Рішення

від 21.06.2018 по справі 813/1331/18

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/1331/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд,

у складі:

головуючого-судді Ланкевича А.З.,

секретар судового засідання Фуртак А.В.,

за участі представників:

позивача Добощак І.І., Овчарука В.І.,

відповідача Чабана О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Нове місто до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 28.12.2017 року:

- №0188641225, згідно якого встановлено порушення підп.140.4.2 п.140.4 ст.140 Податкового кодексу України та зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 3251820,00 грн;

- №0188651225, згідно якого встановлено порушення підп.134.1.1 п.134 ст.134 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у сумі 31455,00 грн (в т.ч.: за податковими зобов'язаннями - 20970,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 10485,00 грн).

Посилається на те, що товариством були допущені помилки у раніше поданих податкових деклараціях, зокрема за 4 квартал 2012 року, за 2013 та 2014 роки (в частині невідображення понесених витрат на загальну суму 3368320,00 грн). При цьому, факт заниження позивачем власних витрат на 3368320,00 грн і невідображення їх у поданих деклараціях за 4 квартал 2012 року, за 2013 та 2014 роки був установлений самим же відповідачем за наслідками проведеної ним перевірки, результати якої оформлені актом позапланової виїзної перевірки ТОВ БК Нове місто з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.10.2012 року по 31.12.2014 року. Однак звернув увагу, що в межах визначеного ст.102 Податкового кодексу України строку давності позивач виправив ці помилки шляхом подання 08.11.2017 року декларації з податку на прибуток за 3 квартали 2017 року. Таким чином, порушення, на які відповідач вказав позивачу, були самостійно виправлені останнім у поданій ним у передбачені Законом строки та спосіб податковій декларації. У зв'язку із цим, визначений відповідачем розмір грошового зобов'язання, на думку позивача, є надуманим та абсолютно безпідставним, оскільки не ґрунтується ані на первинних документах товариства, ані на документах його бухгалтерського обліку. Крім того, додав, що визначення відповідачем позивачу показників грошового зобов'язання, яке не є наслідком виправлення арифметичної чи методологічної помилок, може мати місце виключно за результатами документальної, а не камеральної перевірки. На підставі наведеного вважає, що податкові повідомлення-рішення від 28.12.2017 року №0188641225 та №0188651225 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали повністю з підстав, викладених в обґрунтуваннях позовної заяви та наданих суду поясненнях, просили позов задовольнити в повному обсязі.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, суть якого зводиться до наступного. Проведеною Головним управлінням ДФС у Львівській області камеральною перевіркою податкової звітності ТОВ БК Нове місто , результати якої оформлено Актом від 08.12.2017 року №1646/13-01-12-25/30994450, встановлено невірне заповнення податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 3 квартали 2017 року, що призвело до неправомірно задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування в сумі 3251820,00 грн та виникнення нереальної переплати з податку на прибуток в сумі 20970,00 грн. На обґрунтування вказаних висновків зазначив, що Податковим кодексом України, зокрема ст.50, чітко визначено механізм надання уточнень до раніше поданої платником податків податкової декларації. Проте, виявивши помилки в раніше поданих деклараціях за 2012-2014 роки, позивач всупереч вимогам Кодексу не подав уточнюючі розрахунки до таких декларацій, а відобразив виправлення у новій декларації за 3 квартали 2017 року, яка, на переконання відповідача, подана після закінчення строку давності, визначеного ст.102 Податкового кодексу України. За таких обставин вважає, що викладені в Акті перевірки від 08.12.2017 року №1646/13-01-12-25/30994450 висновки щодо заниження ТОВ БК Нове місто податкового зобов'язання в податковій звітності з податку на прибуток в сумі 20970,00 грн та зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 3251820,00 грн є обґрунтованими, відповідно прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення від 28.12.2017 року №0188641225 та №0188651225 - правомірними і підстав для задоволення позову немає.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив, просив відмовити в його задоволенні з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та наданих суду поясненнях.

Ухвалою судді від 24.04.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 10.05.2018 року.

10.05.2018 року суд ухвалив відкласти підготовче засідання на 23.05.2018 року, у зв'язку із неподанням відповідачем відзиву.

Ухвалою судді від 23.05.2018 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.06.2018 року.

У зв'язку із перебуванням судді у відрядженні, судове засідання, призначене на 07.06.2018 року, перенесено на 14.06.2018 року.

Ухвалою суду від 14.06.2018 року розгляд справи відкладено на 21.06.2018 року, у зв'язку із відсутністю в матеріалах справи відомостей про вручення учасникам справи повісток про виклик.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

ТОВ БК Нове місто (місцезнаходження: вул.Валова, 29/8, м.Львів, 79008; код ЄДРПОУ: 30994450) зареєстроване, як юридична особа, 08.06.2000 року; основним видом економічної діяльності названого товариства, згідно з відомостями, які містяться у ЄДР, є організація будівництва будівель.

08.12.2017 року Головним управлінням ДФС у Львівській області, на підставі підп.19 1 .1.1 п.19.1 ст.19, підп.20.1.4 п.20.1 ст.20, відповідно до підп.75.1.1 п.75.1 ст.75 та ст.76 Податкового кодексу України, проведено камеральну перевірку податкової звітності - податкової декларації з податку на прибуток підприємства - ТОВ БК Нове місто за 3 квартали 2017 року, за результатами якої складено Акт перевірки №1646/13-01-12-25/30994450 (далі - Акт перевірки від 08.12.2017 року). Перевіркою встановлено невірне заповнення податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 3 квартали 2017 року, а саме підприємством неправомірно задекларовано р.03 Різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України з від?ємним значенням в сумі 3368320,00 грн, згідно р.03.2.4 в додатку РІ Сума від?ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років (підпункт 140.4.2 пункту 140.4 статті 140 розділу III Податкового кодексу України) в сумі 3368320,00 грн, оскільки об'єкт оподаткування за результатами діяльності 2016 року був із позитивним значенням та становив 2896500,00 грн. У підсумку вказано, що від?ємне значення об'єкта оподаткування підлягає зменшенню на 3251820,00 грн та податок на прибуток в сумі 20970,00 грн підлягає донарахуванню. Зазначеним, як слідує зі змісту Акта, порушено підп.134.1.1 п.134.1 ст.134 та підп.140.4.2 п.140.4 ст.140 Податкового кодексу України.

На підставі вказаних в Акті перевірки від 08.12.2017 року висновків відповідачем винесено спірні податкові повідомлення-рішення від 28.12.2017 року:

- №0188641225, згідно якого зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 3251820,00 грн;

- №0188651225, згідно якого збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у сумі 31455,00 грн (в т.ч.: за податковими зобов'язаннями - 20970,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 10485,00 грн).

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що на переконання позивача визначений йому відповідачем розмір грошових зобов'язань є надуманим і абсолютно безпідставним, оскільки не ґрунтується ані на первинних документах ТОВ БК Нове місто , ані на документах його бухгалтерського обліку. Вважаючи у зв'язку із цим свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом з метою їх захисту.

Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Відповідно до ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п.50.1 ст.50 Податкового кодексу України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

В силу вимог п.50.2 ст.50 Податкового кодексу України, платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

Згідно з п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Даючи оцінку встановленим в Акті перевірки від 08.12.2017 року порушенням, суд враховує, що підставою для застосування відповідальності слугував факт встановлення відповідачем при проведенні камеральної перевірки позивача неправомірного декларування р.03 податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 3 квартали 2017 року Різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України з від?ємним значенням в сумі 3368320,00 грн, згідно р.03.2.4 в додатку РІ Сума від?ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років (підпункт 140.4.2 пункту 140.4 статті 140 розділу III Податкового кодексу України) в сумі 3368320,00 грн. Вказане відповідач мотивував тим, що об'єкт оподаткування за результатами діяльності 2016 року був із позитивним значенням та становив 2896500,00 грн. За наведених обставин, вважає, що позивач допустив порушення підп.140.4.2 п.140.4 ст.140 Податкового кодексу України, внаслідок чого зменшив суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 3251820,00 грн, а також допустив порушення підп.134.1.1 п.134 ст.134 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим збільшив суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у сумі 20970,00 грн.

Натомість суд відхиляє такі висновки відповідача, з огляду на наступне.

Так, починаючи з 01.01.2015 року особливості оподаткування податком на прибуток встановлено ст.ст.134, 140 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 року №897, що набрав чинності 01.12.2015 року, затверджено нову форму податкової декларації з податку на прибуток підприємств.

Згідно підп.140.4.2 п.140.4 ст.140 Податкового кодексу України, фінансовий результат до оподаткування зменшується: на суму від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років.

Під час розгляду адміністративної справи судом встановлено та й не заперечувалось сторонами, що факт заниження позивачем власних витрат на загальну суму 3368320,00 грн і невідображення їх у раніше поданих податкових деклараціях за 4 квартал 2012 року, за 2013 рік та за 2014 рік був установлений самим же відповідачем під час проведення позапланової виїзної перевірки платника податків ТОВ БК Нове місто за період з 01.10.2012 року по 31.12.2014 року, результати якої оформлено Актом від 06.10.2015 року №1850/22-02/30994450 (а.с.28-30).

Зокрема, в п.3.1.2 даного Акта зазначено: …за період з 01.10.2012 року по 31.12.2014 року ТОВ БК Нове місто задекларовано витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у сумі 79175201,00 грн. Перевіркою повноти визначення витрат, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування, за період з 01.10.2012 по 31.12.2014 року встановлено їх заниження на загальну суму 3368320,00 грн, в тому числі: за 4 квартал 2012 року - на суму 139306,00 грн, за 2013 рік - на суму 1874007,00 грн, за 2014 рік - на суму 1355007,00 грн… .

При цьому, як з'ясовано судом, дані суми витрат були відображені позивачем в бухгалтерському обліку за 2012-2014 роки, однак не відображені в податкових деклараціях за ці ж роки.

Натомість, в Акті перевірки від 08.12.2017 року відповідач, без аналізу первинної документації позивача, а лише співставивши декларації за 2016 рік та за 3 квартали 2017 року, вказує те, що так як об'єкт оподаткування за результатами діяльності 2016 року мав інше значення, відтак розмір грошового зобов'язання, а також розмір від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, повинні бути такими ж, як і у декларації за 2016 рік.

Вказані висновки суперечать визначеному у підп.75.1.1 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України предмету камеральної перевірки, яким може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

До того ж, аналізуючи положення підп.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України (документальна перевірка), суд приходить висновку, що визначення показників грошового зобов'язання, яке не є наслідком виправлення арифметичної чи методологічної помилок, може мати місце виключно за результатами документальної, а не камеральної перевірки, чого, в свою чергу, не враховано відповідачем.

Окрім цього, як слідує зі змісту пояснень позивача, наданих у судовому засіданні, останній погоджується з висновками контролюючого органу про те, що помилки, котрі містились у раніше поданих платником податків ТОВ БК Нове місто податкових деклараціях за 4 квартал 2012 року, а також за 2013 та за 2014 роки (в частині невідображення понесених витрат на загальну суму 3368320,00 грн), дійсно мали місце. Втім, оскільки за результатами проведеної у 2015 році перевірки податковий орган донарахував позивачу ще й додаткові суми грошових зобов'язань, які в подальшому стали предметом оскарження у суді, встановлений факт заниження ТОВ БК Нове місто власних витрат на загальну суму 3368320,00 грн було взято під сумнів, у зв'язку з чим вирішено дочекатись відповідного рішення суду. Як наслідок, доки тривала процедура судового оскарження податкових повідомлень-рішень, прийнятих податковим органом на підставі вищезгаданого Акта перевірки від 06.10.2015 року, виявлені помилки щодо заниження товариством власних витрат на загальну суму 3368320,00 грн у деклараціях за 2015-2016 роки самостійно не виправлялись.

19.04.2017 року Вищим адміністративним судом України постановлено ухвалу (справа К/800/25009/16), згідно якої залишено без змін постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11.05.2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.08.2016 року про задоволення позову ТОВ БК Нове місто до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.10.2015 року №0005702202, №0005712202, №0005722202, №0025551702 та від 06.01.2016 року №0000061702.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11.05.2016 року (справа №813/867/16) встановлено обставини щодо безпідставного донарахування відповідачем позивачу сум грошових зобов'язань. Між тим, висновки податкового органу про заниження ТОВ БК Нове місто власних витрат на загальну суму 3368320,00 грн і невідображення їх у раніше поданих податкових деклараціях за 4 квартал 2012 року, за 2013 та 2014 роки спростовано не було.

Далі, як стверджує позивач, переконавшись, що помилки дійсно підлягають виправленню, останній скористався своїм правом та виправив ці помилки шляхом подання 08.11.2017 року декларації з податку на прибуток за 3 квартали 2017 року (а.с.15-25), яку, в свою чергу, було прийнято відповідачем. Як видно зі змісту цієї декларації, в коді р.03 Різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України відображено від?ємне значення в сумі 3368320,00 грн, котре було заповнено згідно додатку РІ, а саме в коді р.03.2.4 задекларовано Сума від?ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років підпункт 140.4.2 пункту 140.4 статті 140 розділу III Податкового кодексу України .

Окрім того, 16.11.2017 року позивач направив на адресу відповідача доповнення до податкової декларації з роз'ясненням відображення ним у коді р.03 РІ вищезгаданої суми 3368320,00 грн (а.с.27).

Таким чином, порушення, на які у свій час вказав відповідач, були самостійно виправлені позивачем у поданій ним податковій декларації з податку на прибуток підприємств за 3 квартали 2017 року. При цьому, суд враховує, що така декларація подана з урахуванням строків давності, визначених ст.102 Податкового кодексу України.

Щодо тверджень відповідача про недотримання позивачем форми поданої декларації (з самостійно виправленими помилками), то такі спростовуються наступними положеннями законодавства.

В силу вимог п.46.4 ст.46 Податкового кодексу України, якщо платник податків вважає, що форма податкової декларації, визначена центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, збільшує або зменшує його податкові зобов'язання, всупереч нормам цього Кодексу з такого податку чи збору, він має право зазначити цей факт у спеціально відведеному місці в податковій декларації. У разі необхідності платник податків може подати разом з такою податковою декларацією доповнення до такої декларації, які складені за довільною формою, що вважатиметься невід'ємною частиною податкової декларації. Таке доповнення подається з поясненням мотивів його подання.

Поряд з тим, згідно листа від 12.03.2016 року №5375/6/99-99-19-02-02-15, Державною фіскальною службою України повідомлено, що оскільки основні показники, що обраховуються для визначення об'єкта оподаткування за новими правилами, суттєво змінилися, то для самостійного виправлення помилок за новою формою за звітні (податкові) перевірки до 1 січня 2015 року платники мають право скористатися нормами п.46.4 ст.46 розділу II Податкового кодексу України щодо подання доповнення до податкової декларації, яке може бути складено за довільною формою та має бути використано контролюючим органом при аналізі показників такої декларації. У такому разі платник зазначає про цей факт у спеціально відведеному місці в податковій декларації, а доповнення до декларації вважатиметься невід?ємною частиною податкової декларації.

Жодних інших заперечень щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права, відзив не містить.

За таких обставин, суд приходить висновку, що товариством правомірно враховано від'ємне значення об'єкта оподаткування, відображене в декларації з податку на прибуток підприємств за 3 квартали 2017 року в сумі 3368320,00 грн при заповненні додатку РІ, а саме в коді р.03.2.4.

Також, суд враховує приписи ч.2 ст.74 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно яких обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, всупереч наведеним вимогам процесуального закону, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів та не довів наявність підстав для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 28.12.2017 року №0188641225 та №0188651225.

На підставі досліджених в судовому засіданні доказів та встановлених на їх підставі обставин, що передували прийняттю спірних рішень, з урахуванням зазначених вище норм Податкового кодексу України, суд приходить висновку про хибність висновків контролюючого органу, викладених в акті перевірки від 08.12.2017 року. Відтак, прийняті на основі таких висновків податкові повідомлення-рішення від 28.12.2017 року №0188641225 та №0188651225 не відповідають критеріям, визначеним ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки прийняті не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а також без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При цьому, позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними, достатніми та допустимими доказами. Виходячи з положень п.2 ч.2 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю. А тому, спірні рішення слід скасувати як протиправні.

Щодо судових витрат, то відповідно до вимог ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України такі відшкодовуються позивачу в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, підп.15 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 28.12.2017 року №0188641225 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 3251820,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 28.12.2017 року №0188651225 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у сумі 31455,00 грн (в т.ч.: за податковими зобов'язаннями - 20970,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 10485,00 грн).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Львівській області (місцезнаходження: вул.Стрийська, 35, м.Львів, 79003; код ЄДРПОУ: 39462700) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Нове місто (місцезнаходження: вул.Валова, 29/8, м.Львів, 79008; код ЄДРПОУ: 30994450) судовий збір, сплачений за подання цього позову, в сумі 49249 (сорок дев'ять тисяч двісті сорок дев'ять) гривень 13 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення суду буде складено до 02.07.2018 року.

Суддя Ланкевич А.З.

Оригінал повного тексту судового рішення складено в одному примірнику 02.07.2018 року.