Рішення

від 27.03.2018 по справі 911/2777/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" березня 2018 р. Справа № 911/2777/16

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Яреми В.А., за участю секретаря судового засідання Гопанок І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Фермерського господарства "Ямбуренко"

до Приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Світанок"

про стягнення 2 027 595,00 гривень

за участю представників:

від позивача: Духота В.В. (довіреність б/н від 05.05.2017)

від відповідача: Цаплієнко О.І. (керівник)

Мартиновський О.В. (довіреність №30/12/2017-1 від 30.12.2017)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

30.08.2016 через канцелярію господарського суду Київської області від Фермерського господарства "Ямбуренко" (далі - ФГ "Ямбуренко"/позивач) надійшла позовна заява до Приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Світанок" (далі - ПСП "Агрофірма "Світанок"/відповідач) про стягнення 3 390 904,00 гривень збитків, завданих знищенням посівів озимої пшениці на земельних ділянках за кадастровими номерами: 3220486500:01:013:0056, НОМЕР_2 та 3220486500:01:006:0027, з яких: 1 101 904,00 грн прямих збитків та 2 289 000,00 грн упущеної вигоди.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.09.2016 порушено провадження у справі №911/2777/16, розгляд справи призначено на 13.09.2016.

Відповідно до поданого 13.09.2016 через канцелярію господарського суду Київської області відзиву на позов відповідач позов не визнав та просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У судових засіданнях 13.09.2016, 11.10.2016, 18.10.2016 судом оголошувалась перерва до 11.10.2016, 18.10.2016 та 25.10.2016 відповідно.

25.10.2017 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про збільшення підстав позову, відповідно до змісту якої позивачем уточнено правові підстави заявлених позовних вимог.

До того ж, 25.10.2017 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, відповідно до змісту якої позивач просив суд стягнути з відповідача 2 027 595,00 грн збитків у вигляді упущеної вигоди.

Відповідні заяви судом прийняті до розгляду.

У судовому засіданні 25.10.2016 представником позивача було зазначено, що у провадженні господарського суду Київської області перебуває справа №911/3202/16 за позовом Фермерського господарства "Ямбуренко" до Приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Світанок" та Головного управління Держгеокадастру у Київській області про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, визнання недійсним та скасування наказу, визнання недійсними та скасування результатів земельних торгів. Представник позивача зауважив, що в справі №911/3202/16 Фермерським господарством "Ямбуренко", зокрема, оскаржується дійсність договору оренди земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_2, укладеного між Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області та Приватним сільськогосподарським підприємством "Агрофірма "Світанок".

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.10.2016 зупинено провадження у справі №911/2777/16 до вирішення господарським судом Київської області справи №911/3202/16.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2016 ухвалу господарського суду Київської області 25.10.2016 у справі №911/2777/16 скасовано, матеріали відповідної справи направлено до господарського суду Київської області.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.01.2017 розгляд справи призначено на 17.01.2017.

У судовому засіданні 17.01.2017 судом оголошено перерву до 07.02.2017.

07.02.2017 через канцелярію господарського суду Київської області від Фермерського господарства "Ямбуренко" надійшла заява про відвід судді Яреми В.А. від розгляду справи №911/2777/16.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.02.2017 заяву Фермерського господарства "Ямбуренко" про відвід судді Яреми В.А. від розгляду справи №911/2777/16 залишено без задоволення.

У судовому засіданні 07.02.2017 судом оголошено перерву до 14.02.2017.

14.02.2017 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, у задоволенні якого судом відмовлено у судовому засіданні 14.02.2017 з огляду на необґрунтованість та недоведеність наявності підстав, передбачених чинними на момент подання заяви процесуальними нормами.

У судовому засіданні 14.02.2017 судом оголошено перерву до 28.02.2017.

27.02.2017 через канцелярію господарського суду Київської області від Приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Світанок" надійшла апеляційна скарга на ухвалу господарського суду Київської області від 25.10.2016 у справі №911/2777/16.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.02.2017 зупинено провадження в справі №911/2777/16 до повернення матеріалів справи до господарського суду Київської області.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.03.2017 відмовлено Приватному сільськогосподарському підприємству "Агрофірма "Світанок" у прийнятті апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Київської області від 25.10.2016 у справі №911/2777/16.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 10.04.2017 повернуто без розгляду касаційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Світанок" на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 09.03.2017 у справі №911/2777/16.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 26.06.2017 повернуто без розгляду касаційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Світанок" на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 09.03.2017 у справі №911/2777/16.

06.07.2017 через канцелярію господарського суду Київської області надійшли матеріали господарської справи №911/2777/16.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.07.2017 поновлено провадження в справі №911/2777/16 та призначено розгляд справи на 24.07.2017.

19.07.2017 через канцелярію господарського суду Київської області від Приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Світанок" надійшла апеляційна скарга на ухвалу господарського суду Київської області від 25.10.2016 у справі №911/2777/16.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.07.2017 зупинено провадження в справі №911/2777/16 до повернення матеріалів означеної справи до господарського суду Київської області.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2017 у справі №911/2777/16 відмовлено в прийнятті апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Київської області від 25.10.2016 в даній справі та повернуто матеріали справи до господарського суду Київської області.

31.07.2017 через канцелярію господарського суду Київської області надійшли матеріали господарської справи №911/2777/16.

Ухвалою господарського суду Київської області від 04.09.2017 поновлено провадження в справі №911/2777/16 та призначено розгляд справи на 18.09.2017.

11.09.2017 через канцелярію господарського суду Київської області від Приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Світанок" надійшла апеляційна скарга на ухвалу господарського суду Київської області від 25.10.2016 у справі №911/2777/16.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.09.2017 зупинено провадження в справі №911/2777/16 до повернення матеріалів означеної справи до господарського суду Київської області.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2017 у справі №911/2777/16, зокрема, відмовлено Приватному сільськогосподарському підприємству Агрофірма "Світанок" у прийнятті апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Київської області від 25.10.2016 у справі №911/2777/16.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 09.11.2017 у справі №911/2777/16 повернуто касаційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма "Світанок" на ухвалу від 14.09.2017 Київського апеляційного господарського суду в даній справі без розгляду.

16.11.2017 через канцелярію господарського суду Київської області надійшли матеріали господарської справи №911/2777/16.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.11.2017 розгляд даної справи призначено на 15.12.2017.

Відповідно до п. 9 ч. 1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" №2147-VIII від 03.10.2017, що набрав чинності 15.12.2017, (далі - Господарський процесуальний кодекс України), справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У відповідності до ст. ст. 12, 181 Господарського процесуального кодексу України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку, зокрема, позовного провадження (загального або спрощеного).

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання.

У судовому засіданні 15.12.2017 представник відповідача заявив клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження в справі. Представник позивача заперечив проти розгляду справи зі стадії відкриття провадження в справі, зазначивши, що в даній справі вже відбувся розгляд справи по суті.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.12.2017 постановлено розглядати справу №911/2777/16 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 10.01.2018, а також запропоновано учасникам справи надати суду додаткові докази, необхідні до вирішення у порядку ст. 182 ГПК України заяви та клопотання, за їх наявності, та встановлено строки для подання таких доказів і клопотань - 09.01.2018.

09.01.2018 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позов, відповідно до змісту якого ПСП "Агрофірма "Світанок" з доводами позивача не погодився та просив суд відмовити у задоволення позовних вимог у повному обсязі.

09.01.2018 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про витребування від позивача доказів на підтвердження викладених у позові обставин стосовно неотримання доходів, приведення відповідачем сільськогосподарських угідь у непридатний стан та використання позивачем для вирощування сільськогосподарських культур списаних по актам палива, добрив та гербіцидів, доказів щодо джерел походження використаного для посіву зерна його сортові та посівні якості, доказів включення позивача до реєстру суб'єктів насінництва та розсадництва.

За результатами розгляду вказаного клопотання у підготовчому судовому засіданні 10.01.2018 судом відмовлено у витребуванні доказів з огляду на невідповідність клопотання вимогам ст. 81 ГПК України.

09.01.2018 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача, зокрема, надійшло клопотання про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, а саме ОСОБА_4 та Головного управління Держгеокадастру у Київській області.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.01.2018 в задоволенні клопотання Приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Світанок" про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору відмовлено.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.01.2018 відкладено підготовче засідання на 23.01.2018.

23.01.2018 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач підтримав свої вимоги та зазначив про необґрунтованість заперечень відповідача.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.01.2018 відкладено підготовче засідання на 20.02.2018.

20.02.2018 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої ФГ "Ямбуренко" просило стягнути з відповідача збитки у загальному розмірі 2 027 595,00 грн, з яких: 1 101 904,00 грн прямих збитків та 925 691,00 грн упущеної вигоди, а відтак просило повернути переплачену суму судового збору у розмірі 20 449,64 грн. З огляду на відсутність доказів надіслання копії відповідної заяви відповідачу, судом повернуто зазначену заяву позивачу.

У судовому засіданні 20.02.2018 суд постановив ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 05.03.2018.

01.03.2018 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої ФГ "Ямбуренко" просило стягнути з відповідача збитки у загальному розмірі 2 027 595,00 грн, з яких: 1 101 904,00 грн прямих збитків та 925 691,00 грн упущеної вигоди, а відтак просило повернути переплачену суму судового збору у розмірі 20 449,64 грн.

Відповідна заява прийнята судом до розгляду.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.03.2018 відкладено підготовче засідання на 19.03.2018.

У судовому засіданні 19.03.2018 судом постановлено ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на тридцять днів та відкладення підготовчого засідання на 27.03.2018.

У підготовчому судовому засіданні 27.03.2018 представниками сторін було подано письмову згоду щодо розгляду спору у даній справі по суті.

Відповідно до приписів ст. 183 Господарського процесуального кодексу України якщо під час підготовчого судового засідання вирішені питання, зазначені у частині другій статті 182 цього Кодексу, за письмовою згодою всіх учасників справи, розгляд справи по суті може бути розпочатий у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.

З огляду вищенаведеного, у підготовчому судовому засіданні 27.03.2018 судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та початок розгляду справи по суті, надалі після закінчення з'ясування обставин та перевірки їх доказами судом оголошено про перехід до судових дебатів.

Перебіг судових засідань з розгляду даної справи фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

По закінченні яких суд вийшов до нарадчої кімнати, після виходу з якої

ВСТАНОВИВ:

Наказами Головного управління Держземагентства у Київській області від 24 березня 2015 року за №№10-2588/15-15-сг, 10-2586/15-15-сг, 10-2587/15-15-сг затверджено Проекти землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства та надано громадянину ОСОБА_4 в оренду із земель сільськогосподарського призначення державної власності строком на 49 років земельні ділянки, розташовані на території Сухоліської сільської ради Білоцерківського району Київської області, загальною площею: 24,8915 га (кадастровий номер НОМЕР_1) та 45,7155 га (кадастровий номер НОМЕР_2) (далі - земельні ділянки).

01.04.2015 на підставі вказаних наказів між Головним управлінням Держземагентства у Київській області та фізичною особою ОСОБА_4 укладено договори оренди на вищевказані земельні ділянки строком на 49 років.

Копії вказаних наказів та договорів наявні в матеріалах справи.

Відповідно до наявних в матеріалах справи копій витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 01.04.2015 проведено державну реєстрацію права оренди вищевказаних земельних ділянок за ОСОБА_4

Надалі, за доводами позивача, 02.04.2015 відповідні земельні ділянки були зараховані на баланс господарства, що підтверджується доданою до позовної заяви копією наказу голови ФГ Ямбуренко ОСОБА_4

В обґрунтування заявлених позовних вимог ФГ "Ямбуренко" зазначило, що з огляду на приписи ст. 27 Закону України Про оренду землі та ч. 2 ст. 12 Закону України Про фермерське господарство отримане ОСОБА_4 право оренди вищевказаних земельних ділянок, яке прирівнюється до права власності на них, здійснює позивач -відповідне фермерське господарство, як юридична особа.

Як зауважив позивач, отримання громадянином ОСОБА_4 земельних ділянок в оренду мотивоване необхідністю розширення ФГ Ямбуренко , а саме збільшення посівних площ.

Згідно доводів позивача у вересні 2015 року земельні ділянки засіяно озимою пшеницею, в підтвердження чого позивачем до матеріалів справи долучено копії технологічної карти вирощування озимої пшениці, актів списання товарно-матеріальних цінностей та договорів купівлі-продажу, поставки продукції (добрив, гербіцидів, палива і т.д.).

Поряд з тим, позивач вказав, що рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24.07.2015 у справі №357/6449/15-ц, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 29.10.2015, зокрема: визнано недійсними накази Головного управління Держземагентства у Київській області від 24.03.2015 за №№10-2588/15-15-сг, 10-2586/15-15-сг, 10-2587/15-15-сг, якими затверджено Проекти землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства та надано громадянину ОСОБА_4 в оренду земельні ділянки, визнано недійсними договори оренди земельних ділянок та скасовано їх державну реєстрацію та зобов'язано ОСОБА_4 повернути відповідні землі ГУ Держземагентства у Київській області.

Не погоджуючись із відповідними рішеннями, ОСОБА_4 оскаржив їх у касаційному порядку та як голова ФГ Ямбуренко звернувся до ГУ Держземагентства у Київській області із заявою від 11.11.2015, відповідно до якої повідомив про проведення на земельних ділянках сільськогосподарських робіт по посіву озимої пшениці та просив не передавати земельні ділянки у власність чи користування інших осіб до закінчення збору урожаю. Копія відповідної заяви додана позивачем до позову.

Як зауважив позивач, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 17.12.2015 з розгляду цивільних і кримінальних справ зупинено виконання рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24.07.2015 у справі №357/6449/15-ц до закінчення касаційного перегляду.

Однак, за доводами позивача, незважаючи на вищевказані обставини існування спірних правовідносин щодо передачі ОСОБА_4 в оренду земельних ділянок, 25.03.2016, за результатами торгів на аукціоні з продажу земельних ділянок, між Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області та відповідачем укладено договори оренди земельних ділянок за кадастровими номерами НОМЕР_3, НОМЕР_2, тобто тих земельних ділянок, на яких позивачем у вересні 2015 року проведено роботи по посіву озимої пшениці.

Відповідно до витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 28.03.2016, 25.03.2016 проведено державну реєстрацію права оренди вказаних земельних ділянок за позивачем. Копії відповідних договорів та витягів наявні в матеріалах справи.

Надалі, 27.04.2016 ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24.07.2015 та ухвалу апеляційного суду Київської області від 29.10.2015 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатами нового розгляду відповідної справи ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14.07.2016 у справі №357/6037/16-ц, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 06.02.2017, провадження у справі закрито.

Поряд з тим, як зазначив позивач, 27.04.2016 відповідач знищив посіви озимої пшениці, внесені позивачем у вересні 2015 року , внаслідок чого ФГ Ямбуренко нанесено збитки, що складаються з прямих збитків - витрат на посівний матеріал, паливно-мастильні матеріали, добрив та оплати праці під час проведення сільськогосподарських робіт, а також упущеної вигоди, яку позивач міг би отримати в результаті збору урожаю пшениці, якщо б її посіви не були знищені.

На підтвердження вказаних обставин стосовно неправомірних дій відповідача по знищенню посівів позивач надав копії актів обстеження земельних ділянок від 29.04.2016.

Відповідно до змісту вказаних актів, 29.04.2016 комісією у складі 4 осіб за участі землевпорядника Сухоліської сільської ради встановлено факт знищення посівів озимої пшениці шляхом передискування земельних ділянок та наявність на них посіву зерна кукурудзи.

Звернення до суду із відповідним позовом ФГ Ямбуренко мотивує обставами порушення відповідачем його права власності на посіви, як землекористувача земельними ділянками, що були передані відповідачу в оренду, який в свою чергу використав не передбачені законом способи захисту права користування відповідними земельними ділянками та знищив належні позивачу посіви озимої пшениці на земельних ділянках.

Обґрунтовуючи наявність у сукупності усіх елементів складу правопорушення, позивач зазначив, що внаслідок вчинення вищевказаних дій відповідач завдав позивачу матеріальної шкоди : 1 101 904,00 грн прямих збитків у вигляді вартості використаних для посіву та вирощування озимої пшениці матеріально-технічних ресурсів, а також 925 691,00 грн упущеної вигоди у вигляді вартості планового врожаю озимої пшениці, посіви якої було знищено.

В підтвердження розміру понесених прямих збитків позивач надав розрахунок, здійснений на підставі доданих до позовної заяви копій технологічних карт по вирощуванню озимої пшениці, договорів на поставку фермерському господарству мінеральних добрив, засобів захисту рослин, нафтопродуктів, актів списання відповідних товарно-матеріальних цінностей, актами списання пшениці під час вирощування.

Водночас, розмір упущеної вигоди позивачем розраховано, виходячи з показників статистичних даних форм звітності підсумків врожаю у 2015 році ФГ Ямбуренко , технологічної карти по збору врожаю ФГ Ямбуренко , а також враховуючи інформацію про закупівельні ціни на зерно на підприємствах, які займаються закупівлею (прийманням) зерна. Копії відповідних документів позивачем додано до матеріалів справи.

За доводами позивача, протиправна поведінка та вина відповідача, полягають у вчиненні ним умисних дій по знищенню належних ФГ Ямбуренко посівів, адже ПСП "Агрофірма "Світанок" було відомо про наявність на земельних ділянках належних позивачу посівів озимої пшениці, що підтверджується зверненням відповідача до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками, які за доводами відповідача вчиняв саме позивач шляхом вирощування пшениці на вказаних земельних ділянках.

Наявність причинно-наслідкового зв'язку між протиправними діями відповідача та понесеними збитками позивач обґрунтовує тим, що саме внаслідок знищення відповідачем посівів позивач поніс відповідні збитки.

За таких обставин, позивач просить суд стягнути з відповідача, зокрема, 1 101 904,00 грн прямих збитків з підстав, зокрема, ст. 95 Земельного кодексу України, ст. 189, 1166 Цивільного кодексу України, ст. ст. 147, 225 Господарського кодексу України.

В обґрунтування заперечень проти заявлених вимог відповідач посилається на не доведення позивачем обставин порушення його прав та законних інтересів, оскільки позивачем не надано доказів наявності у нього речового права на земельні ділянки ані станом на момент передачі ПСП "Агрофірма "Світанок" в оренду вказаних земельних ділянок, ані станом на дату звернення позивача до суду із відповідним позовом.

В розрізі відповідних доводів відповідач зауважив, що позивачем у даній справі є юридична особа - ФГ Ямбуренко , у той час як земельні ділянки, на яких, за доводами позивача, ним була посіяна озима пшениця, згідно договорів від 01.04.2015 надавались в оренду голові відповідного фермерського господарства ОСОБА_4, як фізичній особі громадянину, що з огляду на законодавчі приписи не свідчить про надання у користування вказаних земельних ділянок саме ФГ Ямбуренко , як юридичній особі - господарюючому суб'єкту.

Водночас, відповідач зазначив, що рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29.05.2017 у справі №357/1180/17 визнано недійсними укладені між ГУ Держземагентства у Київській області та ОСОБА_4 договори оренди земельних ділянок від 01.04.2015.

Таким чином, посилаючись на те, що позивач у розумінні законодавчих приписів не є ані власником, ані землекористувачем земельних ділянок, переданих ПСП "Агрофірма "Світанок" в оренду, відповідач зауважив на відсутності у позивача жодних прав, визначених ст. ст. 95, 156, 157 Земельного кодексу України.

Натомість, як зауважив відповідач, право користування на земельні ділянки ПСП "Агрофірма "Світанок" набуло у передбаченому законом порядку за результатами торгів та здійснило державну реєстрацію відповідного права оренди, у той час як, на думку відповідача, позивач здійснив самовільне зайняття відповідних земельних ділянок, що згідно ст. 211 Земельного кодексу віднесено до порушень земельного законодавства.

До того ж, відповідач з огляду на обставини самовільного зайняття позивачем земельних ділянок зазначив про відсутність у ФГ Ямбуренко в силу ст. 212 Земельного кодексу України права на відшкодування витрат, понесених за час незаконного користування вказаними земельними ділянками, а оскільки норми Земельного кодексу України є спеціальними по відношенню до приписів ЦК України, якими позивач обґрунтовує власні вимоги, відповідач вважає відсутніми підстави для застосування у даному спорі про деліктної відповідальності, як наслідок відсутність підстав для задоволення позову.

Крім того, відповідачем зазначено про відсутність з його боку протиправної поведінки та вини з огляду на правомірність користування земельними ділянками на підставі чинних договорів оренди землі від 25.03.2016 та зареєстрованого у передбаченому законом порядку відповідного права оренди.

Водночас, ПСП "Агрофірма "Світанок" зауважено на доказовій необґрунтованості, сумнівності та непідтвердженості заявленого до стягнення розміру збитків, відтак відсутності причинно-наслідкового зв'язку між шкодою та діями відповідача.

Надаючи відповідь на відзив відповідача, позивач заперечив вищезазначені доводи викладеними у позові обставинами та позицією, зокрема стосовно того, що відповідно до положень Закону України Про фермерське господарство користувачем наданих в оренду ОСОБА_4 земельних ділянок було саме ФГ Ямбуренко , а земельні ділянки були засіяні озимою пшеницю в період чинності договорів оренди від 01.04.2015, що спростовує обставини самозахоплення вказаних земельних ділянок.

Позивач зауважив, що правомірність використання земельних ділянок ФГ Ямбуренко узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Вищого господарського суду України від 20.12.2016 у справі №911/1370/16 за позовом ПСП "Агрофірма "Світанок" до ФГ Ямбуренко про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками.

Заслухавши вступне слово учасників справи, з'ясувавши обставини справи та дослідивши подані докази, суд дійшов таких висновків.

Приписами ст. ст. 11, 1166 Цивільного кодексу України унормовано, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Приписами статей 224, 225 ГК України, що кореспондують із ст. 22 ЦК України, унормовано, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Таким чином, підставою для настання господарсько-правової відповідальності, передбаченої вищевказаними нормами законодавства, є правопорушення, що включає в себе певні елементи: збитки, протиправність поведінки особи, яка заподіяла збитки; причинний зв'язок між ними; вина.

Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Так, наявність порушеного права у вигляді понесення збитків, як прямих так і упущеної вигоди, позивач обґрунтовує знищенням належного йому майна - посівів озимої пшениці на наданих йому у користування земельних ділянках за кадастровими номерами НОМЕР_2; НОМЕР_4, у чому, відповідно на думку позивача, і полягає протиправність поведінки відповідача та його вина.

Згідно підпункту б) ч. 1 ст. 95 Земельного кодексу України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію.

У відповідності до ст. 12 Закону України Про фермерське господарство , що кореспондує зі ст. 31 Земельного кодексу України, землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Приписами ст. ст. 116, 125 Земельного кодексу України унормовано, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

З системного аналізу вищевикладених норм закону слідує, що право власності на посіви та/або насадження сільськогосподарських культур на земельній ділянці належить саме землекористувачу відповідної земельної ділянки, тобто особі, яка на відповідних правових підставах володіє чи користується такою землею і відповідне право визнане державою.

За приписами статтей 73, 74, 77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Однак, суду не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження обставин набуття Фермерським господарством "Ямбуренко" у передбаченому законом порядку права користування (оренди) на земельні ділянки державної власності з кадастровими номерами НОМЕР_2; НОМЕР_4, на яких за доводами позивача ним було посіяно озиму пшеницю.

Посилання ж позивача на правомірне набуття ним права користування земельними ділянками у зв'язку з передачею їх у користування ОСОБА_4, як голові ФГ "Ямбуренко", згідно договорів оренди землі від 01.04.2015 та державною реєстрацією відповідного права, судом визнаються безпідставними з огляду на таке.

Відповідно до статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 121, ч. 2 статті 134 ЗК України (в редакції станом на 06.09.2014) громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство.

Не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема, передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Земельні торги не проводяться при наданні (передачі) земельних ділянок громадянам у випадках, передбачених статтями 34, 36 та 121 цього Кодексу, а також передачі земель загального користування садівницькому товариству та дачному кооперативу.

Поряд з тим, відповідно до положень Закону України Про фермерське господарство (в редакції станом на 06.11.2014) для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації, та надалі після одержання державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки і його державної реєстрації, фермерське господарство підлягає державній реєстрації як юридична особа.

З системного аналізу вищевикладених законодавчих приписів слідує, що право на отримання земельної ділянки державної власності для ведення фермерського господарства громадянин може використати один раз - при створенні такого фермерського господарства, після створення ж (державної реєстрації) фермерського господарства, саме останнє, як юридична особа, набуває земельні ділянки державної власності у користування або власність у передбаченому законом порядку.

Враховуючи вказане вище, суд дійшов висновку про безпідставність доводів позивача стосовно правомірності користування ним земельним ділянками, у тому числі і під час проведення на них робіт по посіву озимої пшениці, тобто в період чинності договорів оренди від 01.04.2015.

Посилання ж позивача на викладену судом касаційної інстанції та Верховним судом у справі №911/1370/16 позицію стосовно правомірності використання земельних ділянок ФГ Ямбуренко в контексті отримання таких земель у користування головою відповідного фермерського господарства, оцінюються судом критично, оскільки відповідні доводи ґрунтуються на наданій судами правовій оцінці норм права, у той час як відповідно до ч. 7 ст. 75 ГПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для господарського суду.

Доводи ж відповідача щодо самовільного зайняття позивачем земельних ділянок у розумінні ст. 211, 212 ЗК України та наявності відповідних правових наслідків судом визнаються необґрунтованими, позаяк належних та допустимих доказів на підтвердження вказаних обставин самовільного зайняття земельних ділянок, як-то: складених відповідним органом виконавчої влади актів перевірки дотримання вимог земельного законодавства, обстеження земельної ділянки, припису (з вимогою усунення порушення земельного законодавства), протокол про адміністративне правопорушення, суду не надано, попри що це не спростовує доказової недоведеності обставин набуття позивачем у передбаченому законом порядку права користування (оренди) на земельні ділянки державної власності з кадастровими номерами НОМЕР_2; НОМЕР_4.

Відповідно до ст. 25 Закону України Про фермерське господарство (в редакції станом на 06.11.2014) фермерське господарство зобов'язане дотримуватися встановлених відповідно до законодавства екологічних, ветеринарно-санітарних правил і норм щодо якості виробленої продукції та інших вимог.

Реалізація сільськогосподарської продукції, що виробляється фермерським господарством, на вітчизняному ринку та її поставки на експорт, а також розрахунки з українськими та іноземними партнерами здійснюються відповідно до законодавства України.

Відповідно до ст. ст. 1, 12, 17, 18 та 19 Закону України Про насіння і садивний матеріал (в редакції станом на 09.12.2012) насіння - генеративні і вегетативні органи рослин, що використовуються для їх відтворення.

Посівні якості насіння - сукупність показників якості насіння, що характеризують його придатність до сівби (садіння).

Право на виробництво добазового, базового та сертифікованого насіння, гібридів першого покоління, вихідного, базового та сертифікованого садивного матеріалу багаторічних рослин, культури меристем (in vitro), садивного матеріалу однорічних культур надається суб'єктам насінництва та розсадництва, які за результатами атестації внесені до Реєстру виробників.

Усі партії насіння і садивного матеріалу повинні супроводжуватися сертифікатами: насіння - сертифікатом на насіння, що засвідчує сортові та посівні якості.

Використання для сівби/посадки насіння та/або садивного матеріалу, яке не має відповідного сертифіката, забороняється.

На насіння і садивний матеріал, які за даними лабораторного аналізу відповідають вимогам нормативних документів, їх власнику видається відповідний сертифікат.

Відомості про видачу сертифікатів на насіння та/або садивний матеріал вносяться до Реєстру сертифікатів на насіння та/або садивний матеріал.

Водночас, відповідно до пп. 4, 5 Порядку ведення Реєстру сертифікатів на насіння та/або садивний матеріал, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 26.03.2013 №222 чинного станом момент посіву озимої пшениці за доводами позивача, Реєстр - інформаційна система, яка містить відомості про видані сертифікати на насіння та/або садивний матеріал (далі - сертифікат), реєстр веде Державна інспекція сільського господарства України.

Однак, позивачем не надано сертифікатів на посіяну за його доводами озиму пшеницю, як належних та допустимих доказів на підтвердження відповідності вимогам нормативних документів посівних якостей такого зерна та наявності у позивача права на його використання для сівби.

Надані ж позивачем суду копії результатів аналізу зерна №№3303-4, 3305-06 від 08.09.2015 за підписом начальника Державної насіннєвої інспекції, а також акту списання пшениці №СпТ-000004 від 30.05.2015 не є належними та допустимими доказами засвідчення сортових та посівних якостей зерна та, відповідно, права позивача на використання його для сівби у розумінні законодавчих приписів.

До того ж, позивачем не надано належних та допустимих доказів атестації ФГ "Ямбуренко" як суб'єкта насінництва та розсадництва з внесенням позивача до Державного реєстру виробників насіння і садивного матеріалу.

За таких обставин, враховуючи відсутність доказів сертифікації у передбаченому законом порядку пшениці, посіяної за доводами позивача на земельних ділянках за відсутності отриманого у передбаченому законом порядку права користування на них, суд дійшов висновку про доказову недоведеність та необґрунтованість доводів позивача стосовно наявності у нього майнового права на посіви, як об'єкт матеріального світу, по відношенню до якого особою вчинена протиправна поведінка.

Так, протиправність дій ПСП "Агрофірма "Світанок" позивач обґрунтовує умисним пошкодженням посівів шляхом передискування земельних ділянок за кадастровими номерами НОМЕР_2; НОМЕР_4, в підтвердження чого позивачем надано копії актів від 29.04.2016.

Водночас, станом як на 29.04.2016, так і на час розгляду даного спору, землекористувачем земельними ділянками за кадастровими номерами НОМЕР_3, НОМЕР_2, зареєстровано ПСП "Агрофірма "Світанок" на підставі дійсних договорів оренди землі від 25.03.2016.

Отже, враховуючи обставини відсутності у позивача майнового права на посіви на земельних ділянках, правомірним користувачем якими є відповідач, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів позивача стосовно наявності протиправної поведінки та вини ПСП "Агрофірма "Світанок".

В розрізі обставини відсутності доказів наявності у позивача посівів, як об'єкту матеріального світу в правовій площині, додані позивачем акти від 29.04.2016, висновок Т.в.о. начальника білоцерківського відділу поліції ГУ поліції в Київській області не є належними та допустимими доказами вчинення відповідачем протиправних дій стосовно майна позивача. До того ж, відповідні акти складені позивачем одноособово, а висновок поліції по факту здійсненої перевірки як за своїм змістом так і за формою прийнятого рішення не підтверджує жодних незаконних та/або протиправних дій відповідача.

До того ж, позивачем доказово не підтверджено та необґрунтовано понесення шкідливого результату - збитків та причинно-наслідкового зв'язку в розрізі встановлених судом обставин відсутності у позивача посівів, а всі додані позивачем документи - договори купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей, продукції (добрив, гербіцидів, палива і т.д.) первинно-облікові документи щодо отримання таких цінностей, а також акти списання товарно-матеріальних цінностей, не засвідчують наявність у позивача майнового права на посіви, як об'єкт матеріального світу, відтак і наявності шкідливого результату у вигляді втрати таких посівів та здійснених на нього витрат.

За таких обставин, беручи до уваги наведені нормативні приписи, а також враховуючи недоведеність позивачем наявності у сукупності всіх елементів складу правопорушення, яке тягне за собою відповідальність у вигляді відшкодування збитків, суд дійшов висновку про необґрунтованість, відтак відмову у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідачів 1 101 904,00 грн прямих збитків.

Що ж до вимоги позивача стягнути з відповідача 925 691,00 грн упущеної вигоди у вигляді вартості планового врожаю озимої пшениці, посіви якої було знищено, слід зазначити таке.

Відповідно до викладених в оглядовому листі Вищого господарського суду України №01-06/20/2014 від 14.01.2014 Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства у справах, в яких заявлено вимоги про відшкодування збитків роз'яснень у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані. Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі використання зазначених приміщень.

Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

За таких обставин, враховуючи недоведеність позивачем обставин протиправної поведінки відповідача та його вини у розрізі викладених у справі обставин та предмета спору, суд дійшов висновку, що за відсутності у позивача права власності на посіви втрачені доходи позивача від таких посівів є абстрактним та необґрунтованими, а тому позивачем не доведено обставин наявності як упущеної вигоди і її розміру, так і причинно-наслідкового зв'язку, а відтак і всіх елементів складу правопорушення, яке тягне за собою відповідальність у вигляді відшкодування збитків, у сукупності.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідачів 925 691,00 грн упущеної вигоди, з огляду на доказову та нормативну безпідставність такої вимоги.

01.03.2018 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, як наслідок позивач просив повернути суму судового збору у розмірі 20 449,64 грн у зв'язку зі зменшенням ціни позову.

Як слідує з наявного в матеріалах справи платіжного доручення №4871 від 22.06.2016 позивач, звертаючись до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача 3 390 904,00 грн, сплатив 50 863,56 грн судового збору.

Водночас, в результаті зменшення позивачем розміру позовних вимог до сплати за розгляд відповідних вимог підлягав судовий збір у розмірі 30 413,93 грн, а тому розмір переплаченої позивачем суми судового збору становить 20 449,64 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Враховуючи вищезазначені приписи законодавства, а також те, що позивач в подальшому зменшив розмір позовних вимог, суд дійшов висновку про повернення Фермерському господарству "Ямбуренко" 20 449,64 грн судового збору сплачених згідно платіжного доручення №4871 від 22.06.2016, в порядку ст. 7 Закону України Про судовий збір .

Витрати про сплаті судового збору у розмірі 30 413,93 грн, сплачених позивачем за подання відповідного позову з урахуванням розміру зменшених позовних вимоги, відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються судом на позивача з огляду на відмову у задоволенні відповідних вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 72-77, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, 11, 22, 1166 Цивільного кодексу України, 224, 225 Господарського кодексу України, ст.ст. 31, 95, 116, 124, 125, 134 Земельного кодексу України, Законом України "Про фермерське господарство", ст. ст. 1, 12, 17, 18 та 19 Законом України "Про насіння і садивний матеріал", Законом України "Про судовий збір", суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні позовних вимог Фермерського господарства "Ямбуренко" (09174, Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Чепиліївка, вул. Жовтнева, буд. 2 А, ідентифікаційний код 36261889) до Приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Світанок" (08652, Київська обл., Васильківський р-н, с. Ковалівка, вул. Леніна, буд. 1, ідентифікаційний код 03754024) про стягнення 2 027 595 (двох мільйонів двадцяти семи тисяч п'ятсот дев'яносто п'яти) грн 00 коп. збитків, відмовити повністю.

2. Повернути Фермерському господарству "Ямбуренко" (09174, Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Чепиліївка, вул. Жовтнева, буд. 2 А, ідентифікаційний код 36261889) з Державного бюджету України 20 449,64 грн судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення №4871 від 22.06.2016 (отримувач ГУ ДКСУ у Київскій обл., код 37955989, рахунок №31214206783001, МФО 821018).

3. Витрати про сплаті судового збору у розмірі 30 413,93 грн, сплачених позивачем за подання відповідного позову з урахуванням розміру зменшених позовних вимоги, покласти на позивача - Фермерське господарство "Ямбуренко" (09174, Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Чепиліївка, вул. Жовтнева, буд. 2 А, ідентифікаційний код 36261889).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у відповідності до ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до підпункту 17.5) підпункту 17) пункту 1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повне рішення складено 05.07.2018.

Суддя В.А. Ярема