Рішення

від 01.06.2018 по справі 826/16046/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 червня 2018 року №826/16046/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЛ ГРУП" до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва (також далі - суд) надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЛ ГРУП" (далі - позивач, Товариство) до Київської міської митниці ДФС (далі - відповідач, Митниця) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 19.09.2016 №100250003/2016/000063/2 (далі - оскаржуване рішення).

Ухвалою суду від 18 жовтня 2016 року відкрито провадження в адміністративній справі.

Ухвалою суду від 25 квітня 2017 року справу прийнято до провадження суддею Шрамко Ю.Т.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ ТЛ ГРУП для митного оформлення імпортованого товару надано відповідачу всі документи, що передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України (далі - МК України). Подані документи чітко ідентифікували товар, містили об'єктивні та достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які чітко підтверджували ціну товарів, яка підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору, згідно з вимогами ст. 58 МК України. Проте відповідач протиправно не визнав заявлену митну вартість товару і застосував резервний метод визначення митної вартості товарів, необґрунтовано прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, яке підлягає скасуванню.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки оскаржуване рішення прийнято обґрунтовано через неможливість визнання заявленої позивачем митної вартості товару на підставі наданих декларантом документів, які містили ряд недоліків і викликали обґрунтований сумнів щодо достовірності наявних у них даних.

Представником позивача подано до суду відповідне клопотання про розгляд справи в письмовому провадженні.

Представник відповідача, повідомленого належним чином про дату, час і місце судового розгляду справи, не прибув.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що діяла до 15.12.2017) особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що діяла до 15.12.2017) у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Під час прийняття судового рішення по суті судом враховано вимоги п. 10 ч. 1 Перехідних положень КАС України (тут і надалі у редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності 15.12.2017), яким установлено, що зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей: справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Між ТОВ ТЛ ГРУП (Дилер) та компанією JNBK CORPORATION PTE LTD (Продавець) укладений дилерський Контракт № TL-01/06 від 21.06.2012 (далі - Контракт № TL-01/06), згідно з умовами якого продавець продає, а дилер купує товар (автозапчастини) в асортименті та кількості відповідно до додатка до Контракту № TL-01/06. Ціна кожної партії вказується у додатку (Інвойсі) (п. 3); поставка здійснюється на умовах DAP (до складу в Києві) відповідно до правил Інкотермс-2010 (п. 5).

З метою митного оформлення товарів №1 (частини дискових гальм до автомобіля), №2 (частини барабанних гальм для автомобіля), №3 (диски для гальмівних систем автомобіля), що є предметом дилерського контракту, ТОВ ТЛ ГРУП разом з електронною митною декларацією № 100250003/2016/141066 до Митного посту Західний Київської міської митниці ДФС 19.09.2016 подало наступні документи: дилерський контракт №TL-01/06 від 21.06.2012; додаткову угоду б/н від 02.06.2016 до дилерського контакту №TL-01/06 від 21.06.2012; міжнародну автомобільну накладну СМR №579056 від 15.09.2016; інвойс №J16022 від 25.06.2016; пакувальний лист № PL16022 від 22.06.2016; декларацію про походження товару (інвойс) № J16022 від 25.06.2016; прайс-лист виробника; копію митної декларації країни відправлення.

За результатами розгляду ЕМД та доданих документів посадовою особою відповідача на підставі ст. 53 МК України запитані шляхом направлення електронного повідомлення декларанту такі додаткові документи: за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; договір (угоду, контракт) з третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Додатково витребувані документи декларант не надав, повідомивши Митницю про їх відсутність.

У подальшому Митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів від 19.09.2016 №100250003/2016/000063/2, в якому зазначила, що заявлену митну вартість позивачем не може бути визнано з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 Контракту Дилер купує товар згідно з додатками до цього Контракту. Пунктом 5.1. передбачено складання додатку на кожну окрему партію вантажу. На дану партію такий додаток не наданий.

Також неможливо встановити вартість поставки партії, яка визначається сторонами згідно з п. 5 Контракту.

Ні в контракті, ні в інвойсі не зазначено реквізити про розрахункові рахунки продавця та покупця.

Окрім того в оскаржуваному рішенні зазначено, що прайс-лист, поданий позивачем, не має дати, з якої товари, зазначені у ньому, пропонуються для продажу за вказаними цінами, термін дії цих цін.

Також зазначено, що позивачем надано копію митної декларації з Литви, хоча у графі 15 митної декларації №100250003/2016/141066 країною відправлення вказано Сінгапур.

При здійсненні порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, з'ясовано що вартість заявлених до митного оформлення товарів є меншою від мінімального рівня митної вартості товарів, інформація по яким містить в спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої системи ДФС.

Як зазначено в оскаржуваному рішенні, відповідач здійснив коригування заявленої позивачем митної вартості товару у сторону збільшення із застосуванням резервного методу визначення вартості товару відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України на підставі раніше визначених митним органом митних вартостях, а саме: рішення про коригування митної вартості від 16.12.2015 № 100250003/2015/000076/2, від 23.06.2015 №100250003/2015/000025/2 та від 23.03.2016 №100250003/2016/000015/2.

У зв'язку з прийняттям оскаржуваного рішення позивач подав відповідачу нову митну декларацію №100250003/2016/141137 від 19.09.2016, за якою товар було розмитнено та випущено у вільний обіг шляхом надання гарантій відповідно до вимог ст. 55 МК України.

Вважаючи оскаржуване рішення таким, що прийняте протиправно, необґрунтовано, в порушення законних прав та інтересів позивача, останній звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Ч.ч. 1, 2 ст. 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та главою 8 вказаного розділу.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частинами 1 та 2 ст. 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Разом з тим, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

При цьому, законом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмови у митному оформленні. Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

Відтак, приписи вказаних статей зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

При цьому, варто зазначити, що митний орган має право витребувати у декларанта лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України.

Судом установлено, що позивач подав всі необхідні документи для визначення митної вартості товару за першим методом, які передбачено ч. 2 ст. 53 МК України.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 02.06.2015 у справі № 21-498а15.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною 2 ст. 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Проаналізувавши викладені положення норм митного законодавства, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши встановлені на їх підставі фактичні обставини, суд дійшов висновку щодо протиправності оскаржуваного рішення та про порушення законних прав позивача з боку Митниці у зв?язку з прийняттям вказаного рішення з огляду на наступне.

Суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо неможливості визнання заявленої позивачем митної вартості товару на підставі наданих декларантом документів, наявності обґрунтованого сумніву щодо достовірності наявних у них даних та необхідності надання додатково витребуваних документів у зв?язку з наступним.

Відповідно до п. 3 Контракту № TL-01/06 ціна кожної партії вказується у додатку (Інвойсі). Позивач під час митного оформлення надав Митниці інвойс №J 16022 від 25.06.2016, який і є тим додатком до договору, у якому визначені умови, обсяг та вартість товару. Водночас, зазначений інвойс містить інформацію про реквізити дилерського контракту, реквізити позивача, реквізити продавця, опис, артикул, ціну за одиницю товару, кількість такого товару та загальну вартість. Також дані вказаного інвойсу відповідають інформації, зазначеній у СМR № 579056 від 15.09.2016, пакувальному листі № PL16022 від 22.06.2016, декларації про походження товару, прайс-листі виробника. Числові дані, зазначені у первинній документації, розбіжностей не містять.

Таким чином, посилання Митниці на відсутність додатку на ввезену партію вантажу та неможливість встановити вартість поставки цього товару, яка визначається сторонами згідно з п. 5 Контракту, суд визначає як необґрунтовані.

Так само посилання відповідача на факт відсутності у наданих декларантом документах реквізитів про розрахункові рахунки продавця та покупця за Контрактом, як на підставу витребування додаткових документів і неможливості застосування першого методу визначення митної вартості, суд вважає безпідставною. Так, зазначення реквізитів, а саме розрахункових рахунків продавця та покупця, не є обов'язковим при складанні зовнішньоекономічних договорів, оскільки вони можуть бути змінені при кожній окремій поставці товару. Водночас, у Контракті наявна інформація, яка дозволяє чітко ідентифікувати його сторони, зокрема назви підприємств, їх адреси. Окрім того, відповідач належним чином не обґрунтував, яким чином відсутність зазначення в контракті та в інвойсі реквізитів про розрахункові рахунки сторін договору впливають на правильність визначення митної вартості товару. Питання розрахунків між сторонами Контракту лежать виключно у площині їхніх господарських взаємовідносин.

Не заслуговують на увагу і доводи відповідача щодо невідповідності певним критеріям наданого декларантом прайс-листа, оскільки чинним законодавством не встановлено будь-яких вимог щодо форми та змісту прайс-листів, які можуть оформлюватись продавцем у довільній формі та на власний розсуд. Тоді як положеннями ч. 2 ст. 53 МК України до переліку обов?язкових документів для підтвердження заявленої митної вартості не віднесено прайс-лист.

Також в оскаржуваному рішенні підставою для неможливості визнання заявленої митної вартості товару зазначено те, що позивачем надано копію митної декларації з Литви, хоча у графі 15 митної декларації № 100250003/2016/141066 країною відправлення є Сінгапур.

Такі аргументи відповідача теж сприймаються судом критично, оскільки умовами дилерського Контракту № TL-01/06 від 21.06.2012 (п.5), який був наданий для підтвердження митної вартості товару, передбачено, що поставка здійснюється на умовах DAP (до складу в Києві) відповідно до правил Інкотермс-2010 . Згідно з умовами цієї поставки, всі ризики та транспортні витрати, пов'язані із доставкою товару, несе продавець. Таким чином, продавець на свій розсуд обирає шлях та вид транспорту, якими він доставлятиме товар дилеру. Договором передбачений обов'язок продавця доставити товар дилеру до складу в Україні, шляхи виконання цього обов'язку повністю покладаються на розсуд продавця і жодним чином не впливають на обумовлену в інвойсі ціну товару.

Також в оскаржуваному рішенні зазначено, що митним органом здійснено, окрім іншого, порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено. При здійсненні порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, з'ясовано що вартість заявлених до митного оформлення товарів є меншою від мінімального рівня митної вартості товарів, інформація по яким містить в спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої системи ДФС.

Стосовно вказаного суд зазначає, що спрацювання профілів ризиків АСАУР та наявність інформації про те, що ідентичні та подібні товари було оформлено іншими особами за вищою митною вартістю, ніж заявлено позивачем, якщо відсутні інші законні підстави для витребування додаткових документів, не може бути самостійною підставою для такого витребування та відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості товарів за ціною контракту. Дані спеціалізованого програмно-інформаційного комплексу Єдиної автоматизованої системи ДФС носять інформативно-допоміжний характер і використовуються у випадку, якщо заявлену декларантом митну вартість товару реально неможливо застосувати з передбачених законодавством підстав і є необхідність здійснити її коригування.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовiрностi наданої iнформацiї, містять розбіжності, в них наявні ознаки підробки або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Таким чином, суд вважає доведеним, що Товариство подало всі обов'язкові документи для визначення митної вартості товару за першим методом, які передбачено ч. 2 ст. 53 МК України, жодних недоліків чи розбіжностей, які б об?єктивно перешкоджали відповідачу застосувати основний метод, у них виявлено не було, вони підтверджують заявлену позивачем митну вартість. Отже, суд дійшов висновку про необґрунтованість сумнівів Митниці та витребування додаткових документів.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Всупереч викладеним положенням КАС України відповідач не виконав покладений на нього процесуальний обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення.

Зважаючи на те, що у наданих позивачем документах відсутні розбіжності, які б перешкоджали застосуванню основного методу визначення митної вартості товарів, Товариством надано всі передбачені ч. 2 ст. 53 МК України обов'язкові документи, які не містять ознак їх підробки і в них наявні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, суд вважає доведеною необґрунтованість відмови відповідача визнати заявлену позивачем митну вартість товару за першим (основним) методом.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов Товариства до Київської міської митниці ДФС про скасування рішення є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачена сума судового збору у розмірі 1378,00 грн.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 192, 241-246, 250, 255 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю ТЛ ГРУП (місцезнаходження: 03142, м. Київ, пр-т. Палладіна, 34; код ЄДРПОУ 36756988) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості Київської міської митниці ДФС від 19 вересня 2016 року № 100250003/2016/000063/2.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТЛ ГРУП (місцезнаходження: 03142, м. Київ, пр-т. Палладіна, 34; код ЄДРПОУ 36756988) сплачений ним судовий збір у розмірі 1378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської митниці ДФС (місцезнаходження: 03680, м. Київ, бул. Івана Лепсе, 8-а; код ЄДРПОУ 39422888).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.Т. Шрамко