Ухвала

від 27.06.2018 по справі 711/6322/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/775/18Головуючий по 1 інстанції Категорія : 53,55 Степаненко О. М. Доповідач в апеляційній інстанції Храпко В. Д.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2018 року м.Черкаси

Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів :

Храпка В.Д., Вініченка Б.Б., Бондаренка С.І.

за участю секретаря Чуйко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Придніпровського районного суду м.Черкаси від 02 березня 2018 року, постановленого під головуванням судді Степаненка О.М., у справі за позовом ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю Вест Інстар про зміну формулювання звільнення, стягнення заборгованості по заробітній платі, середньої заробітної плати за весь час затримки розрахунку, повний текст по якій виготовлено 12 березня 2018 року, -

в с т а н о в и в :

В серпні 2017 року ОСОБА_5 звернулася із позов до Товариства з обмеженою відповідальністю Стрілка-Груп Черкаси про зміну формулювання звільнення, стягнення заборгованості по заробітній платі, середньої заробітної плати за весь час затримки розрахунку . При цьому зазначала , що працювала у відповідача продавцем. Наказом № 30 від 29.06.2017 року була звільнена з роботи за п. 4. ст. 40 КЗпП України за прогул.

Посилаючись на те, що звільнена з роботи незаконно просила змінити формулювання підстави звільнення з п. 4 ст. 40 КЗпП України на ст. 38 КЗпП Країни. Крім того , просила стягнути заборгованість по заробітній платі, компенсацію за невикористану відпустку і середній заробіток за час затримки розрахунку.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02 березня 2018 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано звільненою ОСОБА_5 з посади продавця-аутсорсера 4 розряду у ТОВ Стрілка-Груп Черкаси з 30.05.2017 року на підставі ч.1 ст.38 КЗпП України.

Змінено дату звільнення та формулювання причин звільнення ОСОБА_5 у її трудовій книжці, зобов'язавши ТОВ Стрілка-Груп Черкаси внести такі записи.

У вимогах ОСОБА_5 про стягнення заборгованості по заробітній платі, середньої заробітної плати за весь час затримки розрахунку - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить рішення суду скасувати в частині позовних вимог відмови позивачці у стягненні заборгованості по заробітній платі, компенсацію за невикористану відпустку, середній заробіток за весь час затримки розрахунку та ухвалити в цій частині нове рішення, яким вказану вимогу задовольнити, вважаючи рішення в цій частині незаконним, необґрунтованим, висновки суду не відповідають обставинам справи, та постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, судова колегія проходить до висновку про задоволення апеляційної скарги по наступних підставах.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і дотримання норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеного цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Проте таким вимогам рішення не відповідає.

Постановляючи рішення в частині відмови в задоволенні позову суд першої інстанції виходив із того, що оплата по тимчасовій непрацездатності має відбуватися за Законом України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування , а в частині стягнення компенсації за невикористану відпустку позивачем не доведено позовні вимоги.

Але такі висновки суду не відповідають обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що наказом № 18-ВК від 31.10.2016 року ОСОБА_5 була прийнята на роботу.

02 травня 2017 року ОСОБА_5 звернулася до відповідача із заявою про звільнення з роботи за власним бажанням з 10.05.2017 року.

15 травня 2017 року ОСОБА_5 звернулася із повторною заявою про звільнення з роботи за власним бажанням.

В зв'язку із захворюванням ОСОБА_5 перебувала на лікуванні із 17.05.2018 року по 03.06.2017 року в зв'язку із чим їй було видано лист непрацездатності.

08.05.2017 року і 09.05.2017 року було складено акти про відсутність її на робочому місці.

13.06.2017 року ОСОБА_5 звернулася до відповідача із заявою в якій просила надати їй копію трудового договору, видати трудову книжку, провести відповідний розрахунок при звільненні.

29.06.2017 року був виданий наказ № 29 про звільнення ОСОБА_5 із роботи за прогули по п. 4 ст. 40 КЗпП України.

ОСОБА_5 із 02.01.2018 року працює продавцем в приватному підприємстві Омбі Груп .

Відповідно до державних реєстрів 08.05.2018 року змінено назву відповідача із ТОВ Стрілка-Групп Черкаси на ТОВ Вест Інстар .

Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 31 травня 2018 року замінено відповідача ТОВ Стрілка-Групп Черкаси на ТОВ Вест Інстар .

Судом першої інстанції визнано зміну підстав звільнення із 30.05.2017 року.

В цій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується.

Відповідно до ч. 1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцять календарних днів, та не пізніше семи після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно індивідуальної відомості про застраховану особу наданих Пенсійним фондом України ОСОБА_5 за травень 2017 рік було нараховано 1 462 грн. заробітної плати.

Доказів про те, що вказана заробітна плата була виплачена відповідач не надав.

Тому заробітна плата у вказаному розмірі підлягає стягненню від відповідача.

Відповідно до ч. 3 ст. 235 ЦПК України у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням на відповідну статтю(пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті.

Неправильне формулювання причин звільнення із роботи не перешкоджало позивачці працевлаштуватися. Так, ОСОБА_5 із 02.01.2018 року працює на іншій роботі у приватному підприємстві Омбі груп .

Доказів про те, що ОСОБА_5 не могла раніше працевлаштуватися суду не надано. Тому середній заробіток за час вимушеного прогулу не підлягає до стягнення.

Що стосується стягнення компенсації за невикористану відпустку, то судова колегія виходить із наступного.

Положення ст. 83 КЗпП України передбачає обов'язок роботодавця у разі звільнення працівника грошову компенсацію за всі невикористані ним дні щорічної відпустки.

Відповідно до абз. 4 п. 23 постанов Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , якщо працівник з не залежних від нього причин ( не з його вини) не використав щорічну відпустку і за роки, що передували звільненню, суд на підставі ст. 238 КЗпП України має право стягнути грошову компенсацію за всі дні невикористаної відпустки . Не виключається можливість якого ж вирішення цього питання і при частковій компенсації невикористаної відпустки працівникові, який продовжує роботу. При цьому слід мати на увазі, що тривалість визначеної в робочих днях щорічної відпустки (основної й додаткової), яка не була використана працівником за попередні роки, зберігається такою, якою вона була до набрання чинності Законом Про відпустки ( до 01 січня 1997 року). Розмір грошової компенсації за невикористану відпустку за попередні роки визначається виходячи із середнього заробітку, який працівник має на час її проведення.

Заробітна плата, яку отримувала ОСОБА_5 складала за листопад 2016 рік - 1 550 грн., грудень 2016 рік - 1 650 року, січень 2017 року - 3 250 грн., лютий 2017 року - 3 250 грн., березень 2017 року - 3 250 грн., квітень 2017 року - 3 250 грн., травень 2017 року - 1 462 грн.

За положеннями частини другої статті 21 Закону України Про відпустки порядок обчислення компенсації за невикористану відпустку встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 передбачено, що обчислення компенсації за невикористану відпустку проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяці роботи, що передується місяцю надання виплати компенсації за невикористані відпустки.

Позивачка відпрацювала 196 днів, за які нараховується відпустка. Одноденний заробіток для нарахування відпускних складає 90,11 грн. тривалість заробленої відпустки складає 13 днів. Сума відпустки за відпрацьований час складає 1 171 грн. 43 коп.

Судом також встановлено, що з позивачем при звільненні з роботи не було проведено повний розрахунок, а саме не сплачено компенсацію за невикористану відпустку, а також лікарняні, та заробітна плата за травень 2017 рік.

Відповідно до частини 1 статті 117 КЗпП України разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно із частиною 1 статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Отже, не проведення з вини або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 цього Кодексу, тобто виплати працівникові середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України Про оплату праці за правилами передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

З урахуванням цих норм, зокрема, абзацу третього пункту 2 цього Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи із виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто дня звільнення працівника з роботи.

Відповідно до п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідач не надав суду доказів про середню заробітну плату позивача за останні два місяці. Але із індивідуальної відомості про застраховану особу надану Пенсійним фондом України вбачається, що заробітна плата за березень 2017 року складала 3 250 грн., за квітень 2017 року також складала 3250 грн. Отже середній заробіток складає 3 250 грн.

Середньоденний заробіток складає 162 грн. 63 коп. [ ( 3 250 + 3 250) : 41 ( 22+19)].

Із 30.05.2017 року по 27.06.2018 року (день постановлення рішення) робочі дні складають 267 робочих днів. Тому до стягнення підлягає 24 692 грн. 80 коп. (162,63 х 267).

Всього підлягає до стягнення 26 692 грн. 80 коп. ( 1 462 + 1 171,43 + 26 692,8).

Також відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судові витрати в сумі 960 грн. сплачені позивачкою за подачу апеляційної скарги.

В решті рішення суду не оскаржується.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволити.

Рішення Придніпровського районного суду м.Черкаси від 02 березня 2018 року і додаткове рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03 квітня 2018 року змінити.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю Вест Інстар на користь ОСОБА_5 - 26 692 грн. 80 коп. з відрахуванням обов'язкових платежів та зборів, судові витрати в сумі 960 грн.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів до суду касаційної інстанції.

Судді: