Рішення
від 19.06.2018 по справі 826/7042/18
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 червня 2018 року № 826/7042/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Катющенка В.П., за участю секретаря судового засідання Скидан С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Аргумент ВВ" до про Київської міської ради визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,

за участю:

від позивача - Сельский Владімір, Скрипник Ю.А., Рибенчук В.А.;

від відповідача - Закаль О.О.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аргумент ВВ" (далі - ТОВ "Аргумент ВВ") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просить суд:

- визнати протиправними дії суб'єкта владних повноважень - Київської міської ради в особі Постійної комісії з питань містобудування, архітектури та землекористування щодо не врахування зауважень, викладених у правовому висновку Управління правового забезпечення діяльності Київської міської ради від 04.10.2017 № 08/280-2180 та повторного підтримання в запропонованій редакції проекту рішення Київської міської ради "Про розірвання договору оренди земельної ділянки від 25.01.2005 № 72-6-00245, укладеного між Київською міською радою та ТОВ "Аргумент ВВ" для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельного комплексу на просп. Повітрофлотському, 11-13 у Солом'янському районі м. Києва", розробленого суб'єктами подання: Назаренко В.Е., Картавим І.Л., Непопом В.І., Негричем М.М.;

- зобов'язати суб'єкта владних повноважень - Київську міську раду зняти з розгляду в пленарному засіданні сесії Київської міської ради проекту рішення Київської міської ради "Про розірвання договору оренди земельної ділянки від 25.01.2005 № 72-6-00245, укладеного між Київською міською радою та ТОВ "Аргумент ВВ" для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельного комплексу на просп. Повітрофлотському, 11-13 у Солом'янському районі м. Києва", розробленого суб'єктами подання: Назаренко В.Е., Картавим І.Л., Непопом В.І., Негричем М.М. та повернути оригінал проекту рішення суб'єктам подання.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі договору оренди земельної ділянки, ТОВ "Аргумент ВВ" орендує у відповідача земельну ділянку площею 0,1942 га, що розташована по просп. Повітрофлотському, 11-13 у Солом'янському районі м. Києва, кадастровий номер 8000000000:72:101:0024. 14.09.2017 суб'єктами подання: Назаренко В.Е., Картавим І.Л., Непопом В.І., Негричем М.М. був розроблений та направлений до розгляду проект рішення Київської міської ради "Про розірвання договору оренди земельної ділянки від 25.01.2005 № 72-6-00245, укладеного між Київською міською радою та ТОВ "Аргумент ВВ" для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельного комплексу на просп. Повітрофлотському, 11-13 у Солом'янському районі м. Києва". Зазначений проект рішення було підтримано Постійно діючою комісією з питань містобудування, архітектури та землекористування, відповідно станом на день звернення до суду з даним позовом такий проект рішення підлягає включенню до порядку денного пленарного засідання сесії Київської міської ради. Позивач стверджує, що чинним законодавством не передбачена можливість розірвання договору оренди земельної ділянки в односторонньому порядку, як і не передбачено підстави для розірвання договору у зв'язку з порушенням строків закінчення будівництва. З огляду на викладене, позивач вважає, що дії відповідача з підготовки та розгляду проекту рішення Київською міською радою порушують чинне законодавство України та "виправдані очікування" позивача на забудову орендованої земельної ділянки, тому продовження підготовки спірного проекту рішення є неприпустимим.

Ухвалою суду від 10.05.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі № 826/7042/18 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з проведенням судового засідання та викликом сторін.

15.06.2018 представником відповідача Безносик А.О. подано суду відзив на позовну заяву, у якому остання просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що що виключне право на прийняття остаточних рішень з питань, що віднесені до компетенції місцевих рад має лише Київська міська рада. При цьому, зазначила, що при підготовці спірного проекту рішення постійна комісія Київської міської ради діяла в межах повноважень, визначених Регламентом та Положенням.

Представники позивача у судовому засіданні 19.06.2018 позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 19.06.2018 заперечувала проти позову та просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві.

У судовому засіданні 19.06.2018 відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача Скрипник А.Ю. про долучення доказів, у зв'язку з тим, що останнє не підписано представником позивача.

На підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 19.06.2018 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

06.04.2004 між позивачем та Київською міською радою укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого Орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 26.06.2003 за № 558/718 за актом приймання-передачі передає, а Орендар приймає в оренду на 25 років земельну ділянку, визначені цим договором. Об'єктом оренди відповідно до цього договору є земельна ділянка з наступними характеристиками:

- місце розташування - проспект Повітрофлотський, 11-13 у Солом'янському районі м. Києві;

- розмір - 0,1942 га;

- цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельного комплексу;

- кадастровий номер - 8000000000:72:101:0024 (а.с. 17-24).

25.01.2005 зазначений договір був зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис у книзі записів державної реєстрації договорів № 72-6-00245.

14.09.2017 депутатами Київської міської ради VIII скликання, членами депутатської фракції "Всеукраїнське об'єднання "Свобода" у Київській міській раді Назаренком В.Е., Картавим І.Л. та депутатами Київської міської ради VIII скликання Негричем М.М. та Непопом В.І. розроблено проект рішення Київської міської ради, яким запропоновано розірвати договір оренди земельної ділянки площею 0,1942 га (кадастровий номер 8000000000:72:101:0024) від 25.01.2005 № 72-6-00245, укладеного між Київською міською радою та ТОВ "Аргумент ВВ" для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельного комплексу на просп. Повітрофлотському, 11-13 у Солом'янському районі м. Києва на підставі рішення Київської міської ради від 26.06.2003 № 558/718 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Аргумент ВВ" земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельного комплексу на проспекті Повітрофлотському, 11-13 у Солом'янському районі м. Києва" (а.с. 25-27).

За результатами повторного розгляду вказаного проекту рішення на засіданні постійної комісії Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування відхилено зауваження, викладені у правовому висновку управління правового забезпечення діяльності Київської міської ради від 04.10.2017 № 08/230-2180, та повторно підтримано проект рішення Київської міської ради "Про розірвання договору оренди земельної ділянки від 25.01.2005 № 72-6-00245, укладеного між Київською міською радою та ТОВ "Аргумент ВВ" для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельного комплексу на просп. Повітрофлотському, 11-13 у Солом'янському районі м. Києва" з рекомендаціями, а саме: в преамбулі проекту рішення цифри та знаки "8.4, 11.5" замінити цифрами та знаками "3.1, 7.3", враховуючи звернення депутата Київської міської ради В.Назаренка від 23.11.2017 вх. № 08/20094.

Зазначене рішення оформлено протоколом від 24.11.2017 № 26/59 засідання постійної комісії Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування (а.с. 45-47).

Дізнавшись про існування погодженого проекту рішення, позивач звернувся до суду з даним позовом, позаяк переконаний, що існування спірного проекту перешкоджає господарській діяльності останнього.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Таким чином, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 1 грудня 2004 року N 18-рп/2004 дав визначення поняттю "охоронюваний законом інтерес", який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "право" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "право" має один і той же зміст.

Таким чином, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

З наведеного слідує, що суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб'єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші порушення прав та свобод позивача.

Так, позивач оскаржує дії відповідача щодо неврахування зауважень, викладених у правовому висновку Управління правового забезпечення діяльності Київської міської ради від 04.10.2017 № 08/280-2180 та повторного підтримання в запропонованій редакції спірного проекту рішення, що є підставою для повернення такого проекту рішення суб'єктам подання.

За визначенням частини першої статті 2 Закону України від 21.05.1997 N 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон N 280/97-ВР) місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 4 Європейської хартії місцевого самоврядування від 15.01.1985, ратифікованої Україною 15.07.1997, головні повноваження і функції органів місцевого самоврядування визначаються конституцією або законом. Однак це положення не перешкоджає наділенню органів місцевого самоврядування повноваженнями і функціями для спеціальних цілей відповідно до закону.

Органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене зі сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу.

Публічні повноваження, як правило, здійснюються переважно тими органами публічної влади, які мають найтісніший контакт з громадянином. Наділяючи тими чи іншими повноваженнями інший орган, необхідно враховувати обсяг і характер завдання, а також вимоги досягнення ефективності та економії.

Повноваження, якими наділяються органи місцевого самоврядування, як правило, мають бути повними і виключними. Вони не можуть скасовуватися чи обмежуватися іншим, центральним або регіональним органом, якщо це не передбачене законом.

Згідно з пунктом 34 частини першої статті 26 Закону N 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Частинами першою та другою статті 59 Закону N 280/97-ВР передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Згідно з частинами першою, четвертою статті 47 Закону N 280/97-ВР постійні комісії ради є органами ради, що обираються з числа її депутатів, для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету. Постійні комісії за дорученням ради або за власною ініціативою попередньо розглядають проекти програм соціально-економічного і культурного розвитку, місцевого бюджету, звіти про виконання програм і бюджету, вивчають і готують питання про стан та розвиток відповідних галузей господарського і соціально-культурного будівництва, інші питання, які вносяться на розгляд ради, розробляють проекти рішень ради та готують висновки з цих питань, виступають на сесіях ради з доповідями і співдоповідями.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що прийняттю міською радою рішення передує розроблення відповідною постійно діючою комісією проекту такого рішення.

При цьому, наявність проекту рішення не може свідчити, що за результатами на пленарному засіданні ради буде прийнято запропоноване постійною комісією рішення.

Суд враховує, що відповідно до Положення про постійно діючі комісії Київської міської ради, затвердженого рішенням Київської міської ради від 19.06.2014 № 9/9, до повноважень постійної комісії Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування віднесено вивчення, попередній розгляд, участь у підготовці та розробленні проектів рішень Київської міської ради з питань володіння, користування та розпорядження землями територіальної громади міста (включаючи питання передачі земельних ділянок у власність чи користування, приватизації земельних ділянок, припинення права користування та вилучення земельних ділянок з земель комунальної власності).

Наведені обставини свідчать про те, що оскаржувані дії не створюють для позивача жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжують для нього будь-яких обов'язків.

Відповідно до частин першої, другої статті 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Пунктом "г" частини третьої вказаної статті Земельного кодексу України передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Таким чином, до прийняття у встановленому чинним порядком відповідного рішення Київською міською радою за результатами розгляду проекту рішення, права позивача щодо користування земельною ділянкою по просп. Повітрофлотському, 11-13 у Солом'янському районі м. Києва" не потребують додаткового захисту у спосіб, що не передбачений чинним законодавством, позаяк дія договору оренди земельної ділянки не припинена.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про безпідставність заявлених позовних вимог.

При цьому, посилання представників позивача у судовому засіданні на ту обставину, що наявність такого проекту рішення слугує перепоною у забудові вказаної земельної ділянки, зокрема на відмову Департаменту містобудування та архітектури у погодженні позивачу проекту землеустрою (а.с.94-95), не є предметом розгляду даної справи та може бути оскаржена Товариством з обмеженою відповідальністю "Аргумент ВВ", за наявності підстав, в установленому законом порядку.

Враховуючи, що вимога про зобов'язання Київську міську раду зняти з розгляду в пленарному засіданні сесії Київської міської ради проекту рішення Київської міської ради "Про розірвання договору оренди земельної ділянки від 25.01.2005 № 72-6-00245, укладеного між Київською міською радою та ТОВ "Аргумент ВВ" для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельного комплексу на просп. Повітрофлотському, 11-13 у Солом'янському районі м. Києва", розробленого суб'єктами подання: Назаренко В.Е., Картавим І.Л., Непопом В.І., Негричем М.М. та повернути оригінал проекту рішення суб'єктам подання, - є похідною від первинної вимоги позивача, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення останньої.

Крім того, суд звертає увагу позивача, що з положень Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Враховуючи, що до дискреційних повноважень відповідача відноситься самостійне вирішення питань місцевого значення, суд вважає необґрунтованими та безпідставними заявлені позивачем вимоги.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001 рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Аргумент ВВ" (04053, м. Київ, Вознесенський Узвіз, 14, к. 16/45, код ЄДРПОУ 31302003) відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII).

Суддя В.П. Катющенко

Дата ухвалення рішення19.06.2018
Оприлюднено03.07.2018

Судовий реєстр по справі —826/7042/18

Постанова від 23.10.2018

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Шурко Олег Іванович

Постанова від 23.10.2018

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Шурко Олег Іванович

Ухвала від 16.10.2018

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Шурко Олег Іванович

Ухвала від 03.08.2018

Адміністративне

Київський апеляційний адміністративний суд

Парінов А.Б.

Ухвала від 03.08.2018

Адміністративне

Київський апеляційний адміністративний суд

Парінов А.Б.

Ухвала від 03.08.2018

Адміністративне

Київський апеляційний адміністративний суд

Парінов А.Б.

Рішення від 19.06.2018

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Катющенко В.П.

Ухвала від 21.05.2018

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Катющенко В.П.

Ухвала від 10.05.2018

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Катющенко В.П.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні