Рішення

від 02.07.2018 по справі 826/6801/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 липня 2018 року № 826/6801/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Патратій О.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лісовенко Вікторії Вікторівни до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.04.2018р.,-

ВСТАНОВИВ :

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лісовенко Вікторія Вікторівна звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, в якому просила суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 19 квітня 2018 року № 0046644204;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 19 квітня 2018 року № 0046664204;

- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) від 19 квітня 2018 року № Ф-67;

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 19 квітня 2018 року № 0046684204 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем вимог чинного податкового законодавства України при прийнятті оскаржуваних рішень.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого Державна фіскальна служба України вважає позовні вимоги безпідставними та просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні 21.06.2018р. представник позивача позовні вимоги підтримав з мотивів, викладених у позовній заяві та просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позову заперечував з мотивів необґрунтованості та безпідставності.

В судовому засіданні 21.06.2018р. сторонами також було подано клопотання про здійснення розгляду справи в порядку письмового провадження відповідно до ст. 194 КАС України.

За результатами розгляду поданих клопотань суд їх задовольнив, вирішив здійснювати розгляд справи у письмовому провадженні.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено судом з 12 березня 2018 року по 30 березня 2018 року Головним управлінням ДФС у м. Києві було проведено документальну планову виїзну перевірку платника податків, який провадить незалежну професійну діяльність Лісовенко Вікторії Вікторівни щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 13.01.2011р. по 31.12.2017р.

Зазначена перевірка була проведена на підставі наказу від 21.02.2018р. № 2830 про проведення документальної планової виїзної перевірки, та повідомленням від 22.02.2018р. № 5906/Л/26-15-42-04-27 про проведення документальної планової виїзної перевірки.

За результатами вищевказаної перевірки відповідачем було складено Акт від 06.04.2018р. № 1703/26-15-42-04-30/2582013024 Про результати документальної планової виїзної перевірки платника податків, який провадить незалежну професійну діяльність Лісовенко Вікторії Вікторівни (РНОКПП 2582013024) щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2015р. по 31.12.2017р., дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 13.01.2011 по 31.12.2017 (далі - Акт перевірки).

Відповідно до Акту перевірки документальною плановою виїзною перевіркою було встановлено наступні порушення приватного нотаріуса Лісовенко Вікторії Вікторівни:

1) п. 178.3, ст. 178 Податкового кодексу України № 2755-УІ від 02.12.2010 року із змінами та доповненнями, занижено податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 231744,60 грн., в т.ч. за періоди:

- за 2015 рік в сумі 151900,20 грн.;

- за 2016 рік в сумі 79844,40 грн;

2) п.16 прим. 1 підр. 10 розд. XX Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року із змінами та доповненнями, занижено та не сплачено військового збору у розмірі 18046,21 грн. за результатами перевірки в т.ч. за періоди:

- за 2015 рік в сумі 11392,51 грн.;

- за 2016 рік в сумі 6653,69 грн;

2) абз. 4, част. 8, ст. 9. Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 8 липня 2010 року N 2464-УІ зі змінами та доповненнями, а саме ненараховано та несплачено суму єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу в розмірі 13524,66 грн. за 2015 рік.

На підставі вказаного Акту перевірки відповідачем були винесені наступні рішення:

- податкове повідомлення-рішення від 19 квітня 2018 року № 0046644204, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 231 744,60 грн. та 57 936,15 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- податкове-повідомлення рішення від 19 квітня 2018 року № 0046664204, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору на суму 18 046,21 грн. та 4 511,55 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- вимога про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 19 квітня 2018 року № Ф-67 у розмірі 13 524,66 грн.;

- рішення від 19 квітня 2018 року № 0046684204 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 4 057,39 грн.

Не погоджуючись з такими діями відповідача позивач і звернувся з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Щодо заниження податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 231 744 грн 60 коп.

Як вбачається з Акту перевірки, відповідач посилається на те, що під час проведення перевірки щодо правильності визначення витрат, відображених у деклараціях про доходи встановлено розбіжність між задекларованими витратами та даними перевірки, саме завищення витрат на загальну суму - 1 203 081,00 грн. в т.ч. за 2015р. на суму 759 501,00 грн. та за 2016р. в сумі - 443 580,00 грн. На думку відповідача, розбіжність за 2015р. та 2016р. виникла у зв'язку з тим, що самозайнятою особою Лісовенко В. В. до складу витрат включено вартість придбання канцелярських товарів в асортименті у Товариства з обмеженою відповідальністю Нейчурал Фуд Плюс (код ЄДРПОУ 38952470) в сумі - 1 203 081,00 грн (за 2015р. на суму 759 501,00 грн, за 2016р. - 443 580,00 грн).

Як зазначено в Акті перевірки, ТОВ Нейчурал Фуд Плюс відповідно бази даних ІС Податковий блок знаходиться на податковому обліку в ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві (свідоцтво платника податку на додану вартість № 200190391 видане 01.11.2014 та анульоване за рішенням контролюючого органу 28.11.2017), а також, відповідно до поданої податкової звітності, ТОВ Нейчурал Фуд Плюс не відобразило податкові зобов'язання з податку на додану вартість від проведеної господарської операції з самозайнятою особою Лісовенко В.В., що на думку відповідача, свідчить про нереальність взаєморозрахунків між ТОВ Нейчурал Фуд Плюс та самозайнятою особою Лісовенко В.В.

На підставі вказаного відповідач дійшов висновку щодо начебто завищення позивачем валових витрат на 1 203 081,00 грн, що спричинило заниження ПДФО на загальну суму 231 744,60 грн.

Проте суд вважає, що такі висновки відповідача щодо нереальності операцій між ТОВ Нейчурал Фуд Плюс та позивачем, що призвело до завищення останнім витрат не відповідають дійсності, враховуючи наступне.

На час виникнення та протягом існування відносин між позивачем та ТОВ Нейчурал Фуд Плюс (2015 - 2016 рр.), ТОВ Нейчурал Фуд Плюс було платником податку на додану вартість № 200190391 видане 01.11.2014р. та по сьогоднішній день за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не перебуває в процесі припинення.

Одними з видів економічної діяльності ТОВ Нейчурал Фуд Плюс є діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту (КВЕД 46.19), неспеціалізована оптова торгівля (КВЕД 46.90), інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (КВЕД 47.19), які надавали право ТОВ Нейчурал Фуд Плюс реалізовувати та/або бути посередником в реалізації канцелярських товарів.

Позивач купував у ТОВ Нейчурал Фуд Плюс канцелярські товари (офісний папір, файли, папки для договорів, самоклеючий папір, конверти, папки-бокси для архіву нотаріуса з титулкою, ручки кулькові, олівці тощо) необхідні для здійснення незалежної професійної діяльності, даний факт підтверджують первинні документи, які були надані відповідачеві під час проведення Перевірки, про що останнім зазначено в Акті перевірки, а саме: накладна № 1 від 12.01.2015р. на суму 57000,00 грн. в т.ч. ПДВ - 9500,00 грн.; накладна № 2 від 12.01.2015р. на суму 50000,00 грн. в т.ч. ПДВ - 8333,33 грн.; накладна № 3 від 12.01.2015р. на суму 43000,00 грн в т.ч. ПДВ - 7166,67 грн.; накладна № 4 від 02.02.2015р. на суму 55900,00 грн в т.ч. ПДВ - 9316,00 грн.; накладна № 5 від 02.02.2015р. на суму 58800,00 грн в т.ч. ПДВ - 9800,00 грн.; накладна № 6 від 02.02.2015р. на суму 57000,00 грн в т.ч. ПДВ - 9500,00 грн.; накладна № 7 від 02.02.2015р. на суму 28100,00 грн в т.ч. ПДВ - 4683,33 грн.; накладна № 8 від 02.03.2015р. на суму 56200,00 грн в т.ч. ПДВ - 9366,67 грн.; накладна № 9 від 02.03.2015р. на суму 57000,00 грн в т. ч. ПДВ - 9500,00 грн.; накладна № 10 від 02.03.2015р. на суму 57500,00 грн в т.ч. ПДВ - 9583,33 грн.; накладна № 11 від 02.03.2015р. на суму 39300,00 грн в т.ч. ПДВ - 6550,00 грн.; накладна № 12 від 02.04.2015р. на суму 58200,00 грн в т.ч. ПДВ - 9700,00 грн.; накладна № 13 від 02.04.2015р. на суму 56200,00 грн в т.ч. ПДВ - 9366,67 грн.; накладна № 14 від 02.04.2015р. на суму 48000,00 грн в т.ч. ПДВ - 8000,00 грн.; накладна № 15 від 02.04.2015р. на суму 37301,00 грн в т.ч ПДВ - 6216,83 грн.; накладна № 1 від 15.01.2016р. на суму 57000,00 грн в т.ч ПДВ - 9500,00 грн.; накладна № 2 від 15.01.2016р. на суму 54000,00 грн в т.ч. ПДВ - 9000,00 грн.; накладна № 3 від 15.01.2016р. на суму 55000,00 грн в т. ч. ПДВ - 9166,67 грн.; накладна № 4 від 15.02.2015р. на суму 57000,00 грн в т.ч. ПДВ - 9500,00 грн.; накладна № 5 від 15.02.2016р. на суму 59500,00 грн в т.ч. ПДВ - 9916,67 грн.; накладна № 6 від 15.02.2016р. на суму 55440,00 грн в т.ч. ПДВ - 9240,00 грн.; накладна № 7 від 15.03.2016р. на суму 55000,00 грн в т.ч ПДВ - 9166,67 грн.; накладна № 8 від 15.03.2016р. на суму 50640,00 грн в т.ч. ПДВ - 8440,00 грн.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством (п. 44.1 ст. 44 ПК України).

Відповідно до ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Вищевказані накладні, які підтверджують факт придбання канцелярських товарів позивачем у ТОВ Нейчурал Фуд Плюс складені на паперових носіях та містять всі обов'язкові реквізити в відповідності до вимог ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Частиною першою ст. 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення прав та обов'язків. При цьому загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним (ч. 5 ст. 203 Кодексу).

Аналізуючи наведені норми, можна дійти висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі позовної заяви зацікавленої особи після повного та всебічного судового розгляду, про що ухвалюється судове рішення.

Водночас, відповідач, зробивши висновок про нереальність взаєморозрахунків між ТОВ Нейчурал Фуд Плюс та позивачем міг керуватися лише припущеннями щодо їх нереальності . Будь-якого закону, в якому було б вказано про нереальність взаєморозрахунків між ТОВ Нейчурал Фуд Плюс та позивачем, відповідач в Акті перевірки не зазначив.

Отже, взаєморозрахунки між ТОВ Нейчурал Фуд Плюс та позивачем, які підтверджуються бухгалтерськими та податковими даними позивача, а також відповідають їх дійсному економічному змісту є реальними, поки їх нереальність не буде в законному порядку встановлена судом.

Так, позивач є приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та отримала свідоцтво Міністерства юстиції України про право на зайняття нотаріальною діяльністю від 13 січня 2011 року № 8384 та реєстраційне посвідчення Головного управління юстиції у м. Києві від 10 лютого 2011 року № 1139 (копії додаються). Позивача взято на облік в контролюючому органі як платника податків приватного нотаріуса Лісовенко Вікторію Вікторівну, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 22 лютого 2011 року № 37104/29-221 (копія додається).

Пункт 178.1 ст. 178 Податкового кодексу України (далі - ПК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) зазначає, що особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов'язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік згідно із статтею 65 цього Кодексу.

Згідно п.178.3. ст. 178 ПК України оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності. У разі неотримання довідки про взяття на облік особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, об'єктом оподаткування є доходи, отримані від такої діяльності без урахування витрат.

Фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, подають податкову декларацію за результатами звітного року відповідно до цього розділу у строки, передбачені для платників податку на доходи фізичних осіб (п.178.4 ПК України).

Фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов'язані вести облік доходів і витрат від такої діяльності. Форма такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Для реєстрації Книги обліку доходів і витрат фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги у разі обрання способу ведення Книги у паперовому вигляді (п. 178.6. ПК України).

Остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в податковій декларації (п. 178.7.ПК України).

Наказом Державної податкової служби від 24 грудня 2012 року № 1185 Про затвердження Узагальнюючої податкової консультації щодо деяких питань оподаткування фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність (приватних нотаріусів, адвокатів) передбачено, що до витрат приватного нотаріуса можуть бути віднесені, зокрема оренда робочого місця нотаріуса, у тому числі його поточний ремонт, обладнання пандусу для під'їзду інвалідів; страхування цивільно-правової відповідальності приватного нотаріуса; технічне забезпечення діяльності робочого місця нотаріуса та його обслуговування: охоронна та пожежна сигналізація; металеві двері або металеві ролети; металеві грати, захисні ролети та броньована ударостійка плівка на вікнах; металеві шафи; вогнестійкий сейф; інформаційна вивіска; обслуговування технічного обладнання (комп'ютери, у тому числі їх програмне забезпечення, принтери, сканер, ксерокс, факс, телефон тощо); підключення та користування мережею Інтернет без обмеження кількості провайдерів, включаючи мобільний Інтернет; телекомунікаційні послуги; меблі; програмне забезпечення, користування електронною базою законодавства; встановлення, обслуговування та користування державними та єдиними реєстрами; виготовлення печатки, штампів з текстами посвідчувальних написів; витрати на придбання спеціальних бланків нотаріальних документів та ведення реєстрів для реєстрації нотаріальних дій, книг, журналів реєстрації (обліку), передбачених номенклатурою; витрати на придбання канцелярського приладдя (картонажі, архівні папки, твердий картон, канцелярський папір, технічні засоби для прошивання документів тощо) ; витрати на забезпечення збереження документів нотаріального діловодства; проходження підвищення кваліфікації, участь у короткотермінових семінарах, міжнародних семінарах, симпозіумах, науково-практичних конференціях; удосконалення професійної майстерності; навчання в школі молодого нотаріуса; придбання та передплата юридичної літератури (книг, журналів, дисків, програм тощо); оплата праці та обов'язкові нарахування на фонд оплати праці помічників, секретарів, стажистів (найманих працівників); сплата внесків до Пенсійного фонду України, у тому числі на користь найманих працівників, та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування; відкриття рахунків у банках та їх розрахунково-касове обслуговування (депозитні рахунки); витрати на поштові та кур'єрські послуги, необхідні для ведення нотаріальної діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи під час проведення перевірки позивачем було надано відповідачу Книгу обліку доходів і витрат, а також усі первинні документи, що підтверджують витрати позивача у сумі, зазначеній у книзі обліку доходів і витрат та податкових деклараціях. Так, відповідно до даних Книги обліку доходів і витрат позивача загальні витрати складають: за 2015 рік - 3 006 601,55 грн.; за 2016 рік - 2 840 389,35 грн. Вказані витрати було відображено позивачем у податкових декларація за 2015 рік (№ 1600032335 від 26.04.2016) та 2016 рік (№ 1700075215 від 28.04.2017).

Таким чином, розмір валових витрат в повній мірі відповідає розміру зазначеному позивачем у деклараціях та Книзі обліку доходів і витрат та підтверджується документально.

З наведеного слідує, що чистий оподаткований дохід обчислений позивачем вірно відповідно до п. 178.3 ПК України та складає різницю між доходом та валовими витратами: за 2015 рік - 1 075 810,80 грн = 4 082 412,35 (дохід) - 3 006 601,55 (витрати); за 2016 рік - 1 100 765,11 грн = 3 941 154, 46 (дохід)- 2 840 389,35 (витрати).

Відповідно до абзацу першого п. 167.1 ст. 167 ПК України (станом на 2015 рік) ставка ПДФО становить 15% бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунк тах 167.2 - 167.6 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами, якщо база оподаткування для місячного оподатковуваного доходу не перевищує 10-кратний розмір мінімальної заробітної плати (1218,00*10 = 12180,00 грн за місяць, 12180,00*12 =146 160,00 грн за рік), встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (у 2015 році -1218,00 грн).

Згідно з абзацом третім п. 167.1 ст. 167 ПК України (станом на 2015 рік) платники податку, які подають податкові декларації за податковий (звітний) рік згідно із статтями 177 і 178 цього розділу, застосовують ставку 20 відсотків до частини середньомісячного річного оподатковуваного доходу, що перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати. Розмір середньомісячного річного оподатковуваного доходу розраховується як сума загальних місячних оподатковуваних доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, поділена на кількість календарних місяців, протягом яких платником податку було одержано такі доходи у податковому (звітному) році, за який здійснюється декларування (1 075 810,80 - 146 160,00 = 929 650,80 * 20 % = 185 930,16; 146 160,00 * 15 % = 21 924,00; 185 930,16 + 21 924,00 = 207 854,16 грн).

З 01.01.2016 року ставка ПДФО відповідно до змін абзацу першого п. 167.1 ст. 167 ПК України становила 18 %.

Таким чином, нарахування позивачем ПДФО здійснювалася правильно та у відповідності до норм ПК України, чинних на час нарахування:

- за 2015 рік: 207 854,16 грн = 1 075 810,80 (чистий дохід) - 146 160,00 (чистий дохід за рік, що не перевищує 10-кратний розмір мін. з/п) = 929 650, 80 * 20 % = 185 930,16; 146 160,00 * 15 % = 21 924,00; 185 930,16 + 21 924,00 = 207 854,16.

- за 2016 рік: 198 137,72 грн = 1 100 765,11 (чистий дохід) *18 %

Вказані суми ПДФО були вчасно сплачені позивачем, про що відповідачем зазначено самим в Акті перевірки.

Отже, висновок відповідача щодо заниження позивачем ПДФО на загальну суму 231 744,60 грн та порушення п.178.3 п.178 ПК України є незаконним та спростовується наведеними фактами та наданими документами. З огляду на вищевикладене, податкове повідомлення-рішення від 19 квітня 2018 року № 0046644204, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 231744,60 грн. та 57936,15 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями незаконним та протиправним.

Необґрунтованим є посилання відповідача на анулювання свідоцтва про платника податку на додану вартість ТОВ Нейчурал Фуд Плюс № 200190391 від 01.11.2014р., оскільки таке анулювання відбулося 28.11.2017р., в той час як спірні операції здійснювались протягом 2015 - 2016 років, тобто до такого анулювання.

Отже вказаний контрагент на час спірних правовідносин був зареєстрований як платник податку на додану вартість (відповідно до вимог чинного законодавства).

Також суд вважає безпідставним посилання податкового органу на порушення допущені контрагентом, зокрема, не відображення податкових зобов'язань з податку на додану вартість від проведеної господарської операції з Лісовенко В.В., оскільки сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Стосовно висновку відповідача щодо порушення позивачем п.16 прим. 1 підр. 10 розд. ХХ ПК України щодо заниження та не сплати військового збору у розмірі 18 046,21 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 16-1 підр.10 розд. ХХ ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування.

Згідно п.163.1.1 ПК України об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Абз.4 п.164.1 ПК України встановлено, що базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

Отже, суд приходить до висновку, що з огляду на помилковий висновок відповідача щодо заниження позивачем чистого оподаткованого доходу за 2015 та 2016 роки, відповідач для розрахунку військового збору використовує знову ж-таки чистий оподатковуваний дохід у розмірі: за 2015 рік - 1 835 311,80 грн; за 2016 рік - 1 544 345,11 грн. З розрахунку Відповідача військовий збір повинен становити: за 2015 рік - 27 529,67 (1 835 311,80 *1,5%); за 2016 рік - 23 165,18 (1 544 345,11*1,5%).

Натомість, як вбачається з матеріалів справи позивачем було сплачено військовий збір у сумі: за 2015 рік - 16 137,16 грн; за 2016 рік - 16 511,48 грн.

Виходячи з викладено відповідач помилково зробив висновок про заниження позивачем військового збору на загальну суму 18 046,21 (за 2015 рік - 11 392,51 грн, за 2016 рік - 6 653,69 грн).

Як вже було зазначено вище, чистий оподатковуваний дохід позивача становив: за 2015 рік - 1 075 810,80 грн, за 2016 рік - 1 100 765,11 грн. Таким чином, позивачем було вірно обчислено та сплачено військовий збір:

- за 2015 рік: 16 137,16 грн = 1 075 810,80 грн (чистий дохід) *1,5 % ;

- за 2016 рік: 16 511,48 грн = 1 100 765,11 грн (чистий дохід) *1,5 %

Отже, висновок відповідача щодо порушення Позивачем п.16 прим. 1 підр. 10 розд. ХХ ПК України, а саме заниження та не сплати військового збору у розмірі 18 046,21 грн. є необґрунтованим, протиправним та незаконним.

Щодо протиправності висновку відповідача про порушення позивачем абз. 4, ч. 8 ст. 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 2464-VI від 08.07.2010р. (далі - Закон № 2464-VI), а саме не нараховано та не сплачено суму єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу в розмірі 13 524,66 грн за 2015 рік.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 1 вищевказаного Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

В силу приписів п. 5 ч. 1 ст. 4 вказаного Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI (у редакції чинній станом на дату спірних правовідносин) єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Згідно п. 5 ст. 1 Закону № 2464-VI мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Розміри мінімального страхового внеску: 01.01.2015р. - 31.08.2015р. - 422,65 грн., 01.09.2015р. - 31.12.2015р. - 478,17 грн.

Відповідно до ч. 8 статті 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік.

З вказаних норм вбачається, що приватні нотаріуси зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року, а звітним періодом для них є календарний рік. Так, сума доходу, на який нараховується єдиний внесок, визначена позивачем шляхом подання податкових декларацій про майновий стан і доходи за відповідний рік.

Приватний нотаріус є платником єдиного внеску, розмір якого встановлюється у 34,7 % (абз. 4 ч. 5 ст. 8 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування ) від чистого оподатковуваного доходу (п. 178.3ст.178 ПК України).

Відповідно до змісту декларації сума чистого оподатковуваного доходу, який є базою нарахування єдиного внеску за 2015 рік становить 1 075 810,80 грн.

Виходячи з викладеного, Позивачем визначено та сплачено єдиний внесок шляхом добутку чистого доходу за певний місяць на ставку єдиного внеску. При цьому, якщо чистий дохід складав менше мінімальної заробітної плати - Позивачем сплачувався єдиний внесок у розмірі мінімального страхового платежу.

У березні, квітні та жовтні Позивач не отримувала доходів від здійснення незалежної професійної діяльності, у зв'язку з цим Позивачем була визначена та сплачена сума єдиного внеску у розмірі 422,65 грн за березень-квітень та 478,17 грн за жовтень місяць, сума яких визначена шляхом добутку мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановленого законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця (п. 5 ст. 1 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування ).

З огляду на вищевикладене Позивачем було обчислено та сплачено суми єдиного внеску за 2015 рік у розмірі 68 819,81 грн.

Нарахування Приватним нотаріусом ЄСВ, враховуючи мінімальний страховий внесок та максимальну величину бази нарахування єдиного внеску, здійснювалися правильно та у відповідності до норм ПК України, та Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування чинних на час нарахування (2015 рік).

Отже, чинним законодавством не встановлено нормативної вимоги для самозайнятої особи, яка замається професійною незалежною діяльністю - приватного нотаріуса проводити обчислення суми єдиного внеску з середньомісячного чистого доходу, вирахуваного шляхом ділення річного чистого доходу на кількість місяців. Єдиною вимогою виступає відповідність даним річної податкової декларації.

Таку позицію висловив Вищий адміністративний суд у постанові від 23.02.2016 № К/800/46841/15.

Натомість відповідач здійснив нарахування єдиного внеску розділивши чистий оподатковуваний дохід Позивача на 11 місяців та з отриманої суми середньомісячного доходу обчислив суму єдиного внеску. При цьому, відповідачем при розрахунку взято чистий оподатковуваний дохід Позивача за 2015 рік у розмірі 1 835 311,80 грн. з огляду на помилковий висновок щодо заниження Позивачем чистого оподаткованого доходу, що було спростовано вище.

З огляду на вищевикладене, вимога про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 19 квітня 2018 року № Ф-67 у розмірі 13524,66 грн. та рішення від 19 квітня 2018 року № 0046684204 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 4057,39 грн. є незаконними та протиправними.

У зв'язку з викладеним, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінюючи правомірність оскаржуваних податкових повідомлень рішень суд керується критеріями, встановленими частиною 2 статті 2 КАС України, вимогами статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи податкової служби зобов'язані здійснювати свої функції, у тому числі стосовно проведення перевірок суб'єктів господарювання виключно на підставі, у спосіб, в межах повноважень, визначених законом, і приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення № 0046644204, № 0046664204, № 0046684204 від 19.04.2018 року та вимога про сплату боргу (недоїмки) від 19.04.2018 року № Ф-67 винесені відповідачем необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мали значення для прийняття рішень та за відсутності підстав, передбачених законом.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 77, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 19 квітня 2018 року № 0046644204.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 19 квітня 2018 року № 0046664204.

4. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) від 19 квітня 2018 року № Ф-67.

5. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 19 квітня 2018 року № 0046684204 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

6. Стягнути на користь Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лісовенко Вікторії Вікторівни (місце проживання: б-р Чоколівський, буд. 16, кв. 43, м. Київ, 03186; місце перебування: вул. Червоноармійська (Велика Васильківська), буд. 110, кв. 3, м. Київ, 03150, РНОКПП: 2582013024) судові витрати за сплату судового збору в загальному розмірі 2 819 (дві тисячі вісімсот дев'ятнадцять) гривень 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка 33/19, код ЄДРПОУ 39439980).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя О.В. Патратій