Постанова

від 25.06.2018 по справі 442/7523/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 442/7523/17 Головуючий у 1 інстанції: Курус Р.І.

Провадження № 22-ц/783/1327/18 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.

Категорія:53

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2018 року м. Львів

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі: головуючого судді: Ванівського О.М.,

суддів: Цяцяка Р.П., Шандри М.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи в місті Львові в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 19 березня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до виконавчого комітету Дрогобицької міської ради, третьої особи - міського голови м. Дрогобича - Кучми Тараса Ярославовича про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

в с т а н о в и л а:

В жовтні 2017 року ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до виконавчого комітету Дрогобицької міської ради, третьої особи - міського голови м. Дрогобича - Кучми Т.Я., в якому просив поновити його на посаді директора - головного лікаря комунального некомерційного підприємства Стебницька міська лікарня Дрогобицької міської ради Львівської області з 27.09.2017 року та стягнути з Дрогобицької міської ради Львівської області в його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що з 16.12.2016 року він був прийнятий на посаду директора - головного лікаря комунального некомерційного підприємства Стебницька міська лікарня Дрогобицької міської ради Львівської області на підставі укладеного контракту терміном на три роки, а саме по 15.12.2019 року включно. 26 вересні 2017 року розпорядженням міського голови м. Дрогобич за № 522-р його було звільнено з займаної посади. Вважає, що його звільнення проведено незаконно, а причини звільнення, які відзначені в розпорядженні, не відповідають дійсності. Зазначає, що усно йому було повідомлено, що контракт розірвано через про термінування ліцензії на наркотичні засоби, за що він особисто згідно посадової інструкції відповідальності не несе. Просив поновити його на роботі та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 19 березня 2018 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Поновлено ОСОБА_2 на посаді директора - головного лікаря комунального некомерційного підприємства Стебницька міська лікарня Дрогобицької міської ради Львівської області з 26 вересня 2017 року.

Стягнуто з виконавчого комітету Дрогобицької міської ради на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 4272,54 гривень (чотири тисячі двісті п'ятдесят дві гривні 54 копійки).

Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах середнього заробітку за один місяць.

Стягнуто з виконавчого комітету Дрогобицької міської ради в дохід держави судові витрати, пов'язані із розглядом цієї справи судом першої інстанції у розмірі 1409,60 (одна тисяча чотириста дев'ять гривень 60 копійок) гривень.

Рішення суду в частині визначення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу оскаржив позивач ОСОБА_2. Судове рішення в частині поновлення на роботі не оскаржується.

В апеляційній скарзі зазначає, що оскаржуване рішення в частині визначення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу є незаконним та прийнятим з порушенням норм матеріального права. Зазначає, що після незаконного звільнення його з роботи він з 04.10.2017р. був працевлаштований на новій роботі, яка є нижчеоплачуваною роботою порівняно з попередньою, однак суд першої інстанції помилково не стягнув з відповідача на його користь різницю в заробітку за час виконання нижчеоплачуваною роботи. Звертає увагу суду, що 04.10.2017 року він працевлаштований на посаді головного лікаря ЗПСМ АЗПСМ с.Доброгостів Дрогобицького РТМО. Згідно з наявною в матеріалах справи довідкою про доходи, виданою Дрогобицьким РТМО, розмір його заробітної плати на вказаній посаді становив: в жовтні 2017 року 5858,21 грн., в листопаді 2017 року 6345,09 грн., в грудні 2017 року 9388,76 грн., в січні 2018 року 6717,07 грн., в лютому 2017 року 6474,29 грн. Вважає, що розмір його заробітної плати за березень 2018 року слід визначати відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 і такий розмір становить 3860,88 грн. (6717,07 грн. (заробітна плата за січень 2018 року) + 6474,29 грн. (заробітна плата за лютий 2018 року) : 41 робочий день в січні та лютому 2018 року) х 12 робочих днів березня 2018 року = 3860,88 грн.). Таким чином, загальний розмір заробітної плати, отриманої ним за час виконання нижчеоплачуваної роботи з 04.10.2017р. по 19.03.2018р. становить 38644,30 грн. Поряд з цим, з урахуванням встановленого судом розміру його середньоденного заробітку за час роботи, з якої його було незаконно звільнено, розмір середнього заробітку на цій роботі з 04.10.2017р. по 19.03.2018р. становить 81890,35 грн:

?Жовтень 2017 року 19 робочих дні х 712,09 = 13529,71 грн.

?Листопад 2017 року 22 робочі дні х 712,09 = 15665,98 грн.

?Грудень 2017 року 21 робочий день х 712,09 = 14953,89 грн.

?Січень 2018 року 21 робочий день х 712,09 = 14953,89 грн.

?Лютий 2018 року 20 робочих днів х 712,09 = 14241,80 грн.

?Березень 2018 року 12 робочих днів х 712,09 = 8545,08 грн.

Із урахуванням наведеного, вважає, що різниця в заробітку за час виконання ним нижчеоплачуваної роботи (з 04.10.2017р. і по 19.03.2017р.) становить 43246,05 грн.

Враховуючи наведене, вважає, що з відповідача на його користь підлягав стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 4272,54 грн. і різниця в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи в розмірі 43246,05 грн., а відтак просить змінити рішення суду першої інстанції в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу і різницю в заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 43246,05 грн., а всього 47518,59 грн. В решті рішення суду залишити без змін.

15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція ЦПК України, відповідно до п.9 ст. 18.03.2004 Перехідних положень вказаного Кодексу, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу .

Справа розглядається Апеляційним судом Львівської області, у межах територіальної юрисдикції якого перебуває районний суд, який ухвалив рішення, що оскаржується, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах, відповідно до вимог п. 8 ст. 1 Перехідних положень.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи, що виникають з трудових відносин.

Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Предметом апеляційного оскарження є рішення суду, що випливає із трудових відносин, а саме зміна формулювання причин звільнення та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відтак є підстави для розгляду апеляційним судом апеляційної скарги без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 4, ч. 2 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права,свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Як правильно встановлено судом першої інстанції і це не оспорюється учасниками справи, звільнення позивача з роботи відбулось з порушенням вимог закону, внаслідок чого його було поновлено на відповідній посаді.

Поряд з цим, стягуючи з відповідача на користь позивача середній заробіток час вимушеного прогулу, суд першої інстанції, правильно визначивши розмір середнього заробітку позивача згідно з приписами Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, стягнув на користь позивача середній заробіток лише за 6 робочих днів - з дня звільнення 26.09.2017 року по день офіційного працевлаштування позивача на нову роботу по 04.10.2017 року і не врахував, що позивач має право на відшкодування середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу - з дня звільнення по день ухвалення судом рішення про поновлення на роботі.

Зокрема, згідно з ч. 2 ст. 235 цього ж Кодексу при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

З аналізу зазначеної норми випливає, що та обставина, що через декілька днів особа працевлаштувалася на нове місце роботи, не може бути підставою для відмови в позові про стягнення заробітної плати за час весь час вимушеного прогулу.

Водночас суд, визначаючи розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, повинен враховувати роз'яснення, викладені в п. 32 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів , про те, що при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи, який працівник мав у цей час.

Як встановлено судом першої інстанції, з 04.10.2017р. і по час ухвалення судом рішення у справі позивач працевлаштований на посаді головного лікаря ЗПСМ АЗПСМ с. Доброгостів Дрогобицького РТМО.

Згідно з наявною в матеріалах справи довідкою про доходи, виданою Дрогобицьким РТМО, розмір моєї заробітної плати на вказаній посаді становив: в жовтні 2017 року 5858,21 грн., в листопаді 2017 року 6345,09 грн., в грудні 2017 року 9388,76 грн., в січні 2018 року 6717,07 грн., в лютому 2017 року 6474,29 грн.

Своєю чергою, виходячи з приписів вищезгаданого Порядку, середній заробіток позивача за березень 2018 року становить 3860,88 грн. (6717,07 грн. (заробітна плата за січень 2018 року) + 6474,29 грн. (заробітна плата за лютий 2018 року): 41 робочий день в січні та лютому 2018 року) х 12 робочих днів березня 2018 року = 3860,88 грн.).

Таким чином, загальний розмір заробітної плати, отриманої позивачем на посаді головного лікаря ЗПСМ АЗПСМ с. Доброгостів Дрогобицького РТМО (період вимушеного прогулу за посадою, на яку позивача поновлено судовим рішенням) становить 38644,30 грн.

Колегія суддів погоджується з наданим позивачем розрахунком його середнього заробітку за посадою з якої його було звільнено, оскільки такий відповідає приписам законодавства та наявним у справі доказах і який за період з 04.10.2017р. по 19.03.2018р. становить 81890,35 грн. (жовтень 2017 року 19 робочих днів х 712,09 = 13529,71 грн.; листопад 2017 року 22 робочі дні х 712,09 = 15665,98 грн.; грудень 2017 року 21 робочий день х 712,09 = 14953,89 грн.; січень 2018 року 21 робочий день х 712,09 = 14953,89 грн.; лютий 2018 року 20 робочих днів х 712,09 = 14241,80 грн.; березень 2018 року 12 робочих днів х 712,09 = 8545,08 грн.).

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що на користь позивача підлягав стягненню також середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з дня працевлаштування на нову роботу і по день ухвалення рішення про поновлення позивача на роботі, розмір якого з урахуванням заробітку позивача за місцем нової роботи становить 43246,05 грн. Всього ж на користь позивача підлягав стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 47518,59 грн.

Згідно з приписами ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до правил ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає до задоволення, а рішення суду першої інстанції - зміні в частині визначення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 274, 367, 368, п.2 ч.1 ст.374, 376, 381 - 384 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 19 березня 2018 року в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - змінити.

Стягнути з виконавчого комітету Дрогобицької міської ради на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 4272,54 грн. і різницю в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи в розмірі 43246, 06 грн., а всього 47518, 59 грн.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 25.06.2018 року.

Головуючий : О.М. Ванівський

Судді: Р.П. Цяцяк

М.М. Шандра