Постанова

від 03.07.2018 по справі 363/4582/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 363/4582/17 Головуючий у І інстанції Рудюк О. Д. Провадження № 22-ц/780/2461/18 Доповідач у 2 інстанції Олійник В. І. Категорія 29 03.07.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 липня 2018 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді: - Олійника В.І.,

суддів: Журби С.О., Лівінського С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справицивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 03 квітня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, -

в с т а н о в и л а :

Статтею 351 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого(території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до пунктів 8, 9, 11 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується; справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, а також заяви і скарги подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У листопаді 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом, який обґрунтовував тим, що 13 вересня 2017 року ОСОБА_2 зніс паркан на межі земельних ділянок по вулиці АДРЕСА_1

Власником земельної ділянки по АДРЕСА_2 є він - ОСОБА_3 Знищений паркан встановлювався ним по межових знаках, встановлених відповідно до акту про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) їх закріплення та прийомки-передачі межових знаків на зберігання від 27 листопада 2012 року.

Так як ОСОБА_2 незаконно зносив паркан, то ОСОБА_3 викликав наряд поліції і поліцейськими складено висновок №8357 від 09.10.2017 року та рекомендовано звернутися до суду.

Позивач зазначав, що своїми протиправними діями ОСОБА_2 завдав йому матеріальної шкоди на суму 6 475 грн., яка складається з: 2 475 грн. - витрат на закупівлю матеріалів та 4 000 грн. - витрат на роботи зі встановлення паркану між земельними ділянками.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 03 квітня 2018 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду у розмірі 6 475 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 640 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 1 920 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, яким відмовити у позові повністю.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 13 вересня 2017 року здійснено знесення паркану, який знаходився на межі земельних ділянок, чим завдано матеріальну шкоду і витрати підтверджуються договірною ціною від 7.09.2017 року, рахунком ФОП ОСОБА_4 від 7.09.2017 року, актом приймання-передачі виконаних робіт на підставі договірної ціни від 7.09.2017 року. Також суд вважав, що вина відповідача підтверджується також висновком Вишгородського відділу поліції Головного управління національної поліції у Київській області від 9 жовтня 2017 року.

Проте, рішення суду першої інстанції зазначеним вище вимогам закону не відповідає.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

За ч.2 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до вимог ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно з ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

За ч.2 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Позивач обґрунтовував свої позовні вимоги тим, що відповідачем йому була завдана матеріальна шкода в сумі 6475 грн. у зв'язку з пошкодженням 13.09.2017 року паркану, який був зведений на спірній межі.

Розмір матеріальної шкоди позивач визначив з витрат на закупівлю матеріалів в сумі 2475 грн. та роботами зі встановлення паркану між земельними ділянками вартістю 4000 грн.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Таким чином, позивач мав довести, що відповідачем завдана шкода його майну.

За ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Позивач вважав належним доказом, який підтверджує його позовні вимоги та доводить вину відповідача висновок №8357 від 09.10.2017 року (а.с.13). а завдані збитки - рахунком від 07.09.2017 року (а.с.14), договором від 07.09.2017 року (а.с.18), актом приймання-передачі матеріалів від 07.09.2017 року (а.с.19), та актом приймання-передачі виконаних робіт від 02 . 10.2017 (а.с.20).

Проте, відповідач стверджує, що дані докази навпаки спростовують позовні вимоги позивача та підтверджують його відзив на позовну заяву та безпідставність позову.

Так, згідно висновку №8357 від 09.10.2017 року (а.с.13) відсутні будь-які діяння кримінального чи адміністративного правопорушення у сторін по справі.

Також не може бути належним доказом квитанція на купівлю у ФОП ОСОБА_5 матеріалів від 07.09.2017 року (а.с.14), оскільки в графі Платник відсутні дані, які б свідчили, що саме позивач їх придбав.

За твердженнями позивача саме 13.09.2017 року відповідачем була зламана його огорожа, тобто його майну була завдана шкода, а саме: сітці рабиці віч.50 х50, в 1,5 в кількості 8 рулонів; дріт 0,4 вагою 9 кг.

Проте, як вбачається з акту приймання-передачі матеріалів (а.с.19) від 07.09.2017 року позивач передав на зберігання весь вищевказаний матеріал до ТОВ КБ-БУД ПЛЮС (код ЄДРПОУ 40048210) і останнє прийняло їх на зберігання для подальшого монтажу.

02.10.2017 року ТОВ КБ-БУД ПЛЮС виконало роботи з монтажу всього матеріалу, про що свідчить акт приймання - передачі виконаних робіт (а.с.20).

Таким чином, у період від 07.09.2017 року до 02.10.2017 року все майно позивача, яке, як він стверджує, зазнало пошкодження від відповідача 13.09.2017 року, перебувало на зберіганні у ТОВ КБ-БУД ПЛЮС та було змонтовано повністю без будь-яких зауважень з боку позивача.

Отже, вищезазначені докази, надані позивачем доводять, що його огорожа була зведена з сітки-рабиці та дроту ТОВ КБ-БУД ПЛЮС з матеріалів, які зберігалися у даного товариства в період від 07.09.2017 до 02.10.2017 року і відповідач жодним чином не міг 13 вересня 2017 року нанести будь-яку шкоду майну позивача.

Таким чином у позивача взагалі відсутнє майно, якому могла бути завдана матеріальна шкода з боку відповідача, і останній заперечує завдання шкоди.

Щодо судових витрат, то оскільки позовні вимоги позивача є необґрунтованими, сплата судового збору покладається саме на позивача і з відповідача не стягується.

Також, згідно з ч.1 ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, як ухвалене за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, які зроблені з порушенням та неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст.376 ЦПК України є підставами для його скасування з прийняттям нової постанови.

На підставі вищенаведеного колегія суддів приходить до висновку щодо необхідності скасування рішення про задоволення позовних вимог і ухвалення нового рішення, яким відмовити ОСОБА_3 у задоволенні позову.

Також слід стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 1920 грн. понесених судових витрат на послуги адвоката.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.367, 374, 375, 382 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 03 квітня 2018 року скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди відмовити повністю.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 1920 грн. понесених судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий:

Судді: