Рішення

від 23.06.2018 по справі 920/303/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.06.2018 Справа № 920/303/18

м.Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Коваленко О.В., розглянувши матеріали справи № 920/303/18

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕКТР-АГРОТЕХНІКА» , (вул. Промислова, буд. 20, м. Обухів, Київська область, 08702, код 37850706),

до відповідачів: 1. Фермерського господарства «РІДНИЙ АГРОКРАЙ» , (вул. Вербова, буд. 14, с. Ображіївка, Шосткинський район, Сумська область, 41120, код 41057378)

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-САД ПЛЮС» , (вул. Лісова, буд. 11, с.Івот, Шосткинський район, Сумська область, 41113, код 39696026),

про стягнення 519 278 грн. 45 коп. заборгованості по договору поставки № 35-САТ/ЧН від 15.05.2017,

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність б/н від 02.01.2018 (в режимі відеоконференції),

від відповідачів 1, 2 - не з'явились

при секретарі судового засідання Молодецькій В.О.

УСТАНОВИВ:

25.04.2018 позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з першого відповідача та другого відповідача, як поручителя відповідно до договору поруки № П/35-САТ/ЧН від 15.05.2017, у солідарному порядку на свою користь 322951 грн. 78 коп. основного боргу, 667 грн. 27 коп. відсотків за користування товарним кредитом, 53667 грн. 05 коп. пені, 49800 грн. 18 коп. 28% річних, 23392 грн. 04 коп. індексу інфляції. Позивач обгрунтовує позовні вимоги неналежним виконанням першим відповідачем укладеного з позивачем договору поставки № 35-САТ/ЧН від 15.05.2017.

15.05.2018 перший відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому позов частково визнав, а саме визнав: 322951 грн. 78 коп. основного боргу, 667 грн. 27 коп. відсотків за користування товарним кредитом, 49800 грн. 18 коп. 28% річних, 23392 грн. 04 коп. індексу інфляції. В частині стягнення штрафу в сумі 68800 грн. 13 коп. та 53667 грн. 05 коп. пені позовн не визнав, оскільки невиконання зобов'язання за заначеним договором виникло з об'єктивних від боржника причин і не завдало збитків кредитору. Враховуючи зазначене, позивач просить суд зменшити розмір пені на 50%, а в частині стягнення штрафу відмовити.

23.05.2018 позивач надав відповідь на відзив, в якому зазначає, що обставини, які викладені першим відповідачем у відзиві, є необгрунтованими.

Судове засідання відбувалось в режимі відеоконференції.

Представник позивача в судовому засіданні усно зазначив, що наполягає на задоволенні заявлених позовних вимог.

Представник першого відповідача в судове засідання не з'явився.

Другий відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не подав.

Представники сторін були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі та про дане судове засідання.

Відповідно до ч.1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Суд, дослідивши докази по справі, заслухавши пояснення представника позивача, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, оскільки:

Судом встановлені наступні фактичні обставини:

Між позивачем та першим відповідачем 15.05.2018 було укладено договір поставки № 35-САТ/ЧН (надалі - Договір).

Вищезазначений факт підтверджується наявною в матеріалах справи копією Договору.

На виконання Договору позивач поставив першому відповідачу товар на суму 344000 грн. 64 коп.

Вищезазначений факт підтверджується видатковою накладною № 983 від 15.05.2017, довіреністю № 2 від 15.05.2017. Крім того вищезазначені факти ніким не оспорюються і не спростовуються.

Відповідно до п. 2.4 Договору перший відповідач зобов'язався здійснити оплату за поставлений товар в строки, які вказані в додатку до Договору - до 15.10.2017.

Перший відповідач обов'язок з оплати виконав частково і з порушенням строків оплати, а саме сплатив 24000 грн. 64 коп.

Вищезазначений факт підтверджується копією платіжного доручення № 17 від 04.04.2018.

Згідно п.п. 2.6, 2.7 та 2.11 Договору, передбачено, що за користування товарним кредитом позивач щомісячно нараховує, а відповідач зобов'язаний сплачувати, відсотки в розмірі та в строки, які передбачені додатком до Договору.

Матеріали справи містять акти нарахування відсотків та докази їх направлення першому відповідачу (а.с. 23-33), а саме відсотки склали 3619 грн. 05 коп. Перший відповідач частково сплатив відсотки, а саме в озмірі 2951 грн. 78 коп.

Крім того між відповідачами 15.05.2018 був укладений договір поруки № П/35-САЧ/ЧН (надалі - Договір поруки).

Вищезазначений факт підтверджується наявною в матеріалах справи копією Договору поруки.

За Договором поруки другий відповідач виступив поручителем за виконання всіх грошових зобов'язань першим відповідачем по Договору і взяв на себе обов'язок, у випадку несплати боргу, самостійно сплатити заборгованість за Договором.

05.04.2018 другому відповідачу позивач направляв вимогу про сплату зазначеного боргу.

Вищезазначений факт підтверджується вимогою № 0504 9-П від 05.04.2018, розрахунком заборгованості та доказами направлення другому відповідачу зазначених документів.

Відповідачі за товар в сумі 322951 грн. 78 не розрахувались, чим змусили позивача звернутись до суду з даним позовом.

Судом встановлено наступний зміст спірних правовідносин:

Між позивачем та першим відповідачем виникли господарські відносини - сторони уклали Договір, яким передбачено обов'язок позивача поставити товар, а відповідача прийняти товар та сплатити з анього. Другий відповідач у Договорі поруки поручився за виконання першим відповідачем перед позивачем зобов'язань по Договору. Позивачем обов'язок з поставки товару виконаний. Першим відповідачем зустрічне зобов'язання по оплаті товару не виконано у строки, які встановлені Договором. Тому позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення боргу, відсотків та штрафних санкцій з відповідачів у солідарному порядку.

Надаючи юридичну оцінку вищезазначеним обставинам, судом встановлено, що між сторонами виникли господарські відносини поставки, які регулюються нормами ЦК України, з урахуванням особливостей, які передбачені ст.ст. 264-271 ГК України.

Згідно з ст. 526, ст. 530 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Враховуючи вищезазначені норми матеріального права та те, що судом встановлено порушення першим відповідачем грошового зобов'язання перед позивачем на суму 322951 грн. 78 коп. грн., то вимога позивача про стягнення з відповідачів у солідарному порядку вищезазначеної суми є правомірною, обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню. Крім того підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення з відповідачів 667 грн. 27 коп. відсотків за користування товарним кредитом.

Стосовно вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 53667 грн. 05 коп. пені за період 16.10.2017 по 24.04.2018 та 68800 грн. 13 коп. штрафу, то:

Як вже було встановлено судом, першим відповідачем прострочено виконання грошового зобов'язання.

Згідно ст.ст. 230, 231 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Частина 6 ст. 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 7.2 Договору у випадках порушення його умов перший відповідач сплачує за кожен день прострочення на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від суми боргу, за кожен день такого прострочення, а у випадку прострочення понад 5 банківських днів - штраф в розмірі 20% від несплаченої суми.

Враховуючи, що судом встановлено прострочення грошового зобов'язання на суму 344000 грн. 64 коп. понад 5 днів, то суд дійшов висновку, що вимога про стягнення з відповідача 68800 грн. 13 коп. штрафу є правомірною і підлягає задоволенню.

Стосовно стягнення пені, то позивачем при розрахунку та визначенні періоду нарахування пені допущена помилка. Суд здійснив перерахунок суми пені виходячи з суми заборгованості в розмірі 344000 грн. 64 коп., з урахуванням факту часткової проплати, за період з 16.10.2017 по 16.04.2018. В зв'язку з вищезазначеним, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення пені підлягає задоволенню, а саме в розмірі 49756 грн. 24 коп. за вищезазначений період.

Першим відповідачем у відзиві було подано заяву про зменшення розміру пені на 50 %. Перший відповідач обгрунтовує заяву тим, що розмір неустойки значно перевищує розмір збитків.

Суд дійшов висновку, що заява не підлягає задоволенню, оскільки:

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що зменшення розміру заявленої позивачем до стягнення пені є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Суд дійшов висновку, що можливість стягнення пені та штрафу вільно та самостійно передбачена сторонами у Договорі. Перший відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання. Належних та допустимих доказів, які б підтверджували викладені першим відповідачем обставини, які мають істотне значення, суду не надано. Штрафні санкції, які були заявлені позивачем до стягення, на думку суду, є співрозмірними з сумою боргу.

Враховуючи вищезазначене, відсутні правові підстави для задоволення заяви відповідача про зменшення розміру пені на 50 %.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 28 % річних у сумі 49800 грн. 18 коп. (період з 16.10.2017 по 24.04.2018) та 23392 грн. 04 коп. інфляційних втрат (жовтень 2017 - березень 2018 років), то суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню, оскільки:

Як вже було встановлено судом, першим відповідачем прострочено виконання грошового зобов'язання.

Положеннями ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 3.3. Договору сторони змінили проценти річних на 28%.

Враховуючи, що судом встановлено факт прострочення першим відповідачем грошового зобов'язання, розмір відсотків річних самостійно і вільно встановлені сторонами у Договорі, позивачем вірно визначений період для нарахування вищевказаних сум, а тому вимога про стягнення з відповідачів у солідарному порядку 28 % річних у сумі 49800 грн. 18 коп. (період з 16.10.2017 по 24.04.2018) та 23392 грн. 04 коп. інфляційних втрат (жовтень 2017 - березень 2018 років) є правомірною, обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно до вимог п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути в солідарному порядку з Фермерського господарства Рідний агрокрай (вул. Вербова, буд. 14, с. Ображіївка, Шосткинський район, Сумська область, 41120, код 41057378) та Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Сад Плюс (вул. Лісова, буд. 11, с. Івот, Шосткинський район, сумська область, 41113, код 3969026) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Спектр-Агро (вул. Промислова, буд. 20, м. Обухів, Київська область, 08702, код 37850706) 322 951 грн. 78 коп. - основного боргу, 667 грн. 27 коп. - відсотків за користування товарним кредитом, 49 756 грн. 24 коп. - пені, 49 800 грн. 18 коп. - 28 % річних, 23 392 грн. 04 коп. - індексу інфляції, 68 800 грн. 13 коп. штрафу та 7 730 грн. 76 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-258 ГПК України.

Повний текст рішення підписаний 03.07.2018.

Суддя О.В. Коваленко