Рішення

від 30.05.2018 по справі 466/9008/17

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 466/9008/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2018 року Шевченківський районний суд м. Львова

в складі : головуючого - судді Кавацюка В.І.

при секретарі Луців К.І.

учасники справи: позивач ОСОБА_1

відповідач приватне підприємство ЄВРОЕНЕРГО

представник позивача ОСОБА_2

представник відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові

цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства ЄВРОЕНЕРГО про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з роботи,

у с т а н о в и в:

16 листопада 2017 року ОСОБА_4, від імені якого діє адвокат ОСОБА_2, пред'явив в суд позов до приватного підприємства ЄВРОЕНЕРГО (далі - ПП ЄВРОЕНЕРГО , відповідач) про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з роботи.

В обгрунтування вимог зазначав, що він працював у ПП ЄВРОЕНЕРГО на посаді бармена з 01 червня 2017 року. Наказом №10к від 31 липня 2017 року його було звільнено з роботи на підставі ч.1 ст. 36 КЗпП України (за згодою сторін), однак в порушення вимог трудового законодавства в день звільнення з ним не було проведено повного розрахунку. Зокрема, йому не виплачено нараховану заробітну плату за липень 2017 року в сумі 3885,72 грн. та компенсацію за невикористану відпустку.

Після звільнення з роботи він, позивач, неодноразово звертався до адміністрації підприємства щодо проведення з ним повного розрахунку, однак відповідач в добровільному порядку його законні вимоги не виконує, а тому він вирішив звернутись в суд.

З огляду на такі обставини просив ухвалити рішення про стягнення з ПП ЄВРОЕНЕРГО на його, ОСОБА_1, користь заборгованість по заробітній платі та компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 3885,72 грн., а також середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з роботи по день фактичного розрахунку в розмірі 13 505, 20 грн.

У березні 2018 року представник позивача ОСОБА_4Є - адвокат ОСОБА_2 подала заяву про збільшення позовних вимог, в якій уточнила позовні вимоги та просить ухвалити рішення про стягнення з ПП ЄВРОЕНЕРГО на користь позивача заборгованість по заробітній платі та компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 3885,72 грн., а також середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з роботи по день постановлення рішення судом.

У відзиві на позов відповідач заперечив позовні вимоги ОСОБА_4 в частині стягнення середнього заробітку позивача за період, починаючи з 15 серпня 2017 року до дня фактичного розрахунку, мотивуючи це відмовою позивача від одержання розрахунку 15 серпня 2017 року через продовження конфлікту з керівництвом ПП Євроенерго .

У судовому засіданні позивач ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_2Б позовні вимоги підтримали, покликаючись на обставини, які викладені в позовній заяві та в заяві про збільшення позовних вимог. Просять позов задовольнити.

Представник ПП ЄВРОЕНЕРГО ОСОБА_3 проти задоволення вимог позивача ОСОБА_4 щодо виплати середнього заробітку за період з 15 серпня 2017 року по день постановлення рішення судом заперечив з мотивів, викладених у відзиві на позов.

Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_4, який був допитаний в судовому засіданні в якості свідка, його представника ОСОБА_2, представника ПП ЄВРОЕНЕРГО ОСОБА_3, показання свідка ОСОБА_5, з'ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до приписів ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Положеннями ст. 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч.1 ст.21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці закріплено положеннями КЗпП України.

У відповідності до ст. 1 КЗпП України цей кодекс регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Згідно зі ст.24 КЗпП укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника підприємства, установи, організації чи уповноваженого ним органу.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_4 працював у ПП ЄВРОЕНЕРГО на посаді бармена з 01 червня 2017 року. Наказом №10к від 31 липня 2017 року його було звільнено з роботи на підставі ч.1 ст. 36 КЗпП України (за згодою сторін). З часу прийняття та до дня звільнення перебував із відповідачем у трудових відносинах, що підтверджується трудовою книжкою копія якої долучена до матеріалів справи.

Сторонами не заперечується, що в день звільнення позивача ОСОБА_4 йому не виплачено заборгованість по заробітній платі за липень 2017 року та компенсацію за невикористану щорічну відпустку.

Як вбачається із розрахунку позивача ОСОБА_4С, зробленого виходячи із індивідуальних відомостей Пенсійного фонду України, йому за липень 2017 року було нараховано, проте не виплачено заборгованість по заробітній платі та компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 3885,72 грн.

У своїх поясненнях представник позивача ОСОБА_4С - ОСОБА_2 зазначила, що це нарахована сума, а працівнику до виплати на руки належить заборгованість у розмірі 3128,00 грн. Водночас відповідачем не надано розрахунок належних до виплати ОСОБА_4 сум та не підтверджено факту утримання із заробітної плати позивача 757,72 грн.

Разом з цим, в п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці роз'яснено, що оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.4 ст.7 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищене законом. Кожен має право на працю; кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (ст.43 Конституції України ).

Згідно ч.1 ст.94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Аналогічне визначення поняття заробітної плати міститься у ч.1 ст. 1 Закону України Про оплату праці , який є спеціальним нормативно - правовим актом, що регулює правовідносини у сфері оплати праці.

Згідно з ст. 2 Закону України Про оплату праці основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці ( норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Згідно ст. 115 КЗпП України заробітна плата повинна виплачуватися робітнику регулярно у робочі дні у строки, встановлені колективною угодою, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, не перевищуючий шістнадцяти календарних днів.

Частиною першої ст. 47 КЗпП України визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст.116 КЗпП України.

Зі змісту ч.7 ст.43 Конституції України, ч.1ст.115 КЗпП України, відповідач мав виплачувати працівнику заробітну плату регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженому у встановленому порядку, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно вимог ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Судом на підставі показань директора ПП Євроенерго ОСОБА_5 та допитаного 14 травня 2018 року в якості свідка позивача ОСОБА_4 достовірно встановлено, що позивач звертався до ПП Євроенерго з вимогою про розрахунок та 21 серпня 2017 року він також звертався із заявою до Львівської місцевої прокуратури №1.

Відповідач належних заходів щодо виплати заборгованості із заробітної плати ОСОБА_4 не вживав.

Так, посилання представника відповідача на неможливість виплати заборгованості позивачу у зв'язку з виплатою заробітної плати на підприємстві готівковими коштами, а не шляхом перерахунку на банківський картковий рахунок працівника, через що фізично зобов'язати працівника забрати грошові кошти вбачається неможливим , не може братись судом до уваги, так як таке не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду.

Як зазначено у постанові Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, якщо роботодавець не доведе відсутності у цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Статтею 117 КЗпП України передбачено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, а саме у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум у строки, визначені ст.116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір, підприємство має сплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При визначенні розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з роботи, який підлягає стягненню з ПП ЄВРОЕНЕРГО на користь позивача ОСОБА_4, суд враховує вимоги ст. 27 Закону України Про оплату праці та положення Порядку обчислення середньої заробітної плати , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 8 лютого 1995 року.

Середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарних місяці роботи. Період розрахунку - останні два повних робочих місяці, тобто червень-липень 2017 року. Середньоденний заробіток позивача ОСОБА_4 складає: 3400,00 грн. ( червень 2017 року) + 3400,00 грн. (липень 2017 року) : 20 робочих днів (червень 2017 року) + 21 робочий день (липень 2017 року) = 165,85 грн.

Кількість робочих днів з наступного робочого дня після звільнення позивача ОСОБА_4С, починаючи з 01 серпня 2017 року по 30 травня 2018 року становить: 22 дні (серпень 2017 року) + 22 дні (вересень 2017 року) + 21 день (жовтень 2017 року) + 21 день (листопад 2017 року) + 22 дні (грудень 2017 року) + 20 днів (січень 2018 року) + 21 день (лютий 2018 року) + 20 днів (березень 2018 року) + 21 день (квітень 2018 року) + 19днів травень 2018 року = 207 робочих днів.

Загальний розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку станом на день ухвалення судового рішення 30 травня 2018 року становить: 165,85 грн. х 207 робочих днів = 34 330,95 грн.

В п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці зазначено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Відповідне роз'яснення надав Конституційний Суд України у своєму рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями ст. ст. 117, 237-1 КЗпП України.

За наведених обставин, суд вважає, що позов ОСОБА_4 є підставний, підлягає задоволенню та з ПП ЄВПРОЕНЕРГО слід стягнути 3 885,72 грн. заборгованості по заробітній платі та 34 330,95 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 серпня 2017 року по 30 травня 2018 року, а всього - 38 216,67 грн. (тридцять вісім тисяч двісті шістнадцять гривень шістдесят сім копійок).

Крім цього, відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 704 грн. 80 коп.

Керуючись ст. ст. 3, 4, 5, 10, 12, 13, 76, 77, 78, 79, 81, 82, 83, 89, 258, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, ст. ст. 43, 46 Конституції України, ст. ст. 83, 116, 117, 232, 233, 235 КЗпП України, Законом України Про оплату праці , суд

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Стягнути з приватного підприємства ЄВРОЕНЕРГО заборгованість по заробітній платі та компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 3885,72 грн.(три тисячі вісімсот вісімдесят п'ять гривень сімдесят дві копійки), середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з роботи по день ухвалення рішення суду в розмірі 34 330,95 грн. (тридцять чотири тисячі триста тридцять гривень дев'яносто п'ять копійок), а всього - 38 216,67 (тридцять вісім тисяч двісті шістнадцять гривень шістдесят сім копійок) без врахування утримання податків та інших обов'язкових платежів.

Стягнути з приватного підприємства ЄВРОЕНЕРГО судовий збір в доход держави в розмірі 704. 80 грн. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок)

Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса місця проживання: 79007, м. Львів, вул. Золота, 4, ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_1;

відповідач: приватне підприємство ЄВРОЕНЕРГО , адреса місцезнаходження: 79039, м. Львів вул. Шевченка, 31, код ЄДРПОУ 39048280;

Повний текст рішення складено 11 червня 2018 року.

Суддя ОСОБА_6