Рішення

від 21.06.2018 по справі 345/1793/18

КАЛУСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №345/1793/18

Провадження № 2/345/960/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.06.2018 року м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі головуючого судді Юрчака Л.Б., з участю секретаря судового засідання Бандури Г.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в місті Калуші справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Автотранспортна асоціація про стягнення матеріально та моральної шкоди,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом. Заявлені вимоги мотивує тим, що він є особою з інвалідністю ІІ групи загального захворювання та має право на пільги , встановленні чинним законодавством України. 01.02.2018 року мав намір здійснити поїздку до с. Новиця , Калуського району ,Івано-Франківської області та намагався скористатися автобусом, що здійснює постійні перевезення за маршрутом Калуш-Новиця , державний номер -АТ 2539АА, перевізник ТОВ Автотранспортна асоціація (код ЄДРПОУ 32789061) . Зайшовши в автобус , він пред'явив документ, що підтверджує наявність пільги на безкоштовний проїзд - пенсійне посвідчення особи з інвалідністю ІІ групи загального захворювання. Проте , водій ОСОБА_2, відмовив йому у наданні послуги з пільгового перевезення і він змушений був придбати квиток за 5,10 грн.. Факт порушення права позивача на безкоштовний проїзд за вказаним маршрутом підтверджується проведеною 01.02.2018 року рейдовою перевіркою транспортних засобів відповідача ОСОБА_3 Івано-Франківської області , про що складені протоколи про адміністративні правопорушення № 0005201 від 01.02.2018 р. та № 0050077 від 01.02.2018 року та винесені постанови про накладення адміністративного стягнення. Позивач зазначає, що для встановлення справедливості, повинен витрачати багато часу та зусиль, звертаючись до різних організацій, установ та в підсумку до суду. З урахуванням того що він є інвалідом 2 групи та йому дуже важко пересуватися, все викладене завдає ОСОБА_1 моральних страждань , які він оцінює в сумі 10 000 гривень. Такі дії відповідача позивач вважає незаконними та такими, що порушують його права та інтереси, а тому змушений звернутися в суд з даним позовом.

Відповідно до ч.4 ст.19 ЦПК України , спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ч.1 ст.274 ЦПК України , у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Ухвалою суду від 10.05.2018 року, враховуючи предмет та підстави позову, відповідно до вимог ст.ст. 19 , 274 ЦПК України відкрито провадження та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Даною ухвалою відповідачу був наданий строк на подачу відзиву на позовну заяву у випадку заперечення проти позову.

29.05.2018 року представник відповідача подав відзив на позов , зазначивши, що вина ОСОБА_4 Автотрансортна асоціація у порушенні прав позивача відсутня. ОСОБА_4 на виконання вимог Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні в редакції до 28.12.2014 року здійснювалося пільгове перевезення інвалідів на приміських маршрутах до 2015 року та за надані послуги , станом на даний час має місце дебіторська заборгованість в сумі 4000 грн. . Згідно чинних на даний час норм законодавства позивач, як інвалід ІІ групи має право на безплатний проїзд у пасажирському міському транспорті, а ОСОБА_4 Автотрансортна асоціація здійснює перевезення пасажирів приміського маршруту загального користування у звичайному режимі руху. У ОСОБА_4 відсутні додаткові соціальні гарантії з питань перевезень, які б зобов'язували засновника товариства , як перевізника , здійснювати додаткові пільгові перевезення громадян. Позивач , як інвалід ІІ групи загального захворювання ,відповідно до ч.2 ст.38-1 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні має право на 50-відсоткову знижку вартості проїзду на внутрішніх лініях(маршрутах) повітряного, залізничного, річкового та автомобільного транспорту в період з 01жовтня по 15 травня, яким він і скористався, придбавши квиток на саму 5,10 грн., так як станом на 01.02.2018 року тариф на перевезення пасажирів по маршруту Калуш-Новиця складав 9 грн.99 коп. Про факт притягнення до адміністративної відповідальності водіїв товариства ОСОБА_2 та ОСОБА_5 за вчинене правопорушення, яке полягало у відмові пасажиру у пільговому проїзді, директора ОСОБА_4 Автотрансортна асоціація не було проінформовано, так як у протилежному випадку дані постанови ним були б оскаржені у відповідності до КУпАП і вимог законів України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні та Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії . Враховуючи вищенаведене, ОСОБА_4 права інваліда ІІ групи ОСОБА_1 не порушувало і в його діях відсутні порушення законодавства щодо пільгового перевезення пасажирів ,а тому просить у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України , у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч.2 ст.916 ЦК України пільгові умови перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти транспортом загального користування можуть встановлюватися організацією, підприємством транспорту за їх рахунок або за рахунок відповідного бюджету у випадках, встановлених законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до вимог ст.37 Закону України Про автомобільний транспорт пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування.

Автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом.

Безпідставна відмова від пільгового перевезення тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Види та обсяги пільгових перевезень установлюються замовленням, у якому визначається порядок компенсації автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на маршрутах загального користування, збитків від цих перевезень.

За змістом п.2 ст.49 даного Закону договір перевезення пасажира автобусом на маршруті загального користування укладається між автомобільним перевізником та пасажиром. Цей договір вважається укладеним з моменту придбання пасажиром квитка на право проїзду, а для осіб, які користуються правом пільгового проїзду, - з моменту посадки в автобус.

За положеннями ст.ст.16,18 Закону до персоналу автомобільного транспорту належать працівники, які безпосередньо надають послуги з перевезення пасажирів чи вантажів, виконують роботи з ремонту та технічного обслуговування транспортних засобів, надають допоміжні послуги, пов'язані з перевезеннями. Контроль за роботою водіїв транспортних засобів здійснює перевізник.

Відповідно ст. 38-1 до Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні особи з інвалідністю II групи мають право на безплатний проїзд у пасажирському міському транспорті (крім таксі) за наявності посвідчення чи довідки, зазначених у цьому Законі. Особи з інвалідністю, діти з інвалідністю та особи, які супроводжують осіб з інвалідністю першої групи або дітей з інвалідністю (не більше однієї особи, яка супроводжує особу з інвалідністю або дитину з інвалідністю), мають право на 50-відсоткову знижку вартості проїзду на внутрішніх лініях (маршрутах) повітряного, залізничного, річкового та автомобільного транспорту в період з 1 жовтня по 15 травня. Пільгове перевезення осіб з інвалідністю здійснюють усі підприємства транспорту незалежно від форми власності та підпорядкування відповідно до Закону України "Про транспорт"

Позивач ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи загального захворювання і користується пільгами, встановленими законодавством України , що підтверджується копією посвідчення серії ААИ № 153641 (а.с.4)

Відповідно до договору №16/07/53 від 15.06.2016 р. на перевезення пасажирів автомобільним транспортом на приміському автобусному маршруті загального користування (ас.51-52) та паспорта автобусного маршруту регулярних перевезень від 30.06.2016 року(а.с.55-65) , відповідач ОСОБА_4 Автотрансортна асоціація здійснює перевезення пасажирів приміського маршруту загального користування у звичайному режимі руху.

01 лютого 2018 року водій ОСОБА_2Я ,який керував автобусом держаний номер АТ 2539АА , що належить перевізнику ОСОБА_4 Автотранспортна асоціація ,відмовив пасажиру ОСОБА_1 як особі з II групою інвалідності у праві на безплатний проїзд та вимагав в останнього або сплатити за проїзд вартість квитка із 50 відсотковою знижкою , або вийти з автобуса, що підтверджується поясненнями самого позивача в позовній заяві та долученою копією квитка на суму 5,10 грн.(а.с.19)

Позивач ОСОБА_1 з приводу пільгового проїзду інвалідів ІІ групи на приміському маршруті Калуш - Новиця неодноразово звертався до органів виконавчої влади і як вбачається із відповідей Калуської РДА від 11.01.2018 р № Д/4,01.03.2016 №Д/04, 13.10.2017 р. № Д/412,Д/413,22.11.2016 р. № Д/796,01.11.2016 № Д/771 позивача повідомлено про те, що відповідно до Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні інваліди І та ІІ групи мають право на безплатний проїзд у пасажирському міському транспорті(крім таксі) за наявності посвідчення, а також мають право на 50 відсоткову знижку вартості проїзду на внутрішніх лініях (маршрутах) повітряного , залізничного , річкового та автомобільного транспорту в період з 1 жовтня по 15 травня. Разом з тим , повідомлено, що управлінням соціального захисту населення райдержадміністрації , виходячи з фінансових можливостей місцевих бюджетів, розроблено проект районної Програми компенсації пільгових перевезень у Калуському районі на 2018-2021 роки, який буде розглянуто на черговій сесії Калуської районної ради. Програма спрямована на забезпечення права окремих пільгових категорій , в тому числі і інвалідів на безоплатний проїзд у приміському транспорті.(а.с.6, 7,8,10,13)

Законом України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні до грудня 2014 року передбачалося, що інваліди, діти - інваліди та особи, які супроводжують інвалідів першої групи або дітей інвалід (не більше однієї особи, яка супроводжує інваліда або дитину - інваліда), мають право на безплатний проїзд у пасажирському міському транспорті (крім метрополітену і таксі), а також всіма видами приміського транспорту (ст..38-1 Закону). Проте, Законом України Про внесення змін та визнання такими , що втратили чинність , деяких законодавчих актів України від 28.12.2014 року № 76- V-III внесено зміни до Закону , а саме ч.2 та 3 ст. 38-1 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні викладено у навій редакції: Інваліди І та ІІ групи, діти -інваліди та особи, які супроводжують інвалідів І групи або дітей - інвалідів (не більше однієї особи, яку супроводжує інваліда І групи або дитину - інваліда), мають право на безплатний проїзд у пасажирському міському транспорті(крім таксі) .

Відповідачем ОСОБА_4 Автотрансортна асоціація , на виконання вимог Закону (в редакції до 28.12.2014 р.) , здійснювалося пільгове перевезення інвалідів на приміських маршрутах до 2015 року та за надані послуги , станом на даний час має місце дебіторська заборгованість в сумі 4000 грн.

Стаття 29 Закону України Про автомобільний транспорт визначає засади діяльності автомобільного перевізника , що здійснює перевезення пасажирів на договірних умовах. Згідно норм даної статті, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані надати перевізникам , які здійснюють пільгові перевезення пасажирів та перевезення пасажирів за регульованими тарифами , компенсацію відповідно до закону.

Статею 35 Закону України Про автомобільний транспорт , передбачено , що автобусні маршрути за видами сполучень поділяються на: міські, приміські, міжміські, міжнародні. Розмежування понять міський маршрут та приміський маршрут наводяться в ст.. 1 зазначеного закону , а саме: автобусний маршрут міський - це автобусний маршрут, який не виходить за межі території населеного пункту; автобусний маршрут приміський - це автобусний маршрут, який з'єднує населені пункти і протяжність якого не перевищує 50 км.

Таким чином ,відповідно до норм Закону, позивач ОСОБА_1 , як інвалід ІІ групи має право на безплатний проїзд у пасажирському міському транспорті, а відповідач перевізник - ОСОБА_4 Автотранспортна асоціація , відповідно до договору №16/07/53 від 15.06.2016 р. на перевезення пасажирів автомобільним транспортом на приміському автобусному маршруті загального користування та паспорта автобусного маршруту регулярних перевезень від 30.06.2016 року , здійснює перевезення пасажирів приміського маршруту загального користування у звичайному режимі руху (.51-52,55-65)

Щодо твердження позивача про право на пільговий проїзд на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 17.05.1993 р. № 354 Про безплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування слід зазначити наступне: постановою Кабінету Міністрів від 16.08.1994 р. № 555 поширено чинність постанови Кабінету Міністрів України від 17.05.1993 р. № 354 Про безплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування на інвалідів. Пунктом 2 постанови доручено Міністерству фінансів під час уточнення показників державного бюджету на кожний рік враховувати витрати , пов'язані з безплатним проїздом інвалідів. Проте, кошти на зазначені цілі з державного бюджету не виділяються.

Юридична сила закону , як основного джерела права , його місце в системі нормативно-правових актів закріплені в Конституції України. Згідно із ч.3 ст.113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України. У випадку суперечностей норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу..

05.10.2000 р. Верховною Радою України прийнято Закон України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії № 2017 -ІІІ. Статтею 19 Закону регламентовано порядок визначення та застосування державних соціальних гарантій в реалізації державної соціально - економічної політики. Виключно законами України визначаються : мінімальний розмір заробітної плати, мінімальний розмір пенсії за віком, неоподаткований мінімум доходів громадян, величина порогу індексації грошових доходів громадян, пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Частиною 2,3 зазначеної статті визначено, що державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів , органів місцевого самоврядування , підприємств , установ і організацій незалежно від форм власності. Органи місцевого самоврядування при розробці та реалізації місцевих соціально-економічних програм можуть передбачити додаткові соціальні гарантії та рахунок коштів місцевих бюджетів .

Як вбачається із листа управління соціального захисту населення райдержадміністрації від 24.05.2018 року № 1196/03-07( а.с.39) , Калуською районною радою місцеві соціально - економічні програми не приймалися та додаткові соціальні гарантії для інвалідів не встановлювалися, що в свою чергу підтверджує факт відсутності додаткових соціальних гарантій з питань перевезень, які б зобов'язували відповідача, як перевізника, здійснювати додаткові пільгові перевезення громадян.

Як доказ завдання позивачу відповідачем матеріальної шкоди, позивачем долучено до матеріалів справи квиток за проїзд по приміському маршруту Калуш-Новиця на суму 5 грн. 10 коп. . Проте ,відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 р. №240 та методики розрахунків тарифів на перевезення пасажирів тариф на перевезення змінюється перевізником на підставі економічних розрахунків. Відповідно до таблиці вартості проїзду по вказаному маршруту (а.с.69), станом на 01.02.2018 року , тариф на перевезення пасажирів по маршруту Калуш - Новиця складав 9,99 грн., а тому суд , приходить до висновку що відповідачем права інваліда ІІ групи ОСОБА_1 не порушено, оскільки позивач придбав квиток з 50 відсотковою знижкою , як і передбачено чинним законодавством.

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається із копії постанови № 0000943 від 06.02.2018 року про накладення адміністративного стягнення , водія ОСОБА_4 "Автотранспортна асціація" - ОСОБА_2, визнано винним за вчинене ним адміністративне правопорушення ,передбачене ч.7 ст.133-1 КУпАП - безпідставна відмова пасажиру у пільговому проїзді та накладено на нього штраф у розмірі 170 грн. (а.с.16). ОСОБА_2 своїм правом щодо оскарження даної постанови у відповідності до КУпАП і вимог законів України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" та "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії " не скористався і про даний факт директора ОСОБА_4 "Автотрансопртна асоціація" не проінформував.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того факту, що за безпідставну відмову ОСОБА_1 у пільговому перевезенні до перевізника ОСОБА_4 "Автотранспортна аксоціація" застосовувались адміністративно-господарські штрафи.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач ОСОБА_6 , як інвалід ІІ групи загального захворювання , має право на безоплатний проїзд, що встановлено нормою Закону, а саме : безоплатний проїзд - на міському автобусному маршруті, та 50-відсоткову знижку в період з 1 жовтня по 15 травня - на приміському автобусному маршруті. Вина ОСОБА_4 Автотранспортна асоціація у порушенні прав позивача відсутня, оскільки водій ОСОБА_4 Автотранспортна асоціація правомірно відмовив позивачу у наданні безкоштовного проїзду.

Будь-яких інших достатніх, переконливих доказів заподіяння позивачу матеріальної шкоди з вини відповідача позивачем суду не надано.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки; шкоди, її розмір; причинного звязку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону, тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) і законних інтересів іншої особи.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. (ст.23 ЦК України )

Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною 2 цієї статті.

Враховуючи той факт, що під час судового розгляду не знайшов свого підтвердження у належних та допустимих доказах факт протиправної поведінки відповідача щодо позивача, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись статтями 23 , 1167 ЦК , статтями 259 , 265 , 268 , 273 , 310-314 , 354 , 355 ЦПК України , суд

в и р і ш и в:

в задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Автотранспортна асоціація про стягнення матеріально та моральної шкоди, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Івано-Франківської області, шляхом подачі апеляційної скарги через Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

СУДДЯ