Постанова

від 09.08.2018 по справі 345/1793/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 345/1793/18

Провадження № 22-ц/779/1067/2018

Категорія 34

Головуючий у 1 інстанції Юрчак Л. Б.

Суддя-доповідач Бойчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2018 року м. Івано-Франківськ

Апеляційний суд Івано-Франківської області в складі:

судді-доповідача Бойчука І.В.,

суддів Ясеновенко Л.В., Горейко М.Д.,

секретаря Возняк В.Д.,

розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Автотранспортна асоціація про стягнення матеріальної та моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Калуського міськрайонного суду від 21 червня 2018 року під головуванням судді Юрчака Л.Б., в м.Калуш,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 звернувся до суду першої інстанції з позовом до ТзОВ Автотранспортна асоціація про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Заявлені вимоги мотивував тим, що він є особою з інвалідністю ІІ групи загального захворювання і має право на пільги, встановленні чинним законодавством України. Маючи намір 01 лютого 2018 року здійснити поїздку з м. Калуш до с. Новиця, Калуського району, Івано-Франківської області, він намагався скористатися автобусом перевізника ТОВ Автотранспортна асоціація , що здійснює постійні перевезення за маршрутом Калуш-Новиця . Зайшовши в автобус, він пред'явив документ, що підтверджує наявність пільг на безкоштовний проїзд - пенсійне посвідчення особи з інвалідністю ІІ групи загального захворювання. Однак водій ОСОБА_4 відмовив йому у наданні послуги з безплатного перевезення, тому він змушений був придбати квиток за 5,10 грн.

Управлінням Укртрансбезпекою Івано-Франківської області 01.02.2018 року проведено рейдову перевірку транспортних засобів відповідача і за фактом порушення прав позивача на пільговий проїзд за вказаним маршрутом були складені протоколи про адміністративні правопорушення від 01.02.2018 року та винесені постанови про накладення адміністративного стягнення на водіїв відповідача.

Для встановлення справедливості він витратив багато часу та зусиль, звертаючись до різних організацій, установ та в підсумку до суду. Також він є інвалідом 2 групи, важко пересувається. Крім матеріальної шкоди йому протиправними та незаконними діями відповідача завдано моральних страждань, які він оцінює в сумі 10 000 грн. Просив задовольнити позов, яким стягнути з відповідача 5,10 грн матеріальної та 10 000 грн моральної шкоди.

Рішенням Калуського міськрайонного суду від 21 червня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

ОСОБА_2 на вказане рішення подав апеляційну скаргу в якій зазначає, що рішення прийняте з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Суд першої інстанції не врахував, що працівниками управління Укртрансбезпеки у Івано-Франківській області 01.02.2018 року в межах компетенції проведено рейдову перевірку транспортних засобів автомобільного перевізника, який здійснює перевезення пасажирів на маршруті Калуш - Новиця . Перевіркою встановлено факт порушення Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, зокрема факт безпідставної відмови у пільговому перевезенні пасажирів, про що складено відповідні акти на ТОВ Автотранспортна асоціація та протоколи про адміністративне правопорушення на водіїв перевізника.

Посилання суду на правомірність дій відповідача щодо відмови у пільговому перевезенні з підстав відсутності відшкодування є безпідставним, оскільки чинним законодавством України, яке регулює правила пасажирських перевезень, не передбачено відмови в перевезенні пільгових категорій пасажирів з вказаної підстави. Відсутність відшкодування надає лише право особі на звернення до відповідних органів з вимогою відшкодувати такі витрати, а також не може бути підставою для відмови у перевезенні.

Апелянт вважає хибним посилання суду на таблицю вартості проїзду на приміському автобусному маршруті Калуського району Калуш-Новиця . Оскільки вартість проїзду по вказаному маршруті від початкової до кінцевої зупинки станом на 01.02.2018р. складала 8,50 грн. Підтвердженням даної обставини є лист № 1620/01-20/09 від 10.07.2018р. та таблиця вартості проїзду по вказаному маршруті. Апелянт зазначає, що 01.02.2018р. здійснив поїздку до с. Новиця, Калуського р-н, Івано-Франківської області із зупинки Вокзал , вартість проїзду із зупинки Вокзал до кінцевої становила 5,10 грн, без 50% знижки. Отже, судом не з'ясовані обстави справи.

Факт протиправної поведінки відповідача щодо безпідставної відмови від пільгового перевезення стверджується наданими ним суду доказами. Однак під час розгляду справи суд порушив норми процесуального права, внаслідок чого допустив неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та прийняв необґрунтоване рішення.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Вислухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.37 Закону України Про автомобільний транспорт пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування.

Автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом.

Безпідставна відмова від пільгового перевезення тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Види та обсяги пільгових перевезень установлюються замовленням, у якому визначається порядок компенсації автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на маршрутах загального користування, збитків від цих перевезень.

За змістом п.2 ст.49 даного Закону договір перевезення пасажира автобусом на маршруті загального користування укладається між автомобільним перевізником та пасажиром. Цей договір вважається укладеним з моменту придбання пасажиром квитка на право проїзду, а для осіб, які користуються правом пільгового проїзду, з моменту посадки в автобус.

Відповідно ст. 38-1 до Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні особи з інвалідністю II групи мають право на безплатний проїзд у пасажирському міському транспорті (крім таксі) за наявності посвідчення чи довідки, зазначених у цьому Законі. Особи з інвалідністю, діти з інвалідністю та особи, які супроводжують осіб з інвалідністю першої групи або дітей з інвалідністю (не більше однієї особи, яка супроводжує особу з інвалідністю або дитину з інвалідністю), мають право на 50-відсоткову знижку вартості проїзду на внутрішніх лініях (маршрутах) повітряного, залізничного, річкового та автомобільного транспорту в період з 1 жовтня по 15 травня. Пільгове перевезення осіб з інвалідністю здійснюють усі підприємства транспорту незалежно від форми власності та підпорядкування відповідно до Закону України "Про транспорт"

Позивач ОСОБА_2 є інвалідом ІІ групи загального захворювання і користується пільгами, встановленими законодавством України, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 (а.с.4)

Відповідно до договору №16/07/53 від 15.06.2016 р. на перевезення пасажирів автомобільним транспортом на приміському автобусному маршруті загального користування (ас.51-52) та паспорта автобусного маршруту регулярних перевезень від 30.06.2016 року(а.с.55-65), відповідач ТзОВ Автотранспортна асоціація здійснює перевезення пасажирів приміського маршруту загального користування у звичайному режимі руху.

01 лютого 2018 року водій ОСОБА_4, який керував автобусом держаний номер НОМЕР_2, що здійснює перевезення пасажирів і належить перевізнику ТзОВ Автотранспортна асоціація , відмовив пасажиру ОСОБА_2, як особі з II групою інвалідності, у праві на безплатний проїзд по маршруту Калуш - Новиця . Водій вимагав в останнього або сплатити за проїзд вартість квитка із 50 відсотковою знижкою, або вийти з автобуса, що підтверджується поясненнями самого позивача в позовній заяві та долученою копією квитка на суму 5,10 грн (а.с.19).

На неодноразові звернення позивача до органів виконавчої влади з приводу безплатного проїзду інвалідів на приміському маршруті Калуш - Новиця , останньому надавалися роз'яснення, що відповідно до Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні інваліди І та ІІ групи мають право на безплатний проїзд у пасажирському міському транспорті(крім таксі) за наявності посвідчення, а також мають право на 50 відсоткову знижку вартості проїзду на внутрішніх лініях (маршрутах) повітряного, залізничного, річкового та автомобільного транспорту в період з 1 жовтня по 15 травня.

Законом України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні до грудня 2014 року передбачалося, що інваліди, діти - інваліди та особи, які супроводжують інвалідів першої групи або дітей інвалід (не більше однієї особи, яка супроводжує інваліда або дитину - інваліда), мають право на безплатний проїзд у пасажирському міському транспорті (крім метрополітену і таксі), а також всіма видами приміського транспорту (ст..38-1 Закону). Проте, Законом України Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України від 28.12.2014 року № 76- V-III внесено зміни до Закону, а саме ч.2 та 3 ст. 38-1 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні викладено у навій редакції: Інваліди І та ІІ групи, діти - інваліди та особи, які супроводжують інвалідів І групи або дітей - інвалідів (не більше однієї особи, яку супроводжує інваліда І групи або дитину - інваліда), мають право на безплатний проїзд у пасажирському міському транспорті (крім таксі) .

Відповідачем ТзОВ Автотранспортна асоціація на виконання вимог Закону (в редакції до 28.12.2014 р.), здійснювалося пільгове перевезення інвалідів на приміських маршрутах до 2015 року.

Відповідно до ст. ст. 29, 35 Закону України Про автомобільний транспорт позивач ОСОБА_2, як інвалід ІІ групи, має право тільки на безплатний проїзд у пасажирському міському транспорті (крім таксі). Перевізник ТзОВ Автотранспортна асоціація відповідно до договору №16/07/53 від 15.06.2016 р. на перевезення пасажирів автомобільним транспортом на приміському автобусному маршруті загального користування та паспорта автобусного маршруту регулярних перевезень від 30.06.2016 року здійснює перевезення пасажирів приміського маршруту загального користування у звичайному режимі руху (а.с. 51-52,55-65).

Суд першої інстанції, з посиланням на відповідні норми діючого законодавства, обґрунтовано відхилив твердження позивача про право на пільговий проїзд на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 17.05.1993 р. № 354 Про безплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування . З такими доводами погоджується і суд апеляційної інстанції та вважає їх правильними.

Позивач долучив до матеріалів справи квиток за проїзд у приміському автобусі по маршруту Калуш-Новиця на суму 5 грн 10 коп. та вважає, що проведена ним оплата за проїзд є матеріальною шкодою, яка заподіяна йому неправомірною вимогою перевізника.

Відхиляючи такі доводи, суд першої інстанції обґрунтовано в оскаржуваному рішенні зазначив, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 р. №240 та методики розрахунків тарифів на перевезення пасажирів, тариф на перевезення змінюється перевізником на підставі економічних розрахунків. Відповідно до таблиці вартості проїзду по вказаному маршруту (а.с.69 зворот) станом на 01.02.2018 року тариф на перевезення пасажирів по маршруту Калуш - Новиця складав 9,99 грн, а тому відповідачем права інваліда ІІ групи ОСОБА_2 не порушено, оскільки позивач придбав квиток з 50 відсотковою знижкою, як і передбачено чинним законодавством.

Позивач зазначав, що заподіявши йому матеріальну шкоду в розмірі 5,10 грн, відповідно йому було завдано і моральну шкоду, яку ним оцінено в 10 000 грн. Оскільки судом першої інстанції встановлено відсутність факту заподіяння відповідачем матеріальної шкоди ОСОБА_2, тому правильним є висновок і про відмову у позові про стягнення моральної шкоди, оскільки відсутні винні дії відповідача у її заподіянні.

Доводи апелянта про іншу вартість проїзду в приміському автобусі по вказаному ним маршруту та неправильне з'ясування обставин справи, не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції та спростовані зібраними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку.

З огляду на вищенаведене, апеляційний суд приходить до переконання, що постановлене у даній справі рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, тому його слід залишити в силі. Підстав для його скасування з мотивів, наведених у апеляційній скарзі, не встановлено.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Калуського міськрайонного суду від 21 червня 2018 року без зміни.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст судового рішення складено 09 серпня 2018 року.

Судді: І.В. Бойчук

Л.В. Ясеновенко

М.Д. Горейко