Постанова

від 20.06.2018 по справі 543/282/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

20 червня 2018 року

м. Київ

справа № 543/282/16-ц

провадження № 61-7484св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Коротуна В. М. (суддя-доповідач) , Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2,

представник позивача - ОСОБА_3,

відповідач - Селецька сільська рада Оржицького району Полтавської області,

третя особа - відділ Держгеокадастру в Оржицькому районі,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Оржицького районного суду Полтавської області від 11 серпня 2016 року у складі судді Гришка О. Я., та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 14 вересня 2016 року у складі колегії суддів: Панченка О. О., Пікуля В. П., Бутенко С. Б. ,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Селецької сільської рад Оржицького району Полтавської області, третя особа - відділ Держгеокадастру в Оржицькому районі Полтавської області, про визнання права власності на спадкове нерухоме майно.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла його мати ОСОБА_4, останнім місцем проживання якої було м. Сімферополь АР Крим. Після смерті матері залишилося спадкове майно у виді земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,25 га та 2,1646 га (0,666 частки) від раніше успадкованих нею часток у земельній ділянці від інших спадкодавців. Зазначав, що нотаріальним чином оформити свої спадкові права він не може, у зв'язку із відсутністю у нього оригіналів правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

Посилаючись на вищевикладені обставини, та на те, що нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину, позивач просив визнати за ним право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 3,25 га, що має кадастровий номер НОМЕР_1 після померлої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 року та на 2,1646 га успадкованих нею в земельній ділянці для ведення товарного сільськогосподарського виробництва згідно з державним актом на право власності на землю серії НОМЕР_2, виданого на ім'я померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_5

Рішенням Оржицького районного суду Полтавської області від 11 серпня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 14 вересня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи рішення у справі про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог.

07 жовтня 2016 рокуОСОБА_2 подавдо Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права,просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи не надано належної оцінки усім доказам наявним у матеріалах справи та неправильно встановлено фактичні обставини справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147- VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

08 лютого 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають виходячи з наступного.

Судом установлено, що ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року, про що видано відповідне свідоцтво про смерть.

До складу спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_5 входила, зокрема, земельна ділянка, площею 3,25 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Селецької сільської ради Оржицького району Полтавської області.

Згідно з інформаційних довідок із спадкового реєстру після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_5 спадкова справа не заведена, інформація про заповіти та спадкові договори відсутня.

Спадщину після смерті ОСОБА_5 прийняли, проживаючі з ним, його син ОСОБА_2 та дружина ОСОБА_4, які успадкували по ? вищевказаної земельної ділянки.

ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_2 помер, останнім місцем його проживання було м. Сімферополь АР Крим.

Встановлено, що до складу спадщини, яка відкрилась після його смерті входить ? земельної ділянки, що розташована на території Селецької сільської ради Оржицького району Полтавської області, яку він успадкував після свого батька ОСОБА_5

Згідно з інформаційною довідкою зі спадкового реєстру після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_2 заведена спадкова справа, місце зберігання якої Перша сімферопольська державна нотаріальна контора, інформація про видані свідоцтва про право на спадщину відсутня.

Належних і допустимих доказів того, що спадщину після смерті ОСОБА_2 дійсно за законом прийняли його дружина ОСОБА_6, дочка ОСОБА_7 та мати ОСОБА_4 не надано, як і не надано доказів, що спадщину після нього не прийняли інші особи, а також, що жоден зі спадкоємців не відмовився від прийняття спадщини.

Мати позивача - ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, останнім місцем її проживання було м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим.

До складу спадщини, яка відкрилась після її смерті входить, зокрема, земельна ділянка, площею 3,25 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Селецькоїї сільської ради Оржицького району Полтавської області.

Встановлено, що згідно з інформаційною довідкою із спадкового реєстру, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4 заведена спадкова справа, місце зберігання якої Перша сімферопольська державна нотаріальна контора.

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з частиною першою статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Звертаючись до суду з позовом за захистом свого порушеного права, ОСОБА_2 посилався на те, що після смерті його матері залишилося спадкове майно у виді земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, від раніше успадкованих нею часток у земельній ділянці від інших спадкодавців, проте він нотаріально оформити свої спадкові права не може у зв'язку із відсутністю у нього оригіналів правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили з того, що позивачем не доведено, що спадщину після смерті ОСОБА_4 прийняв лише її син ОСОБА_2 у відсутність інших спадкоємців, оскільки як встановлено із довідки про склад сім'ї ОСОБА_4 на час її смерті разом з нею проживала її онука ОСОБА_7, яка є донькою померлого сина ОСОБА_4 - ОСОБА_8, і у відповідності до частини першої статті 1266, частини третьої статті 1268 ЦК України, вважається такою, що прийняла спадщину за правом представлення, проживаючи разом із спадкодавцем на час його смерті, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, не заявила про відмову від неї.

Відповідно до положень статей 4 , 10 , 60 ЦПК України 2004 року, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до частини шостої статті 130 ЦПК України 2004 року, якщо спір не врегульовано у порядку, визначеному частиною третьою цієї статті, суд вирішує питання про склад осіб, які братимуть участь у справі. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Суд як державний орган, на який покладено обов'язок вирішення справи відповідно до закону, має право й зобов'язаний визначити суб'єктивний склад спору залежно від характеру правовідносин і норм матеріального права, які підлягають застосуванню.

Таким чином, суд першої інстанції, розглядаючи позов та відмовляючи у задоволенні позовних вимог з підстав того, що позивачем не надано належних доказів того, що спадщину після смерті ОСОБА_4 прийняв лише її син ОСОБА_2 у відсутність інших спадкоємців, оскільки згідно з довідкою про склад сім'ї ОСОБА_4, на час її смерті разом з нею проживала її онука ОСОБА_7, яка є донькою померлого сина ОСОБА_4 - ОСОБА_8, і у відповідності до частини першої статті 1266, частини третьої статті 1268 ЦК України, вважається такою, що прийняла спадщину за правом представлення проживаючи разом зі спадкодавцем на момент його смерті, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, не заявила про відмову від неї, обмежився лише тим колом учасників процесу, які були зазначені в позовній заяві, а отже, на порушення статті 32 , пункту 2 частини шостої статті 130 ЦПК України 2004 року, не вирішив питання про притягнення або вступ у справу співучасників спору, чиїх прав та інтересів стосується спір, передбачених законом заходів для правильного вирішення спору не вжив.

Враховуючи наведене, вказані порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а апеляційний суд позбавлений можливості усувати такі порушення норм процесуального права, а тому судові рішення не відповідають вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу статті 411 ЦПК України є підставою для їх скасування з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 389, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Оржицького районного суду Полтавської області від 11 серпня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 14 вересня 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: Н .О. Антоненко

В.І. Журавель

В.М. Коротун

В.П. Курило