Справа № 466/9008/17 Головуючий у 1 інстанції: Кавацюк В.І.
Провадження № 22-ц/811/759/18 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.
Категорія:53
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 січня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючої - судді Копняк С.М.,
суддів - Бойко С.М., Ніткевича А.В.
секретаря - Жукровської Х.М.,
з участю позивача - ОСОБА_2 та представника позивача - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Львівського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства Євроенерго на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 30 травня 2018 року, постановлене в складі головуючого - судді Кавацюка В.І., у справі за позовом ОСОБА_2, від імені якого діє ОСОБА_3, до Приватного підприємства Євроенерго про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, -
в с т а н о в и л а:
16 листопада 2017 року позивач ОСОБА_2, від імені якого діє адвокат ОСОБА_3, звернувся в суд з позовом до Приватного підприємства ЄВРОЕНЕРГО про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з роботи.
В обгрунтування вимог зазначив, що позивач працював у ПП ЄВРОЕНЕРГО на посаді бармена з 01 червня 2017 року. Наказом № 10к від 31 липня 2017 року його було звільнено з роботи на підставі ч. 1 ст. 36 КЗпП України (за згодою сторін), однак в порушення вимог трудового законодавства в день звільнення з ним не було проведено повного розрахунку. Зокрема, йому не виплачено нараховану заробітну плату за липень 2017 року в сумі 3 885, 72 грн. та компенсацію за невикористану відпустку.
Після звільнення з роботи позивач неодноразово звертався до адміністрації підприємства щодо проведення з ним повного розрахунку, однак відповідач в добровільному порядку його законні вимоги не виконував, а тому він вимушений був звернутись в суд.
З огляду на такі обставини просив ухвалити рішення про стягнення з ПП ЄВРОЕНЕРГО на його користь заборгованості по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку в розмірі 3 885, 72 грн., а також середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні з роботи по день фактичного розрахунку в розмірі 13 505, 20 грн.
У березні 2018 року представник позивача ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_3 подала заяву про збільшення позовних вимог, в якій уточнила позовні вимоги та просила ухвалити рішення про стягнення з ПП ЄВРОЕНЕРГО на користь позивача заборгованості по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку в розмірі 3 885,72 грн., а також середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні з роботи по день ухвалення рішення судом.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 30 травня 2018 року позов задоволено.
Стягнуто з Приватного підприємства ЄВРОЕНЕРГО заборгованість по заробітній платі та компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 3 885,72 грн. (три тисячі вісімсот вісімдесят п'ять гривень сімдесят дві копійки), середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з роботи по день ухвалення рішення суду в розмірі 34 330, 95 грн. (тридцять чотири тисячі триста тридцять гривень дев'яносто п'ять копійок), а всього - 38 216, 67 (тридцять вісім тисяч двісті шістнадцять гривень шістдесят сім копійок) без врахування утримання податків та інших обов'язкових платежів.
Стягнуто з приватного підприємства ЄВРОЕНЕРГО судовий збір в дохід держави в розмірі 704, 80 грн. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок).
Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 30 травня 2018 року оскаржила директор ПП Євроенерго - ОСОБА_4, подавши апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що частково не погоджується із рішенням суду, вважає його необґрунтованим та незаконним, оскільки воно ґрунтується на неправильно встановлених судом обставинах, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийняття доказів, неправильного їх дослідження та оцінки. А саме, вважає незаконним та необґрунтованим задоволення судом позовних вимог в частині стягнення з відповідача середнього заробітку позивача за період, починаючи з 15.08.2017 р. до дня постановлення судового рішення.
Звертає увагу, що з вини ПП Євроенерго допущено порушення щодо строків проведення розрахунку при звільненні ОСОБА_2 за період з 31.07.2017 р. (дати звільнення) по 14.08.2017 р. включно. 15.08.2017 року ОСОБА_2 мав можливість одержати розрахунок, але відмовився від нього, а іншого способу вручити йому розрахункові кошти, окрім наручно готівкою, відповідач не мав. А тому вважає позовні вимоги позивача ОСОБА_2 безпідставними в частині стягнення середнього заробітку позивача за період, починаючи з 15.08.2017 р.
Вказує, що середньоденний заробіток ОСОБА_2 складає 115, 25 грн., тому сума середнього заробітку за час затримки проведення розрахунку з вини роботодавця становить 15 х 115, 25 =1 728, 75 грн.
Просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 30 травня 2018 року у частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 щодо стягнення з ПП Євроенерго середнього заробітку за період, починаючи з 15.08.2017 р. до дня постановлення судового рішення, тобто в сумі понад 1 728, 75 грн., та у цій частині ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.
Згідно із ч. 1 ст. 351 ЦПК України (в редакції закону від 03.10.2017 року) судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Відповідно до Указу Президента України №452/2017 від 29.12.2017 року Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах Апеляційний суд Львівської області ліквідовано та створено новий - Львівський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Львівську область, з місцезнаходженням у місті Львові.
04 жовтня 2018 року у газеті Голос України опубліковано повідомлення голови Львівського апеляційного суду про початок роботи новоутвореного суду.
А відтак, справа розглядається Львівським апеляційним судом у межах територіальної юрисдикції якого перебуває районний суд, який постановив ухвалу, що оскаржується.
15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція ЦПК України, відповідно до п. 9 ст. 1 Перехідних положень вказаного Кодексу, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Таким чином, дана справа розглядається за правилами ЦПК України в редакції Закону № 2147-У111 від 03.10.2017 року, яка набрала чинності з 15.12.2017 року.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення позивача та його представника, які з явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи, межі і доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно п. п. 1 - 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Пленум Верховного Суд України у п. 11 Постанови Про судове рішення у цивільній справі від 18 грудня 2009 року № 11 роз'яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів.
Суд першої інстанції зазначених вимог закону дотримався.
За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимоги апеляційної скарги.
Частиною 2 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегією суддів справа переглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позов є підставний, оскільки мала місце невиплата відповідачем позивачу у день його звільнення всіх належним до виплати сум, а відтак до стягнення, окрім невиплачених сум, підлягає також і середній заробіток за весь час затримки розрахунку розрахунку при звільненні за період з 01 серпня 2017 року по 30 травня 2018 року.
Колегія суддів вважає, що такі висновки суду в цілому відповідають обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону, доводи ж скарги таких висновків не спростовують.
Статтею 43 Конституції України регламентовано, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 7 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищене законом
За змістом ч. 1 ст. 3 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулює законодавство про працю.
Статтею 21 Закону України Про оплату праці визначено, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
Відповідно до ст. 94 КЗпП України, заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Аналогічне визначення поняття заробітної плати міститься у ч.1 ст. 1 Закону України Про оплату праці , який є спеціальним нормативно - правовим актом, що регулює правовідносини у сфері оплати праці.
Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначеній статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація, за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 працював у ПП ЄВРОЕНЕРГО на посаді бармена з 01 червня 2017 року. Наказом № 10 к від 31 липня 2017 року його було звільнено з роботи на підставі ч. 1 ст. 36 КЗпП України (за згодою сторін). Таким чином, позивач з часу прийняття та до дня його звільнення перебував із відповідачем у трудових відносинах, що підтверджується трудовою книжкою, копія якої долучена до матеріалів справи.
Сторонами не заперечується, що в день звільнення позивача ОСОБА_2 йому не було виплачено заборгованість по заробітній платі за липень 2017 року та компенсацію за невикористану щорічну відпустку.
Як вбачається із розрахунку позивача ОСОБА_2, зробленого виходячи із індивідуальних відомостей Пенсійного фонду України, йому за липень 2017 року було нараховано, проте не виплачено заборгованість по заробітній платі та компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 3 885, 72 грн.
У своїх поясненнях представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 зазначила, що це нарахована сума, без врахування податків і зборів, а працівнику до виплати належить заборгованість у розмірі 3 128, 00 грн. Водночас відповідачем не було надано ні суду першої, ні суду апеляційної інстанцій розрахунок належних до виплати позивачу ОСОБА_2 сум та не підтверджено факту утримання із заробітної плати позивача 757, 72 грн.
Разом з цим, в п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці роз'яснено, що оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Згідно з ст. 2 Закону України Про оплату праці основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці ( норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Згідно ст. 115 КЗпП України заробітна плата повинна виплачуватися робітнику регулярно у робочі дні у строки, встановлені колективною угодою, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, не перевищуючий шістнадцяти календарних днів.
Частиною першої ст. 47 КЗпП України визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст.116 КЗпП України.
Судом на підставі показань директора ПП Євроенерго ОСОБА_4 та допитаного 14 травня 2018 року в якості свідка позивача ОСОБА_2 достовірно встановлено, що позивач звертався до ПП Євроенерго з вимогою про розрахунок та 21 серпня 2017 року він також звертався із заявою до Львівської місцевої прокуратури № 1.
А відтак, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що відповідач належних заходів щодо виплати заборгованості із заробітної плати ОСОБА_2 не вживав. Не спростовано такий висновок суду і доводами апеляційної скарги
Статтею 117 КЗпП України передбачено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, а саме у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум у строки, визначені ст.116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір, підприємство має сплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
В п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці зазначено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.
Суд першої інстанції правильно вказав про те, що при визначенні розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з роботи, який підлягає стягненню з ПП ЄВРОЕНЕРГО на користь позивача ОСОБА_2, враховуються вимоги ст. 27 Закону України Про оплату праці та положення Порядку обчислення середньої заробітної плати , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 8 лютого 1995 року.
Середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарних місяці роботи. Період розрахунку - останні два повних робочих місяці, тобто червень-липень 2017 року. Середньоденний заробіток позивача ОСОБА_2 складає: 3400,00 грн. ( червень 2017 року) + 3400,00 грн. (липень 2017 року) : 20 робочих днів (червень 2017 року) + 21 робочий день (липень 2017 року) = 165,85 грн.
Кількість робочих днів з наступного робочого дня після звільнення позивача ОСОБА_2, починаючи з 01 серпня 2017 року по 30 травня 2018 року становить: 22 дні (серпень 2017 року) + 22 дні (вересень 2017 року) + 21 день (жовтень 2017 року) + 21 день (листопад 2017 року) + 22 дні (грудень 2017 року) + 20 днів (січень 2018 року) + 21 день (лютий 2018 року) + 20 днів (березень 2018 року) + 21 день (квітень 2018 року) + 19днів травень 2018 року = 207 робочих днів.
Загальний розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку станом на день ухвалення судового рішення 30 травня 2018 року становить: 165,85 грн. х 207 робочих днів = 34 330,95 грн.
За наведених обставин, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про підставність позову, а відтак і про його задоволення.
Отже, суд ухвалив правильне по суті і справедливе рішення, дійшовши його на основі повно з'ясованих обставин, підтверджених дослідженими в судовому засіданні доказами.
Належних та допустимих доказів для спростування рішення суду першої інстанції, передбачених ст. ст. 76, 77, 78 ЦПК України, які б мали доказове значення та заслуговували на увагу, чи порушень норм процесуального права, які можуть бути підставою для скасування рішення, відповідно до ст. 376 ЦПК України, апелянтом не представлено.
За приписами п. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дотримавшись норм матеріального та процесуального права, повно і всебічно з'ясувавши всі дійсні обставини спору сторін, вирішив дану справу згідно із законом і підстав для скасування ухваленого у справі рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 30 травня 2018 рокута задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає.
Керуючись ст. ст. 258, 259, 268, 367-369, 372, 374 ч.1 п.1, 375, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів,-
п о с т а н о в и л а:
Апеляційну скаргу Приватного підприємства Євроенерго - залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 30 травня 2018 року- залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст постанови складений 28 січня 2019 року.
Головуюча Копняк С.М.
Судді: Бойко С.М.
Ніткевич А.В.
Суд | Львівський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 17.01.2019 |
Оприлюднено | 03.02.2019 |
Номер документу | 79567411 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Львівський апеляційний суд
Копняк С. М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні