Постанова

від 07.11.2018 по справі 820/405/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2018 р. м. ХарківСправа № 820/405/18 Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Бондара В.О.

суддів: Калитки О. М. , Кононенко З.О.

за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П.

представників сторін: позивача - Філіпені Л.І., відповідача - Зінченко В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства "Техно-Буд" на рішення Харківського окружного адміністративного суду, від 21.06.2018, суддя Мельников Р.В., вул. Мар'їнська, 18-Б-3, м. Харків, 61004 повний текст складено 03.07.18 по справі № 820/405/18

за позовом Дочірнього підприємства "Техно-Буд"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "Техно-Буд" (далі по тексту - ДП "Техно-Буд", позивач) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі по тексту - ГУ ДФС у Харківській області, відповідач), в якому з урахуванням уточнень просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 0005491215 від 15.01.2018 року про нарахування штрафних санкцій на загальну суму 46741,79 грн., яке винесено Головним управлінням Державної фіскальної служби у Харківській області відносно Дочірнього підприємства "Техно-буд" (32440544) на підставі акту перевірки від 30.11.2017 року №22901/20-40-12-15-17/32440544.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.06.2018 року у задоволенні адміністративного позову Дочірнього підприємства "Техно-Буд" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовлено.

Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.06.2018 року та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги вказує на неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, а податкове повідомлення-рішення № 0005491215 від 15.01.2018 року внесено контролюючим органом безпідставно, а отже підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні, посилаючись на відсутність порушень з боку позивача вимог податкового законодавства, зафіксованому в акті перевірки від 30.11.2017 року №22901/20-40-12-15-17/32440544, підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив їх задовольнити.

Відповідач, у наданому до суду відзиві на апеляційну скаргу, а також його представник у судовому засіданні зазначив, що оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі висновків контролюючого органу про порушення позивачем п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних, що зафіксовано в акті перевірки. Вважає доводи позивача безпідставними та помилковими. Так, з викладених підстав просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.06.2018 року залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного розгляду, Дочірнє підприємство "Техно-Буд", код ЄДРПОУ - 32440544, у відповідності до норм діючого законодавства зареєстровано як суб'єкт господарювання юридична особа 05.06.2003 року та перебуває на обліку у Східній ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області.

Посадовими особами відповідача проведено камеральну перевірку Дочірнього підприємства "Техно-Буд" (п.н. 32440544), з питань дотримання граничних термінів реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за період січень, лютий, березень, травень, липень та жовтень 2017 року, результати якої оформлено у вигляді акту від 30.11.2017 року №22901/20-40-12-15-17/32440544 (а.с.38-41).

Зі змісту акту перевірки від 30.11.2017 року №22901/20-40-12-15-17/32440544 вбачається, що позивачем фактично реєстрацію податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, відповідно до наведеної у акті таблиці 1, здійснено несвоєчасно з порушенням граничного строку.

Відповідно до висновків акту перевірки від 30.11.2017 року №22901/20-40-12-15-17/32440544 дані камеральної перевірки свідчать про порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим порушено п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, відповідальність платника передбачена п.120-1.1 ст. 120-1 Податкового кодексу України.

Акт перевірки від 30.11.2017 року №22901/20-40-12-15-17/32440544 контролюючим органом було направлено засобами поштового зв'язку на адресу позивача, однак конверт із документами повернувся до відповідача із відміткою відділення поштового зв'язку за закінченням терміну зберігання. З огляду на вказані обставини посадовими особами відповідача 10.01.2018 року складено акт про неможливість вручення Дочірньому підприємству "Техно-Буд" код 32440544 акт камеральної перевірки від 30.11.2017 року №22901/20-40-12-15-17/32440544 (а.с. 44).

На підставі висновків акту перевірки від 30.11.2017 року №22901/20-40-12-15-17/32440544 контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005491215 від 15.01.2018 року, яким до позивача застосовано штрафу загальній сумі 46741,79 грн., в тому числі за затримку реєстрації податкових накладних /розрахунків коригування до податкових накладних на 15 і менше календарних днів на суму ПДВ триста дев'яносто дві тисячі дев'ятсот вісімдесят шість грн. 80 коп. застосовано штраф в розмірі 10% у сумі тридцять дев'ять тисяч двісті дев'яносто вісім грн. 68 коп., за затримку реєстрації податкових накладних /розрахунків коригування до податкових накладних від 16 до 30 календарних днів на суму ПДВ тридцять вісім тисяч двісті п'ятнадцять грн. 55 коп. застосовано штраф в розмірі 20% у сумі 7 тисяч чотириста сорок три грн. 11 коп.

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням № 0005491215 від 15.01.2018 року, позивач звернувся до суду з даним позовом про його скасування.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з правомірності та обґрунтованості прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0005491215 від 15.01.2018 року про нарахування штрафних санкцій на загальну суму 46741,79 грн., а отже вказане рішення відповідача є таким, що не підлягає скасуванню.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступних підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України.

Відповідно до положень п.14.1.60 ст.14 Податкового кодексу України єдиний реєстр податкових накладних (ЄРПН) - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Положеннями п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) /пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України.

Приписами п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

В той же час, положеннями абз. 11 п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов'язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Положеннями п. 120-1.1. ст.120-1 Податкового кодексу України передбачено, що порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів.

Разом з тим, на контролюючі органи покладено функції з надання послуг електронного цифрового підпису (пп. 191.1.44 п. 191.1 ст.19 ПК України), а також пп. 20.1.7 п. 20.1 ст.20 ПК України контролюючим органам надано право на отримання від платників податків, платників єдиного внеску та надання у межах, передбачених законом, документів в електронному вигляді.

Загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису визначені Інструкцією з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008р. №233 та зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 16.04.2008 р. за № 320/15011 (далі - Інструкція), дія якої поширюється на Державну податкову адміністрацію України та її територіальні органи, платників податків, які за власним бажанням подають податкові документи в електронному вигляді.

Пунктом 1 розділу 2 названої Інструкції закріплено, що платник податків здійснює формування та подання податкових документів в електронному вигляді відповідно до законодавства із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення формування податкових документів, засобу КЗІ, керуючись цією Інструкцією та договором.

Для подання податкових документів в електронному вигляді платник податків, серед іншого, має заповнити та подати до органу ДПС за місцем реєстрації підписані та скріплені печаткою два примірники договору про визнання електронних документів, а орган ДПС де зареєстрований платник податків, на його запит, приймає від платника податків підписані та скріплені печаткою (для фізичної особи суб'єкта підприємницької діяльності за наявності печатки) два примірники договору та електронний носій з посиленими сертифікатами відкритих ключів; звіряє реквізити, вказані у договорі, з реєстраційними даними платника податків в органах ДПС; після підписання договору вносить відповідний запис до журналу обліку договорів про визнання електронних документів з платниками податків та видає платнику податків один примірник договору.

Відповідно до п.2 Інструкції для подання податкових документів до органів ДПС в електронному вигляді платник податків повинен мати: спеціалізоване програмне забезпечення для формування податкових документів в електронному вигляді у затвердженому форматі (стандарті); доступ до мережі Інтернет та можливість відправлення/приймання електронних повідомлень по електронній пошті; засіб КЗІ (сумісний за форматами даних із засобами КЗІ, що використовуються в органах ДПС); чинні посилені сертифікати відкритих ключів, сформованих акредитованим центром сертифікації ключів для платника податків та уповноважених посадових осіб платника податків, підписи яких є обов'язковими для податкової звітності у паперовій формі.

Пунктом 7 Інструкції передбачено, що підставою для прийняття податкового документа в електронному вигляді є: його відповідність затвердженому формату (стандарту); підтвердження ЕЦП платника податків та його посадових осіб, підписи яких є обов'язковими для звітів в паперовій формі за умов встановлених в статтею 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис"; чинність відповідного посиленого сертифіката ключа під час накладання ЕЦП (підтверджується за допомогою позначки часу, отриманої від акредитованого центру сертифікації ключів, або якщо до моменту одержання електронного документа строк дії відповідного сертифіката не був закінчений або відповідний сертифікат не був скасований/блокований).

При цьому, п.7.3, п.7.4 та п.7.5 Інструкції встановлено, що після одержання від платника податків податкового документа в електронному вигляді органи ДПС проводять його розшифрування, перевірку ЕЦП, перевірку відповідності електронного документа затвердженому формату (стандарту). Перша квитанція є підтвердженням платнику податків передачі його податкових документів в електронному вигляді до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку. Ця квитанція надсилається органами ДПС на електронну адресу платника податків, з якої було надіслано податкову звітність. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС. Якщо на електронну адресу платника податків не надійшла перша квитанція, то податковий документ вважається неодержаним. Підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

Згідно п.7.6 Інструкції якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

З огляду на вищезазначені норми, колегія суддів приходить до висновку, у випадку направлення платником податків електронного документу для реєстрації доказом його прийняття є квитанція, яка безпосередньо і свідчить про прийняття такої звітності, у разі ж відсутності такої квитанції електронний документ вважається не прийнятим.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що платник податків не має можливості впливати на діяльність, пов'язану із адмініструванням Єдиного реєстру податкових накладних, а є лише користувачем, та має можливість користуватись лише ту інформацію, яка до нього надходить під час здійснення реєстрації податкових накладних та яка фіксується у електронному кабінеті.

Так, на підтвердження направлення податкових накладних матеріали справи містять роздруківки з електронного реєстру виписаних накладних (а.с.115-126), засвідчені печаткою ДП "Техно-Буд".

Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, реєстрація податкових накладних з боку ДП Техно-Буд здійснено наступним чином:

Засобами телекомунікаційного зв'язку через Єдине вікно подання електронної звітності ДФС України підприємство позивача надіслало у встановлені Податковим Кодексом України наступні податкові накладні: - протягом 14 лютого 2017 року: № 5 від 16.01.2017 року, № 7 від 17.01.2017 року, №№ 8, 9, 10, 11 від 18.01 2017 року, №№ 12, 13, 14 від 20.01.2017 року, №№ 16, 17, 19 від 26.01.2017 року, №№ 18, 20 від 27.01.2017 року, №№ 21, 23,24 від 30.01.2017 року, №№ 22, 25, 26 від 31.01.2017 року; - протягом 10 квітня 2017 року: протягом 25 липня 2017 року: № 23 від 31.03.2017 року; № 15 від 06.07.2017 року, № 16 від 12.07.2017 року, №13 від 17.07.2017 року; - протягом 04 серпня 2017 року: № 29 від 20.07.2017 року, №35 від 29.07.2017 року, № 34 від 26.07.2017 року;- протягом 09 листопада 2017 року: № 38 від 17.10.2017 року.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відмітки про відправлення податкових накладних саме у вказані дані позначилися у електронному реєстрі виписаних накладних, які наявні в матеріалах справи, та містяться за даними ДФС.

При цьому, доказів направлення зворотних квитанцій за вказаними податковими накладними від ДФС на адресу ДП "Техно-Буд" матеріали справи не містять.

Колегія суддів зазанчає, що датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції. Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно п. 201,1 ст. 201 та/або п. 192.1 ст.192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин. Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що ДП "Техно-Буд" правомірно вважало, що вказані податкові накладні зареєстровані належним чином.

Також, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що з боку ДП Техно-Буд проводилась перереєстрація договору про визнання електронних документів починаючі з 02 лютого 2017 року, однак ДФС відмовлялось приймати та оформлювати вказаний договір неодноразово.

Ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції відповідачем не надано жодного документу, який би відображав фактичні дані по проведенню реєстрації податкових накладних.

Колегія суддів зауважує, що на контролюючий орган покладено обов'язок забезпечити приймання податкових документів в електронному вигляді платника податків у терміни, визначені законодавством для податкових документів в паперовому вигляді, та їх комп'ютерну обробку, що у свою чергу, звільняє платника податків від обов'язку подання таких документів у паперовому вигляді.

Таким чином, суб'єкт владних повноважень, шляхом укладання договору про визнання електронних документів, реалізовує у формі адміністративного договору повноваження на здійснення адміністрування податків, зборів, платежів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що неправомірна відмова податкового органу в укладанні договору про визнання електронних документів без повідомлення про це платника податків та за відсутності законодавчо передбачених причин, мало своїм безпосереднім наслідком відсутність можливості у ДП Техно-Буд зареєструвати податкові накладні належним чином.

З приводу реєстрації інших, вказаних у Акті перевірки від 30.11.17 р. № 22901/20-40-12-15-17/32440544, податкових накладних:- протягом 07 березня 2017 року та протягом 17 березня 2017 року: №№ 1, 2, 3 від 02.02.2017 року, № 4, 5 від 03.02.2017 року, № 6 від 06.02 2017 року, №№ 7, 8, 9, 10, 11 від 07.02.2017 року, №12 від 08.02.2017 року, №№ 13, 14, 15 від 09.02.2017 року, №№ 16, 17, 18 від 10.02.2017 року, №19 від 13.02.2017 року, № 20 від 15.02.2017 року; № 29 від 27.02.2017 року, № 30 від 28.02.2017 року; - протягом 20 червня 2017 року: № 7 від 16.05.2017 року, № 13 від 17.05.2017 року, колегія суддів зазначає, що позивачем надані пояснення, про те, що протягом 2017 року реєстрація податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних постійно блокувалися по всієї Україні з невідомих платникам податків причин, про що постійно робилися повідомлення на сайті ДФС, та внесення їх до реєстру здійснювалося підприємством за фактом розблокування системи.

На спростування зазначених обставин податковим органом не було надано жодних доказів ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанції.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів не вбачає в даному випадку порушення позивачем вимог Податкового законодавства України.

Таким чином, колегія суддів вважає неправомірними висновки акту перевірки від 30.11.2017 року №22901/20-40-12-15-17/32440544 про порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на зазначене, колегія суддів вказує на те, що приймаючи податкове повідомлення - рішення № 0005491215 від 15.01.2018 року про нарахування штрафних санкцій позивачу на загальну суму 46741,79 грн., податковий орган діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, без дотриманням вимог ч.2 ст.2 КАС України, отже, наявні підстави для його скасування.

Також, колегія суддів зазначає, що згідно ч. 2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначається, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною 17.07.1997 року (далі - Конвенція), є частиною національного законодавства.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Статтею 19 Конвенції передбачено, що для забезпечення дотримання Високими Договірними Сторонами, однією з яких є Україна, їхніх зобов'язань за Конвенцією та протоколами до неї, створюється Європейський суд з прав людини. Він функціонує на постійній основі. Високі Договірні Сторони зобов'язуються виконувати остаточні рішення Суду в будь-яких справах, у яких вони є сторонами (ст. 46 Конвенції).

Колегія суддів звертає увагу на те, що збільшення суми грошового зобов'язання (шляхом прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення) порушує право позивача мирно володіти своїм майном, визначення якого міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20 березня 1952 року (надалі також "Протокол 1 до Конвенції"), яка є частиною національного законодавства України згідно із статтею 9 Конституції України.

Зокрема, стаття 1 Протоколу 1 до Конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права"

Роз'яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - "ЄСПЛ").

Так, у пункті 53 рішення в справі "Булвес" АД проти Болгарії, ЄСПЛ визначив поняття власності, вказавши, що "власність" може включати як існуючу власність, так і активи, включаючи вимоги стосовно яких заявник може стверджувати, що у нього чи у неї є принаймні "правомірні очікування" отримати ефективне здійснення свого майнового права.

У рішенні в справі "Щокін проти України"(п. 49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом. Так, у пп. 50-51 згаданого рішення ЄСПЛ зазначає: "Найпершою та найбільш важливою вимогою ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути законним: друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише "на умовах, передбачених законом" і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію "законів". Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції. Це поняття (поняття "закону") вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб, яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні."

Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.

Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Колегія суддів зауважує, що належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Натомість, факт порушення прав та інтересів позивача у спірних правовідносинах знайшов підтвердження в ході апеляційного розгляду справи.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті податкового повідомлення-рішення № 0005491215 від 15.01.2018 року про нарахування штрафних санкцій на загальну суму 46741,79 грн, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені законодавством України, у зв'язку з чим оскаржуване податкове повідомлення - рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.243, 246, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Техно-Буд" задовольнити .

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.06.2018 по справі № 820/405/18 скасувати та прийняти нове рішення, яким визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0005491215 від 15.01.2018 року про нарахування штрафних санкцій на загальну суму 46741 грн. 79 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду .

Головуючий суддя (підпис)В.О. Бондар Судді (підпис) (підпис) О.М. Калитка З.О. Кононенко Повний текст постанови складено 12.11.2018.