Рішення

від 03.07.2018 по справі 921/168/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

46001, м.Тернопіль, вул.Кн.Острозького, 14а, тел.:НОМЕР_1, e-mail: inbox@te.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03 липня 2018 року м. Тернопіль Справа №921/168/18

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Андрусик Н.О.

за участі секретаря судового засідання Панчук М.П.

розглянув справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю Коватехбуд , с.Холмок Ужгородського району Закарпатської області

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю Євробуд-Груп , м.Тернопіль

про стягнення 16800,00грн боргу, 1041,60грн інфляційних втрат, 240,92грн -3% річних,

за участю представників:

позивача: ОСОБА_1, довіреність № б/н від 07.07.2017;

відповідача: не з'явився.

В порядку ст.ст.8, 222 Господарського процесуального кодексу України судом здійснювалося повне фіксування судового процесу за допомогою програмно-апаратного комплексу "Документообіг господарського суду". Для оригіналу звукозапису надано CD-R диск за серійним №127VF25D8123574B2.

Для фіксування відеоконференції надано диск DVD-R, серійний номер MFP 646UB161103374. Представник позивача брав участь в судовому засіданні 03.07.2018 в режимі відеоконференцій в порядку ст.197 ГПК України (ухвала суду від 11.06.2018).

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю Коватехбуд , с.Холмок Ужгородського району Закарпатської області, звернувся 14.05.2018 (згідно відтиску календарного штемпеля відділення зв'язку на поштовому конверті №8800022994595) до Господарського суду Тернопільської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Євробуд-Груп , м.Тернопіль, про стягнення 16800,00грн основного боргу та 1041,60грн нарахованих інфляційних втрат, 240,92грн -3% річних (розрахунок долучено до позовної заяви), посилаючись на не проведення оплати відповідачем отриманого товару (піску) в кількості 40,000м 3 (незважаючи на виставлений рахунок-фактуру №СФ-0000122 від 01.11.2017 на суму та претензію №7 від 22.02.2018), котрий поставлений 31.10.2018 згідно видаткової накладної №РН-0000053 від 31.10.2017, специфікації №1 від 26.10.2017 та товарно-транспортної накладної №31/10-01 від 31.10.2017.

Ухвалою суду від 21.05.2018 відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з призначенням судового засідання на 03.07.2018 о 10:00год.

Ухвалою суду від 11.06.2018 постановлено розгляд справи здійснювати в режимі відеоконференції, враховуючи клопотання позивача.

Позивачем супровідним листом без номеру від 27.06.2018 (вх.№13250 від 03.07.2018) долучено до матеріалів докази понесення витрат на професійну правничу допомогу, а саме: договір про надання юридичних послуг №1 від 20.09.2017, платіжне доручення №613 від 28.12.2017, бухгалтерську довідку №29 від 25.06.2018, Акт надання послуг №5 від 31.05.2018, Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №21/565 від 15.12.2006, Виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 19.09.2017.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, викладених у позові з посиланням на долучені до матеріалів справи документи. Також, просив суд стягнути з відповідача 6800грн витрат, понесених на професійну правничу допомогу.

Відповідач відзиву на позов не подав, уповноважений представник відповідача в судове засідання не з'явився, будь-яких клопотань в порядку господарського процесуального законодавства України не заявив. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить долучене до матеріалів справи повідомлення про вручення відповідного поштового відправлення (вх.№12933п від 23.06.2018).

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Застосовуючи відповідно до ч.4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину першу статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами; утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу; вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Згідно ст.42 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до суду та до інших учасників судового процесу, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи. Неявка представника відповідача у судове засідання не є перешкодою для розгляду справи у відповідності до п. 4 частини 3 статті 202 ГПК України, а тому враховуючи достатність часу, наданого для підготовки до судового засідання та надання можливості сторонам в рівній мірі представити документи, які мають значення для вирішення спору, зважаючи на належне повідомлення відповідача про розгляд справи, застосовуючи принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, що закріплені в п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, ст.42 та ст.46 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши в процесі розгляду справи пояснення представника позивача, господарський суд встановив наступне.

Як стверджує позивач та це вбачається з долучених до матеріалів справи документів, в жовтні 2017 року між товариством з обмеженою відповідальністю Коватехбуд , як Постачальником та товариством з обмеженою відповідальністю Євробуд-Груп , як Покупцем було досягнуто домовленості в усній формі про поставку піску. В специфікації №1 від 26.10.2017 сторонами узгоджено його кількість (40м 3 ) та узгоджено ціну поставки 350грн за 1м 3 товару, всього на 16800грн.

На виконання взятих на себе договірних зобов'язань товариство з обмеженою відповідальністю Коватехбуд на підставі товарно-транспортної накладної №31/10-01 від 31.10.2017, складеною за формою №1-ТН та підписаної сторонами із засвідченням підписів уповноважених осіб печатками товариств, здійснило власним транспортом поставку піску в кількості 40м 3 , загальною вартістю 16800грн, передавши його у власність товариству з обмеженою відповідальністю Євробуд-Груп , що підтверджується підписаними представниками обох сторін та скріпленими відтисками їхніх печаток видатковою накладною №РН-0000053 від 31.10.2017, а також товарно-транспортною накладною №31/10-01 від 31.10.2017.

Для оплати поставленого товару ТОВ Коватехбуд виставив Покупцю рахунок-фактуру №СФ-0000122 від 01.11.2017, який, як стверджує позивач, був вручений відповідачу з первинними документами на поставку товару.

Втім, незважаючи на дані обставини, факт передачі товару, товарно-супровідних документів, відповідач не здійснив оплати отриманого ним товару.

Надіслана у березні 2018 року претензія №7 від 22.02.2018, згідно якої ТОВ Коватехбуд вимагало від Покупця негайної оплати поставленого товару, залишена без задоволення.

Зважаючи на тривале порушення відповідачем майнових прав ТОВ Коватехбуд , позивач звернувся з даним позовом до суду з метою стягнення боргу в примусовому порядку, нарахувавши при цьому 1041,60грн інфляційних втрат та 3% річних в розмірі 240,92грн за період з 06.11.2017 по 14.05.2017 (розрахунок долучено до позову) за порушення відповідачем строків здійснення розрахунку за поставлений товар в порядку ст.625 ЦК України.

З'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, що мають значення для справи, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з огляду та таке.

Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно ч.1 ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ч.2 ст.205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч.1 ст.639 ЦК України).

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч.2 ст.640 ЦК України).

Частиною 1 ст.181 ГК України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Законом не встановлено спеціальної вимоги до форми та порядку укладання договору поставки. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Враховуючи факт поставки позивачем товару, його прийняття відповідачем, суд доходить висновку про укладення між сторонами договору поставки у спрощений спосіб.

Згідно ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Оскільки сторонами не було погоджено строку оплати, то відповідно до вищезазначеної норми закону відповідач зобов'язаний був розрахуватися за товар після його прийняття, що відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 19.08.2014 у справі № 925/1332/13.

Відповідно до статей 509, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, в установлений строк у відповідності до вимог закону, договору, або інших вимог - що звичайно ставляться.

Згідно з ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

В силу вимог ст.ст.11, 16, 509 ЦК України та ст.ст.2, 5 ГПК України кредитору належить право у судовому порядку вимагати від боржника виконання його обов'язків. Одностороння відмова від зобов'язання, або одностороння зміна його умов не допускається.

З огляду на підтвердження матеріалами справи факту поставки позивачем товару - піску у кількості 40м 3 та його отримання товариством з обмеженою відповідальністю Євробуд-Груп , відсутність доказів проведення оплати товару, що відповідачем не заперечено у встановленому законом порядку, суд дійшов висновку про доведеність позивачем належними та допустимими доказами порушення його майнових прав на суму основного боргу в розмірі 16800грн, які підлягають захисту шляхом примусового стягнення коштів з відповідача у справі.

Крім того, за правилами ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Оскільки обов'язок відповідача оплатити товар (з огляду на приписи статті 692 ЦК України) виник з моменту його прийняття, то передбачена законом відповідальність за неналежне виконання покупцем грошового зобов'язання з оплати поставленого товару підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору.

Правовий аналіз статей 524, 533-535, 625 ЦК України свідчить, що грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу у відповідності до ст.625 ЦК України.

Як слідує з поданого розгорнутого розрахунку, позивачем заявлено до стягнення 1041,60грн інфляційних втрат та 240,92грн -3% річних, нарахованих за період з 06.11.2017 по 14.05.2018 (дата оформлення позовної заяви) (188 днів).

Оцінивши подані позивачем розрахунки інфляційних нарахувань судом виявлено, що позивачем помилково здійснено нарахування інфляційних втрат не помісячно, а щоденно. Втім, здійснивши власний арифметичний помісячний перерахунок інфляційних втрат за визначеним позивачем періодом, суд встановив, що дана помилка не потягла за собою визначення невірної суми інфляційних втрат. Відтак, задоволенню підлягають інфляційні втрати в заявленій сумі 1041,60грн.

Оцінивши подані позивачем розрахунки 3% річних в розмірі 240,92грн, суд вважає, що до стягнення підлягають вимоги в розмірі 259,59грн (16800грн х 188 днів х 3% / 365 днів) як правомірні, однак позивачем заявлено вимоги в меншому розмірі - 240,92грн. а тому, зважаючи на відсутність права суду самостійно виходити за межі заявлених позовних вимог (ч.3 ст.247 ГПК України) , суд задовольняє їх в заявленому розмірі.

Щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 6800,00 грн., які заявлені відповідачем, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною ОСОБА_2 України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно прецедентної практики Європейського суду з прав людини (п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 131 рішення у справі "Заїченко проти України" від 26 лютого 2015 року, рішення від 23.01.2014 Справа East/West Alliance Limited проти України ) заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Відповідно до ст.30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

В обґрунтування понесених витрат на адвоката позивачем подано договір на надання юридичних послуг №1 від 20.09.2017, укладений з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, як Виконавцем послуг та ТОВ Коватехбуд , як Замовником, за умовами якого Виконавець за завданням Замовника зобов'язався надавати останньому за плату юридичні послуги.

На підтвердження надання адвокатських послуг та їх оплати долучено платіжне доручення №613 від 28.12.2017; бухгалтерську довідку №29 від 25.06.2018, згідно якої вказано про наявність у підприємця ОСОБА_3 заборгованості з попередньої оплати за юридичні послуги перед товариством станом на 25.06.2018 в сумі 32400грн; Акт прийому-передачі послуг №5 від 31.05.2018; копію Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №21/565 від 15.12.2006 та Виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 19.09.2017.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі з дотриманням принципу змагальності, визначеного ст.13 ГПК України. На підтвердження розміру витрат на правову допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Згідно ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження понесення витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Як вбачається з долучених до клопотання документів, такі не містять підтвердження понесення фактичних витрат на правову допомогу по розгляду спору у даній справі. Так, згідно платіжного доручення №613 від 28.12.2017 ТОВ Коватехбуд оплачено юридичні послуги на суму 136000грн, які надані ФОП ОСОБА_3 згідно Акту прийому-передачі від 28.12.2017, тоді як послуги по наданню юридичних послуг з приводу стягнення заборгованості з відповідача у даній справі були надані 31.05.2018, про що складено між сторонами Акт прийому-передачі наданих послуг №5, котрий долучено позивачем.

Окрім того, судом не береться до уваги як доказ понесення витрат позивача на професійну правничу допомогу у даній справі бухгалтерська довідка №29 від 25.06.2018 про наявність заборгованості у підприємця ОСОБА_3 на суму 32400грн перед ТОВ Коватехбуд , адже умовами договору про надання юридичних послуг №1 від 20.09.2017 не передбачено внесення передоплати за надані послуги. Навпаки, у п.4.1 договору сторонами визначено, що надані послуги сплачуються протягом 10 робочих днів з моменту оформлення Акту прийому-передачі. За даних обставин, визначені в Акті прийому-передачі №5 від 31.05.2018 послуги в сумі 6800грн підлягали оплаті в строк до 14.06.2018 включно.

Окрім того, зважаючи на складність справи, характер спору, суд вважає, що заявлені до відшкодування витрати на правову допомогу, з огляду на приписи ч.4 ст.126 ГПК України, є завищеними.

За встановлених обставин справи, вимоги про відшкодування 6800грн за правову допомогу до задоволення не підлягають.

В силу приписів ст.129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача у справі.

В судовому засіданні 03.07.2018 відповідно до ст.240 ГПК України, оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду.

З огляду на наведене, керуючись ст.ст.2, 11-13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, ч.4 ст.126, ст.ст.129, 219, 220, 222, 237, 238, 240, 241, 247 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Євробуд-Груп (вул.15Квітня, 6, офіс 47, м.Тернопіль, ідентифікаційний код 41423757) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Коватехбуд (вул.Свободи, 69 А , с.Холмок Ужгородського району Закарпатської області, ідентифікаційний код 33925714) 16800 (шістнадцять тисяч вісімсот)грн 00коп. основного боргу, 1041(одну тисячу сорок одну)грн 60коп. інфляційних втрат, 240(двісті сорок)грн 92коп -3% річних та 1762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві)грн 00коп. в повернення сплаченого судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський апеляційний господарський суд.

Повне судове рішення складено та підписано 04.07.2018.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.241 ГПК України.

Суддя Н.О. Андрусик