Постанова

від 27.11.2018 по справі 826/16046/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

27 листопада 2018 року

справа №826/16046/16

адміністративне провадження №К/9901/62369/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Київської міської митниці ДФС на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 червня 2018 року у складі судді Шрамко Ю.Т. та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2018 року у складі суддів Василенка Я.М., Кузьменка В.В., Шурка О.І. у справі №826/16046/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТЛ Груп до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення, -

У С Т А Н О В И В :

У жовтні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю ТЛ Груп (далі - Товариство, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Київської міської митниці ДФС (далі - митний орган, відповідач у справі), в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 19 вересня 2016 року №100250003/2016/000063/2, з мотивів безпідставності його прийняття.

В обґрунтування позову зазначає, що приймаючи спірне рішення, митний орган не довів наявність в нього обґрунтованих сумнівів відносно недостовірності визначеної ним за ціною контракту митної вартості товарів, а також необґрунтовано застосував другорядний метод її визначення у той час, як декларант надав всі необхідні документи для визначення митної вартості за ціною договору.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 червня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2018 року, позов задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів від 19 вересня 2016 року №100250003/2016/000063/2.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з недоведеності митним органом складу правопорушення, передбаченого частиною 6 статті 54 Митного кодексу України, а відтак, протиправності винесених спірних актів індивідуальної дії.

У вересні 2018 року митним органом подана касаційна скарга на судові рішення судів попередніх інстанцій, провадження за якою відкрито ухвалою Верховного Суду від 30 жовтня 2018 року, після виконання відповідачем вимог ухвали Суду про залишення касаційної скарги без руху від 27 вересня 2018 року.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, а саме положень статей 53, 54, 55, 58 Митного кодексу України, просить судові рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. Наводить доводи, викладені раніше у запереченнях на позов та в апеляційній скарзі. Скаржник обґрунтовує, що судами попередніх інстанцій не враховано, що декларантом не надано всі необхідні документи для визначення митної вартості товару за ціною договору, а надані документи містять розбіжності, які, на думку митного органу, не дозволяють перевірити правильність складових митної вартості товару.

У відзиві на касаційну скаргу позивач зазначає про її необґрунтованість, з доводами митного органу не погоджується.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили.

Позивач імпортував товар (автозапчастини), придбаний у фірми JNBK CORPORATION PTE LTD на умовах контракту №TL-01/06 від 21 червня 2012 року, додаткової угоди б/н від 02 червня 2016 року до дилерського контакту №TL-01/06 та інвойсу №J16022 від 25 червня 2016 року.

Умови поставки - DAP, Київ ( Інкотермс -2010).

З метою митного оформлення імпортованого товару до митного органу 19 вересня 2016 року подано митну декларацію №100250003/2016/141066, в якій митну вартість товарів визначено за основним методом - за ціною договору (контракту).

До митної декларації долучено необхідний пакет документів на підтвердження заявленої митної вартості товару.

Без конкретизації підстав, митний орган витребував у Товариства додаткові документи: за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; договір (угоду, контракт) з третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У зв'язку з ненаданням Товариством повного переліку витребуваних документів, заявлену Товариством митну вартість імпортованих товарів скориговано у бік збільшення за другорядним методом (резервний) на основі наявної в митного органу інформації, про що 19 вересня 2016 року прийнято спірне рішення №100250003/2016/000063/2.

На підставі рішення про коригування митної вартості відповідачем прийнято спірну картку відмови.

В основу прийняття спірного рішення про коригування митної вартості товарів покладено наступні підстави: відсутній додаток (специфікація) на спірну товарну партію, як це передбачено контрактом, у зв'язку з чим неможливо встановити вартість партії; в контракті та в інвойсі не зазначено платіжні реквізити сторін контракту; неналежність прайсу; Товариством надано копію експортної митної декларації з Литви, в той час коли у графі 15 митної декларації №100250003/2016/141066 країною відправлення вказано Сінгапур.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивачем до митного оформлення подано всі, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України документи, крім того, надано оцінку доводам митного органу щодо необхідності надання запитаних ним у Товариства додаткових документів. Суди дійшли висновку, що запитані додаткові документи не є необхідними для перевірки заявленої митної вартості, а поданий пакет документів є достатнім.

Судами оцінено і спростовано кожен з доводів митного органу, що покладені в основу спірного рішення про коригування митної вартості (сукупністю наданих Товариством документів повністю підтверджено складові митної вартості, розбіжностей щодо складових митної вартості подані документи не містять; інвойс є невід'ємною частиною контракту, на підставі якого визначається вартість спірної поставки; відсутність реквізитів розрахункових рахунків жодним чином не обумовлює неможливість підтвердження митної вартості на основі поданих Товариством документів; контрактні умови поставки DAP обумовлюють право вибору продавця способів і шляхів, маршрутів поставки, чим пояснюється наявність проміжних пунктів доставки товару).

Суд не вбачає підстав вважати правову оцінку обставин справи такою, що не відповідає чинному законодавству з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно до положень частини 6 статті 54 Митного кодексу України, підставами для відмови у коригуванні митної вартості, серед іншого, є неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу.

За змістом статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється в першу чергу за основним методом, тобто, за ціною договору (вартістю операції).

Задовольняючи позов, суди висновувалися з того, що позивачем під час проходження процедури митного оформлення товарів, надано до органу доходів і зборів документально підтверджені дані про ціну договору. Ці дані містилися у документах, поданих за переліком, передбаченим частинами першою, другою, третьою статті 53 Митного кодексу України, та не мали розбіжностей у числових значеннях, що підтверджують складові митної вартості товарів.

Суди попередніх інстанцій висновувалися з дослідження складу митного правопорушення з урахуванням усіх обставин справи, а не лише з факту наявності повноважень митного органу на здійснення контрольних функцій при митному оформленні товарів.

Суд вважає, що висновок судів першої та апеляційної інстанцій щодо повноти дослідження складу митного правопорушення, його відсутності у спірних правовідносинах, доводить безпідставність прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Доводи касаційної скарги в частині правомірності спірних рішень зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судами попередніх інстанцій. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права касаційна скарга відповідача не містить. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.

Крім того, Суд зазначає, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Суд визнає, що судами попередніх інстанцій не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга митного органу залишається без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Київської міської митниці ДФС залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 червня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2018 року у справі №826/16046/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер