Рішення

від 26.06.2018 по справі 914/673/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.06.2018р. Справа №914/673/18

місто Львів

За позовом Приватної організації «Українська ліга авторських і суміжних прав» , м.Київ

до відповідача: Приватного підприємства «Львівський ресторатор» , м.Львів

про стягнення заборгованості. Ціна позову 12455,40 грн.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 - представник (довіреність в матеріалах справи);

Від відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Приватна організація «Українська ліга авторських і суміжних прав» звернулася до Господарського суду Львівської області з позовом до Приватного підприємства «Львівський ресторатор» про стягнення заборгованості у розмірі 12455,40 грн. з якої: 6720,00 грн. основного боргу 569,15 грн. втрат від інфляції, 126,25 грн. 3% річних, 5040,00 грн. штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем договору №КБР-39/05/16 від 01.05.2016.

Ухвалою суду від 16.04.2018 позовну заяву позовну залишено без руху та встановлено строк на усунення недоліків позовної заяви 10 (десять) днів з дня вручення цієї ухвали.

На виконання вимог ухвали суду від 16.04.2018 поступило клопотання від 20.04.2018 (вх.№14990/18 від 26.04.2018) про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 02.05.2018 відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 04.06.2018.

Розгляд справи відкладено на 26.06.2018, про що ухвалою викликом від 04.06.2018 повідомлено відповідача.

13.06.2018 за вх.№21707/18 в документообігу суду зареєстровано заяву-пояснення позивача.

13.06.2018 за вх.№21708/18 в документообігу суду зареєстровано заяву позивача про підтвердження суми заборгованості по заявлених вимогах.

Позивач явку повноважного представника в судове засідання 26.06.2018р. забезпечив, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові та наданих суду поясненнях, просить задоволити.

В судове засідання 26.06.2018 представник відповідача не з'явився. Відповідач не скористався наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову, або будь-які інші письмові заперечення по суті спору чи проти здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

До матеріалів справи (до позовної заяви) залучені належні докази виконання позивачем вимог ст.172 ГПК України - надіслання відповідачу копії позовної заяви та копій доданих до неї документів листом з описом вкладення на адресу місцезнаходження відповідача, яка також є офіційною адресою його місцезнаходження згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Судом також були вчинені всі належні дії для повідомлення відповідача про відкриття судом провадження у справі - відповідна ухвала суду надсилалася на адресу місцезнаходження відповідача, яка також є офіційною адресою його місцезнаходження згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: 79015, Львівська область, м.Львів, вул.Антоновича, буд.120.

Вказана ухвала надсилалася рекомендованим листом.

Відповідно до п.99 Постанови КМУ від 5 березня 2009р. №270 Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку , рекомендовані поштові відправлення, які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об'єкті поштового зв'язку вручаються адресату.

У разі відсутності адресата до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення.

Відповідно до розділу Строк зберігання поштових відправлень, поштових переказів постанови КМУ від 5 березня 2009р. №270 Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку , у разі невручення рекомендованого листа з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причини невручення.

З долученого до матеріалів справи конверта, у якому відповідачу направлялася копія ухвали суду від 02.05.2018р. про відкриття провадження у справі, вбачається, що даний лист було суду повернуто установою зв'язку з відміткою за закінченням встановленого строку зберігання на відділенні.

З указаних Правил вбачається, що повернення поштою рекомендованого листа з зазначенням причини за закінченням терміну зберігання можливо тільки у разі, якщо під час доставки поштою його не можна було вручити адресату або його уповноваженому представнику (відправлення не вручене під час доставки), та якщо на вкладене до абонентської скриньки адресата повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення адресат не відреагував - не звернувся на пошту для отримання судової повістки, проте відправлення чекало адресата (зберігалося) на пошті встановлений законом строк, і лише після його сплину було повернуто за зворотною адресою.

Згідно інформації отриманої з офіційного сайту Укрпошта (https://ukrposhta.ua/vidslidkuvati-forma-poshuku) поштове відправлення, адресоване відповідачу, надійшло до відділення зв'язку №57 (за місцем знаходження відповідача) 05.05.2018р. Проте, як слідує з даних, що містяться у графі операція - 05.06.2018р. о 16год.02хв. внесено наступний запис невдала спроба вручення (повернення): закінчення встановленого терміну зберігання .

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання кореспонденції суду (ухвали від 05.06.2018р.) відповідачем та повернення її до суду з відміткою за закінченням встановленого строку зберігання є наслідками діяння (бездіяльності) відповідача щодо її належного отримання, тобто його власною волею. Відтак, відповідач вважається повідомленим про відкриття провадження у справі належним чином, оскільки судом було виконано всі покладені на нього обов'язки, а відповідач, натомість проявив протиправну процесуальну бездіяльність.

З долученого до матеріалів справи конверта, у якому відповідачу направлялася копія ухвали-виклику суду від 04.06.2018 про виклик в судове засідання 26.06.2018, вбачається, що даний лист було суду повернуто установою зв'язку з відміткою за закінченням встановленого строку зберігання на відділенні.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання кореспонденції суду (ухвал суду від 02.05.2018 та від 04.06.2018р.) відповідачем та повернення її до суду з відміткою за закінченням встановленого строку зберігання є наслідками діяння (бездіяльності) відповідача щодо її належного отримання, тобто його власною волею. Відтак, відповідач вважається повідомленим про відкриття провадження у справі належним чином, оскільки судом було виконано всі покладені на нього обов'язки, а відповідач, натомість проявив протиправну процесуальну бездіяльність.

Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. За таких обставин відповідач вважається належним чином повідомленим про час та місце судових засідань.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. З огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, передбачених статтями 202, 216 та 252 Господарського процесуального кодексу України, надання відповідачу можливості для подання відзиву на позов, суд вважає за можливе розглянути справу по суті без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ВСТАНОВИВ

01 травня 2016 року між Приватною організацією Українська ліга авторських і суміжних прав та Приватним підприємством Львівський ресторатор було укладено договір №КБР-39/05/16 (надалі-договір) за умовами якого:

- Користувач здійснює використання в комерційній діяльності музичних творів шляхом їх публічного виконання, а УЛАСП надає Користувачу, на умовах, визначених Договором, право (невиключну ліцензію) на публічне виконання Творів. Користувач, в свою чергу, зобов'язується виплатити Винагороду (Роялті) на поточний рахунок УЛАСП відповідно до умов Договору та Закону (пункт 3.1 договору).

- Користувач зобов'язується перерахувати на поточний рахунок УЛАСП Винагороду (Роялті), узгоджену сторонами у відповідних додатках до цього Договору. Відповідний загальний щомісячний платіж, що є складовою частиною Винагороди (Роялті) має перераховуватись не пізніше ніж за 5 (п'ять) днів до початку місяця, за який він здійснюється. Не зважаючи на дату укладення Договору, Користувач здійснює перший платіж за весь місяць (календарний період), в якому було укладено Договір. Перший платіж здійснюється не пізніше трьох календарних днів після підписання цього Договору. Розмір Винагороди (Роялті) не залежить від кількості Творів, що використовуватимуться Користувачем під час дії Договору та частоти їх використання (пункт 3.3 договору).

- Користувач зобов'язується не пізніше 20-ого числа місяця наступного за звітнім кварталом, надавати УЛАСП звіт про використані Твори за формою, наведеною у Додатку № 3 до даного Договору (п. 3.4 договору).

- Якщо користувач прострочить платіж стосовно одного місяця на строк більший ніж 4-ри (чотири) місяці, то Користувач повинен буде сплатити УЛАСП штраф, що складає 30% від розміру простроченого платежу. Крім цього, в разі зазначеної прострочки УЛАСП набуває право на дострокове отримання Винагороди (Роялті) за строк в повному обсязі (пункт 3.6 договору).

- Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 01.05.2017, а в частині невиконаних фінансових зобов'язань, фінансових санкцій та будь-яких інших зобов'язань - до їх повного виконання (пункт 6.1 Договору).

- у випадку якщо жодна з сторін не повідомить письмово іншу сторону про припинення дії Договору протягом місяця до настання зазначеної в пункті 6.1 дати, дія Договору вважається продовженою на той самий строк і на тих же умовах, і так кожного разу коли протягом місяця до завершення строку дії Договору не буде належного повідомлення про припинення. Належним повідомленням про припинення зі сторони Користувача є лист з доданим до нього Актом припинення використання творів, що має бути підписаний уповноваженими представниками Сторін. Повідомлення про припинення дії цього Договору має бути надіслане засобами поштового зв'язку (цінним листом), при цьому належним доказом повідомлення є чек відділу поштового зв'язку із зазначенням вказаних в цьому Договорі поштових реквізитів сторони, на адресу якої направлено листа, а також документ з відтиском (печаткою) поштового відділу, який посвідчує відправлення зазначеного вище повідомлення (пункт 6.2 Договору).

Додатком № 1 до Договору є "Перелік закладів, в яких Користувач здійснює використання Творів", таким закладом визначено кафе за адресою: м. Львів, вул. Староєврейська, 4.

Згідно Додатку № 2 до Договору сторонами погоджено, що розмір щомісячного платежу має складати 420,00 грн. за кожен заклад користувача, зазначений у відповідних додатках до договору, загальний розмір щомісячного платежу з дня набуття чинності Договору становить 420,00 грн.; зазначена сума щомісячно перераховується Користувачем на розрахунковий рахунок УЛАСП відповідно до умов договору.

Крім того, в пункті 3 Додатку № 2 до Договору сторонами погоджено, що виплата платежів проводиться з урахуванням офіційного річного рівня інфляції (тобто загальна сума платежу на кожен наступний рік збільшується шляхом множення на офіційний індекс інфляції попереднього року і т.д.).

Звертаючись до суду з даним позовом на підставі договору про стягнення з відповідача заборгованості за період з січня 2017 року по квітень 2018 року включно, позивач вказав, що за весь час з моменту підписання договору і до дати підписання позовної заяви відповідач мав право легально здійснювати комерційне використання музичних творів. Однак, відповідач не дотримувався належним чином зустрічного обов'язку - обов'язку сплачувати винагороду позивачу.

Позивач також зазначив, що оскільки жодна з сторін не повідомляла іншу сторону про припинення дії Договору в порядку п. 6.2 цього договору, то станом на дату звернення до суду з позовною заявою строк дії договору визначається періодом з 01.05.2016 по 01.05.2018.

Позивач стверджував, що за період з січня 2017 року по квітень 2018 року оплата за публічне виконання Творів на підставі договору взагалі не здійснювалась, тому заборгованість відповідача за вказаний період склала 6720,00 грн., у зв'язку з чим позивач і звернувся до суду з відповідним позовом.

Крім того, позивачем нараховано 569,15 грн. втрат від інфляції, 126,25 грн. 3% річних, 5040,00 грн. штрафу.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 418 Цивільного кодексу України визначено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом України та іншим законом.

Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим Законом (ч. 2 ст. 418 ЦК України).

Перелік об'єктів права інтелектуальної власності визначений приписами ч. 1 ст. 420 ЦК України. Зокрема, об'єктами права інтелектуальної власності є літературні та художні твори, які в свою чергу є об'єктами авторського права (ч. 1 ст. 433 ЦК України), до складу яких входять музичні твори (з текстом або без тексту) (п. 1 ч. 1 ст. 433 ЦК України), а також виконання, фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення, які в свою чергу є об'єктами суміжних прав (ч. 1 ст. 449 ЦК України).

Відповідно до статті 422 ЦК України право інтелектуальної власності виникає (набувається) з підстав, встановлених цим Кодексом, іншим законом чи договором.

До майнових прав інтелектуальної власності на твір відповідно до ч. 1 ст. 440 ЦК України відносяться: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

До майнових прав інтелектуальної власності на об'єкт суміжних прав відповідно до ч. 1 ст. 452 ЦК України відносяться: право на використання об'єкта суміжних прав; виключне право дозволяти використання об'єкта суміжних прав; право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта суміжних прав, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Як передбачено ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон), виключним правом є майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.

Згідно частини другої статті 426 ЦК України, особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, може використовувати цей об'єкт на власний розсуд з додержанням при цьому прав інших осіб.

Частиною третьою статті 426 ЦК України встановлено, що використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених Цивільним кодексом України та іншим законом.

Відповідно до частин четвертої і п'ятої статті 32 Закону за авторським договором про передачу невиключного права на використання твору автор (чи інша особа, яка має авторське право) передає іншій особі право використовувати твір певним способом і у встановлених межах. При цьому за особою, яка передає невиключне право, зберігається право на використання твору і на передачу невиключного права на використання твору іншим особам. Право на передачу будь-яким особам невиключних прав на використання творів мають організації колективного управління, яким суб'єкти авторського права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами.

Частиною другою статті 33 Закону передбачено, що договір про передачу прав на використання творів вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов (строку дії договору, способу використання твору, території, на яку поширюється передаване право, розміру і порядку виплати авторської винагороди, а також інших умов, щодо яких за вимогою однієї із сторін повинно бути досягнено згоди). Авторська винагорода визначається у договорі у вигляді відсотків від доходу, отриманого від використання твору, або у вигляді фіксованої суми чи іншим чином. При цьому ставки авторської винагороди не можуть бути нижчими за мінімальні ставки, встановлені Кабінетом Міністрів України.

Суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: а) особисто; б) через свого повіреного; в) через організацію колективного управління (ст. 45, ч. 1 ст. 47 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 48 Закону встановлено, що повноваження на колективне управління майновими правами передаються організаціям колективного управління авторами та іншими суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів, укладених у письмовій формі.

Згідно частини п'ятої статті 48 Закону визначено, що на основі одержаних повноважень організації колективного управління надають будь-яким особам шляхом укладання з ними договорів невиключні права на використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав.

Наявні в матеріалах справи докази свідчать, що між позивачем та відповідачем укладено договір № КБР-39/05/16 від 01.05.2016.

З матеріалів справи вбачається, що жодна з сторін письмово не повідомляла іншу сторону про припинення дії договору в порядку п. 6.2 договору, а тому даний договір вважається продовженим на тих же умовах до 01.09.2018 (пункти 6.1, 6.2 договору), докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

За встановлених обставин, в спірний період договір був чинним, недійсним не визнавався, а тому був обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно зі статтею 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання в силу припису статті 525 ЦК України не допускається.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

З урахуванням пунктів 3.1, 3.3 договору, підпунктів 1.1, 1.2 пункту 1 Додатку № 2 до договору, пункту 1 додаткової угоди № 1 до договору, за здійснення використання Творів шляхом їх публічного виконання відповідач був зобов'язаний виплачувати позивачу щомісячну винагороду (роялті) в сумі 420,00 грн. за кожен заклад відповідача щомісячно.

Відповідно до пункту 3.3 договору відповідач був зобов'язаний перераховувати на поточний рахунок позивача узгоджену сторонами у відповідних додатках до цього договору винагороду (роялті) не пізніше ніж за 5 (п'ять) днів до початку місяця, за який здійснюється платіж.

Відповідач в спірний період дії договору не виконав належним чином зобов'язання щодо виплати винагороди (роялті) відповідно умов договору.

Так, по матеріалам справи судом встановлено, що неоплаченим періодом, за який позивач заявляє позовні вимоги згідно з договором, є період з січня 2017 року по квітень 2018 року, заборгованість за який складає 6 720,00 грн. (основний борг).

Докази здійснення відповідачем оплати винагороди (роялті) за вказані періоди в матеріалах справи відсутні та відповідачем до матеріалів справи не залучені.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку суми основного боргу в спірний період, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення основного боргу в сумі 6 720,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Крім основної заборгованості позивач просить стягнути з відповідача 569,15 грн. інфляційних втрат, 126,25 грн. 3% річних, 5040,00 грн. штрафу.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3% річних за допомогою програми ЛЗ ПІДПРИЄМСТВО 9.5.3 ТОВ Інформаційно-аналітичний центр ЛІГА , ТОВ ЛІГА: ЗАКОН , 2018 , суд встановив, розмір 3% річних становить 126,25 грн., відтак вимога про стягнення 126,25 грн. 3% річних підставна та підлягає до задоволення.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат за допомогою програми ЛЗ ПІДПРИЄМСТВО 9.5.3 ТОВ Інформаційно-аналітичний центр ЛІГА , ТОВ ЛІГА: ЗАКОН , 2018 , суд встановив, що розмір інфляційних втрат становить 570,57 грн. (позивачем заявлено до стягнення 569,15 грн.).

Суд встановив, що сума інфляційних втрат, яка підлягає до стягнення є більшою, ніж заявлено позивачем до стягнення, однак, оскільки позивач у визначеному ст.46 ГПК порядку (до початку першого судового засідання, оскільки справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження) із заявою про збільшення позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат не звертався, то суд приходить до висновку, що до стягнення підлягають інфляційні втрати в сумі 569,15 грн.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 3.6. договору сторони встановили, що у разі прострочення користувачем платежу стосовно одного місяця на строк більший ніж чотири місяці, то користувач повинен буде сплатити УЛАСП штраф, що складає 30% від розміру простроченого платежу. Крім цього, в разі зазначеної прострочки УЛАСП набуває право на дострокове отримання Винагороди (Роялті) за Строк в повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи позивач у позовній заяві зазначає, що відповідно до п.3.6 договору, штраф складає 100% від розміру простроченого платежу, проте, як зазначено у п.3.6. договору сторони встановили, що у разі прострочення користувачем платежу стосовно одного місяця на строк більший ніж чотири місяці, то користувач повинен буде сплатити УЛАСП штраф, що складає 30% від розміру простроченого платежу. Крім цього, в разі зазначеної прострочки УЛАСП набуває право на дострокове отримання Винагороди (Роялті) за Строк в повному обсязі.

Відтак, суд перевіривши здійснений позивачем розрахунок штрафу, суд встановив, що позивачем не правомірно заявлено 5040,00 грн. штрафу, оскільки такий розрахований з врахуванням процентної ставки 100%, замість, передбачених п.3.6 договору 30 % штрафу від суми простроченого платежу.

Відтак, здійснивши перерахунок за періоди, зазначені позивачем при розрахунку штрафу суд встановив, що сума штрафу за один період складає 126,00 грн., та беручи до уваги заявлені позивачем 12 періодів (27.12.2016-26.04.2017, 27.01.2017-27.05.2017, 24.02.2017-26.06.2017, 27.03.2017-27.07.2017, 26.04.2017-27.08.2017, 27.05.2017-26.09.2017, 26.06.2017-27.10.2017, 27.07.2017-26.11.2017, 27.08.2017-27.12.2017, 26.09.2017-27.01.2018, 27.10.2017-24.02.2018, 26.11.2017-27.03.2018), сума штрафу повинна складати 1512,00 грн. (126,00 грн.*12 періодів). Відтак, суд приходиться до висновку, що позовна вимога про стягнення 5040,00 грн. штрафу підлягає до задоволення частково та до стягнення з відповідача підлягає 1512,00 грн. штрафу.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню і до стягнення з відповідача підлягає 6720,00 грн. основного боргу, 569,15 грн. інфляційних втрат, 126,25 грн. 3% річних, 1512,00 грн. штрафу.

Судові витрати, у які позивачем включено витрати по оплаті судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України стягуються пропорційно розміру задоволених вимог у розмірі 1262,91 грн.

Керуючись статтями 2, 4, 73, 76-80, 86, 91, 123, 129, 194, 195, 201, 207, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства Львівський ресторатор (79015, Львівська область, м.Львів, вул.Антоновича, буд.120, ідентифікаційний код 36118606) на користь Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, будинок 23, офіс 1016; ідентифікаційний код 37396233) 6720,00 грн. основного боргу, 569,15 грн. інфляційних втрат, 126,25 грн. 3% річних, 1512,00 грн. штрафу та 1262,91 грн. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення виготовлено 02.07.2018р.

Суддя Кітаєва С.Б.