Рішення

від 21.06.2018 по справі 820/405/18

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2018 р. № 820/405/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мельникова Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Дирявої К.І.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства "Техно-Буд" до ОСОБА_3 управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Дочірнє підприємство "Техно-Буд" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому з урахуванням уточнень просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 15.01.2018 року про нарахування штрафних санкцій на загальну суму 46741,79 грн., яке винесено ОСОБА_3 управлінням Державної фіскальної служби у Харківській області відносно Дочірнього підприємства "Техно-буд" (32440544) на підставі акту перевірки від 30.11.2017 року №22901/20-40-12-15-17/32440544.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 15.01.2018 року внесено контролюючим органом безпідставно, а отже підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 02.03.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

Представник відповідача ОСОБА_3 управління ДФС у Харківській області у наданому до суду відзиві на позов проти заявленого позову заперечував та зазначив, що оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі висновків контролюючого органу про порушення позивачем п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних, що зафіксовано в акті перевірки. Отже, доводи позивача є безпідставними та помилковими, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Представник позивача в судове засідання прибув, позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судове засідання прибув, проти заявленого позову заперечував, з підстав, викладених у письмовому відзиві на позов.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, встановив наступне.

Дочірнє підприємство "Техно-Буд", код ЄДРПОУ - 32440544, у відповідності до норм діючого законодавства зареєстровано як суб'єкт господарювання юридична особа 05.06.2003 року та перебуває на обліку у Східній ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області.

З матеріалів справи вбачається, що посадовими особами відповідача проведено камеральну перевірку Дочірнього підприємства "Техно-Буд" (п.н. 32440544), з питань дотримання граничних термінів реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за період січень, лютий, березень, травень, липень та жовтень 2017 року, результати якої оформлено у вигляді акту від 30.11.2017 року №22901/20-40-12-15-17/32440544 (а.с.38-41).

Зі змісту акту перевірки від 30.11.2017 року №22901/20-40-12-15-17/32440544 вбачається, що позивачем фактично реєстрацію податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, відповідно до наведеної у акті таблиці 1, здійснено несвоєчасно з порушенням граничного строку.

Відповідно до висновків акту перевірки від 30.11.2017 року №22901/20-40-12-15-17/32440544 дані камеральної перевірки свідчать про порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим порушено п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, відповідальність платника передбачена п.120-1.1 ст. 120-1 Податкового кодексу України.

Як свідчать наявні в матеріалах справи докази акт перевірки від 30.11.2017 року №22901/20-40-12-15-17/32440544 контролюючим органом було направлено засобами поштового зв'язку на адресу позивача, однак конверт із документами повернувся до відповідача із відміткою відділення поштового зв'язку за закінченням терміну зберігання. З огляду на вказані обставини посадовими особами відповідача 10.01.2018 року складено акт про неможливість вручення Дочірньому підприємству "Техно-Буд" код 32440544 акт камеральної перевірки від 30.11.2017 року №22901/20-40-12-15-17/32440544 (а.с. 44).

На підставі висновків акту перевірки від 30.11.2017 року №22901/20-40-12-15-17/32440544 контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 15.01.2018 року, яким до позивача застосовано штрафу загальній сумі 46741,79 грн., в тому числі за затримку реєстрації податкових накладних /розрахунків коригування до податкових накладних на 15 і менше календарних днів на суму ПДВ триста дев'яносто дві тисячі дев'ятсот вісімдесят шість грн. 80 коп. застосовано штраф в розмірі 10% у сумі тридцять дев'ять тисяч двісті дев'яносто вісім грн. 68 коп., за затримку реєстрації податкових накладних /розрахунків коригування до податкових накладних від 16 до 30 календарних днів на суму ПДВ тридцять вісім тисяч двісті п'ятнадцять грн. 55 коп. застосовано штраф в розмірі 20% у сумі 7 тисяч чотириста сорок три грн. 11 коп.

З наданих під час судового розгляду справи представником позивача пояснень та доказів судом встановлено, що позивач, заперечуючи проти правомірності прийняття контролюючим органом спірного у даній справі рішення, вказує на обставини того, що засобами телекомунікаційного зв'язку через Єдине вікно подання електронної звітності ДФС України підприємством було надіслано у встановлені Податковим кодексом України наступні податкові накладні: протягом 14 лютого 2017 року: №5 від 16.01.2017 року, № 7 від 17.01.2017 року, №№ 8, 9, 10, 11 від 18.01 2017 року, №№ 12, 13, 14 від 20.01.2017 року, №№ 16, 17, 19 від 26.01.2017 року, №№ 18, 20 від 27.01.2017 року, №№ 21, 23,24 від 30.01.2017 року, №№ 22,25 і 26 від 31.01.2017 року; протягом 10 квітня 2017 року: №23 від 31.03.2017 року; протягом 25 липня 2017 року: № 15 від 06.07.2017 року, № 16 від 12.07.2017 року, № 13 від 17.07.2017 року; протягом 04 серпня 2017 року: №29 від 20.07.2017 року, №35 від 29.07.2017 року, №34 від 26.07.2017 року; протягом 09 листопада 2017 року: №38 від 17.12.2017 року, що підтверджується відмітками про відправлення податкових накладних саме у вказані дні позначеннями у електронному реєстрі виписаних накладних, однак жодних зворотних квитанцій за вказаними податковими накладними від ДФС на адресу підприємства направлено не було. При цьому, представником позивача вказано, що у підприємства були відсутні підстави вважати, що вказані податкові накладні не були зареєстровані. В той же час, представник позивача вказав, що з боку ДП Техно-Буд проводилась перереєстрація договору про визнання електронних документів починаючі з 02 лютого 2017 року, однак ДФС відмовлялось приймати та оформлювати вказаний договір неодноразово, без будь-яких достатніх підстав. На думку позивача, неправомірна відмова податкового органу в укладанні договору про визнання електронних документів без повідомлення про це платника податків та за відсутності законодавчо передбачених причин, мало своїм безпосереднім наслідком відсутність можливості у ДП Техно-Буд зареєструвати податкові накладні належним чином.

З приводу несвоєчасної реєстрації позивачем податкових накладних, а саме направлених протягом 07 березня 2017 року: №№ 1,2, З від 02.02.2017 року, № 4, 5 від 03.02.2017 року, №6 від 06.02.2017 року, №№ 7, 8, 9,10,11 від 07.02.2017 року, № 12 від 08.02.2017 року, №№ 13,14,15 від 09.02.2017 року, №№ 16,17,18 від 10.02.2017 року, № 19 від 13.02.2017 року, №20 від 15.02.2017 року; протягом 17 березня 2017 року: №29 від 27.02.2017 року, № 30 від 28.02.2017 року; протягом 20 червня 2017 року №7 від 16.05.2017 року, № 13 від 17.05.2017 року представником позивача вказано, що протягом 2017 року реєстрація податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних постійно блокувалися по всій Україні з невідомих платникам податків причин, про що постійно робилися повідомлення на сайті ДФС, та внесення їх до реєстру здійснювалося підприємством за фактом розблокування системи.

З огляду на вказані представником позивача під час судового розгляду справи доводи позивач вважає оскаржуване у даній справі податкове повідомлення-рішення таким, що підлягає скасуванню.

Суд зазначає, що відповідно до положень п.14.1.60 ст.14 Податкового кодексу України єдиний реєстр податкових накладних (ЄРПН) - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

При цьому, як визначено положеннями п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) /пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України.

Приписами п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

В той же час, положеннями абз. 11 п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов'язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Відповідальність за зазначене вище порушення визначена положеннями п. 120-1.1. ст.120-1 Податкового кодексу України, якою передбачено, що порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів позивачем було здійснено реєстрацію податкових накладних у строки, що перевищують граничні.

При цьому, як вказано представником позивача частину податкових накладних, а саме: №5 від 16.01.2017 року, № 7 від 17.01.2017 року, №№ 8, 9, 10, 11 від 18.01 2017 року, №№ 12, 13, 14 від 20.01.2017 року, №№ 16, 17, 19 від 26.01.2017 року, №№ 18, 20 від 27.01.2017 року, №№ 21, 23,24 від 30.01.2017 року, №№ 22,25 і 26 від 31.01.2017 року; №23 від 31.03.2017 року; № 15 від 06.07.2017 року, № 16 від 12.07.2017 року, № 13 від 17.07.2017 року; №29 від 20.07.2017 року, №35 від 29.07.2017 року, №34 від 26.07.2017 року; №38 від 17.12.2017 року було надіслано засобами телекомунікаційного зв'язку через Єдине вікно подання електронної звітності ДФС України у визначені Податковим кодексом України строки.

Суд зазначає, що відповідно до положень п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису визначені Інструкцією з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008р. №233 та зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 16.04.2008р. за №320/15011 (далі - Інструкція), дія якої поширюється на Державну податкову адміністрацію України та її територіальні органи, платників податків, які за власним бажанням подають податкові документи в електронному вигляді.

Відповідно до п.2 Інструкції для подання податкових документів до органів ДПС в електронному вигляді платник податків повинен мати: спеціалізоване програмне забезпечення для формування податкових документів в електронному вигляді у затвердженому форматі (стандарті); доступ до мережі Інтернет та можливість відправлення/приймання електронних повідомлень по електронній пошті; засіб КЗІ (сумісний за форматами даних із засобами КЗІ, що використовуються в органах ДПС); чинні посилені сертифікати відкритих ключів, сформованих акредитованим центром сертифікації ключів для платника податків та уповноважених посадових осіб платника податків, підписи яких є обов'язковими для податкової звітності у паперовій формі. Пунктом 7 Інструкції передбачено, що підставою для прийняття податкового документа в електронному вигляді є: його відповідність затвердженому формату (стандарту); підтвердження ЕЦП платника податків та його посадових осіб, підписи яких є обов'язковими для звітів в паперовій формі за умов встановлених в статтею 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис"; чинність відповідного посиленого сертифіката ключа під час накладання ЕЦП (підтверджується за допомогою позначки часу, отриманої від акредитованого центру сертифікації ключів, або якщо до моменту одержання електронного документа строк дії відповідного сертифіката не був закінчений або відповідний сертифікат не був скасований/блокований).

При цьому, п.7.3, п.7.4 та п.7.5 Інструкції встановлено, що після одержання від платника податків податкового документа в електронному вигляді органи ДПС проводять його розшифрування, перевірку ЕЦП, перевірку відповідності електронного документа затвердженому формату (стандарту). Перша квитанція є підтвердженням платнику податків передачі його податкових документів в електронному вигляді до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку. Ця квитанція надсилається органами ДПС на електронну адресу платника податків, з якої було надіслано податкову звітність. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС. Якщо на електронну адресу платника податків не надійшла перша квитанція, то податковий документ вважається неодержаним. Підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

Згідно п.7.6 Інструкції якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

З огляду на вище викладене слід дійти висновку, у випадку направлення платником податків електронного документу для реєстрації доказом його прийняття є квитанція 1, яка безпосередньо і свідчить про прийняття такої звітності, у разі ж відсутності такої квитанції електронний документ вважається не прийнятим.

Представником позивача під час судового розгляду справи на підтвердження направлення податкових накладних зазначених вище до суду надано роздруківки з електронного реєстру виписаних накладних (а.с. 115-126), засвідчені печаткою підприємства позивача.

При цьому, матеріали справи не місять квитанцій 1 як то передбачено Інструкцією з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, а отже надані представником позивача до суду роздруківки не можуть достеменно підтвердити факт своєчасного подання позивачем податкових накладних засобами телекомунікаційного зв'язку через Єдине вікно подання електронної звітності ДФС України, зокрема і з огляду на те, що не містять жодних реквізитів або ж реєстраційних даних системи, в якій їх зроблено.

Тим більше, як встановлено з наданих представником позивача пояснень та доказів позивачем проводилась перереєстрація договору про визнання електронних документів, починаючі з 02 лютого 2017 року, при цьому, позивачем вказано на обставини відмови ДФС у прийманні та оформленні вказаного договору.

Матеріали справи містять копії договорів про визнання електронних документів №020220171 від 02.02.2017 року, №020220172 від 02.02.2017 року, №080220171 від 08.02.2017 року, №080220172 від 08.02.2017 року, які направлялись позивачем для підписання проте е були підписані, про що свідчать відповідні квитанції.

І тільки договір про визнання електронних документів №02032017 від 02.03.2017 року був прийнятий та підписаний контролюючим органом 07.03.2017 року.

З огляду на зазначене вище суд приходить до висновку, що фактично позивач був позбавлений можливості направлення електронних документів період з 02.02.2017 року по 07.03.2017 року, оскільки був відсутній належним чином підписаний договір про визнання електронних документів.

Отже, направлені протягом 14 лютого 2017 року позивачем податкові накладні №5 від 16.01.2017 року, № 7 від 17.01.2017 року, №№ 8, 9, 10, 11 від 18.01 2017 року, №№ 12, 13, 14 від 20.01.2017 року, №№ 16, 17, 19 від 26.01.2017 року, №№ 18, 20 від 27.01.2017 року, №№ 21, 23,24 від 30.01.2017 року, №№ 22, 25 і 26 від 31.01.2017 року, а також подані протягом і не могли бути прийняті, враховуючи відсутність договору про визнання електронної звітності.

Проте, позивач вказуючи на правомірність своїх дій послався на неправомірність відмови податкового органу в укладанні договору про визнання електронних документів без повідомлення про це платника податків та за відсутності законодавчо передбачених причин.

В той же час, до суду не надано доказів звернення до суду позивачем задля захисту своїх порушених прав в частині не укладення договору про визнання електронних документів, або ж визнання вищевказаних податкових накладних поданими відповідною датою.

Таким чином враховуючи вище наведене суд приходить до висновку, що до суду не надано та судом самостійно в рамках принципу офіційного з'ясування обставин у справі не встановлено обставин своєчасного подання для реєстрації податкових накладних.

Що стосується податкових накладних направлених протягом 07 березня 2017 року: №№ 1, 2, 3 від 02.02.2017 року, № 4, 5 від 03.02.2017 року, №6 від 06.02.2017 року, №№ 7, 8, 9,10,11 від 07.02.2017 року, № 12 від 08.02.2017 року, №№ 13,14,15 від 09.02.2017 року, №№ 16,17,18 від 10.02.2017 року, № 19 від 13.02.2017 року, №20 від 15.02.2017 року; протягом 17 березня 2017 року: №29 від 27.02.2017 року, № 30 від 28.02.2017 року; протягом 20 червня 2017 року №7 від 16.05.2017 року, № 13 від 17.05.2017 року та доводів представника позивача стосовно блокування протягом 2017 року реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних по всій Україні з невідомих платникам податків причин, у зв'язку з чим їх внесення їх до реєстру здійснювалося підприємством за фактом розблокування системи, суд зазначає, що до суду не надано та судом самостійно в рамках принципу офіційного з'ясування обставин не встановлено обставин своєчасного подання позивачем вказаних податкових накладних до реєстрації, а також доказів неможливості здійснення такої реєстрації з огляду на причини блокування, а відтак такі доводи представника позивача не можуть вважатися обґрунтованими та належними.

Враховуючи встановлені судовим розглядом справи обставини суд приходить до висновку, що доводи представника позивача стосовно неправомірності та не обґрунтованості прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 15.01.2018 року про нарахування штрафних санкцій на загальну суму 46741,79 грн. не знайшли свого підтвердження, а отже вказане рішення відповідача є таким, що не підлягає скасуванню.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, з врахуванням вищевикладеного, повно і всебічно з'ясувавши обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Дочірнього підприємства "Техно-Буд .

Розподіл судових витрат здійснюється в порядку ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Дочірнього підприємства "Техно-Буд" до ОСОБА_3 управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст рішення виготовлено 03 липня 2018 року.

Суддя Мельников Р.В.