Постанова

від 25.06.2018 по справі 910/22101/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

"25" червня 2018 р. Справа№ 910/22101/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорної Л.В.

суддів: Разіної Т.І.

Яковлєва М.Л.

при секретарі судового засідання Громак В.О.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

розглянувши апеляційну скаргу Концерну Східно-Європейський Будівельний Альянс

на рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2018р. (повний текст складено 16.04.2018р.)

по справі №910/22101/17 (суддя - Мариченко Я.В.)

за позовом Концерну Східно-Європейський Будівельний Альянс

до Товариства з обмеженою відповідальністю Київська компанія з управління активами

про визнання недійсною додаткової угоди

ВСТАНОВИВ:

Концерн Східно-Європейський Будівельний Альянс звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Київська компанія з управління активами про визнання недійсною додаткової угоди №1 від 30.11.2013р. щодо внесення змін в п. 2.2. договору від _ грудня 2012р.

Обґрунтовуючи позов позивач посилається на те, що спірна додаткова угода суперечить вимогам ст. 207 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.03.2018р. у задоволенні позову відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність позивачем факту обізнаності Товариства з обмеженою відповідальністю Київська компанія з управління активами щодо відсутності у ОСОБА_3 повноважень на підписання спірної додаткової угоди №1 від 30.11.2013р. при її укладанні.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Концерн Східно-Європейський Будівельний Альянс звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2018р. по справі №910/22101/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Апелянт вказує на те, що додаткова угода №1 від 30.11.2013р. не укладалась та не підписувалась ні ОСОБА_3, ні директором повноважним станом на 30.11.2013р. На думку апелянта суд першої інстанції мав дослідити дійсність підпису на спірній додатковій угоді.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2018р. відкрито апеляційне провадження.

Товариство з обмеженою відповідальністю Київська компанія з управління активами заперечує проти апеляційної скарги, посилаючись на її необґрунтованість.

Від Концерну Східно-Європейський Будівельний Альянс надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю Київська компанія з управління активами оригінал додаткової угоди №1 від 30.11.2013р.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю Київська компанія з управління активами заперечив проти заявленого клопотання, посилаючись на належне повідомлення позивача про час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч.ч. 11 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Клопотання про відкладення розгляду справи документально не обґрунтоване, а тому суд апеляційної інстанції відмовляє у його задоволенні.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Щодо витребування оригіналу додаткової угоди №1 від 30.11.2013р., то клопотання про витребування доказів має відповідати вимогам передбаченим ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, що апелянтом зроблено не було.

Відповідно до п.п. 1, 2, 4 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.

01.12.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Київська компанія з управління активами (продавець) та Концерном Східно-Європейський Будівельний Альянс (покупець) було укладено договір відступлення (купівлі-продажу) частки в статутному капіталі, за умовами якого продавець передає покупцю частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Офісний центр Висока вежа код ЄДРПОУ 33192954, у розмірі 100% статутного капіталу Товариства, що становить 2 023 700,00 грн., а покупець зобов'язується прийняти її і сплатити продавцю ціну, вказану в пункті 2.1 договору. /а.с. 6/.

Згідно з п.п. 2.1, 2.2 договору за домовленістю сторін вартість частки складає 2 121 237,00 грн. без ПДВ. Розрахунки за частку провадяться покупцем в термін до 30.11.2013р. шляхом безготівкового перерахування коштів на рахунок продавця в банку.

Згідно з п.п. 3.3., 4.1. договору покупець зобов'язується своєчасно й у повному обсязі здійснити оплату продавцю вартість частки, що зазначена в пункті 2.1 цього договору в терміни та у порядку, передбачені в пункті 2.2. цього договору. Продавець зобов'язується підписати та надати покупцеві всі документи, необхідні та достатні для проведення державної реєстрації статуту Товариства в новій редакції, пов'язаних з переходом права власності на частку до покупця.

Згідно п.п. 6.1., 7.1. договору за невиконання або неналежне виконання умов цього договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України. Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

30.11.2013р. сторони уклали додаткову угоду №1 до договору відступлення (купівлі-продажу) частки в статутному капіталі від 01.12.2012р., в якій дійшли згоди пролонгувати строк кінцевого розрахунку за вказаним договором та викласти п.2.2. договору в наступній редакції: розрахунки за частку провадяться покупцем в термін до 30.08.2014р. шляхом безготівкового перерахування коштів на рахунок продавця в банку . Додаткова угода №1 до Договору є його невід'ємною частиною та набуває чинності з моменту підписання сторонами . /а.с. 5/.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема визнання правочину недійсним.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (п. 1 ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 06.11.2009р. № 9, судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Концерн Східно-Європейський Будівельний Альянс вказує на відсутність у особи, яка 30.11.2013р. підписала спірну додаткову угоду від імені позивача (генеральний директор ОСОБА_3) повноважень на її укладення.

Згідно протоколу №2 загальних зборів учасників Концерну Східно-Європейський альянс від 15.11.2013р. звільнено з посади генерального директора ОСОБА_3 з 15.11.2013р. та з 18.11.2013р. обрано виконуючим обов'язки генерального директора Концерну Східно-Європейський Будівельний Альянс Полоцького Олексія Сергійовича.

Відповідно до ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Разом з цим, відповідно до п. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України до єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником Концерну Східно-Європейський Будівельний Альянс з 05.12.2013р. є Полоцький Олексій Сергійович./а.с.17/.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 30.11.2013р., керівником Концерну Східно-Європейський Будівельний Альянс був ОСОБА_3. /а.с. 37/.

Отже, спірний правочин було підписано уповноваженою особою.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення позову.

Дослідивши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що господарським судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з'ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.

Посилання апелянта на те, що додаткова угода №1 від 30.11.2013р. не укладалась та не підписувалась ні ОСОБА_3, ні директором повноважним станом на 30.11.2013р. судом апеляційної інстанції до уваги взяте бути не може, оскільки дійсність підпису не було предметом дослідження в суді першої інстанції.

Відповідно до ч. 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З наведених у даній постанові обставин, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2018р. у справі №910/22101/17.

керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2018р. у справі №910/22101/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Матеріали справи №910/22101/17 повернути до місцевого господарського суду.

3. Копію постанови надіслати сторонам у справі.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий суддя Л.В. Чорна

Судді Т.І. Разіна

М.Л. Яковлєв