Рішення

від 05.06.2018 по справі 910/1153/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.06.2018Справа № 910/1153/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Якименко М.М ., при секретарі судового засідання Мартинюк М.О. , розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніон Інвест Груп" (25000, Кіровоградська обл., місто Кропивницький, вулиця Генерала Родимцева, будинок 106, офіс 101)

до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (01001, м. Київ, вулиця Михайла Грушевського, будинок 1Д)

про розірвання договору поруки

За участю представників сторін:

від позивача: Галушко С.І. - на підставі ордеру серії КВ №006585 від 03.07.2017 року;

від відповідача: Гелеверя Р.В. - довіреність № 363 від 30.01.2018 року;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніон Інвест Груп" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" про розірвання договору поруки.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем зобов'язань, передбачених пунктом 10 договору поруки №4Л13404И/П від 17.11.2016 року, за яким відповідач не надав позивачу завірені належним чином копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитними договорами, у зв'язку з чим позивач просить суд розірвати даний договір поруки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2018 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніон Інвест Груп" залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, та приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом на підставі ч.3 ст. 12 ГПК України, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 28.03.2018 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.03.2018 року задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніон Інвест Груп" про витребування доказів та витребувано в Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (01001, м. Київ, ВУЛИЦЯ ГРУШЕВСЬКОГО, будинок 1Д; ідентифікаційний код 14360570) оригінали (для огляду в судовому засіданні) та належним чином завірені копії:

- кредитного договору від 26.06.2013 року №4Л13404И та виписки з кредитного рахунку по даному договору; кредитного договору від 27.06.2013 року №4Л13411И та виписки з кредитного рахунку по даному договору; кредитного договору від 17.02.2014 року №4Л14165И та виписки з кредитного рахунку по даному договору; кредитного договору від 20.02.2015 року №4Л15051И та виписки з кредитного рахунку по даному договору; платіжних документів, що підтверджують факт надання кредитних коштів по кредитним договорам від 26.06.2013 року №4Л13404И, від 27.06.2013 року №4Л13411И, від 17.02.2014 року №4Л14165И, від 20.02.2015 року №4Л15051И; документів, що підтверджують акредитацію центру сертифікації ключів ПАТ КБ "Приватбанк"; рішення центрального засвідчувального органу про акредитацію центру сертифікації ключів ПАТ КБ "Приватбанк"; свідоцтва про акредитацію центру сертифікації ключів ПАТ КБ "Приватбанк"; витягу з реєстру суб'єктів, які надають послуги, пов'язані з електронним цифровим підписом щодо АЦСК ПАТ КБ "Приватбанк"; даних про статус посилених сертифікатів ПАТ КБ "Приватбанк" та ТОВ "НІОН ІНВЕСТ ГРУП" (чинний, блокований, скасований); посиленого сертифікату ключа ПАТ КБ "Приватбанк".

За результатами підготовчого засідання 28.03.2018 року судом в порядку, передбаченому ст. 183 ГПК України, оголошено перерву до 25.04.2018 року.

29.03.2018 року через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач, заперечуючи проти позову, зазначає, що позивачем не подано жодного доказу щодо виконання умов договору поруки в повному обсязі, а також наголошує, що позивачем жодним чином не доведено наявності чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, при істотній зміні обставин. Крім того, відповідач зазначає, що позивачем не дотримано положень ст. 188 ГК України, зокрема, щодо звернення до відповідача з пропозицією про розірвання договору поруки.

25.04.2018 року від відповідача надійшли письмові пояснення, у яких відповідач зазначає про неможливість виконання вимог ухвали суду.

У підготовчому засіданні 25.04.2018 року оголошено перерву до 22.05.2018 року.

В судовому засіданні 22.05.2018 року, враховуючи те, що судом остаточно з'ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників справи, визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази, вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі та початок розгляду справи по суті, судове засідання призначено на 05.06.2018 року.

В судове засідання 05.06.2018 року з'явились представники позивача та відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні 05.06.2018 року позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 05.06.2018 року не визнав заявлені позовні вимоги у повному обсязі та просив суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 05.06.2018 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення уповноважених представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як встановлено судом за матеріалами справи, 17 листопада 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Ніон Інвест Груп (позивач у справі, поручитель за договором) та Публічним акціонерним товариства Комерційний банк Приватбанк (відповідач у справі, кредитор за договором) укладено Договір поруки № 4Л13404И/П (далі - Договір поруки).

Згідно п.1 Договору поруки предметом цього договору є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю Лавертон (код за ЄДРПОУ 36574448) (далі - боржник) своїх зобов'язань за:

- Кредитним договором від 26.06.2013 року №4Л13404И (далі - Кредитний договір - 1), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитного договору - 1;

- Кредитним договором від 27.06.2013 року №4Л13411И (далі - Кредитний договір - 2), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитного договору - 2;

- Кредитним договором від 17.02.2014 року №4Л14165И (далі - Кредитний договір - 3), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитного договору - 3;

- Кредитним договором від 20.02.2015 року №4Л15051И (далі - Кредитний договір - 4), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитного договору - 4.

Відповідно до п. 2 та п. 3 Договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов'язку боржника за Кредитним договором з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору. Поручитель з умовами кредитного договору ознайомлений.

Згідно з п.п. 4, 5 та 6 Договору поруки у випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні боржники у сумі заборгованості за кредитом та у сумі відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитного договору. У випадку невиконання боржником п. 1 цього Договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов'язання. Поручитель зобов'язаний виконати обов'язок, зазначений в письмові вимозі кредитора, впродовж 5 календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в п. 5 цього Договору.

У випадку порушення поручителем зобов'язання, передбаченого п. 6 цього Договору, кредитор та поручитель прийшли до згоди, що кредитор має право в рахунок погашення боргу за Кредитним договором здійснювати договірне списання грошових коштів, що належать поручителю і знаходяться на його рахунку у ПАТ КБ Приватбанк . Договірне списання грошових коштів згідно з умовами цього пункту оформлюється меморіальним ордером, у реквізиті Призначення платежу якого зазначається інформація про платіж, номер, дату цього Договору (п. 7 Договору поруки).

За умовами п. 8 Договору поруки до поручителя, що виконав обов'язки боржника за Кредитним договором, переходять всі права кредитора за Кредитним договором і договору(ам) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором за Кредитним договором у частині виконаного зобов'язання.

У відповідності до п. 9 Договору поруки у випадку невиконання поручителем обов'язку боржника за Кредитним договором впродовж 5 (п'яти) календарних днів з моменту отримання письмової вимоги кредитора, зазначеної в п. 5 цього Договору, поручитель сплачує на користь кредитора пеню в розмірі 1 % від суми заборгованості, яка зазначена в зазначеній письмові вимозі, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення. Сплата пені не звільняє поручителя від виконання зобов'язань за цим Договором.

Згідно п. 10 Договору поруки кредитор зобов'язаний у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за Кредитним договором передати поручителю впродовж 5 (п'яти) робочих днів банку з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за Кредитним договором.

Дострокове розірвання Договору здійснюється за письмовою згодою сторін (п. 14 Договору поруки).

Цей Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до повного виконання зобов'язань за цим Договором (п. 11 Договору поруки).

Цей Договір укладено/підписано із використання електронного цифрового підпису (печатки) з посиленим сертифікатом ключа Акредитованого центру сертифікації ключів ПАТ КБ Приватбанк в порядку, передбаченому Законом України Про електронні документи та електронний документообіг та Законом України Про електронний цифровий підпис , а також на підставі угоди про використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа від 29.12.2015 року, укладеної сторонами (п. 17 Договору поруки).

Як стверджує позивач в позовній заяві, на виконання своїх обов'язків за Договором поруки, з огляду на невиконання боржником своїх зобов'язань перед кредитором, ТОВ Ніон Інвест Груп в якості оплати за Кредитними договорами №№ 1-4 перераховано грошові кошти в загальній сумі 655 422 636,82 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень № 25 від 18.11.2016 року, № 26 від 18.11.2016 року, № 27 від 18.11.2016 року та № 28 від 18.11.2016 року.

Проте, за твердженнями позивача, всупереч повному виконанню позивачем своїх зобов'язань за Договором поруки, відповідачем належним чином посвідчені копії документів на підтвердження права вимоги до боржника поручителю у відповідності до умов Договору поруки передано не було, тобто було істотно порушено зобов'язання за Договором поруки, що і стало підставою для звернення до суду з позовними вимогами про розірвання Договору поруки.

Таким чином, в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що внаслідок порушення відповідачем своїх зобов'язань відповідно до п. 8 Договору поруки в частині передачі належним чином завірених копій документів, що підтверджують обов'язки боржників за кредитним договором, станом на день звернення до суду, позивач, не отримавши необхідні документи для стягнення грошових коштів з боржників, не маючи можливість використовувати правочини, які забезпечували виконання зобов'язань з боку підприємця - боржника, втратив зацікавленість в подальшому виконанні Договору поруки та зазнав значних збитків (погіршення фінансово - майнового стану), в зв'язку з чим, позивач просить суд розірвати в судовому порядку Договір поруки №4Л13404И/П від 17.11.2016 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Ніон Інвест Груп та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк Приватбанк .

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судом встановлено, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поруки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 49 Цивільного кодексу України.

За приписами ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно частини 1 ст. 546 та ст. 547 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою. Виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором (ст. 548 Цивільного кодексу України).

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі (ст. 553 Цивільного кодексу України).

Окрім того, виходячи зі змісту положень вказаної статті Цивільного кодексу України суд зазначає, що метою укладення договору поруки є отримання кредитором додаткових гарантій виконання зобов'язання за основним договором, оскільки у випадку невиконання основного зобов'язання боржником вказане зобов'язання підлягає виконанню поручителем.

Отже, порука є спеціальним заходом майнового характеру спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов'язання.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника та кредитором боржника.

Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У відповідності до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За приписами ст.ст. 627, 628 Цивільного України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частинами 4, 7 статті 179 Господарського кодексу України, якою закріплено принцип свободи договору, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Конституційний Суд України в п.3.2 Рішення від 10.11.2011р. № 15-рп/2011 у справі № 1-26/2011 зазначив, що регулювання договірних цивільних відносин здійснюється як самостійно їх сторонами, так і за участю держави відповідно до положень Цивільного кодексу України.

Статтею 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

При цьому статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, відповідно до п. 8 Договору поруки до поручителя, що виконав обов'язки боржника за Кредитним договором, переходять всі права кредитора за Кредитним договором і договору(ам) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором за Кредитним договором у частині виконаного зобов'язання.

Зокрема, як свідчать матеріали справи, позивачем на виконання умов Договору поруки перераховано відповідачу 655 422 636,82 грн., а саме 255 260 931,72 грн. згідно платіжного доручення № 25 від 18.11.2016 року з призначенням платежу: виконання зобов'язань по кредитному договору від 26.06.2013 року №4Л13404И згідно Договору поруки № №4Л13404И/П від 17.11.2016 , 330 096 091,55 грн. згідно платіжного доручення № 26 від 18.11.2016 року з призначенням платежу: виконання зобов'язань по кредитному договору № 27.06.2013 року №4Л13411И згідно Договору поруки №4Л13404И/П від 17.11.2016 , 47 691 998,12 грн. згідно платіжного доручення № 27 від 18.11.2016 року з призначенням платежу: виконання зобов'язань по кредитному договору від 17.02.2014 року №4Л14165И згідно Договору поруки №4Л13404И/П від 17.11.2016 та 22 373 615,43 грн. згідно платіжного доручення № 28 від 18.11.2016 року з призначенням платежу: виконання зобов'язань по кредитному договору від 20.02.2015 року №4Л15051И згідно Договору поруки №4Л13404И/П від 17.11.2016 .

Доказів визнання недійсним Договору поруки №4Л13404И/П від 17.11.2016 року та/або його окремих положень суду не надано.

При цьому, згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України порука створює права для кредитора та обов'язки для поручителя.

Згідно із ч. 1 ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Таким чином, з огляду на зазначені вимоги закону, кредитор має право вимагати виконання обов'язку в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. При цьому у разі пред'явлення вимоги кредитора про виконання обов'язку лише до поручителя останній солідарно відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 556 Цивільного кодексу України після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника.

До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Тобто безпосередньо нормами закону закріплено право поручителя вимагати від боржника відновлення свого майнового стану, який зазнав змін в результаті виконання ним обов'язку за боржника.

Підтвердженням цього є також норма ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України, якою встановлено вичерпний перелік підстав заміни кредитора у зобов'язанні, серед яких передбачено і виконання обов'язку боржника поручителем.

Оскільки перехід до поручителя прав кредитора у зобов'язанні після виконання ним обов'язку боржника відбувається в силу прямої вказівки в законі, будь-яких інших дій для переходу такого права вчиняти не потрібно.

При цьому слід мати на увазі, що обсяг прав кредитора, які переходять до поручителя у такому випадку, повинен відповідати обсягу задоволених ним вимог кредитора за основним зобов'язанням.

З умов Договору поруки вбачається, що у випадку невиконання боржником п. 1 цього договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов'язання. Поручитель зобов'язаний виконати обов'язок, зазначений в письмові вимозі кредитора, впродовж 5 календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в п. 5 цього договору.

Проте, матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження пред'явлення відповідачем майнових вимог до поручителя, як і не містять будь-яких доказів на підтвердження наявності порушеного зобов'язання станом на момент сплати позивачем грошових коштів відповідачу.

Щодо посилання позивача як на підставу розірвання Договору поруки на істотне порушення умов останнього відповідачем, суд зазначає, що загальний порядок укладення, зміни і розірвання цивільно-правових договорів врегульовано Главою 53 Цивільного кодексу України. Порядок укладення, зміни і розірвання господарських договорів встановлено Главою 20 Господарського кодексу України

В силу приписів ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема розірвання договору.

Суд зазначає, що відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Статтею 615 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В свою чергу суд звертає увагу сторін, що цивільне законодавство базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань за договором. За загальним правилом, закріпленим у частині 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно умов п. 13 Договору поруки зміни і доповнення до цього Договору вносяться тільки за згодою сторін в письмовому вигляді, шляхом укладення додаткової угоди, а згідно п. 14 - дострокове розірвання цього Договору здійснюються за письмовою згодою сторін.

Проте, у відповідності до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Таким чином, приписи ст. 651 Цивільного кодексу України пов'язують можливість розірвання договору у зв'язку з порушенням стороною його умов лише у разі, якщо внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення договору визначається за об'єктивними ознаками та обставинами, що вказують на значну міру позбавлення того на, що особа розраховувала при укладенні договору.

Як встановлено судом за матеріалами справи, умовами Договору поруки не передбачено можливості односторонньої відмови від договору, в той час як виходячи з системною аналізу ст. 651 Цивільного кодекс України істотність порушення договору полягає у позбавленні особи того на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 року у справі № 6-75цс13, оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені зазначеною нормою. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Виходячи зі змісту вищенаведених правових норм, підставою для розірвання договору може бути належним чином доведене невиконання виконавцем його зобов'язань, передбачених законом або Договором.

При цьому суд зазначає, що заявляючи вимоги про розірвання Договору позивач повинен довести обставини, які передбачені ст. 651 ЦК України та необхідні для розірвання правочину судом на вимогу однієї з його сторін.

В той же час позивачем не наведено обставин та не надано відповідних доказів щодо позбавлення його того, на що він розраховував при укладенні Договору поруки, внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань з надання копій документів, що підтверджують обов'язки боржника за Кредитними договорами.

Окрім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження факту завдання позивачеві відповідної шкоди з боку відповідача у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням умов спірного Договору поруки.

В свою чергу, згідно зі ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.12 р. Про судове рішення рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що позивач не довів в розумінні ст. 74 Господарського процесуального кодексу України ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, а також у зв'язку з відсутністю фактичних обставин істотного порушення Договору поруки, з якими закон пов'язує можливість дострокового розірвання спірного правочину і настання відповідних юридичних наслідків, зважаючи на відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у даній справі, суд вважає за необхідне відмовити позивачу у задоволенні позову з огляду на його необґрунтованість та недоведеність.

Згідно ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозиції іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати покладаються судом на позивача.

Керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129, 233, 236 - 238, 240, 241, 255, 256 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч.1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" та рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.

Суддя М.М. Якименко

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 04.07.2018 року.