Рішення

від 15.06.2018 по справі 914/533/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.2018р. Справа №914/533/18

За позовом: Приватного акціонерного товариства «Українська Страхова Компанія «КНЯЖА ВІЄННА ОСОБА_1» (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 44; ідент.код 24175269)

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «ДАР» (81600, Львівська область, Миколаївський район, м. Миколаїв, вул. Залізнична, 14-Б; ідент.код 20777392)

про: стягнення коштів у загальній сумі 172447,66грн.

Суддя: Стороженко О.Ф.

Секретар: Мазуркевич М.Р.

Представники:

Позивача: ОСОБА_2 - Довіреність №169-2017 від 28.12.2017;

Відповідача: ОСОБА_3 - Довіреність б/н від 24.04.2018.

Процесуальні дії вчинено судом у приміщенні Господарського суду Львівської області: зал судового засідання №11.

Приватним акціонерним товариством Українська Страхова Компанія КНЯЖА ВІЄННА ОСОБА_1 подано Позовну заяву з вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма ДАР коштів у сумі 172447,66грн., - як відшкодування шкоди, завданої його працівником.

Підстави позову викладено у Заявах по суті справи (Позовна заява, Відповідь на відзив) та Додаткових поясненнях, у яких, зокрема, зазначено:

-18.11.2015 Товариством «КНЯЖА ВІЄННА ОСОБА_1» та ОСОБА_4, володільцем транспортного засобу марки AUDI Q7 (реєстраційний номер: ВС 1221 СХ), укладено Договір (№06/03-01-002668) щодо добровільного страхування автомобіля;

-04.03.2016, за участю застрахованого ТЗ, сталася дорожньо-транспортна пригода, яка виникла внаслідок порушення Правил дорожнього руху України водієм, що перебував у трудових відносинах із Товариством ВКФ Дар та керував належним Відповідачу автомобілем марки Ford Transit (реєстраційний номер: ВС 6759 СР);

-згідно з ОСОБА_5 (№128/а від 07.03.2016) Товариства з обмеженою відповідальністю Ніко-Захід , вартість матеріального збитку застрахованого автомобіля складала 236 646,45грн.;

-15.04.2016 Позивач сплатив страхове відшкодування Товариству Ніко-Захід у сумі 222447,66грн., - для здійснення ремонту застрахованого ТЗ;

-факт здійснення Товариством Ніко-Захід ремонту застрахованого автомобіля підтверджується Нарядом-замовленням від 31.03.2016, що є Актом виконаних робіт;

-сума страхового відшкодування визначена Позивачем згідно з умовами п.п.23.3, 23.4 Договору добровільного страхування: 236646,45грн. (розмір відновлювального ремонту згідно з ОСОБА_5 №128/а від 07.03.2016 ТзОВ Ніко-Захід ) Ч 94% (пропорційна відповідальність Страховика згідно з п.17 Розрахунку суми страхового відшкодування від 30.03.2016 - з урахуванням коефіцієнта недострахування 6%, згідно з умовами Договору страхування) = 222447,66грн.;

-згідно з нормами ст.993 ЦК України та ст.27 Закону Про страхування , до Позивача (Страховика), що виплатив страхове відшкодування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке Страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток;

-враховуючи, що відповідальним за заподіяння збитку був водій Відповідача, тому, згідно з нормою ст.1172 ЦК України, у Товариства ВКФ Дар виник обов'язок з відшкодування шкоди, завданої його працівником під час виконання трудових обов'язків;

-на момент дорожньо-транспортної пригоди Відповідач мав чинний Поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладений із ПрАТ СК Перша , що було підставою для сплати зазначеною Страховою організацією Позивачу 50000,00грн. за пошкодження застрахованого автомобіля, - у межах ліміту відповідальності (згідно з умовами Полісу);

-враховуючи факт часткового відшкодування Позивачу шкоди, залишок боргу складає 172447,66грн.;

-згідно з нормою ст.1194 ЦК України, Відповідач, що застрахував свою цивільну відповідальність, враховуючи недостатність страхової виплати (у сумі 50000,00грн.) для повного відшкодування завданої шкоди, зобов'язаний сплатити різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням;

-заперечення Відповідача щодо порядку визначення суми страхового відшкодування - безпідставні;

-Позивач не зобов'язаний доводити правильність визначення суми страхового відшкодування особі (Відповідачу), що не є стороною Договору добровільного страхування (укладеного Позивачем та володільцем автомобіля, що потрапив у ДТП);

-власником застрахованого автомобіля є ОСОБА_6, що підтверджує Свідоцтво про реєстрацію ТЗ, а ОСОБА_4 керував автомобілем на підставі Довіреності;

-формальні помилки у первинних документах (ОСОБА_5 №128/а та Наряді-замовленні) не є ознакою безтоварності господарських операцій;

-зазначення у Розрахунку страхового відшкодування Експертизи №128/а замість ОСОБА_5 №128/а є помилкою;

-розрахунок суми страхового відшкодування здійснено без врахування зносу на деталі, - згідно з умовами Договору добровільного страхування (п.11.2);

-дата Страхових актів від 30.03.2016 у Платіжних дорученнях помилково зазначена як 01.04.2016 (так як це була дата їх фактичного затвердження);

-Відповідачем не було подано заяви про вирішення питання щодо передання йому майна, яке знято із застрахованого ТЗ у ході відновлювального ремонту та мало певну цінність;

-Позивачем замовлявся Висновок експертного автотоварознавчого дослідження з визначення вартості матеріального збитку;

-огляд застрахованого ТЗ здійснено за участю водія Відповідача, про що зазначено в Акті огляду від 15.03.2016.

Відповідачем, у Заявах по суті справи (Відзив та Заперечення на відповідь Позивача на відзив) викладено обґрунтування безпідставності позовної вимоги та, зокрема, зазначено:

-ОСОБА_5 №128/а від 07.03.2016 Товариства Ніко-Захід (на суму 243959,85грн.) на ремонт застрахованого ТЗ та Наряд-замовлення від 31.03.2016 не містять підпису Клієнта (Замовника), що підтверджує відсутність договірних відносин, оформлених цими документами , та унеможливлює визнання їх первинними обліковими документами, а також - допустимими доказами у справі;

-у ОСОБА_5 та Наряді-замовленні наявні розбіжності у даних стосовно кількості та найменувань запчастин і робіт, що унеможливлює визнання їх достовірними доказами;

-Розрахунок страхового відшкодування, який зроблено на підставі зазначених ОСОБА_5 і Наряду, є також недопустимим та недостовірним доказом; крім цього, у Розрахунку не вказано зносу застрахованого автомобіля;

-у Платіжних дорученнях про перерахування коштів страхового відшкодування зазначено дату Страхових актів (01.04.2016), яка не відповідає дійсній даті складення Актів, що унеможливлює визнання Платіжних доручень належними доказами;

-умови Договору добровільного страхування (укладеного Позивачем та водієм застрахованого ТЗ) суперечать нормам Закону Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , зокрема: нормі ст.29 щодо відшкодування шкоди з урахуванням зносу ТЗ.

Представники Сторін надали (усно) пояснення стосовно обставин спору.

У судовому засіданні 16.05.2018 судом оголошувалась перерви до 15.06.2018.

Справу, згідно з нормами статей 12, 247 ГПК України, розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження.

У ході дослідження обставин спору та поданих доказів, - суд встановив :

18.11.2015 Приватним акціонерним товариством «Українська Страхова Компанія «КНЯЖА ВІЄННА ОСОБА_1» (Страховик) укладено Договір №002668 добровільного страхування наземного транспорту ( каско без виключень ) із ОСОБА_4 (Страхувальник), згідно з умовами якого Страховиком застраховано автомобіль марки AUDI Q7 (реєстраційний номер: ВС 1221 СХ), що перебував у володінні Страхувальника на підставі Довіреності власника (ОСОБА_6) від 22.12.2012.

Умовами п.11.2 Договору передбачено, що у випадку виплати страхового відшкодування знос деталей не враховується.

Згідно з нормами статей 511, 629 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК, ЦК України):

-зазначений Договір добровільного страхування ТЗ є обов'язковим до виконання Товариством «Українська Страхова Компанія «КНЯЖА ВІЄННА ОСОБА_1» (Позивач) та Страхувальником (ОСОБА_4В.), які є Сторонами правочину;

-Договір не створює обов'язків для третіх осіб.

Відповідно до норм статей 993, 1194 ЦК України та ст.27 Закону України Про страхування , зазначений Договір добровільного страхування ТЗ може бути лише підставою для переходу до Страховика (у разі настання страхового випадку та виплати страхового відшкодування) належного Страхувальнику права вимоги до третьої особи, яка є відповідальною за заподіяний (Страхувальнику) збиток.

Отже, відповідно до зазначених норм законодавства України, у третьої особи, яка пошкодила застрахований транспортний засіб та заподіяла збиток його володільцю (Страхувальнику), виникає обов'язок з відшкодування завданої шкоди Страхувальнику автомобіля, а за наявності відповідної вимоги - Страховику (що здійснив страхове відшкодування Страхувальнику).

При цьому, згідно з нормою ст.1194 ЦК України, у третьої особи виникає обов'язок з відшкодування Страховику фактичного розміру шкоди .

Нормою ст.1172 ЦК України встановлено обов'язок особи здійснити відшкодування шкоди, завданої її працівником під час виконання трудових обов'язків.

Отже, у випадку виникнення у третьої особи з відшкодування шкоди, обов'язку, важливим (і визначальним) є необхідність визначення фактичного розміру шкоди , який підлягає сплаті вказаною особою.

Виходячи із обставин спору, такою третьою особою у даній справі є : Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «ДАР» (Відповідач), так як:

-04.03.2016 відбулась дорожньо-транспортна пригода (зіткнення транспортних засобів), внаслідок якої застрахованому автомобілю (марки AUDI Q7 ) завдано пошкоджень з вини водія (ОСОБА_7) транспортного засобу марки Ford Transit (реєстраційний номер: ВС 6759 СР), що належить Товариству з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «ДАР» ;

-вказаний водій керував транспортним засобом Відповідача при виконання трудових обов'язків, що зумовлює виникнення у Товариства ДАР обов'язку з відшкодування шкоди, завданої працівником (ст.1172 ЦК);

-факт наявності вини водія Відповідача у виникненні ДТП встановлено Постановою Миколаївського районного суду Львівської області від 05.04.2016 (у справі №447/797/16-п).

Відповідно до даних Висновку №73 від 22.03.2016 експертного автотоварознавчого дослідження з визначення вартості матеріального збитку, завданого (у ДТП) застрахованому автомобілю марки AUDI Q7 , вартість матеріального збитку, який заподіяно власнику зазначеного транспортного засобу (внаслідок пошкоджень під час ДТП 04.03.2016), на момент дослідження складала 118036,35грн.

При цьому, у Висновку експертного дослідження зазначено таке:

-при огляді автомобіля виявлено наявність: експлуатаційних пошкоджень (подряпини) лакофарбового покриття певних складових частин ТЗ, які потребували усунення до моменту настання ДТП; слідів відновлювального ремонту окремих складових частин ТЗ;

-вартість матеріального збитку, заподіяного власнику ТЗ, - це реальні збитки, що полягають у вартісному значенні: витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження ТЗ, з урахуванням фізичного зносу; а також - втрат товарної вартості (зниження ринкової вартості);

-розмір матеріального збитку повинен враховувати коефіцієнт фізичного зносу ТЗ, так як на автомобілі наявні сліди відновлювального ремонту кузовних складових;

-вартість відновлювального ремонту автомобіля складає 240672,65грн., проте, враховуючи коефіцієнт фізичного зносу ТЗ, вартість матеріального збитку, який заподіяно власнику автомобіля, складає 118036,35грн.

Отже, Експертом (у Висновку) визначено розмір реальних збитків у сумі 118036,35грн. (заподіяних власнику (володільцю) пошкодженого ТЗ), які передбачено нормою ст.22 (п.1 ч.2) ЦК України.

Тому, згідно з нормами статей 1172 (ч.1), 1194 ЦК України, у Відповідача виник обов'язок зі здійснення відшкодування власнику (володільцю) пошкодженого автомобіля заподіяної шкоди, розмір якої визначено Висновком №73 від 22.03.2016 експертного автотоварознавчого дослідження і складає 118036,35грн.

Позивачем, для відшкодування Страхувальнику вартості ремонту ТЗ, сплачено Товариству з обмеженою відповідальністю Ніко-Захід (яке здійснювало ремонт автомобіля) кошти у сумі 222447,66грн., виходячи із вартості відновлювального ремонту ТЗ, а не розміру реального збитку, визначеного у ході експертного дослідження та вказаного у Висновку, оскільки такий порядок було передбачено умовами двостороннього Договору добровільного страхування (п.11.2).

Факт сплати Позивачем коштів підтверджують Платіжні доручення №ЗР021220 та №ЗР021222 від 15.04.2016, у яких зазначено, що підставою виплати є Страхові акти №160000060054 та №160000060054-1 від 01.04.2016 (дата Актів зазначена помилково, оскільки фактична дата - 30.03.20160).

Розрахунок суми страхового відшкодування (222447,66грн.) здійснено на підставі ОСОБА_5 №128/а від 07.03.2016 Товариства з обмеженою відповідальністю Ніко-Захід (що здійснював ремонт пошкодженого ТЗ), який Позивачем перевірено та прийнято. Обставини щодо прийняття Позивачем ОСОБА_5 Товариства Ніко-Захід виходять за межі предмету доказування у даній справі.

Враховуючи факт страхування Відповідачем, як власником транспортного засобу марки Ford Transit , своєї цивільно-правової відповідальності, за Полісом №6178781 від 06.07.2015, укладеним із Приватним акціонерним товариством Страхова компанія Перша , зазначеною Страховою організацією здійснено виплату Позивачу (за його вимогою) страхового відшкодування у сумі 50000,00грн. (у межах встановленого ліміту), яке необхідно було здійснити Товариству ВКФ ДАР , що підтверджує Платіжне доручення №33755 від 04.08.2016.

Отже, згідно з нормою ст.1194 ЦК, у Відповідача наявний обов'язок зі сплати Позивачу (Страховику, що застрахував автомобіль марки AUDI Q7 ) різниці між фактичним розміром шкоди (118036,35грн.) та здійсненою страховою виплатою (50000,00грн.), яка складає 68036,35грн.

І саме у зазначеній частині позов є повністю обґрунтованим, що зумовлює наявність підстав для його задоволення (у вказаній частині).

Проте, Позивачем безпідставно заявлено вимогу про стягнення з Відповідача коштів у сумі 172447,66грн., яку обчислено, виходячи не з вартості матеріального збитку (118036,35грн.), зазначеного у Висновку експертного дослідження, а з вартості відновлювального ремонту ТЗ (240672,65грн.), яка не враховує коефіцієнту фізичного зносу ТЗ, який підлягає обов'язковому застосуванню (про що зазначено у Висновку експертного дослідження).

Обґрунтування Позивачем заявленої вимоги, виходячи із умов Договору добровільного страхування ТЗ, укладеного із володільцем автомобіля марки AUDI Q7 , - безпідставне, так як умови правочину є обов'язковими лише для його Сторін (ст.511 ЦК), і, відповідно, - не поширюються та Третю особу, якою, у даному випадку, є Товариство ВКФ ДАР (Відповідач).

Обов'язок Відповідача зі здійснення відшкодування шкоди, завданої власнику (володільцю) автомобіля марки AUDI Q7 (а, відповідно, - Позивачу як Страховику), виник виключно на підставі норм закону, і, зокрема, - норми ст.1194 ЦК України, якою передбачено відшкодування фактичного розміру шкоди та, відповідно, - сплати різниці між фактичним розміром шкоди і здійсненим страховим відшкодуванням (Страховою компанією Перша , що є Страховиком за Договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності).

Тобто, усі додаткові зобов'язання Страховика (Позивач), взяті перед Страхувальником за Договором обов'язкового страхування автомобіля марки AUDI Q7 (щодо відшкодування вартості відновлювального ремонту ТЗ без врахування коефіцієнту фізичного зносу) є обов'язковими до виконання лише для Позивача і не породжують виникнення жодних додаткових зобов'язань (понад тих, що передбачені законом) у Третьої особи (ст.511 ЦК), якою, у даному випадку, є Відповідач.

Зазначене підтверджує безпідставність вимоги Позивача про стягнення з Відповідача грошових коштів у сумі 104411,31грн., що перевищує розмір реального матеріального збитку, визначеного у ході експертного дослідження та вказаного у відповідному Висновку.

Отже, наявні підстави для відмови у задоволенні позову, у частині вимог про стягнення коштів у сумі 104411,31грн.

Згідно з нормою п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, наявні підстави для покладення на Сторін судових витрат у справі (судового збору у сумі 2586,71грн.) пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме:

-на Позивача - 1566,17грн.;

-на Відповідача - 1020,54грн.

Виходячи з наведеного та керуючись нормами статей 2,12-14, 73-80, 86, 91, 129, 232, 233, 236-238 Господарського кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити частково: у частині позовних вимог про стягнення коштів у сумі 104411,31грн.

2. Позов стосовно решти позовних вимог - задовольнити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «ДАР» (81600, Львівська область, Миколаївський район, м. Миколаїв, вул. Залізнична, 14-Б; ідент.код 20777392) на користь Приватного акціонерного товариства «Українська Страхова Компанія «КНЯЖА ВІЄННА ОСОБА_1» (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 44; ідент.код 24175269) грошові кошти у сумі 68036,35грн. (для відшкодування шкоди) та витрати на судовий збір у сумі 1020,54грн.

Дане Рішення набирає законної сили відповідно до норм статей 240, 241, 254, 256, 257 ГПК України, а саме:

- у випадку відсутності апеляційного оскарження - після закінчення 20-денного строку, встановленого на подання апеляційної скарги (до Львівського апеляційного господарського суду), який обчислюється з дня складення повного Рішення;

- у випадку апеляційного оскарження і відсутності факту скасування - після ухвалення Львівським апеляційним господарським судом відповідного судового рішення.

Повне Рішення складено 25.06.2018.

Суддя Стороженко О.Ф.