Рішення

від 26.06.2018 по справі 904/2106/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.06.2018м. ДніпроСправа № 904/2106/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Панна С.П. за участю секретаря судового засідання Кравченко Р.В.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЕКСХІМ" (51900, АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ 39657893)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМАГРОПРОМ" (51931, АДРЕСА_2; код ЄДРПОУ 40024121)

про повернення безпідставно набутих коштів у розмірі 48 750,00 грн.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник за договором від 07.05.2018р., ордер №000011

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЕКСХІМ" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМАГРОПРОМ" про повернення безпідставно набутих коштів у розмірі 48 750,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем помилково перераховано кошти у розмірі 48 750,00 грн. на рахунок №26003014659701, що підтверджується платіжним дорученням № 949 від 12.04.2018.

Представник відповідача відзиву на позовну заяву не надав, у судові засідання 12.06.2018р., 18.06.2018р. та 26.06.2018р. не з'явився.

18.06.2018р. позивач у поясненнях за №б/н від 18.06.2018р. зазначив про те, що позивач не знав про порядок повернення помилково зарахованих коштів, шляхом звернення до банку, згідно п. 6 Указу президента України від 16.03.1995р. за №227/95 "Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни народного господарства України", однак позивач звертався до відповідача з письмовою вимогою про повернення вказаних коштів.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У відповідності до вимог ст. 233 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Платіжним дорученням №949 від 12.04.2018р. Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЕКСХІМ" було перераховано Товариству з обмеженою відповідальністю "ХІМАГРОПРОМ" 48 750, 00грн. з призначенням платежу "за селитру согласно счета №114 от 12.04.2018г. В суме 40 625,00грн., ПДВ -20%", за реквізитами ЄДРПОУ 40024121 на рахунок 26003014659701 Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМАГРОПРОМ".

Як встановлено матеріалами справи, 12.04.2018р. Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЕКСХІМ" було направлено Товариству з обмеженою відповідальністю "ХІМАГРОПРОМ" вимогу за вих.№564 про повернення помилково перерахованих коштів в сумі 48750,00грн., що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 12.04.2018р. та фіскальним чеком.

Проте, листом за вих.№110 від 20.04.2018р. Товариство з обмеженою відповідальністю "ХІМАГРОПРОМ" зазначило, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЕКСХІМ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ХІМАГРОПРОМ" відсутні жодні господарські відносини (а.с.14).

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі у зв'язку з наступним.

Частиною 1 статті 11 ЦК України зазначено що: Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, передбачених актами цивільного законодавства . На цей час дії відповідача звелися до незаконного утримання та безоплатного використання коштів позивача.

Згідно ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути потерпілому це майно.

Аналіз вище наведених норм дозволяє стверджувати, що у відповідача безпосередньо з закону виникли господарські зобов'язання перед позивачем. Крім того зобов'язання відповідача виникли і у зв'язку з заподіяною позивачу шкодою, оскільки це не дає позивачу змоги, відповідно до ст. 317 ЦК України здійснювати права володіння, використання та розпорядження грошовими коштами - майном, що йому належать.

Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави регулюється Главою 83 ЦК України.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов: По-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння. По-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою. По-третє, обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до абзацу другого пункту 1.24) ст.1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" помилковим переказом вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.

Крім того, порядок повернення помилково перерахованих коштів, отриманих неналежним отримувачем без достатніх підстав, регулюється постановою Національного банку України №22 від 21.01.2004 "Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" (надалі - Інструкція). Відповідно до пункту 1.4. Інструкції під терміном помилкове списання/зарахування коштів розуміється списання/зарахування коштів, внаслідок якого з вини банку або клієнта відбувається їх списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача. У вищевказаному пункті Інструкції під терміном неналежний платник розуміється особа, з рахунку якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, в свою чергу під терміном неналежний отримувач розуміється особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

Відповідно до п. 2.35 вищезазначеної Інструкції, кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку.

Статтею 387 Цивільного кодексу України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки (ст. 190 Цивільного кодексу України).

Коштами у складі майна суб'єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства (ч. 5 ст. 139 Господарського кодексу України).

Згідно з п. 6 Указу Президента України Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України , встановлено, що підприємства незалежно від форм власності мають повертати у п'ятиденний строк платникам помилково зараховані на їх рахунки кошти.

Аналогічні положення містяться і в листі НБУ "Про повернення помилково зарахованих коштів" від 23.04.2002 № 25-113/635.

У відповідності з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів в підтвердження наявності обов'язків у позивача на перерахування йому спірної суми.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ).

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Як встановлено матеріалами справи позивач не укладав жодного договору з відповідачем, на підставі якого мав би обов'язок на перерахування відповідачу суми в розмірі 48 750,00грн., а відтак перерахування позивачем на рахунок відповідача коштів в сумі 48 750,00грн. було безпідставним.

Згідно пояснень від 20.06.2018р., наданих бухгалтером ТОВ "Алексхім" ОСОБА_2, зазначено, що рахунок який вказано у платіжному дорученні №949 - "за селитру согласно счета №114 от 12.04.2018г. у сумі 40625,00 ПДВ - 20% 8125,00грн." виставлявся іншому підприємству - ТОВ "Агроімпульс-ал" та був сплачений ОСОБА_2 помилково.

Таким чином, підстави набуття відповідачем майна позивача у вигляді грошової суми у розмірі 48 750,00грн. - відсутні та підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Належними, допустимими та достатніми доказом в підтвердження наявності у відповідача обов'язку повернути спірні кошти позивачу в силу відсутності правових підстав для їх отримання визнається саме платіжне доручення №949 від 12.04.2018р. на суму 48750,00грн., а також встановлена обставина відсутності між сторонами зобов'язальних правовідносин (у спрощений спосіб або шляхом укладення двостороннього правочину у письмовій формі), які б слугували підставами для перерахування позивачем спірної суми коштів на користь відповідача та правомірного утримання вказаної суми відповідачем.

Так, на підтвердження здійснення перерахування коштів позивачем було додано до матеріалів справи, окрім іншого, копію банківської виписки по рахунку №26008050250980, згідно якої господарська операція по здійсненню на рахунок відповідача оплати у розмірі заявленої суми боргу.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що помилково перераховані кошти в сумі 48750,00грн. підлягають поверненню на користь позивача в судовому порядку.

Європейський суд з прав людини у справі «Мантованеллі» проти Франції» звернув увагу суду на те, що одним із складників справедливого судового розгляду у розумінні ст.6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» є право на змагальне провадження.

Ст.13 ГПК України зазначає, що судочинство у господарських судах України здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМАГРОПРОМ" (51931, АДРЕСА_2; код ЄДРПОУ 40024121) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЕКСХІМ" (51900, АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ 39657893) 48 750,00грн. - безпідставно набутих коштів та 1762,00грн. - витрат зі сплати судового збору, про що видати наказ.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складення повного тексту судового рішення і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 05.07.2018

Суддя ОСОБА_3