Ухвала

від 03.07.2018 по справі 826/4828/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 УХВАЛА 03 липня 2018 року                              м. Київ                              № 826/4828/18 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., розглянувши заяву про забезпечення позову за позовом          Державного підприємства «Харківський автомобільний завод»       доАнтимонопольного комітету України третя особа про Міністерство оборони України (Відділ підготовки та проведення закупівель за напрямком   оперативного та технічного забезпечення управління проведення закупівель Департаменту державних закупівель  та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України)     визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язати вчинити дії    ВСТАНОВИВ:           До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Державне підприємство «Харківський автомобільний завод» з позовною заявою до Антимонопольного комітету України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, Міністерство оборони України (Відділ підготовки та проведення закупівель за напрямком   оперативного та технічного забезпечення управління проведення закупівель Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України), Приватне підприємство “171 Чернігівський Ремонтний”, в якій просить:            1. відмінити незаконне рішення АМКУ №2362-р/пк-пз від 15.03.2018 року;            2. прийняти нове рішення, яким зобов'язати Замовника відхилити пропозицію та визнати нового переможця.           Разом з позовною заявою  позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони Міністерству оборони України (Центральному управлінню інженерного забезпечення ГУОЗ Збройних Сил України) укладати договір відповідно до результатів закупівель UA-2018-02-12-000916-b з ПП «7171 Чернігівський Ремонтний» та в разі укладання договору UA-2018-02-12-000916-b між Міністерством оборони України (Центральним управлінням інженерного забезпечення ГУОЗ Збройних Сил України) та ПП « 171 Чернігівський Ремонтний», заборонити вчиняти будь-які дії за укладеним договором до набрання законної сили судовим рішенням по справі.           Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.03.2018 року заяву про забезпечення позову повернуто позивачеві без розгляду.           Через канцелярію суду 27.06.2018 року позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони Міністерству оборони України (Центральному управлінню інженерного забезпечення ГУОЗ Збройних Сил України) здійснювати господарську діяльність за договором №343/3/2018/4 від 22.03.2018 року з ПП “171 Чернігівський Ремонтний ” (ідентифікатор закупівлі UA-2018-02-12-000916-b).           Відповідно до підпункту 6 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року №3674-VI (із змінами і доповненнями) за подання до адміністративного суду заяви про забезпечення доказів або позову справляється судовий збір у розмірі 0,3 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого, з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.07.2018 року 1841,00 грн., встановленого з 1 січня 2018 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" від 7 грудня 2017 року № 2246-VIII, становить 552,30 грн.           Позивачем сплачено судовий збір за подання до адміністративного суду  заяви про забезпечення адміністративного позову в розмірі 528,61 грн., що підтверджено квитанцією, від 22.03.2018 року №197, долученою до заяви про забезпечення позову. Проте, слід зазначити, що заяву від 19.06.2018 року про забезпечення позову зареєстровано в канцелярії суду 27.06.2018 року, до заяви долучено доказ сплати судового збору, проте, як встановлено судом, судовий збір сплачено у березні 2018 року за подання позивачем заяви від 22.03.2018 року про забезпечення позову, яку ухвалою суду від 27.03.2018 року повернуто позивачеві без розгляду. Разом з тим, оскільки сплата судового збору за розгляд заяви від 22.03.2018 року про забезпечення позову відповідно до даних комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" рахується за адміністративною справою №826/4828/18 та з урахуванням відсутності заяви позивача та не вирішення питання судом його повернення, суд дійшов до висновку, що позивачем сплачено не повний розмір судового збору в сумі 23,69 грн., який може бути стягнуто судом, що не є перешкодою для її розгляду, тому суд вважає, що заяву від 19.06.2018 року про забезпечення позову подано з дотриманням вимог частини четвертої статті 152 Кодексу адміністративного судочинства України. Як вбачається із змісту заяви про забезпечення адміністративного позову, позивачем в обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначається таке ж обґрунтування, як і в позовній заяві, а саме, що рішення Антимонопольного комітету України №2362-р/пк-пз від 15.03.2018 року, вважає очевидно протиправним, оскільки внаслідок його прийняття позивача позбавлено права на неупереджений розгляд скарги Антимонопольним комітетом України, який діє з метою неупередженого та ефективного захисту прав та законних інтересів осіб, пов'язаних з участю у процедурах закупівлі. Окрім того, позивачем зазначено, що третьою особою, на підставі оскаржуваного рішення,  укладено договір з учасником-переможцем процедури закупівлі UA-2018-02-12-000916-b - ПП « 171 Чернігівський Ремонтний» та поплачено кошти, що підтверджується роздруківкою з сайту, копію якої долучено до заяви про забезпечення позову. Позивач також зазначає, що порушення проведення процедури торгів Міністерством оборони України, укладання договору з "переможцем" та здійснення господарської діяльності з ним, перешкоджає в подальшому виконання рішення суду та шкодить господарським інтересам позивача, зважаючи на те, що позивач є державним підприємством і його головним завданням є виконання оборонних замовлень з ремонту техніки і озброєння для Міністерства оборони України та Національної гвардії України. Дослідивши матеріали справи, виходячи з меж заявленого клопотання, системного аналізу положень чинного законодавства України і матеріалів справи, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до наступних висновків. Частина друга статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Пунктами першим та четвертим частини першою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позов може бути забезпечено забороною відповідачу вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмету спору. Відповідно до частини п'ятої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. Окружний адміністративний суд міста Києва вважає за необхідне зазначити, що забезпечення адміністративного позову – це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача. При цьому частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти. Як зазначено заявником, оскаржуване рішення є очевидно протиправним та підлягає скасуванню, що, на думку позивача, підтверджують долучені ним докази до позову. Так, Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду від 06.03.2008 року № 2 “Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ” висвітлено позицію щодо вжиття заходів забезпечення позову в адміністративних справах, зокрема зазначено, що судам необхідно враховувати, забезпечення позову в адміністративних справах допускається лише у двох формах: зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються; заборони вчиняти певні дії. В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.           Як вбачається з матеріалів справи, предметом даного спору є відмінина незаконного рішення АМКУ №2362-р/пк-пз від 15.03.2018 року та прийняття новогое рішення, яким позивач просить зобов'язати Замовника відхилити пропозицію та визнати нового переможця.. Звертаючись до суду з клопотанням про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, заявник вказав на існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам ДП «Харківський автомобільний завод», оскільки шкодить господарським інтересам позивача, зважаючи на те, що позивач є державним підприємством і його головним завданням є виконання оборонних замовлень з ремонту техніки і озброєння для Міністерства оборони України та Національної гвардії України. У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Враховуючи природу  принципу змагальності, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.           Таким чином, наведені заявником обставини, на думку суду, не є обґрунтованими для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову визначеним заявником шляхом, оскільки матеріали заяви про забезпечення позову не містять об'єктивних доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника до ухвалення рішення в адміністративній справі, неможливості захисту цих прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів.           Такий захід забезпечення позову, як заборона Міністерству оборони України (Центральному управлінню інженерного забезпечення ГУОЗ Збройних Сил України) здійснювати господарську діяльність за договором №343/3/2018/4 від 22.03.2018 року з ПП “171 Чернігівський Ремонтний ” (ідентифікатор закупівлі UA-2018-02-12-000916-b), який просить вжити позивач, не може бути застосований, оскільки вжиття такого заходу є втручанням у діяльність юридичних осіб, що не входить до повноважень суду. Суд також враховує роз'яснення Вищого господарського суду України у абзаці 3 п.п. 6.6. п. 6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин” від 25.02.2016 року №4, господарським судам слід виходити із законодавчо встановленої заборони незаконного втручання органів державної влади, в тому числі і судів, у господарські відносини (ст.6 ГК України). Суд зазначає, що вирішення клопотання про забезпечення адміністративного позову у спосіб, про який просить заявник, є неприпустимим та не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.           Разом з тим, Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено відсутність об'єктивних доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, неможливості захисту цих прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів. З огляду на відсутність обґрунтованості  очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника до ухвалення рішення, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає за необхідне відмовити ДП «Харківський автомобільний завод» у вжитті заходів забезпечення адміністративного позову.           Керуючись статтями 150 - 154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, У Х В А Л И В:           В задоволенні заяви про забезпечення позову ДП «Харківський автомобільний завод» відмовити.                           Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили та може бути оскаржена у порядку статей 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя                                                                                                Л.О. Маруліна