Рішення

від 31.05.2018 по справі 804/1222/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2018 року Справа № 804/1222/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кучми К.С. при секретарі - Чорній М.В. за участю: представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2 представників відповідача - ОСОБА_3, ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро за правилами загального позовного провадження адміністративну справу Товариства з обмеженою відповідальності ГРП АСМУ до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування постанови і припису, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до адміністративного суду з вищевказаним позовом, в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив: визнати протиправною та скасувати постанову відповідача №416/41-13/85 від 15.01.2018 р. про накладення штрафу в розмірі 3 456 000 грн. уповноваженими посадовими особами на ТОВ ГРП АСМУ ; визнати протиправним та скасувати припис про усунення виявлених порушень №416/4.1-13-2 від 05.01.2018 року, складений інспектором праці Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області ОСОБА_4 щодо ТОВ ГРП АСМУ .

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що спірна постанова, складена на підставі акту перевірки № 416/4.1-13 додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування була винесена відповідачем без врахування реальних обставин. Викладені в акті перевірки ТОВ ГРП АСМУ висновки є надуманими, порушення законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, ґрунтуються виключно на суб'єктивних припущеннях перевіряючого, тому що не мають підтверджених доказів та суперечать діючому законодавству. Зазначені в акті перевірки обставини були повністю викладені Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області в постанові №416/41-13/85 від 15 січня 2018 р.

ОСОБА_5 № 06/1-4/200 Щодо застосування трудових договорів та договорів підряду від 26.12.2003 р., який перевіряючими покладено в основу акту перевірки, не є нормативно-правовим актом та не зареєстрований в Міністерстві юстиції України. Також в листі № 06/1-4/200 вказано, що він є відповіддю юридичного управління Міністерства праці та соціальної політики в межах своєї компетенції на лист незазначеної особи. ОСОБА_5 № 06/1-4/200 взагалі не стосується питань цивільного права, оскільки в листі вказано, що щодо застосування цивільного права роз'яснення надає Міністерство юстиції України. Лист № 06/1-4/200 підписаний начальником юридичного управління ОСОБА_6, тобто навіть не міністром або заступником міністра. Очевидно, що даний лист носить не нормативний, а рекомендаційний характер.

Таким чином, позивач вважає, що прийнята відповідачем постанова про накладення штрафу є протиправною та підлягає скасуванню, а також і припис про усунення виявлених порушень № 416/4.1-13-2 від 05.01.2018 року щодо ТОВ ГРП АСМУ .

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, просили суд позов задовольнити з викладених у ньому підстав.

Представники відповідача в судовому засіданні пред'явлені позовні вимоги не визнали та зазначили, що з огляду на ОСОБА_5 від 26.12.2003 року №06/1-4/200 Щодо застосування трудових договорів та договорів підряду визначено, що відповідно до ст.21 КЗпП України, трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Цивільно-правовий договір - це угода між громадянином і організацією (підприємством тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір доручення тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство. Серед ознак, за допомогою яких відрізняються один вид договору від іншого, можна виділити такі: за договором підряду, укладеним між власником і громадянином, останній зобов'язується за винагороду виконувати для підприємства індивідуально визначену роботу. Головне управління зазначає, що лист ОСОБА_5 від 26.12.2003 року №06/1-4/200 хоча не є нормативно-правовим актом, але роз'яснює, надає чітке визначення та допомагає при укладенні відносин між сторонами. Головне завдання - роз'яснення різниці між відносинами, які мають ряд схожих ознак, але регулюються різними нормативно-правовими актами.

На думку відповідача, ТОВ ГРП АСМУ фактично було допущено ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації Державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За таких обставин, відповідач діяв лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому постанова про накладення штрафу №416/41-13/85 від 15.01.2018 р. та припис № 416/4.1-13-2 від 05.01.2018 року є цілком законними та обґрунтованими, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення свідків - ОСОБА_7, ОСОБА_17, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до наказу від 20.12.2017 р. за № 693-1 та направлення на проведення перевірки від 22.12.20107 р. № 384 Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області було здійснено інспекційне відвідування ТОВ ГРП АСМУ (код ЄДРПОУ 37212958) з метою розгляду питань оформлення трудових відносин.

Порушення виявлені під час перевірки знайшли своє відображення в акті №416/4.1-13 від 26.12.2017 року, а саме в ході перевірки встановлено, що на підприємстві укладаються цивільно-правові договори, які мають ознаки трудових договорів. На Товаристві наявні 36 типових договорів (у 32 з яких предметом є послуги щодо підготовки тіла до поховання та у 4 з яких предметом є послуги щодо перевезення тіл померлих).

15 січня 2018 р. на підставі акту перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 416/4.1- 13 від 26.12.2017 р. щодо ТОВ ГРП АСМУ відповідачем було винесено постанову №416/41-13/85 про накладення штрафу в розмірі 3 456 000 грн.

Також на підставі акту перевірки № 416/4.1-13 від 26.12.2017 р. було винесено припис про усунення виявлених порушень № 416/4.1-13-2 від 05.01.2018 р. В даному приписі службова особа відповідача вимагає від позивача усунути порушення, які були виявлені та викладені в акті перевірки, а саме працівники позивача були допущені до роботи без укладання трудового договору.

Правомірність та обґрунтованість постанови про накладення адміністративного штрафу №416/41-13/85 від 15.01.2018 р. та припису №416/4.1-13-2 від 05.01.2018 року є предметом позову, який передано на розгляд суду.

Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.

Згідно з ч.1 ст.259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 5 квітня 2007 року № 877-V визначено підстави для здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю).

В той же час, Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці від 28 грудня 2014 року № 77-VIII частину другу статті 2 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності доповнено словами (дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів) державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення .

Постановою Кабінету Міністрів від 10 вересня 2014 року № 442 Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади створено Державну службу України з питань праці.

Згідно до Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Наказом Міністерства соціальної політики України від 02.07.2012 р. № 390 затверджено Порядок проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів.

Згідно з наказом, (за умови не поширення дії Закону № 877-V на відносини, що виникають під час здійснення заходів, про що зазначено вище) позапланові перевірки за зверненнями фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктами господарювання вимог законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснюються за наявності згоди Держпраці України на їх проведення.

Підставою для притягнення особи до фінансової відповідальності у вигляді штрафу за порушення вимог трудового законодавства згідно оскаржуваної постанови №416/41-13/85 від 15.01.2018 р. є стаття 265 КЗпП України.

Зазначена норма передбачає застосування до суб'єктів господарювання юридичних осіб фінансової відповідальності, яка не належить до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.

Зокрема, частиною другою статті 265 КЗпП України передбачено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Відповідно до частини 4 статті 265 КЗпП України, штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною 2 статті 265 КЗпП України та частинами 2-7 статті 53 Закону України Про зайнятість населення визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509.

Відповідно до пункту 2 вказаного Порядку штрафи можуть бути накладені на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує, що процедуру проведення відповідачем перевірок встановлено Порядком проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затверджений наказом Міністерства соціальної політики України від 02.07.2012 року №390 (далі - Порядок №390).

Відповідно до положень п.6 Порядку №390 перевірка складається з таких етапів: робота з документами, наданими суб'єктами господарювання на вимогу Інспектора; оформлення документів за результатами перевірки; знайомлення суб'єктів господарювання з документами, оформленими за результатами перевірки.

Згідно з п.7 Порядку №390, за результатами перевірки складається акт перевірки. У разі виявлення порушень законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування вносяться приписи про усунення виявлених порушень, вживаються заходи щодо притягнення до відповідальності винних осіб згідно із вимогами чинного законодавства.

Досліджуючи спірні правовідносини по суті встановлених відповідачем порушень, суд зазначає, що господарська діяльність ТОВ ГРП АСМУ пов'язана з наданням громадянам ритуальних послуг. Вказані послуги включають: миття голови з шампунем, сушка та укладка волосся; стрижка волосся; стрижка нігтів; макіяж; гоління; фіксація рота; усунення відкритих очей; тампонація; реставрація голови та обличчя; усунення травматичних ушкоджень тіла, маска формалінова фіксуюча; маска формалінова з обколюванням шиї, кісті рук спиртово-формаліновим розчином; санітарна обробка тіла бактерицидними препаратами; санітарна обробка тіла з гнильними змінами та опікових з використанням спиртово-формалінового обгортання; виконання робіт по короткочасному зберіганню тіла померлого; реставрація тіла після травматичних ушкоджень; відновлення зовнішнього вигляду тіла з подальшим його збереженням; виконання робіт по довгостроковому зберіганню тіла померлого.

Також позивач здійснює перевезення тіл померлих на спеціалізованому автотранспорті.

Представник позивача під час судового розгляду зазначав, що вказаний вид господарської діяльності є досить специфічним, оскільки послуги надаються періодично і тільки у разі звернення родичів померлих. Такі звернення можуть траплятись у будь-який час доби, а також будь-який день тижня, у вихідні та святкові дні. Крім того, специфіка вищезазначених послуг полягає в тому, що надавати їх можуть тільки спеціально підготовані та навчені люди, оскільки часто тіла померлих або загиблих бувають пошкодженими внаслідок бойових дій, ДТП, інших обставин.

Так, позивач не має власних приміщень та транспорту, а тому орендує необхідні для надання послуг замовникам приміщення моргів та автомобіль на підставі договорів оренди, укладених з КЗ Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи Дніпропетровської обласної ради, погоджених з Дніпропетровської обласною радою.

У додатках до договорів передбачений графік здачі приміщень в оренду: з 07.15 до 8.00-45 хвилин; з 14.00 до 14.30 - 30 хвилин; з 18.30 до 19.15-45 хвилин.

Таким чином, на протязі всього робочого дня, за виключенням зазначених проміжків часу, позивач не має змоги використовувати орендовані приміщення моргів. Тому на підприємстві неможливо встановити чітко визначений розпорядок дня, план та графік роботи тощо та набрати будь-яких бажаючих працівників.

За таких обставин, позивач був змушений приймати виконавців вищезазначених послуг на підставі цивільно-правових договорів. Дані особи працевлаштовані у КЗ Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи ДОР на повну ставку кожний, що виключає можливість прийняття їх до ТОВ ГРП АСМУ на підставі трудового договору відповідно до вимог КЗпП України.

Такі виконавці на підставі цивільно-правових договорів у вільний від основної роботи час, в тому числі після закінчення робочого дня і у вихідні дні мають змогу виконувати вищезазначені роботи, діючи, як субпідрядники ТОВ ГРП АСМУ , яке виступає як підрядник у правовідносинах із замовниками цих послуг.

Тому прийняти працівників у штат підприємства, які повинні працювати фактично поза межами робочого дня і при цьому завантажити їх роботою є неможливим і нерентабельним.

Таким чином, позивач не має змоги створити робочі місця для виконавців послуг, які у погоджений час з'являються до орендованих приміщень для виконання передбачених цивільно-правовим договором робіт і після їх виконання є вільними.

Тому у цих виконавців немає робочих місць в розумінні КЗпП України.

Необхідно зазначити, що відповідно до п.3 ст.29 КЗпП України до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов'язанні визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами.

Однак відсутність робочих місць свідчить про те, що зазначені в цивільно-правових договорах особи не виконують трудові обов'язки, а виконують роботи на підставі зазначених договорів у свій вільний час без додержання трудового розпорядку.

Оплата праці цих виконавців здійснюється на підставі актів виконаних робіт.

Аналіз типових цивільно-правових договорів позивача дозволяє суду дійти висновку, що вказані договори носять цивільно-правовий характер та за своєю суттю є договорами які містять елементи підряду та послуг.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, на підставі якого відповідачем прийнята оскаржувана постанова №416/41-13/85 від 15.01.2018 р. та припис №416/4.1-13-2 від 05.01.2018 року, а також виходячи зі змісту заперечень відповідача проти позову, останнім зроблений висновок про порушення позивачем вимог ст.ст.21, ч.ч.1, 3 ст.24 КЗпП України.

Як було зазначено вище, на товаристві наявні 36 типових договорів (у 32 з яких предметом є послуги щодо підготовки тіла до поховання та у 4 з яких предметом є послуги щодо перевезення тіл померлих). Зважаючи на те, що всі договори однакові, то аналіз змісту договору, який свідчить про підміну понять трудового договору цивільно-правовим, слід навести на прикладі одного з договорів.

Отже, спірні правовідносини у цій справі пов'язані з наявністю ознак трудових відносин без укладення трудових договорів, з кожним з яких позивачем укладено аналогічні за змістом цивільно-правові договори.

З посиланням на ОСОБА_5 від 26.12.2003 року Щодо застосування трудових договорів та договорів підряду відповідач зазначає, що неприпустимо оформляти договори цивільно-правового характеру на виконання небезпечних робіт, а також робіт, які мають постійний характер виконання. Договори про надання ритуальних послуг передбачають виконання робіт по підготовці тіла до поховання. Зазначену роботу мають виконувати штатні працівники з урахуванням того, що згідно класифікатора професій посада молодшої медичної сестри має код 5132, а основним видом діяльності ТОВ ГРП АСМУ є (код 96.03) Організування поховань і надання суміжних послуг (основний). Тобто, виконання робіт з надання ритуальних послуг безпосередньо відноситься до організування поховань, що передбачає інтеграцію працівника в процес діяльності Товариства.

З вищевикладеного слід дійти висновку про те, що згідно із специфікою роботи, роботи по наданню ритуальних послуг повинні виконувати штатні працівники підприємства за причиною того, що дані роботи відносяться до тих, що мають постійний характер виконання. Договір вважається укладеним на невизначений термін і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками сторін. Акт прийому-передачі робіт на виконання роботи також не містить відображення конкретно визначеного результату роботи, обсягу, місця, терміну і вартості виконуваних робіт. Згідно договору заробітна плата виплачується після проведення результатів роботи за місяць та обчислення ФЗП і розподілу між співробітниками за коефіцієнтом трудової участі, відповідно до Положення про заробітну плату на підприємстві. Тобто, цей факт вказує на постійний характер виконання роботи з щомісячною оплатою. У Товаристві наявні Положення про систему та умови оплати праці працівників ТОВ ГРП АСМУ , яке визначає систему оплати праці на підприємстві, її структуру, строки і періодичність виплати заробітної плати, інші питання оплати праці працівників підприємства.

Фізичні особи, з якими укладена дана трудова угода, діють на автотранспорті замовника. Згідно із договором Послуги надаються виконавцем шляхом перевезення тіл померлих до судово-медичного моргу КЗ Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи ДОР за місцем знаходження: м.Дніпропетровськ, Жовтнева площа, 14 . За надані послуги замовник виплачує виконавцеві плату згідно акту виконаних робіт підтверджених дорожніми листами. При цьому ФЗП водіїв обчислюється виходячи із фактичного часу надання послуг та вартості послуги і розподіляється на підставі КТУ. Зазначений договір говорить про процес трудової діяльності, а не такої, що являється предметом з надання певного результату праці. Зазначену роботу мають виконувати штатні працівники з урахуванням того, що згідно класифікатора професій посада водія автотранспортних засобів має код 8322, а основним видом діяльності ТОВ ГРП АСМУ є код 96.03. Організування поховань і надання суміжних послуг (основний). Тобто, виконання робіт з перевезення тіл померлих, що виконували працівники ТОВ ГРП АСМУ , безпосередньо відноситься до організування поховань, що передбачає інтеграцію працівника в процес діяльності Товариства.

З вищевикладеного слід дійти висновку про те, що згідно із специфікою роботи, роботи по наданню транспортних послуг щодо перевезення тіл померлих повинні виконувати штатні працівники Товариства за причиною того, що дані роботи відносяться до тих, що мають постійний характер виконання. Також слід зазначити, що згідно пункту 7.1 Договору цей договір вважається укладеним на невизначений термін і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками сторін . Акт прийому-передачі робіт на виконання роботи також не містить відомості конкретно визначеного результату роботи, обсягу, місця, терміну і вартості виконуваних робіт.

Згідно договору, в пункті 3.1 Договору зазначено, що заробітна плата обчислюється виходячи із фактичного часу надання послуг і розподіляється на підставі КТУ, відповідно до Положення про заробітну плату на підприємстві. Тобто, цей факт вказує на постійний характер виконання роботи з щомісячною оплатою.

У Товаристві наявні Положення про систему та умови оплати праці працівників ТОВ ГРП АСМУ у яких визначено, що 1.1. Положення про оплату праці (далі - Положення) розроблено відповідно до Кодексу законів про працю України, Господарського кодексу України, Закону України Про оплату праці та Статуту підприємства. Це положення визначає систему оплати праці на підприємстві, її структуру, строки і періодичність виплати заробітної плати, інші питання оплати праці працівників підприємства.

Враховуючи вищенаведене, у діях керівництва ТОВ ГРП АСМУ вбачаються порушення вимог статей 21, 23 КЗпП України: предметом укладених договорів є процес праці, а не її кінцевий результат. При цьому, в цих договорах не визначено обсяг виконуваної роботи; робота носить постійний характер, а саме виконання обов'язків молодшої медичної сестри (код за класифікатором професій - 5132), до обов'язків якого відносяться роботи, зазначені у договорі) та виконання обов'язків водія автотранспортних засобів (код за класифікатором професій - 8322); праця за цими договорами не є юридично самостійною, а здійснюється у межах діяльності ТОВ ГРП АСМУ з організування поховань і надання суміжних послуг; отримання фізичними особами плати за виконану ними роботу здійснюється щомісячно у вигляді заробітної плати, відповідно до Положення про заробітну плату на підприємстві, що характерно для виплати заробітної плати та передбачено вимогами ст.94 КЗпП, статтею 24 Закону України № 108, згідно з якою заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені нормативним актом роботодавця та ст.115 КЗпП; фізична особа не має можливості розподілити свою роботу у часі на власний розсуд, та самостійно організовувати виконання роботи надання послуги, а діяти терміново, та в святкові, вихідні дні. Отже, 36 фізичних осіб, з якими укладено ЦПД 01 червня 2012 року та з 2013 року (які діяли протягом 2016 року та першої половини 2017 року) і діють по теперішній час, фактично виконували обов'язки молодшої медичної сестри та водія автотранспортних засобів. Даний факт є також порушенням вимог ч.3 ст.24 КЗпП України та ч.3 ст.24 КЗпП України.

Суд зазначає, що надаючи визначення трудовому договору у ч.1 ст.21 КЗпП України, законодавець чітко зазначив, що трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з поширенням на працівника правил внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з ч.1 ст.23 КЗпП України, трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Відповідно до ч.1 ст.24 КЗпП України, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Аналізуючи наведені законодавчі приписи, суд зазначає, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт (послуг).

Загальне визначення цивільно-правового договору міститься у статті 626 Цивільного кодексу України, згідно з частиною 1 якої, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Положеннями статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Отже, за цивільно-правовим договором, укладеним між суб'єктом господарювання і громадянином, останній зобов'язується за винагороду виконувати для підприємства індивідуально визначену роботу/надавати послуги. Основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається поза межами регулювання, тоді як метою договору є отримання певного матеріального результату, при цьому сторони договору є юридично рівними та самостійними. В той час, як за трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою; таким (трудовим) відносинам характерна підпорядкованість працівника роботодавцеві; працівникові гарантується заробітна плата, а також визначені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

Більш того, за цивільно-правовим договором оплачується не процес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи і оформляють актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці запис про виконання роботи за цивільно-правовими договорами не робиться.

Відповідачем на обґрунтування правомірності своєї позиції не надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що фізичні особи, з якими позивачем укладені спірні договори, фактично мали підлягати та підлягали внутрішньому трудовому розпорядкові, установленому на підприємстві позивача, були підпорядковані останньому, а позивач фактично виплачував їм заробітну плату і забезпечував умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, що є обов'язковими ознаками трудового договору відповідно до вимог ч.1 ст.21 КЗпП України.

Надаючи оцінку доводам відповідача про те, що визначені спірними договорами функції підготовки щодо підготовки тіла до поховання та послуги перевезення тіл, суд зазначає, що в штатному розкладі позивача не були передбачені посади працівників, які могли б надавати ритуальні послуги, або послуги по перевезення, а передбачені вказаними договорами ритуальні послуги не мають постійного характеру, через їх специфічність та такі відносини не можуть бути віднесені до трудових.

Крім того, сам факт зайнятості осіб по підготовці тіл до поховання та їх транспортування не може ототожнюватись із визначенням постійного робочого місця, обов'язок забезпечення яким працівника покладено на роботодавця трудовим законодавством, режим роботи якого підпорядкований правилам внутрішнього трудового розпорядку, адже на підприємстві відсутні робочі місця та трудовий розпорядок.

Таким чином, судом не встановлено наявності в господарських відносинах позивача з особами, які були зайняті на підприємстві по роботах з підготовки тіла до поховання та його транспортування, ознак трудових відносин, які б надавали право уповноваженому органу Держпраці вимагати від ТОВ ГРП АСМУ укладення відповідних трудових договорів.

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність в діях позивача порушень вимог ст.ст.21, ч.ч.1,3 ст.24 КЗпП України при укладенні останнім з фізичними особами цивільно-правових договорів, а також про недоведеність суб'єктом владних повноважень - відповідачем наявності у відносинах між позивачем та такими фізичними особами ознак, притаманних трудовим відносинам, та відсутності у відповідача правових підстав для застосування до позивача фінансових санкцій.

Суд також враховує, що укладення позивачем спірних цивільно-правових договорів узгоджується з приписами Цивільного кодексу України.

Враховуючи встановлення судом невідповідності вимогам чинного законодавства про працю висновків акту перевірки в частині належного оформлення працівників, які працюють за договорами цивільно-правового характеру, оскаржуваний припис №416/4.1-13-2 від 05.01.2018 року та постанова №416/41-13/85 від 15.01.2018 р. є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідачем не доведено наявності порушень, з приводу яких прийняті оскаржувані акти індивідуальної дії стосовно позивача, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем ТОВ ГРП АСМУ при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 51 840 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням №0.0.979840130.1 від 05 березня 2018 року.

Враховуючи, що адміністративний позов задоволено повністю, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 51 840 грн. підлягає поверненню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250 КАС України,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову №416/41-13/85 від 15.01.2018 р та припис №416/4.1-13-2 від 05.01.2018 року, прийняті Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області.

Присудити з Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальності ГРП АСМУ судові витрати по справі в розмірі 51 840 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Суддя ОСОБА_43