Постанова

від 02.07.2018 по справі 908/269/18

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

Е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

Постанова

Іменем України

02.07.2018 справа №908/269/18

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого (судді-доповідача) суддів при секретарі судового засідання ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 за участю представників сторін від позивача від відповідача не з'явився; не з'явився; розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів", м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 26.03.2018 (повний текст складено та підписано 29.03.2018) у справі № 908/269/18 (суддя Колодій Н.А.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Статус Плюс", м. Запоріжжя до Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів", м. Запоріжжя простягнення 270 820,80 грн. В С Т А Н О В И В:

У лютому 2018 року до господарського суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Статус Плюс", м. Запоріжжя (Позивач) із позовом до Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів", м. Запоріжжя про стягнення 207 820,80 грн., з яких: 188 928,00 грн. - основний борг за договором № 62 від 12.02.2013, 18 892,80 грн. - пеня.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 26.03.2018 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Відповідача на користь Позивача 188 928,00 грн. основного боргу, 14 850,26 грн. - пені та 3 056,67 грн. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідач, не погодившись із рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог скарги заявник посилається на те, що рішення судом першої інстанції винесено при неповному з'ясуванні та недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення.

Зокрема, Заявник апеляційної скарги посилається на ненастання строку оплати через недодержання Позивачем вимог п. 4.1.1 Договору та ненадання Відповідачу повного пакету документів, передбаченого умовами Договору, а саме - рахунку на оплату наданих Позивачем послуг, що робить неможливим початок перебігу терміну для оплати наданих спірних послуг, внаслідок чого також вважає неправомірним нарахування та стягнення пені.

Під час підготовки справи до розгляду на адресу Донецького апеляційного господарського суду від Позивача надійшов відзив, яким останній проти доводів апеляційної скарги заперечив, посилаючись, зокрема, на те, що Позивачем було надано Відповідачу всі необхідні документи, про що також свідчить акт виконаних робіт підписаний сторонами без будь-яких зауважень та претензій, в якому окрім вартості виконаних робіт також зазначені реквізити Позивача для здійснення їх оплати. Також Позивач зауважив на тому, що листом від 27.12.2017 за № 2-5-12/05 Відповідач підтвердив оформлення необхідного комплекту документів.

Учасники справи в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про час і місце слухання справи були повідомлені належним чином, у зв'язку з чим судова колегія вважає за можливе розглянути скаргу у відсутності учасників справи, що не скористались своїм правом на участь в судовому засіданні апеляційної інстанції.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Рішенням господарського суду в межах даної справи, встановлені наступні обставини:

- укладення 12.02.2013 між сторонами договору № 62 (далі - Договір), за умовами п. 1.1 якого Позивач прийняв на себе зобов'язання з проведення обслуговування легкових автомобілів імпортного виробництва, а Відповідач - прийняти результати цих робіт і сплатити їх вартість;

- виконання Позивачем робіт за Договором на суму 188 928,00 грн. та прийняття їх Відповідачем;

- невиконання Відповідачем грошового зобов'язання з оплати виконаних робіт в сумі 188 928,00 грн.

Вказані обставини сторонами не оспорюються.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Позивач посилався на те, що обумовлені Договором роботи з ремонту автомобіля Toyota Land Cruiser, номерний знак 902-30НР, ним були виконані в повному обсязі, що сторонами було зафіксовано у акті здачі-прийняття робіт (надання послуг) № РН-002869 від 20.10.2017 на суму 188 928,00 грн., проте Відповідачем, в порушення умов Договору, ці роботи оплачені не були.

Позивач 11.01.2018 звернувся до Відповідача з претензією б/н від 11.01.2018, з вимогою оплати заборгованості в розмірі 188 928,00 грн. та пені в розмірі 18 892,80 грн., але вона залишена Відповідачем без відповіді та виконання, через що Позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з Відповідача заборгованості в розмірі 188 928,00 грн. та пені в розмірі 18 892,80 грн.

Нормативно обґрунтовує позовні вимоги нормами ст. 173-179, 180, 181, 184, 193, 197, 198, 216-220, 222, 230, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 530, 610, 611, 612, 625, 837 Цивільного кодексу України.

Проте Відповідач, обґрунтовуючи свої заперечення проти позову, посилається на ненастання строку оплати через недодержання Позивачем вимог п. 4.1.1 Договору та ненадання Відповідачу повного пакету документів, передбаченого умовами Договору, а саме - рахунку на оплату виконаних Позивачем робіт, що робить неможливим початок перебігу терміну для оплати виконаних робіт.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Судом першої інстанції, з чим погоджується судова колегія, встановлено, що правовідносини сторін виникли на підставі Договору та регулюються нормами ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 629, 837, ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.ст. 74, 76 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Судова колегія не приймає до уваги доводи Відповідача про ненастання строку оплати за виконані роботи, за наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом п. 2.2 Договору (в редакції додаткової угоди від 30.01.2015) сторони визначили, що оплата проводиться за фактичну кількість робіт протягом 10 банківських днів, за умови виконання Позивачем п.п. 4.1.1, 4.1.3, 4.1.7 Договору.

Згідно п. 4.1.1 Договору, Позивач зобов'язаний впродовж трьох робочих днів від дати закінчення робіт, згідно з п. 3.1. Договору, надати Відповідачу первинні документи (рахунок, акт виконаних робіт), оформлені державною мовою, відповідно до вимог п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку від 24.05.1995 № 88.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

За змістом ч. 1 ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

У відповідності до норм ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що факт невиставлення/ненаправлення Позивачем рахунку на оплату не звільняє Відповідача від обов'язку оплатити роботи, виконані Позивачем. За своєю правовою природою рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за виконані роботи. Ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні ст. 613 ЦК України.

Аналогійна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 07.02.2018 у справі № 910/49/17, від 23.01.2018 у справі № 910/9472/17.

Враховуючи те, що підрядні роботи виконані Позивачем в повному обсязі, про що свідчить складений сторонами акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № РН-002869 від 20.10.2017 на суму 188 928,00 грн., підписаний з боку Відповідача без будь-яких зауважень, то строк виконання останнім свого зобов'язання зі сплати ремонтних робіт настав після спливу 10 банківських днів з дня підписання сторонами акту виконаних робіт.

Крім того, в матеріалах справи наявний лист Відповідача від 27.12.2017 № II-V-12/05, згідно якого Відповідач підтвердив оформлення необхідного пакету документів й передання його для погодження оплати до керуючої компанії, будь-яких зауважень щодо відсутності рахунків на оплату при цьому вказаний лист не містить.

За таких підстав посилання Відповідача в апеляційній скарзі на ненадання Позивачем рахунку на оплату за поставлену продукцію, як підставу до звільнення від виконання грошового зобов'язання за Договором, відхиляються судом апеляційної інстанції, оскільки п. 4.1.1 Договору не містить умов, які б встановлювали зв'язок між виникненням обов'язку із здійснення оплати виконаних Позивачем робіт з виставленням останнім рахунків на оплату Відповідачу.

Будь-яких інших належних доказів на підтвердження своїх заперечень Відповідачем не надано.

Отже судова колегія вважає право Позивача на отримання оплати за виконані роботи на підставі вищезазначеного Договору таким, що порушене, а висновок суду першої інстанції щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача заборгованості за виконані роботи в сумі 188 928,00 грн. - законним та обґрунтованим.

З огляду на викладене, судова колегія також вважає вірним висновок суду першої інстанції про стягнення з Відповідача на користь Позивача пені в розмірі 14 850,26 грн. за період з 04.11.2017 по 11.02.2018.

Законних підстав щодо звільнення Відповідача від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання судовою колегією не встановлено та їх наявність Відповідачем не доведено.

Будь-яких порушень норм матеріального або процесуального права в діях суду першої інстанції при розгляді ним зазначеної справи судова колегія не вбачає.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Запорізької області від 26.03.2018 у справі № 908/269/18 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на Відповідача.

Керуючись ст.ст. 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів", м. Запоріжжя залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 26.03.2018 у справі № 908/269/18 - залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції - покласти на Публічне акціонерне товариство "Запорізький завод феросплавів", м. Запоріжжя.

Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено та підписано 04.07.2018.

Головуючий (суддя-доповідач) О.В. Стойка

Судді О.О. Радіонова

ОСОБА_3