Рішення

від 21.06.2018 по справі 905/889/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.06.2018р. Справа № 905/889/18

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Чернової О.В. при секретарі судового засідання Шакуровій І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» , м. Кам'янське Дніпропетровської області

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Таффі Плюс» , м. Маріуполь Донецької області

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Плюс» , м. Київ

про визнання договору про відступлення права вимоги №ДФП-18-05-04 від 04.05.2018р. недійсним, -

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Таффі Плюс» , м.Маріуполь Донецької області

до Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» , м. Кам'янське Дніпропетровської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за зустрічним позовом - Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Плюс", м. Київ

про стягнення заборгованості у розмірі 1 248 264 615,56грн. - сума основного боргу, 249 652 923,16 грн. - штраф , -

За участю представників сторін:

від позивача за первісним позовом : ОСОБА_2, довіреність №133 від 09.10.2017р., ОСОБА_3 за довіреністю №11 від 26.01.2018р.

від відповідача 1 за первісним позовом: ОСОБА_4 , довіреність №25/04 від 25.04.2018р.

від відповідача 2 за первісним позовом (третьої особи за зустрічним позовом) : не з`явився

Публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат» , м.Кам'янське Дніпропетровської області звернулось до господарського суду Донецької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Таффі Плюс» , м. Маріуполь Донецької області та Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Плюс» , м. Київ про визнання договору про відступлення права вимоги №ДФП-18-05-04 від 04.05.2018р. недійсним.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на те, що договір про відступлення права вимоги №ДФП-18-05-04 від 04.05.2018р. укладено з порушенням приписів чинного законодавства, оскільки відповідачами фактично приховано договір факторингу, а відтак не дотримано суб'єктивного складу такого правочину, внаслідок чого останній підлягає визнанню недійсним.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 13, 15, 16, 203, 215, 216, 227, 235, 512-519, 656, 1077, 1079 Цивільного кодексу України, п. 1 ст. 1, п.11 ч.1 ст.4 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг , ч.1 ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань , ст. 4 Господарського процесуального кодексу України.

З дотриманням приписів ст.6 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №905/889/18 визначено суддю Чернову О.В.

Ухвалою судді господарського суду Донецької області від 16.05.2018р. позов прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження та відкрито провадження у справі №905/889/18.

25 травня 2018 року до початку розгляду справи по суті до канцелярії господарського суду Донецької області надійшла зустрічна позовна заява б/н від 24.05.2018р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Таффі Плюс» , м.Маріуполь Донецької області до Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» , м.Кам'янське Дніпропетровської області про стягнення заборгованості у розмірі 1 497 917 528,72 грн., з яких 1 248 264 615,56 грн. - сума основного боргу, 249 652 923,16 грн. - штраф.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог відповідач посилається на неналежне виконання ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» грошових зобов'язань за договором про переведення боргу (заміни сторони у зобов'язанні) №ДФП-18-05-04 від 04.05.2018р., внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 1 248 264 615,56 грн. та виникли підстави для нарахування штрафу.

Нормативно свої зустрічні вимоги відповідач обґрунтовує ч.1-3 ст. 6, ст.ст. 11,16, ч.1 ст. 192, ст.ст. 252, 253, 254, 255, ч.1,2 ст. 509, ст.ст. 512, 514, 524, 525, 526, абз. 1 ч. 1 ст. 530, ч.1,2 ст. 533, ч.1,2 ст. 549, ст. 610, п.3 ч.1 ст. 611, ч.1 ст. 627, ч.1 ст. 628, ст. 629, ч.3 ст. 631 Цивільного кодексу України, ч. 1,2 ст. 173, ст. 174, ч. 1,2,7 ст. 193, ст. 216, 217, 218, ч.1 ст. 230, ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України, ч.6 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів , ст.ст. 4,5, ч.4 ст. 75, ст.ст. 162-164, ст. 172 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 30.05.2018р. зустрічну позовну заяву прийнято до спільного розгляду з первісним позовом, на підставі ч.2 ст. 50 ГПК України залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за зустрічним позовом - Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Плюс", м. Київ.

12 червня 2018 року через канцелярію господарського суду Донецької області від позивача надійшов відзив на зустрічну позивну заяву, в якому останній зустрічні позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що ПАТ «ДМК» вважає спірний договір недійсним внаслідок порушення сторонами приписів ст.ст.203, 215, 227, 512, 1077, 1079 Цивільного кодексу України при його укладанні та фактичного укладання договору факторингу без дотримання суб'єктного складу правочину даного виду. З урахуванням викладеного позивач вважає, що в силу приписів ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсність правочину не створює юридичних наслідків, а тому недійсність спірного договору, в свою чергу, безумовно свідчить про відсутність у відповідача 1 права на отримання від позивача коштів, заявлених до стягнення за зустрічним позовом.

12.06.2018р. від відповідача 1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач 1 проти позовних вимог заперечує, посилаючись на ті обставини, що укладений між відповідачем 1 та відповідачем 2 договір не є договором факторингу, оскільки за зазначеним договором жодна із сторін не передає грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату та заміна кредитора у зобов'язані за первісним договором у результаті укладання між відповідачем 1 та відповідачем 2 спірного договору не змінило обсяг прав та обов'язків позивача. Крім того відповідач 1 зазначив, що укладання оспорюваного договору жодним чином не порушує права або охоронювані законом інтереси позивача, а позивачем не надано будь-яких доказів, які б підтвердили порушення його права внаслідок його укладання.

12 06.2018р. від відповідача 2 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач 2 проти позовних вимог заперечив, посилаючись на ті обставини, що:

- твердження позивача про фактичне укладання між відповідачем 1 та відповідачем 2 договору факторингу є необґрунтованими та не відповідають фактичним умовам договору та зобов'язанням, які виникли у сторін договору у зв'язку з його укладанням;

- майнові права позивача не були порушені укладанням спірного договору, оскільки об'єм його зобов'язань не змінився, а відбулося лише заміна кредитора у зобов'язані;

- відсутнє порушення права позивача, оскільки до укладання спірного договору від позивача було отримано згоду, а після його укладання відповідачем 2 листом від 07.05.2018р. повідомлено позивача про укладання спірного договору.

Разом з цим, третя особа за зустрічним позовом надала пояснення щодо вимог зустрічної позовної заяви, в яких підтримала позовні вимоги за зустрічним позовом у повному обсязі.

У підготовчому судовому засіданні 12.06.2018р. судом закрито підготовче провадження та призначено справу №905/889/18 до розгляду по суті на 21.06.2018 р.

У судовому засіданні 21.06.2018р. представники позивача за первісним позовом підтримали позовні вимоги за первісним позовом в повному обсязі та заперечили проти вимог за зустрічним позовом.

Представник відповідача 1 за первісним позовом у судовому засіданні проти первісних позовних вимог заперечив, підтримав зустрічні позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач 2 (третя особа за зустрічним позовом) за первісним позовом у судове засідання не з'явився, через канцелярію господарського суду Донецької області надав клопотання про розгляд справи без участи його представника.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду сторонами докази в порядку ст. 210 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Донецької області від 11.09.2017р. у справі №905/1948/17 з Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест Холдинг» стягнуто заборгованість за Договором про відступлення права вимоги №2/020817/17-0540-01 від 02.08.2017 р. у розмірі 196 607 862,16 доларів США, що відповідно до курсу Національного банку України станом на 19.08.2017р. становить 5 011 613 246,21 грн., штраф у розмірі 98 303 931,08 доларів США, що відповідно до курсу Національного банку України станом на 19.08.2017р. становить 2 505 806 623,11 грн.

23 квітня 2018 року між Публічним акціонерним товариством «Дніпровський металургійний комбінат» (позивач, первісний боржник), Товариством з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Плюс» (відповідач 2, новий боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Метінвест Холдинг» (кредитор) укладено договір про переведення боргу (заміни сторони у зобов'язанні) № ДФП-18-04-23 (далі - первісний договір), за умовами якого первісний боржник переводить борг за договором відступлення права вимоги №2/020817/17-0540-01 від 02.08.2017р., що укладений між первісним боржником та кредитором, а новий боржник приймає на себе зобов'язання первісного боржника за договором відступлення права вимоги №2/020817/17-0540-01 від 02.08.2017р., (надалі основний договір) у розмірі 1 252 903 311,55 грн., що складається з частини суми штрафу виходячи із загального розміру штрафу у сумі 2 505 806 623,11 грн., що стягнутий з первісного боржника за рішенням господарського суду Донецької області від 11.09.2017р. по справі №905/1948/17 (залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.02.2018р.) (п.1.1 первісного договору).

Згідно п.1.2 договору борг (грошові зобов'язання) первісного боржника у сумі 1 252 903 311,55 грн., що переводиться за цим договором складається з частин суми штрафу виходячи з загального розміру штрафу 2 505 806 623,11 грн., що стягнута з первісного боржника за рішенням господарського суду Донецької області від 11.09.2017р. у справі №905/1948/17 (залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.02.2018р.).

Моментом переходу (переведення) боргу від первісного боржника до нового боржника є дата підписання сторонами цього договору (п.1.5 первісного договору).

Відповідно до п.2.1 первісного договору за переведення боргу первісний боржник сплачує новому боржнику винагороду у розмірі 1 252 903 311,55 грн. Первісний боржник та новий боржник погодили еквівалент винагороди нового боржника в іноземній валюті, а саме в доларах Сполучених Штатів Америки (англ. United States dollar). Еквівалент винагороди нового боржника в доларах Сполучених Штатів Америки на дату підписання цього договору складає 47 860 093 доларів Сполучених Штатів Америки 79 центів за офіційним курсом Національного банку України на 23.04.2017р. (2617,8455 гривень за 100 доларів). Первісний боржник та новий боржник визначають грошове зобов'язання первісного боржника перед новим боржником (винагороду), як еквівалент 47 860 093,79 доларів Сполучених Штатів Америки.

Згідно п.2.2 договору первісний боржник зобов'язаний оплатити новому боржнику еквівалент грошового зобов'язання (винагороди) в доларах Сполучених Штатів Америки протягом 2 днів з моменту вступу в силу цього договору. Сума винагороди, що підлягає сплаті у гривнях, визначається первісним боржником за офіційним курсом Національного банку України на день здійснення платежу.

За змістом п.3.1 договору первісний боржник зобов'язаний протягом 2 робочих днів з моменту вступу в силу цього договору передати новому боржнику оригінал всіх документів, що підтверджують право вимоги кредитора. Передача оригіналів документів оформляється актом прийому-передачі між первісним боржником і новим боржником, який підписується уповноваженими представниками і скріплюється печатками сторін.

За приписами п.5.1 первісного договору цей договір вважається укладеним, вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками і скріплення печатками сторін і діє до завершення виконання сторонами зобов'язань за ним.

24.04.2018р. між позивачем та відповідачем 2 підписано акт приймання-передачі оригіналів документів до договору про переведення боргу (зміни сторони у зобов'язанні) №ДФП-18-04-23 від 23 квітня 2018 року, за умовами якого первісний боржник (позивач) передав новому боржнику (відповідач 2) всі оригінали та/або належним чином засвідчені копії документів, що підтверджують право вимоги кредитора (Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест Холдинг» за договором, що існують на дату укладання договору, а також права, що можуть виникнути в подальшому, включаючи право вимоги виконання зобов'язань за договором на суму 1 252 903 311,55 грн.

04 травня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Плюс» (відповідач 2 - Кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таффі Плюс» (відповідач 1 - новий кредитор) укладено договір №ДФП-18-05-04 про відступлення права вимоги (далі - договір), відповідно до п.1 якого даний договір спрямований на регламентацію цивільних правовідносин, які виникають з приводу відступки в порядку і на умовах, визначених цим договором і чинним законодавством України, кредитором (відповідач 2) новому кредитору (відповідачу 1) всі права вимоги до Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» (позивач, боржник) по договору про переведення боргу (заміни сторони у зобов'язанні) №ДФП-18-04-23 від 23.04.2018р. (далі - первісний договір), який був укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Метінвест Холдінг» , кредитором та боржником, з усіма змінами та доповненнями, або у зв`язку з ними (п.1 договору).

Згідно п.2 договору кредитор передає (відступає) новому кредитору всі права вимоги, існуючі на дату договору або які можуть виникнути в майбутньому кредитора до боргу по первісному договоруабо у зв`язку з ним, і всі способи захисту прав, які доступні кредитору (далі - права вимоги) на загальну суму еквівалентну 57 432 112,55 доларів Сполучених Штатів Америки (англ. United States dollar), включаючи, право вимоги виконання грошових зобов`язань по первісному договору на суму еквівалентну 47 860 093,79 доларів Сполучених Штатів Америки (англ. United States dollar), зі сплати винагороди передбаченої п.2.1 первісного договору, а також право вимоги грошових зобов`язань на суму еквівалентну 9 572 018,76 доларів Сполучених Штатів Америки (англ. United States dollar) зі сплати штрафу, передбаченого п.4.3 первісного договору.

Підписанням даного договору сторони підтверджують, що вони ознайомлені і згодні з умовами первісного договору, за умовами якого, боржник зобов`язаний сплатити кредитору еквівалент грошового зобов`язання (винагороду) в доларах Сполучених Штатів Америки (англ. United States dollar) протягом двох днів з моменту вступу в силу первісного договору. Сума, яка підлягає сплаті в гривні, визначається боржником по офіційному курсу долару Сполучених Штатів Америки (англ. United States dollar) встановленому Національним банком України на день здійснення платежу.

Відповідно до п.3 договору моментом переходу (відступлення) прав вимоги до кредитора до нового кредитора є дата підписання сторонами даного договору.

Пунктом 6 договору передбачено, що в якості оплати за права вимоги новий кредитор, за умови передачі кредитором оригіналів документів, передбачених п.5 даного договору (підписання сторонами акту приймання-передачі оригіналів документів) зобов`язується сплатити кредитору суму в розмірі 1 252 903 311 (один мільярд двісті п'ятдесят два мільйона дев'ятсот три тисячі триста одинадцять) грн. 55 коп. протягом 2 (двох) робочих днів з моменту укладання даного договору.

Даний договір вважається укладений, вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками і скріплення печатками сторін і діє до закінчення сторонами зобов'язань по ньому (п.11 договору).

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги первісного позивача такими, що не підлягають задоволенню, а зустрічний позов - таким, що підлягає задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як встановлено судом, 04.05.2018р. між відповідачем 2 та відповідачем 1 було укладено договір №ВЛ-18-05-04 про відступлення права вимоги, за умовами якого кредитор (відповідач 2) відступає новому кредитору (відповідачу 1) всі права вимоги до позивача по договору про переведення боргу №ДФП-18-04-23 від 23.04.2018р. (первісний договір), який був укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Метінвест Холдінг» , кредитором та боржником, з усіма змінами та доповненнями, або у зв`язку з ними (п.1 договору).

Відповідно до ст.512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ст.513 Цивільного кодексу України).

Згідно ст.514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 14.1.255. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що відступлення права вимоги це операція з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації.

Таким чином, відступлення права вимоги (уступка вимоги - цесія) являє собою договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора (цедента) новому кредиторові (цесіонарію). Цесія - це заміна особи у зобов'язанні, що виникає в силу укладення відповідного договору купівлі-продажу, міни чи дарування прав, що випливають із зобов'язання. Так, договір відступлення права вимоги може бути оплатним, якщо в ньому передбачений обов'язок нового кредитора надати первісному кредитору якесь майнове надання замість отриманого права вимоги.

Нормами Цивільного кодексу України не встановлено заборони щодо оплатності договору цесії, сторони самі визначають оплатний він чи безоплатний. Якщо договір цесії є оплатним, то до нього застосовуються положення про договір купівлі-продажу а якщо - безоплатний, то - застосовуються положення про договір дарування.

Відповідно до ст.656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 Цивільного кодексу України).

Норми цивільного права не встановлюють суб'єктних обмежень як щодо договору купівлі-продажу права вимоги, так і до договору відступлення права вимоги, адже ці договори за своєю правовою суттю є цивільно-правовими зобов'язаннями сторін та не мають відношення до спеціальних галузей права, тож регулюються цивільним законодавством.

Що стосується факторингу, то відповідно до ст.1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.

Згідно зі ст.1079 Цивільного кодексу України фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції. Таке ж положення передбачено ст.5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» .

За змістом п.1 Розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг №352 від 06.02.2014 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року № 231» , до фінансової послуги факторингу відноситься сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб'єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає. Сам же договір факторингу у нормі вищезазначеної статті Цивільного кодексу України визначено як фінансування під відступлення права грошової вимоги та вже передбачає, що відступлення права вимоги є наслідком та лише складовою частиною цієї господарської операції, що полягає в забезпеченні виконання зобов'язання під фінансування.

За наведеним визначенням договору факторингу цей договір спрямований на фінансування однією стороною іншої сторони шляхом передачі в її розпорядження певної суми грошових коштів. Зазначена послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому, сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу.

Як зазначено вище, в якості оплати за права вимоги новий кредитор, за умови передачі кредитором оригіналів документів, передбачених п.5 даного договору (підписання сторонами акту приймання-передачі оригіналів документів) зобов'язується сплатити кредитору суму в розмірі 1 252 903 311 (один мільярд двісті п'ятдесят два мільйона дев'ятсот три тисячі триста одинадцять) грн. 55 коп. протягом 2 (двох) робочих днів з моменту укладання даного договору (п. 6 договору).

Згідно п.5 договору кредитор зобов'язаний протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту вступу в силу даного договору передати новому кредитору оригінали всіх документів, із яких слідує права вимоги, копії яких, завірені підписом представника і печаткою кредитора передані новому кредитору під час підписання даного договору.

З матеріалів справи вбачається, що 07.05.2018р. між відповідачем 1 та відповідачем 2 підписано акт приймання-передачі оригіналів документів по договору про відступлення права вимоги (заміни сторони у зобов'язанні) №ДФП-18-05-04 від 04.05.2018р.

Виходячи з наведеного, можна зробити висновок, що укладений між відповідачем 1 та відповідачем 2 договір про відступлення права вимоги №ДФП-18-05-04 від 04.05.2018р. не є договором факторингу, оскільки за вказаним договором жодна із сторін не передає грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а передбачає оплату за відступлення права вимоги.

Також слід зазначити, що відповідно до п.3 ч.1 ст.49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» як кредитні у цій статті розглядаються операції, зазначені в пункті 3 частини третьої ст.47 Закону, а також придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог та прийом платежів (факторинг). В цій нормі Закону факторинг класифікується як кредитна операція, що підтверджує суть факторингу - фінансування під відстрочення права вимоги, надання коштів в розпорядження за плату.

Отже, між договором купівлі-продажу права вимоги та договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) є лише одна спільна риса: вони базуються на заміні кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги).

При цьому вищевказані види договорів відрізняються тим, що при відступленні права вимоги первісний кредитор передає новому кредитору боргові зобов'язання боржника і більше взаємовідносин не має, а ні з боржником, а ні з новим кредитором щодо перерахування коштів первісному кредитору, тож відбувається купівля-продаж права вимоги боргових зобов'язань. А в договорі факторингу фактор може отримувати кошти і від клієнта, і від боржника, як це передбачено вимогами ст.1084 Цивільного кодексу України.

Суд зазначає, що метою укладання договору уступки права вимог, є тільки сама передача (уступка) права вимоги за спірними договорами. Договором уступки права вимоги жодної із сторін не надавалась фінансова послуга.

Сума відступлених вимог рівна сумі, виплаченій Відповідачу 2 за спірним договором, отже, ніяка плата за ненаданні послуги, договором не передбачалась. Таким чином, відсутні основні ознаки договору факторингу: фінансові послуги, надані за плату, під уступку права вимоги.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільного права може бути зокрема, визнання правочину недійсним.

У відповідності до ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

Підставою недійсності правочину, у відповідності до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначаються загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Так, частинами 1-3, 5 та 6 ст.203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч.1 ст.227 Цивільного кодексу України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Щодо тверджень позивача про те, що спірний договір має бути визнаний недійсним, у зв'язку з його укладання відповідачем 1 без спеціального статусу фінансової установи та ліцензії на її здійснення, то суд зазначає, що оспорюваний правочин є договором купівлі-продажу права вимоги, який регулюється нормами ст.ст.655, 656 Цивільного кодексу України і не є договором факторингу, а тому підстави для визнання недійсним договору про відступлення права вимоги №ДФП-18-05-04 від 04.05.2018р. відсутні.

Посилання позивача на порушення його права як заінтересованої особи укладанням спірного правочину, оскільки умовами договору у позивача виник обов'язок перед відповідачем 1 щодо виконання на користь останнього грошового зобов'язання, судом не приймаються з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 18-рп/2004 від 01.12.2004 р. під охоронюваними законом інтересами необхідно розуміти прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. Отже, охоронюваний законом інтерес є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони.

Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Так, позивач не є стороною договору, правомірність укладення якого ним оспорюється.

Судом вище встановлено, що правові підстави для визнання недійсним договору про відступлення права вимоги №ДФП-18-05-04 від 04.05.2018р. відсутні.

Разом з тим, суд вправі здійснювати захист лише охоронюваного законом інтересу особи щодо предмету спору, тоді-як будь-які дії, що приховуються за начебто законним інтересом, не можуть ставитись судом під захист, так як це призведе до порушень прав та інтересів іншої сторони.

Оспорюваний договір, на підставі якого було здійснено заміну кредитора у зобов'язанні, жодним чином не зачіпає законні права та інтереси позивача як боржника у таких зобов'язаннях, оскільки зміна особи кредитора з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_5 Плюс» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Таффі плюс» не тягне за собою збільшення обсягу вимог кредитора до боржника у зв'язку зі зміною особи кредитора та не ставить позивача після заміни особи кредитора у зобов'язанні, в якому позивач є боржником, у становище гірше, ніж те, у якому позивач був до заміни, що не може свідчити про наявність у позивача порушеного права чи охоронюваного законом інтересу у розумінні ст.4 Господарського процесуального кодексу України.

Окрім того, оспорюваний договір було укладено за попередньої згоди позивача на його укладання (лист №01/264 від 03.05.2018.) та з подальшим поінформуванням останнього про його укладання (лист від 07.05.2018).

З огляду на зазначене суд вважає, що укладанням оспорюваного договору жодним чином не було порушено права або охоронювані законом інтереси позивача.

Отже, враховуючи викладене, суд дійшов висновку щодо безпідставності та необґрунтованості вимог позивача за первісним позовом, внаслідок чого позовні вимоги про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги №ДФП-18-05-04 від 04.05.2018р., укладеного між відповідачами задоволенню не підлягають.

Щодо зустрічних позовних вимог, суд зазначає наступне.

Згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 520 Цивільного кодексу України визначено, що боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Судом встановлено, що 20.04.2018р. Товариство обмеженою відповідальністю «Метінвест Холдинг» листом б/н надало позивачу та відповідачу 2 згоду на укладання договору про переведення боргу (заміни сторони у зобов'язанні) (а.с.50).

Відповідно до т..521 Цивільного кодексу України форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу.

Згідно ч.1 cт.513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.04.2018р. внаслідок укладання договору про переведення боргу (заміни сторони у зобов'язанні) № ВЛ-18-04-23, відбулась заміна боржника у зобов'язанні, а саме замінено первісного боржника - Публічне акціонерне товариство «Дніпропетровський металургійний комбінат» на нового боржника - Товариство з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Плюс» у зобов'язані щодо сплати кредитору - Товариству з обмеженою відповідальністю «Метінвест Холдинг» грошових зобов'язань за договором відступлення права вимоги №2/020817/17-0540-01 від 02.08.2017р. в сумі 1 252 903 311,55 грн. Одночасно, за умовами п.2.1 спірного договору у Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» виникло грошове зобов'язання перед Товариством з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Плюс» з оплати винагороди за переведення боргу у розмірі 1 252 903 311,55 грн. з погодженим еквівалентом винагороди в іноземній валюті 47 860 093,79 доларів США.

Згодом, 04.05.2018р. між Товариством з обмеженою відповідальністю « ОСОБА_1 Плюс» (відповідач 2, кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таффі Плюс» (відповідач 1, новий кредитор) було укладено договір №ДФП-18-05-04 про відступлення права вимоги (далі - договір), за умовами якого кредитор (відповідач 2) відступає новому кридитору (відповідачу 1) всі права вимоги до Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» (позивач, боржник) по договору про переведення боргу №ДФП-18-04-23 від 23.04.2018р. (первісний договір), який був укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Метінвест Холдінг» , кредитором та боржником, з усіма змінами та доповненнями, або у зв`язку з ними (п.1 договору).

Згідно п.2 договору кредитор передає (відступає) новому кредитору всі права вимоги, існуючі на дату договору або які можуть виникнути в майбутньому кредитора до боргу по первісному договору або у зв`язку з ним, і всі способи заисту прав, які доступні кредитору (далі - права вимоги) на загальну суму еквівалентну 57 432 112,55 доларів Сполучених Штатів Америки (англ. United States dollar), включаючи, право вимоги виконання грошових зобов`язань по первісному договору на суму еквівалентну 47 860 093,79 доларів Сполучених Штатів Америки (англ. United States dollar), зі сплати винагороди передбаченої п. 2.1 первісного договору, а також право вимоги грошових зобов`язань на суму еквівалентну 9 572 018,76 доларів Сполучених Штатів Америки (англ. United States dollar) зі сплати штрафу, передбаченого п.4.3 первісного договору.

Відповідно до п.3 договору моментом переходу (відступлення) прав вимоги до кредитора до нового кредитора є дата підписання сторонами даного договору.

Таким чином, у зв'язку з укладанням договору №ДФП-18-05-04 про відступлення права вимоги відбулася заміна кредитора за первісним договором, а саме право вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Плюс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровський металургійний комбінат» щодо сплати грошової винагороди та штрафу, що передбачена умовами первісного договору на суму еквіваленту 57 432 112,55 доларів США від Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Плюс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Таффі плюс» .

07.05.2018р. відповідач 2 повідомив позивача про укладання договору відступлення права вимоги, за умовами якого права вимоги до позивача передбачені первісним договором були відступлені відповідачу 1.

08.05.2018р. відповідач 1 звернувся з листом до позивача з вимогою виконати взяті на себе грошові зобов'язання шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок відповідача 1 у сумі, що еквівалентна 57 432 112,55 доларів США, зі сплати винагороди та штрафу передбачених договором про переведення боргу (заміни сторони у зобов'язані) №ДФП-18-04-23 від 23.04.2018р., за офіційним курсом встановленим Національним банком України.

Позивач за зустрічним позовом обґрунтовує зустрічні позовні вимоги тим, що оскільки Публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат» не виконало свої зобов'язання в строк встановлений спірним договором, у Публічного акціонерного товариства «Таффі Плюс» виникло право звернення до Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» з вимогою про сплату грошової винагороди в еквіваленті 47 860 093,79 доларів США та 20% штрафу від суми боргу у розмірі 9 572 018,76 доларів США на підставі п.4.3 договору.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться

Відповідно до ч.2 ст.524 Цивільного кодексу України сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (ч.2 ст.533 Цивільного кодексу України).

Вказаними нормами надано можливість визначення сторонами у зобов'язанні грошового еквівалента в іноземній валюті, а також можливість узгодження сторонами порядку визначення суми, що підлягає сплаті в такому випадку.

Як вбачається із матеріалів справи, і відповідачем за зустрічним позовом, всупереч ст.ст. 13, 74 Господарського процесуального кодексу України належних у розумінні ч.1 ст. 76 цього Кодексу належних доказів іншого до матеріалів справи не надано, внаслідок неналежного виконання зобов'язань за договором №ДФП-18-04-23 від 23.04.2018р. утворилась та має місце заборгованість Відповідача в сумі 1 252 903 311,55 грн. за погодженим еквівалентом в іноземній валюті 47 860 093,79 доларів США.

Таке невиконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як порушення згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам Відповідач за зустрічним позовом вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання.

Посилання Позивача на недійсність спірного договору внаслідок порушення сторонами приписів ст.ст.203, 215, 227, 512, 1077, 1079 Цивільного кодексу України при його укладанні та фактичного укладання договору факторингу без дотримання суб'єктного складу правочину даного виду, а тому в силу приписів ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсність правочину не створює юридичних наслідків, судом не приймається до уваги, оскільки судом встановлено, що правові підстави для визнання недійсним договору про відступлення права вимоги №ДФП-18-05-04 від 04.05.2018р. відсутні, а вказаний правочин є правомірним.

Згідно п. 4.3 договору №ВЛ-18-04-23 про переведення боргу (зміни сторони у зобов'язані) від 23.04.2018р. у разі несвоєчасного виконання своїх зобов'язань за п. 2.1-2.2 цього договору, первісний боржник зобов'язаний сплатити новому боржнику штраф у розмірі 20% від суми невиконаного грошового зобов'язання (еквівалент винагороди в доларах Сполучених Штатів Америки на дату підписання цього договору), що становить еквівалент 9 572 018,76 доларів Сполучених Штатів Америки. Первісний боржник зобов'язаний самостійно сплатити штраф новому боржнику в день виникнення обставин несвоєчасного виконання грошового зобов'язання первісного боржника за п.2.1-2.2 цього договору. Сума штрафу, що підлягає сплаті у гривні, визначається первісним боржником за офіційним курсом доларів Сполучених Штатів Америки, який встановлений Національним банком України на день здійснення платежу.

Як вбачається з розрахунку позивача за зустрічним позовом, останній просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості за договором про відступлення права вимоги №ДФП-18-05-04 від 04.05.2018р. в сумі 1 248 264 615,56 грн., штраф за договором про переведення боргу (заміни сторони у зобов'язанні) № ДФП-18-04-23 від 23.04.2018р., право на стягнення якого перейшло до відповідача 1 за умовами договору про відступлення права вимоги №ДФП-18-05-04 від 04.05.2018р. в сумі 249 652 923,16 грн.

Таким чином, оскільки позивач не здійснив оплату винагороди та штрафу на користь відповідача 2 в сумі визначеної п.2.1 первісного договору, то до відповідача 1 за умовами п.2 договору про відступлення права вимоги №ДФП-18-05-04 від 04.05.2018р. перейшли всі права вимоги, існуючі на дату договору або які можуть виникнути в майбутньому у відповідача 2 до позивача за первісним договором або у зв'язку з ним, і всі способи захисту прав, які доступні кредитору на загальну суму еквівалентну 57 432 112,55 доларів США, включно, право вимоги грошових зобов'язань за первісним договором на суму еквівалентну 47 860 093,79 доларів США, по сплаті винагороди передбаченої п.2.1 первісного договору, а також право вимоги грошових зобов'язань на суму еквівалентну 9 572 018,76 доларів США по сплаті штрафу, передбаченого п.4.3 первісного договору.

Перевіривши наданий розрахунок позивача за зустрічним позовом, останній є арифметично вірним, таким, що відповідає законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.

За таких обставин, враховуючи, що зустрічний позов повністю доведений відповідачем 1 та обґрунтований матеріалами справи, виходячи з того, що заперечення відповідача за зустрічним позовом проти позову є необґрунтованими, зустрічні позовні вимоги про стягнення з позивача заборгованості в сумі 1 248 264 615,56 грн. та штраф в сумі 249 652 923,16 грн., підлягають задоволенню повністю.

У відповідності до вимог п.1 ч.4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за первісним позовом відносяться на рахунок Позивача за первісним позовом у повному обсягу, а за зустрічним позовом - стягуються з Позивача за первісним позовом на користь Відповідача.

Керуючись ст.ст. 7, 13, 42, 86, 123, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю у задоволені позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» , м. Кам'янське Дніпропетровської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Таффі Плюс» , м. Маріуполь Донецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Плюс» , м. Київ про визнання договору про відступлення права вимоги №ДФП-18-05-04 від 04.05.2018р. недійсним.

Зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Таффі Плюс» , м.Маріуполь Донецької області до Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» , м. Кам'янське Дніпропетровської області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за зустрічним позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Плюс» , м. Київ про стягнення заборгованість у розмірі 1 248 264 615,56грн. - сума основного боргу, 249 652 923,16 грн. - штраф - задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» (51925, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Соборна, буд. 18-Б; код ЄДРПОУ 05393043) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таффі Плюс» (8513, Донецька область, м. Маріуполь, 26-й КварталАДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 41838920) заборгованість у розмірі 1 248 264 615,56грн. - сума основного боргу, 249 652 923,16 грн. - штраф, судовий збір в сумі 616 700,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня складання поновного судового рішення через Господарський суд Донецької області, в порядку передбаченому розділом ІV ГПК України.

Суддя О.В. Чернова

Повний текст рішення складено та підписано 02.07.2018 року.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/