Рішення

від 03.07.2018 по справі 805/3771/18-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2018 р. Справа№805/3771/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Логойди Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження (за правилами спрощеного позовного провадження) адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у Донецькій області до товариства з обмеженою відповідальністю Промремморстрой про стягнення податкового боргу,

в с т а н о в и в:

У травні 2018 року Головне управління ДФС у Донецькій області звернулося до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог зазначало, що відповідач має податковий борг з орендної плати за землю в загальному розмірі 224100,55 грн., який утворився внаслідок несплати узгоджених сум.

Оскільки вказана загальна сума заборгованості не сплачена, тому просив стягнути її з відповідача.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначав, зокрема, що звільнений від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності на підставі ст. 6 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції . Просив в задоволенні позову відмовити.

Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю Промремморстрой є платником, зокрема орендної плати за землю (код бюджетної класифікації 18010600), який протягом спірного періоду був зареєстрований та здійснював господарську діяльність на території проведення антитерористичної операції (м.Маріуполь Донецької обл.).

Перебуває на обліку в органі доходів і зборів, що розташований на території вказаного населеного пункту, включеного до переліку, що зазначений у статті 2 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції , де проводилася антитерористична операція, розпочата на підставі відповідного Указу Президента України.

Відповідач має податковий борг в загальному розмірі 224100,55 грн., який утворився внаслідок несплати узгоджених сум грошових зобов'язань, самостійно визначених у розрахунках з земельного податку:

за 2016 рік (від 09.02.2016 року № НОМЕР_1), сума податкового зобов'язання з липня по листопад 2016 року - по 11130,83 грн. щомісяця, за грудень 2017 року - 11130,80 грн.;

за 2017 рік (від 10.02.2017 року №9015079940), сума податкового зобов'язання з січня по серпень 2017 року - по 19664,45 грн. щомісяця.

З метою погашення податкового боргу контролюючим органом на адресу відповідача надсилалася податкова вимога від 02.12.2014 року № 5907, яка отримана відповідачем.

Вказані заходи не призвели до сплати податкового боргу.

Сума податкового включена заборгованості, що відображена в інтегрованій картці платника податків.

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правові норми належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податковим обов'язком є обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1 ст. 36 вказаного Кодексу).

Згідно з п. 54.1 ст. 54, п. 56.11 ст. 56 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Пунктом 57.1 ст. 57 вказаного Кодексу, яка визначає строки сплати податкового зобов'язання, встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пункт 54.3 ст. 54 вказаного Кодексу визначає випадки, коли контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством.

Платник податків несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого контролюючим органом узгодженого грошового зобов'язання (п. 54.5 ст. 54 вказаного Кодексу).

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 вказаного Кодексу у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 111.2 ст. 111, п. 116.1 ст. 116 вказаного Кодексу за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється фінансова відповідальність, яка застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.

У разі застосування контролюючими органами до платника податків штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, такому платнику податків надсилаються (вручаються) податкові повідомлення - рішення.

Штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у разі визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання накладаються на платника податків в порядку, встановленому ст. 123 вказаного Кодексу.

Нарахування пені врегульовано ст. 129 Податкового кодексу України.

Нараховані контролюючим органом суми пені самостійно сплачуються платником податків (п. 131.1 ст. 131 вказаного Кодексу).

Згідно з пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 вказаного Кодексу сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом є податковим боргом.

Відповідно до п.п. 95.1 - 95.3 ст. 95 вказаного Кодексу контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Виходячи з вимог законодавства несплачений платником податків податковий борг підлягає стягненню з такого платника.

Посилання відповідача на те, що він звільнений від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності на підставі ст. 6 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції є неприйнятними з огляду на наступне.

14.04.2014 року набрав чинності Указ Президента України від 14.04.2014 року №405/2014, яким уведено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.

15.10.2014 року набрав чинності Закон України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції (Закон від 02.09.2014 року № 1669-VII), який визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Статтею 2 вказаного Закону на час проведення антитерористичної операції встановлено мораторій на виконання договірних зобов'язань та на нарахування пені та штрафів на основну суму заборгованості за кредитними та іншими договірними зобов'язаннями, зокрема юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Статтею 6 вказаного Закону під час проведення антитерористичної операції звільнено суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Статтею 7 вказаного Закону скасовано на період проведення антитерористичної операції орендну плату за користування державним та комунальним майном суб'єктам господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Відповідно до ч.ч. 1 - 3 ст. 11 Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції цей Закон, зокрема втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 Прикінцеві та перехідні положення цього Закону.

Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення.

Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Статтею 1 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції надано визначення термінів:

територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014;

період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

ОСОБА_1 населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, був затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року №1053-р, дію якого зупинено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року №1079-р.

Вказаний ОСОБА_1 втратив чинність у зв'язку з набранням чинності ОСОБА_1 населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, що затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року №1275-р.

До вказаних ОСОБА_1 внесено, зокрема м. Маріуполь Донецької області, де зареєстрований та здійснює свою господарську діяльність відповідач.

Враховуючи наведене з 15.10.2014 року відповідач був звільнений від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

08.06.2016 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" щодо безперешкодної діяльності органів місцевого самоврядування (Закон України №1365-VІІІ від 17.05.2016 року), яким тексти статей 6 і 7 викладено в такій редакції:

"Звільнити суб'єктів господарювання від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону";

"Скасувати суб'єктам господарювання орендну плату за користування державним та комунальним майном, розташованим в населених пунктах, згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону".

Вказаним законом також статтю 4 доповнено частиною четвертою наступного змісту:

ОСОБА_1 населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджуються Кабінетом Міністрів України, який забезпечує своєчасну їх актуалізацію .

ОСОБА_1 затверджено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року №1085, і такий населений пункт як м. Маріуполь Донецької обл., в якому позивач користується земельними ділянками державної та комунальної власності, до них не включено.

Отже, з 08.06.2016 року - дня набрання чинності Законом України Про внесення змін до Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" щодо безперешкодної діяльності органів місцевого самоврядування (Закон України №1365-VІІІ від 17.05.2016 року) відповідач від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності вже не звільнений.

Тобто період, протягом якого відповідач був звільнений від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності, був з 15.10.2014 року по 07.06.2016 року включно.

З 08.06.2016 року він має сплачувати вказане податкове зобов'язання на загальних підставах.

Відповідно до п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Податковий борг з орендної плати за землю, який просить стягнути позивач, утворився внаслідок несплати узгоджених сум за період, який виник після 08.06.2016 року, а тому цей податковий борг підлягає стягненню з такого платника.

Керуючись статтями 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Позов Головного управління ДФС у Донецькій області (87526, Донецька обл., м.Маріуполь, вул. 130 Таганрозької дивізії, 114, код ЄДРПОУ 39406028) до товариства з обмеженою відповідальністю Промремморстрой (87504, Донецька обл., м.Маріуполь, вул.Мартенівська, 7, код ЄДРПОУ 33244389) про стягнення податкового боргу задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Промремморстрой (87504, Донецька обл., м.Маріуполь, вул.Мартенівська, 7, код ЄДРПОУ 33244389) податковий борг з орендної плати за землю (код бюджетної класифікації 18010600) в загальному розмірі 224100 (двісті двадцять чотири тисячі сто) грн. 55 (п'ятдесят п'ять) коп.

Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 255 КАС України, і може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення судом складено 03 липня 2018 року.

Суддя Логойда Т. В.