Постанова

від 04.07.2018 по справі 564/2581/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 липня 2018 року

м. Рівне

Справа № 564/2581/17

Провадження № 22-ц/787/1072/2018

Головуючий суддя у суді 1 інстанції: Левчук В.В.

Дата, час і місце ухвалення судом 1 інстанції рішення:

об 11 год. 30 хв. 14.03.2018 р. у м. Костопіль Рівненської області

Апеляційний суд Рівненської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий: Хилевич С.В.

судді: Бондаренко Н.В., Шеремет А.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Костопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області на рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 14 березня 2018 року у справі за позовом Костопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області до ОСОБА_2 про стягнення переплати пенсії на суму 48 478,46 гривень,

в с т а н о в и в:

У грудні 2017 року в суд звернулось Костопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області (далі - Костопільське ОУПФ) до ОСОБА_2 про стягнення переплати пенсії. Мотивувало позовні вимоги тим, що під час перевірки Головним управлінням Пенсійного фонду України Рівненської області пенсійної справи ОСОБА_2 було з'ясовано, що для нарахування їй пенсії було взято довідку про заробітну плату від 13.07.2011 №88, видану ВАТ "Юніко" після дати ліквідації підприємства в порядку банкрутства на підставі ухвали Господарського суду Рівненської області від 10.06.2011 року. Після виключення зазначеної довідки з розрахунку для пенсії, внаслідок приведення у відповідність заробітної плати та стажу за період з 07.07.2011 по 30.04.2017 виникла переплата пенсії в сумі 48 478,46 гривень.

Рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 14 березня 2018 року залишено без задоволення зазначений позов Костопільського ОУПФ до ОСОБА_2

На рішення суду позивач подав апеляційну скаргу, де покликався на порушення судом норм процесуального та матеріального права.

На її обґрунтування зазначалось, що відповідно до вимог ст. 79 ЦПК України до позовної заяви були додані достовірні докази рахункової помилки, які були здійснені органом Пенсійного фонду України при нарахуванні пенсії відповідачу. Ця обставина вбачається з копії ухвали Господарського суду Рівненської області від 24 травня 2011 року у справі ВАТ "Юніко" № 4/39, в якій юридичну особу припинено у зв'язку з визнанням її банкрутом 10 червня 2011 року та призначено ліквідатора у справі. Орган Пенсійного фонду України взяв до обрахунку пенсії довідку про заробітну плату від 13.07.2011 року № 88, видану ОСОБА_3, який не мав права видавати таку довідку, адже таке право мав лише ліквідатор.

Крім того, суд не взяв до уваги письмове пояснення керівника ВАТ "Юніко" від 13 червня 2017 року, що довідку про заробітну плату ОСОБА_2 для обчислення пенсії він не видавав і не підписував.

Також судом позбавлено позивача права надавати всіх необхідних доказів і пояснень, оскільки відмовлено в задоволенні клопотання щодо виклику як свідка ОСОБА_3 Доказом недобросовісності з боку набувача є факт особистого подання до органу Пенсійного фонду України разом із заявою про призначення/перерахунок пенсії довідки про заробітну плату № 88 від 13.07.2011.

Судом хибно стверджено, що відповідач згоди на добровільне погашення з пенсії не надавала, проте цей факт не розцінено як недобросовісність з боку набувача. Вважав, що оскільки відповідач добровільно не повернула надмірно сплачених коштів, ця обставина змусила позивача звернутись до суду на підставі ст. 1215 ЦК України.

З наведених міркувань просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове - про задоволення позову.

Відзив на апеляційну скаргу відповідачем не подавався.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи позивача, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції правильно виходив з його недоведеності та необґрунтованості з огляду на таке.

Спірні правовідносини виникли через переплату пенсії в сумі 48 478,46 гривень, яка, за твердженням позивача, виникла через те, що ОСОБА_2 для обчислення пенсії надано довідку № 88 від 13 липня 2011 року, яка видана ВАТ "Юніко", що підписана неуповноваженою особою та видана товариством, яке на той час було вже ліквідоване.

Як правильно зазначив суд, на час вирішення спірних прав та обов'язків факт недійсності вказаної довідки судовим рішення не було встановлено.

Правовою підставою для стягнення таких коштів Костопільське ОУПФ вважає норми ст. 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", що й передбачає механізм утримання надміру виплачених сум пенсій. Зі змісту цієї статті вбачається, що умовою застосування даної норми є наявність надміру виплаченої пенсії (тобто, переплати), встановлення факту зловживання з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних.

Обґрунтовано суд зважив на те, що зловживання - це умисні протиправні дії особи, що вчиняються у будь-якій формі, спрямовані на безпідставне отримання пенсії у більшому, ніж визначено законом, розмірі.

Повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями та списання органами Пенсійного фонду України сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, визначає Порядок відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 21 березня 2003 року № 6-4 і зареєстрованим Міністерством юстиції України 15 травня 2003 року №374\7695.

Відповідно до ст. 1215 ЦК України не підлягають поверненню безпідставно набуті, зокрема, заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Аналіз цієї статті вказує, що безпідставно набуте майно не підлягає поверненню за відсутності рахункової помилки при виплаті коштів, а також добросовісності з боку набувача. Обов'язок довести недобросовісність набувача грошових сум, зазначених у частині першій цієї статті, покладається на сторону, яка вимагає повернення цих коштів.

Згідно з ч.1 ст. 103 Закону України "Про пенсійне забезпечення" суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.

Тобто зайво сплачені суми пенсії можуть бути утримані позивачем за умови зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних. Цей перелік підстав для утримання надміру виплачених сум пенсії є вичерпним.

Правова позиція з цього приводу викладена в постанові Верховного Суду України від 22 січня 2014 року в справі № 6-151цс13, де зазначено, що безпідставно набуті особою кошти, що належать до виплат, встановлених абз. другим ч. 1 ст. 1215 ЦК України (зокрема, пенсія), за відсутності рахункової помилки з боку особи, яка добровільно провела їх виплату, і факту недобросовісності набувача, не підлягають поверненню.

При цьому частиною 2 ст. 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Отже, пенсіонер не несе відповідальність за зміст та достовірність офіційних документів, які видаються органами державної влади, іншими організаціями та установами на виконання їх повноважень.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не довів зловживань з боку пенсіонера, оскільки не надав суду будь-яких доказів на підтвердження цих обставин щодо протиправності складання, формування і видачі довідки № 88 від 13 липня 2011 року ВАТ "Юніко"

Відсутні також в матеріалах справи і докази на підтвердження недобросовісності відповідача під час нарахування і отримання ним пенсійних виплат. Не здобуто такого і апеляційним судом.

Оскільки наведені у вищезазначених нормативно-правових актах правила, за яких можливо повернення безпідставно отриманої пенсії, яка була добровільно виплачена позивачем ОСОБА_2 як засіб до існування, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, тому суд прийшов до переконливого висновку про те, що заявлені до стягнення кошти не підлягають стягненню з відповідача.

Щодо доводів апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, то вони висновків суду не спростовують і не вказують про доведеність Костопільським ОУПФ позовних вимог.

Підставою для залишення оскаржуваного рішення без змін відповідно до ст. 375 ЦПК України є додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при його ухваленні.

Керуючись ст.ст. 374-375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Костопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області залишити без задоволення, а рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 14 березня 2018 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий:

Судді: