Рішення

від 27.06.2018 по справі 389/874/18

ЗНАМ’ЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

27.06.2018

Провадження № 2/389/307/18

ЄУН 389/874/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2018 року Знам'янський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Берднікової Г.В.

секретаря Баланюк Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Знам'янка Кіроовградської області, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання незаконним рішення та зобов'язання передати в оренду земельну ділянку,-

В С Т А Н О В И В:

Адвокат ОСОБА_2, в інтересах ОСОБА_1, звернувся до суду з даним позовом, в якому просить: визнати незаконною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області викладену у листі від 19 лютого 2018 року №К-1105/0-1084/0/17-18; зобов'язати відповідача затвердити проект землеустрою та передати позивачу в оренду земельну ділянку площею 12,5155 га з кадастровим номером 3522281900:02:000:9026 з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, яка знаходиться на території Іванковецької сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області за межами населенного пункту, на підставі заяви від 05 лютого 2018 року. Одночасно просив стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати пов'язані з розглядом справи.

Вимоги обґрунтував тим, що на підставі розпорядження голови Знам'янської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 13 жовтня 2011 року за заявою ОСОБА_1 виготовлено проект землеустрою щодо відведення їй в оренду земельної ділянки площею 12,5155 га для сінокосіння і випасання худоби на території Іванковецької сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області.

19 липня 2012 року вищевказаний проект погоджений комісією з розгляду питань, пов'язаних з погодженням проекту землеустрою у Знам'янському районі, внаслідок чого надано висновок від 19 липня 2012 року №291.

30 липня 2012 року розпорядженням голови Знам'янської РДА №397-р затверджено проект землеустрою, акт визначення збитків власників землі та передано в оренду ОСОБА_1 строком на 10 років земельну ділянку площею 12,5155 га із земель запасу сільськогосподарського призначення Іванковецької сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області. Пунктом 2 вищевказаного розпорядження ОСОБА_1 зобов'язано виготовити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки. Крім того, зобов'язано укласти договір оренди. Пунктом 3 вищевказаного розпорядження визначено, що у випадку не укладання договору оренди землі фізичною особою ОСОБА_1 до 23 листопада 2012 року, з дня видання даного розпорядження, розпорядження вважати таким, що втратило чинність.

29 вересня 2012 року, на підставі виготовленої технічної документації із землеустрою земельній ділянці, яка відводиться у оренду, визначено кадастровий номер 3522281900:02:000:9026.

12 жовтня 2012 року, ОСОБА_1 замовила виготовлення технічної документації із нормативної грошової оцінки вищевказаної земельної ділянки. 31 жовтня 2012 року технічна документація по нормативній грошовій оцінці земель пройшла державну експертизу землевпорядної документації.

Однак, договір оренди у встановлений строк укладено не було, оскільки головою Знам'янської РДА видано розпорядження про встановлення розміру орендної плати лише 25 грудня 2012 року №654-р.

При цьому, у зв'язку із внесенням змін до ст.122 Земельного кодексу України, Знам'янська РДА так і не уклала договір оренди землі з ОСОБА_1, оскільки повноваження розпоряджатися землями сільськогосподарського призначення державної власності перейшли до Головного управління Держземагентсва (Держгеокадастру) у Кіровоградській області. У зв'язку з цим ОСОБА_1 неодноразово зверталася до Головного управління Держземагентсва (Держгеокадастру) у Кіровоградській області з заявами затвердити проект землеустрою та передати в оренду земельну ділянку. Однак, на свої заяви отримувала відмови у їх задоволенні.

Крім того, ОСОБА_1 зверталася до Президента України, ОСОБА_3 Верховної ради України, ОСОБА_4 аграрної політики України, ОСОБА_3 Держкомзему України від 21 грудня 2013 року зі скаргою на неможливість укласти договір оренди землі. Однак, Держкомзем України направив розглядати скаргу до того органу, дії якого оскаржувалися, що свідчить про зухвале, відкрите і брутальне ігнорування норм чинного законодавства (підтвердженням чого лист Держземагентства України від 23 січня 2014 року ЖС-74/0-295/6-14).

Передостанньою з відмов була відповідь Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 28 липня 2016 року №К-12015/0- 6788/0/6-16. Підставою для відмови у задоволенні клопотання ОСОБА_1 слугував п.3 розпорядження голови Знам'янської РДА №397-р від 30 липня 2012 року. Крім того, ОСОБА_1 зазначено про необхідність підтвердити чинність вищевказаного розпорядження.

Таким чином, ОСОБА_1 упродовж понад 5 років самостійно боролася зі свавіллям працівників Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, але не отримала бажаного результату.

В подальшому нею було укладено договір про надання правової допомоги з адвокатом ОСОБА_2 з метою надання їй фахової допомоги по оскарженню незаконної відмови у затвердженні проекту землеустрою та сприяння передачі їй у оренду земельної ділянки.

Так, представником позивачача за результатами вивчення поданих ОСОБА_1 документів підготовлено у порядку досудового врегулювання спору та подано до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області заяву про затвердження проекту землеустрою та передачі в оренду ОСОБА_1 земельної ділянки.

Однак, на початку березня поточного року на адресу ОСОБА_1 надійшла відповідь Головного управління Держгеокадстру у Кіровоградській області від 19 лютого 2018 року №К-1105/0-1084/0/17-18 зі змісту якої вбачається, що відповідач не має правових підстав для задоволення заяви, оскільки згідно розпорядження ОСОБА_3 Знам'янської районної державної адміністрації від 30 липня 2012 року №397-р Про надання в оренду земельної ділянки фізичній особі ОСОБА_1В. затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, акт визначення збитків власників землі та землекористувачів та надано фізичній особі ОСОБА_1 у оренду земельну ділянку строком на 10 років загальною площею 12,5155 га із земель сільськогосподарського призначення, що перебувають у запасі Іванковецької сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області для сінокосіння і випасання худоби.

Але, дана відмова Головного управління Держгеокадастру є незаконною, оскільки Головному управлінню Держгеокадастру у Кіровоградській області достовірно відомо, що вищевказане розпорядження втратило чинність.

Крім того, представником позивача до Головного управління, у порядку досудового врегулювання спору було подано заяву від 05 лютого 2018 року, в якій він просив затвердити проект землеустрою та передати ОСОБА_1 в оренду вищевказану земельну ділянку. У заяві від 05 лютого 2018 року поміж іншого наголошено на тому, що розпорядження РДА втратило чинність. ОСОБА_3 управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, посилаючись на різного роду відмови, не зважаючи на те, що на етапі після погодження проекту землеустрою, зобов'язане передати у двотижневий строк в оренду земельну ділянку, не прийняло рішення про передачу у оренду ОСОБА_1 земельної ділянки на підставі погодженого проекту землеустрою, та не прийняло рішення про відмову у затвердженні проекту землеустрою, внаслідок чого вчинило бездіяльність та створило передумови для звернення до суду з даною позовною заявою про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Позивач як і її представник у судове засідання не з'явилися, при цьому представником позивача подано до суду заяву, в якій він позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить розглядати справу за його відсутності.

Представник відповідача у судове засідання також не з'явився, про дату час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Надав відзив, в якому просив відмовити в задоволенні позивних вимог та розгляд справи здійснити за відсутності представника Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області. Вказав, що позовні вимоги є безпідставними, а аргументи, на яких вони ґрунтуються, спростовуються наступним .

Так, розглянувши заяву ОСОБА_1 від 05 лютого 2018 року ОСОБА_3 управлення Держгеокадастру повідомило позивача про те, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки затверджено Розпорядження голови Знам'янської районної держанвої адміністрації Кіровоградської області від 30 липня 2012 року №397-р Про надання в оренду земельної ділянки фізичній особі ОСОБА_5В. , яке не втратило чинності. Листом від 20 лютого 2018 року №У-585/0-1110/0/17-18 ОСОБА_3 управління Держгеокадастру повідомило про підстави відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а саме наявність невідповідності місця розташування земельної ділянки.

Відповідно до ст.118 Земельного кодексу України не надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні у встановлений строк не перешкоджає розробці проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Оскільки особа має право замовити розробку такого проекту самостійно.

Таким чином, дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не є рішенням, без якого не може бути реалізоване право на отримання земельної ділянки у власність. Відтак, відмова відповідного органу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, навіть якщо вона , на думку особи, є протиправною, не має наслідком порушення прав та інтересів особи, яка має намір отримати земельну ділянку.

Звернувшись до суду з вимогою зобов'язати ОСОБА_3 Управління Держгеокадастру у Кіровоградській області надати дозвіл на виготовлення документації з землеустрою, позивач намагається усунути перешкоду у реалізації його прав, якої у дійсності не має. Натомість, відповідно до ч.10 ст.118 ЗК України рішенням, яке може бути оскаржене до суду, може вважатися рішення про відмову органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду.

Також відповідач вказав, що долучений до матеріалів справи попередній розрахунок судових витрат на правничу допомогу адвоката ОСОБА_2 є завищеним та некоректним.

Суд, дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

На підставі ст.ст.12,13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених сторонами обставин.

Доказами, відповідно до ст.76 ЦПК України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Докази мають бути належними (ст.77 ЦПК України) та допустимими (ст.78 ЦПК України).

Відповідно до вимог ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.2 ст.77 ЦПК України).

Судом встановлено, що розпорядженням голови Знам'янської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 13 жовтня 2011 року № 500-р Про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок ОСОБА_1 дозволено розробку в спеціалізованих проектних організаціях проектів землеустрою щодо відведення їй земельної ділянки в оренду строком на 10 років загальною площею 12,52 га, в тому числі пасовищ 12,52 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення, які перебувають у запасі Іванковецької сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області, для сінокосіння та випасання худоби (код класифікатора видів цільового призначення земель - 01.08). Розпорядженням голови Знам'янської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 06 квітня 2012 року №172-р, ОСОБА_1 продовжено до 30 вересня 2012 року дію дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельниї ділянок, який було надано ОСОБА_1 згідно розпорядження голови Знам'янської районної державної адміністрації від 13 жовтня 2011 року №500 - р. (а.с.39).

На підставі вказаних розпоряджень від 13 жовтня 2011 року та від 06 квітня 2012 року за заявою ОСОБА_1 виготовлено проект землеустрою щодо відведення їй в оренду земельної ділянки площею 12,5155 га для сінокосіння і випасання худоби на території Іванковецької сільської ради Знам'янського району Кірвоградської облсті. 19 липня 2012 року, вказаний проект погодженокомісією з розгляду питань, пов'язаних з погодженням проекту землеустрою у Знам'янському районі, внаслідок чого надано висновок від 19 липня 2012 року №29.

30 липня 2012 року розпорядженням голови Знам'янської районної державної адміністрації Кіровоградської області №397-р затверджено проект землеустрою, акт визначення збитків власників землі та передано в оренду ОСОБА_1 строком на 10 років земельну ділянку площею 12.5155 га із земель сільськогосподарського призначення, що перебувають у запасі Іванковецької сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області для сінокосіння і випасання худоби ( код класифікації видів цільового призначення земель - 01.01). Пунктом 2 вказаного розпорядження ОСОБА_1 зобов'язано виготовити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки. Крім того зобов'язано укласти договір оренди. У п.3 розпорядження визначено, що у випадку не укладення договору оренди землі фізичною особою ОСОБА_1 до 23 листопада 2012 року, з дня видання даного розпорядження, вважати таким, що втратило чинність (а.с. 16).

13 вересня 2012 року ОСОБА_1 до Приватного підприємства Землеекспрес було подано заяву про виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) в оренду строком на 10 років для сінокосіння і випасання худоби, загальною площею 12,5155 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення, які перебувають в запасі Іванковецької сільської ради, та закріплення межових знаків, відповідно до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розпорядження голови Знамянської РДА про затвердження проекту землеустрою від 30 липня 2012 року №397-р. Проект землеустрою згідно з поданою ОСОБА_1 завою виготовлено.

У висновку начальника відділу Держкомзему у Знам'янському районі Кіровоградської області про склад, повноту і якість технічної документації із землеустрою від 01 жовтня 2012 року за №3323 зазначено, що межі землекористування земельноїділянки ОСОБА_1 встановлені відповідно до технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натрі на місцевості. Площа земельної ділянки відповідає розмірам затвердженим розпорядженням голови Знамячнської РДА від 30 липня 2012 року за №397-р.

26 вересня 2012 року на підставі виготовленої технічної документації із землеустрою земельній ділянці, яка відводилася в оренду ОСОБА_1, визначено кадастровий номер 3522281900:02:000:9026.

Як відзначено у позовній заяві та не спростовано у відзиві відповідачем, 12 жовтня 2012 року ОСОБА_1 замовила виготовлення технічної документації із нормативно грошової оцінки вищевказаної земельної ділянки. 31 жовтня 2012 року, технічна документація по нормативній грошовій оцінці земель пройшла державну експертизу землевпорядної документації . Однак, договір оренди у встановлений строк укладено не було, оскільки головою Знам'янської РДА видано розпорядження про встановлення розміру орендної плати лише 25 грудня 2012 року №654-р. У подальшому, в зв'язку із внесенням змін до ст.122 Земельного кодексу України, Знам'янська РДА так і не уклала договір оренди землі з ОСОБА_1, оскільки повноваження розпоряджатися землями сільськогосподарського призначення державної власності перейшли до Головного управління Держземагентсва (Держгеокадастру) у Кіровоградській області.

Разом з цим, судом також з'ясовано, що 15 серпня 2013 року ОСОБА_1, з огляду на те, що у зв'язку із внесенням змін до ст.122 Земельного кодексу України, повноваження розпоряджатися землями сільськогосподарського призначення державної власності перейшли до Головного управління Держземагентсва (Держгеокадастру) у Кіровоградській області, а Знам'янська РДА так і не уклала з нею договір оренди землі, було подано до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області заяву про заключення з нею договору оренди щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 12,52 га терміном на 10 років для випасання худоби і для сінокосіння із земель, що перебувають у державній власності на території Іванковіецької сільськоїради.

У відповіді на вказану заяву, наданій ОСОБА_3 управлінням 28 серпня 2013 року, зазначено, що у зв'язку з тим, що розпорядження голови Знам'янської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 30 липня 2013 року №397-р Про надання в оренду земельної ділянки фізичній особі ОСОБА_1В. було визнано таким, що втратило чинність, а тому ОСОБА_3 управління Держземагенства у Кіровоградській області не має підстав для задоволення заяви.

Лист від 21 грудня 2013 року свідчить про те, що ОСОБА_1 зі скаргою на неможливість укласти договір оренди зверталася до Президента України, ОСОБА_3 Верховної ради України, ОСОБА_4 аграрної політики України, ОСОБА_3 Держкомзему України (а.с. 60-63).

На вказане звернення ОСОБА_1 Державним агентством земельних ресурсів України 23 січня 2014 року за вих. №К-74/0-295/6-14 було повідомлено, що її звернення скероване до Головного управління Держземаганства у Кіровоградській області для перевірки викладених нею фактів.

25 лютого 2016 року ОСОБА_1 до Управління Держгеокадастру у Кіровоградській області подано клопотання про надання їй земельної ділянки в оренду, загальною площею 12,52 га терміном на 10 років для випасання худоби і для косіння з земель, що перебувають у приватній власності на території Іванковецької сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області.

На вказане клопотання ОСОБА_3 управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області ОСОБА_1 12 травня 2016 року за вих.№К-2027/0-4092/0/6-16 було надано відповідь, в якій зазначено, що за результатами розгляду поданих матеріалів встановлено, що розпорядження ОСОБА_3 Знам'янської районної державної адміністрації Про надання в оренду земельної ділянки ОСОБА_1В від 30 липня 2012 року №397-р втратило чинність. У ОСОБА_5 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку склад угідь зазначено рілля , що не може використовуватися для сінокосінняі випасання худоби. ОСОБА_3 управління заперечує щодо відведення земельної ділянки в оренду на строк 10 років, вважає за доцільне строк відведення земельної ділянки в оренду визначити 7 років. Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_3 управління Держгеокадастру у Кіровоградській області не має підстав для задоволення заяви та пропонує привести подані документи у відповідність до вимог законів та прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів.

07 липня 2016 року позивачем ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області було подано заяву, в якій вона просила: затвердити проект землеустроющодо відведення земельної ділянки, площею 12,5155 га з кадастровим номером 3522281900:02:000:9026 для сінокосіння і випасання худоби на території Іванковецької сільської ради; передати їй вказану земельну ділянку в оренду строком на 7 років. Разом з заявою було направлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, (а.с. 67).

У листі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 27 липня 2016 року К-12015/0-6788/0/6-16 вказано, що за результатами розгляду вказаної вище заяви, встановлено, що розпорядженням голови Знам'янської районної державної адміністрації від 30 липня 2012 року № 397-р затверджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду строком на 10 років загальною площею 12,5155 га, в тому числі пасовищ 12,5155 га, із земель сільськогосподарського призначення, що перебувають у запасі Іванковецької сільської ради для сінокосіння і випасання худоби. Відповідно до пункту 3 вищевказаного розпорядження у випадку не укладення договору оренди землі ОСОБА_1 до 23 листопада 2012 року, з дня видання даного розпорядження, визнати його таким, що втратило чинність. Підтвердити чинність розпорядження голови Знам'янгської районної державної адміністрації від 30 липня 2012 року №397-р Про надання в оренду земельної ділянки фізичній особі ОСОБА_1В . Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_3 управління Держгеокадастру у Кіровоградській області не має правових підстав, для задоволення заяви (а.с. 58).

Судом також встановлено, що представником позивача - адвокатом ОСОБА_2 на адресу Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області також було направлено заяву в порядку досудового врегулювання спору від 05 лютого 2018 року, в якій він, виклавши обставини справи, просив затвердити проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки площею 12,5155 га з кадастровим номером 3522281900:02:000:9026 для сінокосіння і випасання худоби на території Іванковецької сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області та передати їй вказану земельну ділянку в оренду строком на 7 років. Наголосив, що у заяві від 07 липня 2016 року направленій до управління Держгеокадастру, ОСОБА_1 просила затвердити проект землеустрою та передати їй в оренду земельну ділянку, без посилання на розпорядження голови Знам'янської РДА, яке втратило чинність, а просила заново затвердити проект землеустрою (а.с. 70-71).

На заяву представника позивача ОСОБА_3 управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області надіслано листа від 19 лютого 2018 року за вих. №К-1105/0-1084/0/17-18, в якому вказано, що за результатами перевірки поданих матеріалів встановлено, що згідно розпорядження голови Знам'янської РДА від 30 липня 2012 року №397-р Про надання в оренду земельної ділянки ОСОБА_1В. затвердженопроект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, акт визначення збитків власників землі та землекористувачів та надано фізичній особі ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку строком на 10 років загальною площею 12,5155 га, в тому числі пасовищ 12,5155 га, із земель сільськогосподарського призначення, що перебувають у запасі Іванковецької сільської ради для сінокосіння і випасання худоби. Враховуючи вищевикладене, ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області не має правових підстав для задоволення поданої заяви ( а.с. 72).

Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку сформований 15 червня 2016 року свідчить про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 3522281900:02:000:9026, що розташована на території Іванковецької сільської ради, з цільовим призначенням для сінокосіння та випасання худоби, зареєстрована 26 вересня 2012 року та є державною власністю. Державний акт на вказану земельну ділянку не видавався. Згідно з розпорядженням голови Знам'янської районної державної адміністрації від 30 липня 2012 року №397-р земельна ділянка передана в оренду ОСОБА_1 строком на 10 років. Дата державної реєстрації речового права - 28 серпня 2012 року (а.с.8-10).

Вирішуючи спір, суд відзначає, що відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України , органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель вирішуються Земельним кодексом України .

У відповідності до ст.116 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до вимог Закону України від 06 вересня 2012 року № 5245- VI (далі Закон 5245- VI) Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності , який набрав чинності з 01 січня 2013 року, землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими.

Пунктом 6 прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності визначено, що у разі якщо відомості про земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, не внесені до Державного реєстру земель, надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для державної реєстрації таких земельних ділянок, а також її затвердження здійснюються: у межах населених пунктів - сільськими, селищними, міськими радами; за межами населених пунктів - органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють розпорядження такими земельними ділянками.

Статтею 122 Земельного кодексу України визначені повноваження органів виконавчої влади щодо передачі у власність або користування земельних ділянок за межами та в межах населеного пункту, а саме Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Пунктами 1 та 2 розділу І прикінцевих та перехідних положень Закону України від 02.06.2015 № 497-УІІІ " Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення складу, змісту та порядку погодження документації із землеустрою" , визначено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування (набув чинності з 07 липня 2015), прийняті і не виконані до набрання чинності цим Законом рішення Верховної ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо створення нових та впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань зберігають чинність протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом , а розроблені відповідно до цих рішень проекти землеустрою після погодження в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу Україна підлягають затвердженню органом, який надав дозвіл на їх розроблення та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру.

Відповідно до ч.4 ст.4 Закону України "Про оренду землі" орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.

У відповідності до змін, внесених до земельного законодавства України, та з утворенням територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) згідно постанови Кабінету ОСОБА_4 України від 14 січня 2015 року №5, повноваження по розпорядженню землями сільськогосподарського призначення державної форми власності наразі здійснюють відповідні територіальні органи Держгеокадастру. Остання є правонаступником усіх майнових прав та обов'язків Держземагенства України у зв'язку з реорганізацією шляхом перетворення.

Земельна ділянка, яка є спірною, розташована на території Кіровоградської області, належить до категорії земель сільськогосподарського призначення, відтак, повноваження по розпорядженню цією земельною ділянкою наразі відносяться до компетенції Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області.

Відповідно до ч.1 ст.123 ЦПК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Як вбачається з положень ч.6 ст.123 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

У частині 10 ст.123 ЗК України зазначено, що рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Частиною 13 ст.123 ЗК України, передбачено, що підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Зміна типу акціонерного товариства або перетворення акціонерного товариства в інше господарське товариство не є підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою або технічної документації із землеустрою.

Виходячи з аналізу вищенаведених правових норм слід дійти до висновку, що у разі подання відповідному органу виконавчої влади необхідної землевпорядної документації, тобто, проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка погоджена у встановленому порядку, за відсутності даних про невідповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, такий орган фактично зобов'язаний затвердити поданий йому проект землеустрою.

Позивачем подавався відповідачу на затвердження погоджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, тобто проект землеустрою пройшов стадію погодження, а отже відповідач повинен був затвердити такий проект у двотижневий строк і на даному етапі не мав право повертати проект землеустрою для його фактичного доопрацювання за відсутності даних про невідповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Відповідачем не спростовано того, що проект землеустрою позивача було погоджено при дотриманні встановленої процедури, про що було складено відповідний висновок.

Існування законодавчо визначених заборон щодо затвердження ОСОБА_3 управлінням Держеокадастру в Кіровоградсікій області проекту землеустрою, розробленого на підставі дозволу, виданого органом, що здійснював розпорядження землями державної власності на підставі ст.122 Земельного кодексу України в редакції до 01 січня 2013 року, відповідачем належним чином не обгрунтовано та не доведено.

Аналізуючи послідовність дій відповідача в хронологічному порядку, суд вважає, що вже починаючи з першої надісланої позивачу відповідіщодо відсутності правових підстав у задоволенні заяви про затвердження проекту землеустрою про відведення земельної ділянки, дії відповідача були протиправними. У зв'язку з наведеним позивач для забезпечення захисту своїх прав змушена була звертатися за правничою допомогою та вже спільно зі своїм представником знову ж таки звертатися до Управління держгеокадастру з заявою про затвердження проекту землеустрою та передання їй в оренду земельної ділянки, в задоволенні якої листом відповідача від 19 лютого 2018 року також відмовлено. При цьому, вказані листи щодо відмови в прийняті рішення про затвердження проекту землеустрою містять різні підстави відмови, які належним чином відповідачем не обґрунтовано та які є суперечливими (розпорядження РДА втратило чинність/розпорядженням РДА затверджено проект, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для повторного затвердження). Слід відзначити, що у разі відмови у затвердженні проекту землеустрою, відповідач, як орган державної влади, був зобов'язаний надати позивачу повну та обґрунтовану відповідь щодо підстав не можливості затвердження проекту землеустрою.

Із зазначеного вбачається, що відповідач приймав неодноразово рішення про відмову в затвердженні проекту землеустрою, фактично створюючи штучні перешкоди позивачу. Зазначені протиправні дії відповідача потягли за собою значну втрату у часі позивачем, що призвело до значного зволікання у затвердженні проекту землеустрою.

Відтак, лист відповідача від 19 лютого 2018 року № К-1105/0-1084/0/17-18 про відсутність правових підстав для задоволення заяви позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передання земельної ділянки в оренду, не відповідає вимогам чинного законодавства і така відмова є протиправною.

В зв'язку з наведеним суд зазначає, що будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В даній справі судом встановлено, що відповідачем допущено бездіяльність, яка полягає у не затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачу.

Таким чином, позовна вимога про визнання незаконною бездіяльності Головного управління Держгеокадастру, яка полягає у не затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка викладена у листі від 19 лютого 2018 року №К-1105/0-1084/0/17-18, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Стосовно позовних вимог про зобов'язання відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення позивачу земельної ділянки та передати їй зазначену земельну ділянку в оренду, суд має відзначити наступне.

Рекомендаціями Комітету ОСОБА_4 Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом ОСОБА_4 11 березня 1980 року, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження в більш вузькому розумінні - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 21 травня 2013 року в справі № 21-87а13.

Таким чином, дискреційні повноваження завжди мають межі, встановлені законом.

У справі, що розглядається, повноваження щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у користування, регламентовано ч.10 ст.123 ЗК України.

Згідно зі 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду ( ч. 14 ст.123 ЗК).

Слід зазначити, якщо бездіяльність відповідного органу визнана судом протиправною, а іншого варіанту поведінки у суб'єкта владних повноважень за законом не існує, то суд має право зобов'язати такий орган влади вчинити конкретні дії, які б гарантували захист прав і свобод позивача. Отже, застосування судами зазначеного способу захисту права не можливо вважати втручанням у дискреційні повноваження Комісії.

Умови, за яких орган відмовляє у затвердженні проекту землеустрою, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен затвердити проект. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише одинвид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

В силу частини четвертої статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Таким чином, особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом.

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом .

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі Рисовський проти України (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов'язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу доброго врядування .

Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (див. рішення у справах Beyeler v. Italy № 33202/96, Oneryildiz v. Turkey № 48939/99, Moskal v. Poland № 10373/05).

Водночас, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (див. рішення у справі Hasan and Chaush v. Bulgaria № 30985/96).

В даному випадку задоволення позовних вимог щодо зобов'язання відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передати земельну ділянку в оренду є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений. При цьому, суд не вважає, що вирішення спору подібним чином буде втручанням у дискреційні повноваження відповідача, враховуючи те, що у відповідача відсутнє законодавчо закріплене право адміністративного розсуду при прийнятті рішення щодо затвердження проекту землеустрою у разі подання йому необхідної землевпорядної документації, тобто, проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який вже погоджено у встановленому порядку, та враховуючи встановлення судом факту протиправної поведінки відповідача. Відтак, зобов'язання судом відповідача прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Судові витрати, які складаються з судового збору в сумі 704 грн. 80 коп., що сплачений позивачем при зверненні до суду з даним позовом, підлягають стягненню на користь останньої з відповідача на підставі п. 2 ч. 1 ст. 141 ЦПК України.

Вирішуючи питання про відшкодування позивачу витрат, пов'язаних з наданням їй адвокатом ОСОБА_2 правової допомоги, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Статтею 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність передбачено, що формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту є гонорар.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до статті 6 Конвенції Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Щодо відшкодування судових витрат національними судами Європейський суд з прав людини (Справа East/West Alliance Limited проти України , 23 січня 2014 року, остаточне 02/06/2014) у п.268, п.269 зазначив, що згідно з практикою Суду, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі Ботацці проти Італії (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

Згідно ч.1-6 ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, повязану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем додано договір про надання правової допомоги від 20 лютого 2017 року, додаток до договору від 01 лютого 2018 року, акт приймання передачі правової допомоги до договору про надання правової допомоги, квитанцію про перерахування позивачем грошових коштів в сумі 10 000 грн. за надані послуги згідно договору правової допомоги, ордер серії КР №60846, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.

У наданих до суду позивачем документах наявний детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних її представником. Акт приймання передачі правової допомоги до договору про надання правової допомоги від 01 лютого 2018 року містить конкретний характер опису виконаної роботи (надання послуг), а саме ознайомлення з матеріалами справи та дослідження законодавства, яке регламентує порядок безоплатної приватизації земельних ділянок, підготовка заяви у порядку досудового врегулювання спору, підготовка позовної заяви, оформлення додатків та розрахунків. Час затрачений на виконання цієї роботи визначено тривалістю 11 годин, що на думку суду є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; значенням справи для позивача.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву зазначив, що долучений до матеріалів справи попередній розрахунок судових витрат на правничу допомогу адвоката ОСОБА_2 є завищеним та некоректним. Проте, всупереч положенням ч. 6 ст. 137 ЦПК України не навів обставин, які б доводили не співмірність витрат понесених позивачем на професійну правничу допомогу, не подав відповідних доказів, при цьому відповідні обставини входять до предмету доказування у справі.

З огляду на наведене суд, з урахуванням позиції співмірності понесених позивачем витрат з наданням адвокатом ОСОБА_2 правничої допомоги, вважає, що вимоги щодо відшкодування ОСОБА_1 понесених нею витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-78, 81, 141, 263-265, 354 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати незаконною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області викладену у листі від 19 лютого 2018 року №К-1105/0-1084/0/17-18.

Зобов'язати ОСОБА_3 управління Держгеокадастру у Кіровоградській області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передати ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку площею 12,5155 га з кадастровим номером 3522281900:02:000:9026 з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, яка знаходиться на території Іванковецької сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області за межами населенного пункту, на підставі заяви від 05 лютого 2018 року.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 704 (сімсот чотири ) грн. 80 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 (десять тисяч) грн.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Кіровоградської області протягом 30-ти днів з дня складення повного судового рішення через Знам'янський міськрайонний суд Кіровоградської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1, проживає ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1.

Відповідач - ОСОБА_3 управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, місцезнаходження: вулиця Академіка Корольова, 26, місто Кіровоград, ЄДРПОУ 39767636.

Дата складення повного судового рішення - 27 червня 2018 року.

Суддя Г.В. Берднікова