларації Інші доходи показників за період з 01.01.2014р. по 31.12.2014р. встановлено, що на формування цих показників вплинуло відображення сум у таких рядках додатка ІД до податкових декларацій з податку на прибуток: 03.2 Проценти у загальній сумі 130 грн., 03.10.1 Сума безповоротної фінансової допомоги, отриманої у звітному (податковому) періоді, у тому числі умовно нараховані проценти на суму поворотної фінансової допомоги, що залишилась неповернутою на кінець звітного (податкового) періоду у загальній сумі 1919 грн.; 03.12 Суми поворотної фінансової допомоги, отриманої у звітному (податковому) періоді в сумі 299000 грн.; 03.25 Суми безнадійної кредиторської заборгованості у загальній сумі 210 грн. Всього за 2014 рік у сумі 301259 грн.

Суд звертає увагу, що перевіркою повноти відображеного показника за 2014р. у сумі 301259 грн. не встановлено заниження або завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 03 ІД податкових декларацій Дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг) за 2014 рік (т.1, а.с. 25).

За приписами п.86.10 ст. 86 ПК України в акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника.

В акті перевірки не встановлено факту заниження або завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників за період з 01.01.2014р. по 31.12.2014р. рядку податкових декларації Інші доходи 03.12 Суми поворотної фінансової допомоги, отриманої у звітному (податковому) періоді в сумі 299000 грн.

При здійсненні розрахунку грошового зобов'язання ТОВ "АВТОІМПУЛЬС" відповідач, посилаючись на те, що позивачем не включено до складу доходів іншої операційної діяльності суму безнадійної кредиторської заборгованості у розмірі 341408 грн., яка відповідно із вимогами ПК України визначається як безповоротна фінансова допомога, що привело до заниження показників інших операційних доходів у 2016 році у сумі 341408 грн., донарахував позивачу грошове зобов'язання в частині його збільшення, в тому числі виходячи із зазначеної суми. Разом з тим, актом перевірки такого порушення не зафіксовано.

Відповідно до пп. 14.1.11 п.14.1 ст. 14 ПК України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак:

а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;

б) прострочена заборгованість померлої фізичної особи, за відсутності у неї спадкового майна, на яке може бути звернено стягнення;

в) прострочена заборгованість осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, оголошені померлими;

ґ) прострочена понад 180 днів заборгованість особи, розмір сукупних вимог кредитора за якою не перевищує мінімально встановленого законодавством розміру безспірних вимог кредитора для порушення провадження у справі про банкрутство, а для фізичних осіб - заборгованість, що не перевищує 25 відсотків мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року (у разі відсутності законодавчо затвердженої процедури банкрутства фізичних осіб);

д) актив у вигляді корпоративних прав або не боргових цінних паперів, емітента яких визнано банкрутом або припинено як юридичну особу у зв'язку з його ліквідацією;

е) сума залишкового призового фонду лотереї станом на 31 грудня кожного року;

є) прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії щодо примусового стягнення майна боржника не призвели до повного погашення заборгованості;

ж) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;

з) заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією.

Твердження представника відповідача про те, що не включено до складу доходів іншої операційної діяльності суму безнадійної кредиторської заборгованості у розмірі 341408 грн., яка відповідно із вимогами ПК України визначається як безповоротна фінансова допомога, що привело до заниження показників інших операційних доходів у 2016 році у сумі 341408 грн. також не узгоджується з нормами чинного законодавства, оскільки зазначена в акті перевірки сума не має ознак безнадійної кредиторської заборгованості.

Згідно пп. 14.257 п. 14.1 ст. 14 ПК України фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.

Безповоротна фінансова допомога - це:

сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів;

сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості;

сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності;

основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних).

Поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

Судом встановлено, що 24.12.2014р. між ОСОБА_6 та ТОВ "АВТОІМПУЛЬС" укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги, відповідно до якого ОСОБА_6 надав ТОВ "АВТОІМПУЛЬС" поворотну фінансову допомогу у розмірі 299000,00 грн., що підлягала поверненню у строк до 31.03.2015р. (т.1, а.с. 224- 225).

Згідно додаткової угоди до договору про надання поворотної фінансової допомоги № 1 від 24.12.2014р., внесено зміни щодо строку повернення поворотної фінансової допомоги та визначено такий строк 30.04.2015р. (т.1, а.с. 226).

На виконання умов вищевказаного договору ОСОБА_6 перераховано на користь ТОВ "АВТОІМПУЛЬС" грошові кошти у розмірі 299000,00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 01 від 25.12.2014р. (т.1, а.с. 227).

ТОВ "АВТОІМПУЛЬС" повернуто поворотну фінансову допомогу у розмірі 299000,00 грн. у квітні 2015р., що підтверджується копіями платіжних доручень № 153 від 16.04.2015р. на суму 150000,00 грн., №164 від 21.04.2015р. на суму 43611,00 грн., № 149 від 15.04.2015р. на суму 5389,00 грн., № 64 від 17.02.2015р. на суму 100000,00 грн. (т.1, а.с. 228-231).

За приписами п. 20 П(С)БО 16 Витрати до інших операційних витрат включаються: витрати на дослідження та розробки відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи"; собівартість реалізованих виробничих запасів, яка для цілей бухгалтерського обліку складається з їх облікової вартості та витрат, пов'язаних з їх реалізацією; сума безнадійної дебіторської заборгованості та відрахування до резерву сумнівних боргів; втрати від операційної курсової різниці (тобто від зміни курсу валюти за операціями, активами і зобов'язаннями, що пов'язані з операційною діяльністю підприємства); втрати від знецінення запасів; нестачі й втрати від псування цінностей; визнані штрафи, пеня, неустойка; витрати на утримання об'єктів соціально-культурного призначення; інші витрати операційної діяльності.

Таким чином, донарахування позивачу на суму 341408 грн. грошового зобов'язання в сумі 61453 грн. та штрафних санкцій у розмірі 15363 грн., суд вважає безпідставним та необґрунтованим.

Як передбачає ч. 2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набула чинності для України 11.09.1997 року) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у п. 110 рішення від 23.07.2002 р. у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції Суд визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Вирішуючи питання про застосування ст.13 Конвенції, суд бере до уваги, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі ОСОБА_3 проти Швейцарії (Заява N 27798/95 п.88) зазначено, що стаття 13 Конвенції вимагає, щоб кожен, хто вважає себе потерпілим внаслідок заходу, який, на його думку, суперечив Конвенції, мав право на засіб правового захисту у відповідному національному органі для вирішення свого спору, а в разі позитивного вирішення - для одержання відшкодування шкоди. Однак це положення не вимагає безумовного досягнення вирішення спору на користь заявника.

З урахуванням наведеного, враховуючи встановлені судом обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області № 0005021405 від 06.02.2018р. є протиправним та підлягає скасуванню в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток (код платежу 11021000) у розмірі 205157 грн., в тому числі за податковими зобов'язаннями 164125 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 41031 грн. В іншій частині, з урахуванням висновків суду, що зазначені вище, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Також згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (ч.3 ст. 139 КАС України).

Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову сплачено судовий збір за заявлені позовні вимоги майнового характеру у розмірі 3736,89 грн. (платіжне доручення № 306 від 20.02.2018р.) (т.1, а.с. 240).

Враховуючи, що при прийнятті рішення суд дійшов висновку про неправомірність податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області в частині № 0005021405 від 06.02.2018р. в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток (код платежу 11021000) у розмірі 205157 грн. та часткове задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 3077,36 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОІМПУЛЬС" (65098, Одеська обл., місто Одеса, вул. Боженка, будинок 19; код ЄДРПОУ 32810810) до Головного управління ДФС в Одеській області (65044, Одеська обл., місто Одеса, вул. Семінарська, будинок 5; код ЄДРПОУ 39398646) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0005021405 від 06.02.2018р., - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області № 0005021405 від 06.02.2018р. в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток (код платежу 11021000) у розмірі 205157 грн., в тому числі за податковими зобов'язаннями 164125 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 41031 грн.

У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області (65044, Одеська обл., місто Одеса, вул. Семінарська, будинок 5; код ЄДРПОУ 39398646) за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОІМПУЛЬС" (65098, Одеська обл., місто Одеса, вул. Боженка, будинок 19; код ЄДРПОУ 32810810) судовий збір у розмірі 3077,36 грн. (три тисячі сімдесят сім гривень 36 коп.)

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ Перехідні положення КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 02.07.2018 р.

Суддя: Г.П. Самойлюк

.