Постанова

від 11.06.2018 по справі 907/689/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 907/689/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючий - Ткач І.В.,

судді: Стратієнко Л.В., Студенець В.І.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу заступника військового прокурора Ужгородського гарнізону

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05.02.2018

(головуючий - Орищин Г.В., судді: Галушко Н.А., Данко Л.С.)

у справі № 907/689/17

за позовом заступника військового прокурора Ужгородського гарнізону в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Закарпатській області та Мукачівського прикордонного загону

до Фермерського господарства "Ростока"

про стягнення шкоди у сумі 339 978,24 грн,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У вересні 2017 року заступник військового прокурора Ужгородського гарнізону звернувся в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Закарпатській області (далі - Інспекція) та Мукачівського прикордонного загону до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Фермерського господарства "Ростока" про стягнення 339 978,24 грн шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства.

2. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

2.1. 05.07.2017 Інспекцією було проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства.

2.2. На підставі проведеної перевірки складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства №106/02 від 05.07.2017, у якому встановлено ряд порушень природоохоронного законодавства.

Акт підписали посадові особи Інспекції: старший державний інспектор з ОНПС Павлишинець М.І. та державний інспектор з ОНПС Савко В.І., а також дільничний інспектор ІІ категорії відділу прикордонної служби "Солотвино" Михалко В.І. та громадяни ОСОБА_4 та ОСОБА_5 У вступній частині акта зазначено також про присутність під час його складення ОСОБА_6, проте його підпис на акті відсутній.

2.3. Підставою для перевірки зазначено наказ Інспекції від 03.07.2017 №342, проте поле акта перевірки "найменування суб'єкта господарювання, що перевірявся" залишене незаповненим.

У вказаному акті встановлено, що під час натурного обстеження території в районі прикордонного знака №282 на відстані 200 м від державного кордону встановлено факт забору піщано-гравійної суміші із застосуванням трактора-навантажувача ЮМЗ-6АКЛ без номерного державного знака шляхом навантаження на вантажний автомобіль марки КАМАЗ номерний знак В9974ІК (водій трактора - ОСОБА_5, водій автомобіля КАМАЗ - ОСОБА_6.). При візуальному обстеженні, встановлено проведення робіт на ділянці розміром: 27 м - довжина, 18 метрів - ширина, глибина 0,9 м та на ділянці розміром: 12 м - довжина, 15 метрів - ширина, глибина -1,0 м. Під час проведення обстеження на автомобіль КАМАЗ навантажено 15 м 3 піщано-гравійної суміші.

2.4. В цей же день зазначеними посадовими особами було складено ще один акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства №107/02 від 05.07.2017, у якому встановлено факт проведення громадянином ОСОБА_4 (головою ФГ "Ростока") будівельних робіт в районі прикордонного знака №282 шляхом засипання русла річки Тиса з використанням піщано-гравійної суміші, будівельних бетонних відходів та сухої деревної маси. Поле акта перевірки "найменування суб'єкта господарювання, що перевірявся" також залишене незаповненим.

2.5. На підставі акта перевірки №106/02 від 05.07.2017, 10.07.2017 Інспекція склала три окремі розрахунки розміру відшкодування збитків, заподіяних при самовільному заборі піщано-гравійної суміші, які здійснено на підставі Методики визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного користування надрами, затвердженої наказом Міністерства екології та природних ресурсів України № 303 від 29.08.2011.

Вказані розрахунки були здійснені на підставі вимірів довжини, ширини та глибини виїмок двох ділянок, на яких було виявлено забір піщано-гравійної суміші, а також виходячи із вимірів автомобіля КАМАЗ, при обстеженні якого було виявлено завантажену піщано-гравійну суміш. Відповідно до цих розрахунків, загальний об'єм добутої суміші, відповідно до розрахунків, становить 632,4 м 3 , а розмір збитків за самовільне користування надрами, встановлене в акті перевірки №106/02 від 05.07.2017, становить 339 978,24 грн.

Це стало підставою для звернення позивача до Господарського суду Закарпатської області із позовом про стягнення з відповідача вказаної суми.

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.1. 27 листопада 2017 року Господарським судом Закарпатської області прийнято рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

3.1.1. Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що відповідно до Переліку корисних копалин загальнодержавного значення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №827 від 12.12.1994, піщано-гравійна суміш є корисною копалиною загальнодержавного значення, а, отже, відповідно до положень Кодексу України про надра, її видобування може здійснюватися виключно на підставі спеціального дозволу, який у відповідача відсутній.

Отже, суд дійшов висновку про те, що 339 978,24 грн шкоди, заподіяної відповідачем державі внаслідок самовільного забору піщано-гравійної суміші без дозволу на користування надрами, нарахованої на підставі Методики визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного користування надрами, затвердженої наказом Міністерства екології та природних ресурсів України №303 від 29.08.2011, нараховані позивачем правомірно та підлягають стягненню.

3.2. 05 лютого 2018 року постановою Львівського апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Закарпатської області від 27.11.2017 скасовано. Прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

3.2.1 . Приймаючи таке рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що з матеріалів справи не вбачається наявності низки умов, які необхідні для притягнення ФГ "Ростока" до відповідальності за заподіяну шкоду, а саме: факту заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу та протиправності поведінки працівників чи посадових осіб ФГ "Ростока".

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

4.1. 05 березня 2018 року заступник Військового прокурора Ужгородського гарнізону подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05.02.2018, а рішення Господарського суду Закарпатської області від 27.11.2017 залишити в силі.

4.2. Скаржник обґрунтовує вимоги, що містяться у касаційній скарзі та додаткових поясненнях до касаційної скарги, зокрема, такими доводами.

4.2.1. Суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що у діях відповідача відсутній склад правопорушення, а саме протиправна поведінка, вина, шкода та причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою; наявність порушення порядку проведення перевірки Державною екологічною інспекцією у Закарпатській області, у зв'язку з чим складений за її результатами акт перевірки від 5 липня 2017 року, є недостовірним і недостатнім доказом у справі.

4.2.2. Апеляційним судом не спростовані встановлені місцевим господарським судом обставини щодо незаконного видобутку гравію та неправомірної, при цьому, поведінки відповідача, який не довів відповідно до приписів статті 1166 Цивільного кодексу України, що шкоду завдано не з його вини. Тому правових підстав для звільнення його від такої відповідальності, немає.

4.3. Відзив до Верховного Суду не надходив.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

5.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

5.1.1. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність встановлення обставин справи, про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

5.1.2. Згідно з повноваженнями, визначеними законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.2. Щодо суті касаційної скарги

5.2.1. Предметом судового розгляду у справі є вимога про стягнення шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства.

5.2.2. Відповідно до ст. 14 Кодексу України про надра, надра надаються у користування, зокрема, для видобування корисних копалин.

Статтями 16 та 19 цього Кодексу встановлено режим користування надрами, який вимагає отримання спеціального дозволу на користування надрами.

Виняток стосовно наявності спеціального дозволу встановлений у ст. 23 Кодексу, відповідно до якої землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, а також підземні води (крім мінеральних) для всіх потреб, крім виробництва фасованої питної води, за умови, що обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 кубічних метрів на добу.

Згідно з ст. 56 Кодексу України про надра, однією із основних вимог в галузі охорони надр є додержання встановленого законодавством порядку надання надр у користування і недопущення самовільного користування надрами.

Статтями 65 та 67 цього Кодексу передбачено, що порушення законодавства про надра тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову і кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення законодавства про надра несуть особи, зокрема, винні у самовільному користуванні надрами. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень законодавства про надра, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Статтею 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

5.2.3. Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди. Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди містяться у статті 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести протиправність поведінки особи, вину особи, яка заподіяла шкоду, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Згідно з статтею 1172 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Обов'язок доказування наявності шкоди та протиправності поведінки заподіювача шкоди покладається на особу, якій завдано збитків. При цьому, відсутність своєї вини доводить особа, яка завдала шкоди (ч. 2 ст. 1166 ЦК України).

5.2.4. Статтями 6 та 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" визначено, що за результатами здійснення планового або позапланового заходу, посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід. Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства. Якщо суб'єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями. У разі відмови суб'єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис.

У цьому зв'язку, господарський суд апеляційної інстанції встановив, що поданий позивачами акт перевірки №106/02 від 05.07.2017, не може вважатися доказом вчинення відповідачем порушення природоохоронного законодавства, з огляду на неточності, що містяться в самому акті та зважаючи на його невідповідність положенням Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", а саме:

1) з вказаного акту не вбачається щодо якого суб'єкта господарювання, чи щодо якої фізичної особи проводилася перевірка дотримання вимог природоохоронного господарства. З вступної частини акту випливає, що при проведенні перевірки були присутні три фізичні особи: ОСОБА_4, ОСОБА_7 та ОСОБА_5;

2) в акті перевірки не зазначено, порушення яких норм законодавства було вчинено відповідачем, а також відсутній підпис однієї з осіб, присутніх при перевірці - ОСОБА_7, без зазначення відповідного запису особами, які здійснювали перевірку;

3) зі змісту акта не вбачається, видобуток якої саме корисної копалини у ньому зафіксовано, оскільки тексті акта зазначено про видобуток "піщано-гравійної суміші". Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.1994 №827 затверджено переліки корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення. Зокрема, до корисних копалин загальнодержавного значення в складі піщано-гравійної сировини віднесено наступні копалини: галька, гравій, піщано-гальковий матеріал, ракуша. До корисних копалин місцевого значення в складі піщано-гравійної сировини віднесено пісок. Постанова Кабінету Міністрів України не використовує термін "піщано-гравійна суміш", а найближчим до нього є родове поняття "піщано-гравійна сировина". Отже, з акта перевірки неможливо встановити, видобуток якої з вищенаведених копалин виявила ДЕІ в Закарпатській області. Як зазначалося вище, вказана обставина має значення для визначення правомірності дій особи щодо видобутку корисних копалин, оскільки ст. 23 Кодексу України про надра надає право землекористувачам в межах наданих їм земельних ділянок без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати корисні копалини місцевого значення загальною глибиною розробки до двох метрів;

4) посадові особи ДЕІ в Закарпатські області здійснювали перевірку шляхом "візуального обстеження", в результаті якого було встановлено чіткі розміри котловану та об'єм піщано-галькової суміші, яка була завантажена в автомобіль КАМАЗ, однак акт не містить посилань на вимірювальні прилади та способи визначення глибини, ширини та довжини котловану, а також на спосіб визначення об'єму піщано-галькової суміші, яка була завантажена в автомобіль. Встановлення цих обставин впливає на правильність розрахунку заподіяної шкоди, через що суд позбавлений можливості здійснити таку перевірку.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Статтями 76, 78 та 79 ГПК України встановлено вимоги, що стосуються достовірності та достатності доказів. Так, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування; достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи; достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Зважаючи на викладене, судом апеляційної інстанції акт перевірки №106/02 від 05.07.2017 визнано недостовірним та недостатнім доказом, на підставі якого можна встановити дійсні обставини справи, що можуть бути покладені в основу висновків про факт, обсяги вчинення правопорушення та осіб, які його вчиняли. Протиправність поведінки працівників чи посадових осіб ФГ "Ростока" та факт заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу є недоведеними. Крім того, з матеріалів справи не вбачається статусу громадян ОСОБА_5 та ОСОБА_6 і того, яке відношення вони мають до ФГ "Ростока".

Враховуючи зазначені обставини, суд апеляційної інстанції правильно встановив та виходив з того, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено порушення відповідачем природоохоронного законодавства, тому підстави для покладення на нього обов'язку по відшкодуванню шкоди відсутні.

Таким чином, касаційний суд вважає, що висновки суду апеляційної інстанції про відмову в позові ґрунтуються на встановлених обставинах і оцінених ними доказах та повністю узгоджуються з приписами чинного законодавства, а доводи касаційної скарги фактично зводяться до необхідності переоцінки цих доказів та обставин, що відповідно до ст. 300 ГПК України не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Верховний Суд вважає висновок суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову обґрунтованим. Скаржником не доведено неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

6.2. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

6.3. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Державної податкової інспекції у місті Сумах Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області без задоволення, а оскаржуваної постанови - без змін.

7. Судові витрати

7.1. Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сумах Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу заступника військового прокурора Ужгородського гарнізону залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05.02.2018 у справі №907/689/17 залишити без змін.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: І. Ткач

Судді: Л. Стратієнко

В. Студенець