Постанова

від 03.07.2018 по справі 908/109/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2018 року

м. Київ

Справа № 908/109/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Пількова К.М., Чумака Ю.Я.,

секретар судового засідання: Підгірська Г.О.,

за участю представників:

прокуратури - Гудименко Ю.В.,

позивача - не з'явилися,

відповідача - Козирицього А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 30.11.2017 (судді: Будко Н.В., Дучал Н.М., Мартюхіна Н.О.) у справі

та заяву Запорізької міської ради про приєднання до касаційної скарги Заступника прокурора Харківської області на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 30.11.2017 у справі № 908/109/17

за позовом Заступника прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі Запорізької міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Болеслав"

про розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2017 року Заступник прокурора Запорізької області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Запорізької міської ради звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Болеслав" (далі - ТОВ "Болеслав") про розірвання договору оренди земельної ділянки від 05.04.2007 площею 10,1418 га, кадастровий номер 2310100000:03:030:0054, розташованої за адресою: м. Запоріжжя, Оріхівське шосе, 10, укладеного між Запорізькою міською радою і ТОВ "Болеслав", і зобов'язання ТОВ "Болеслав" повернути Запорізькій міській раді земельну ділянку.

Позовну заяву із посиланням, зокрема, на положення статей 525, 526, 651, 762, 792 Цивільного кодексу України, статей 141, 206 Земельного кодексу України, статей 21, 24, 32, 34 Закону України "Про оренду землі" обґрунтовано систематичною, понад 24 місяці несплатою відповідачем орендної плати за землю. За інформацією Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Запорізькій області станом на 29.12.2016 ТОВ "Болеслав" має заборгованість зі сплати орендної плати за договором оренди землі у сумі 5 527 491,21 грн, що є підставою для розірвання договору. Отже, несплата відповідачем орендної плати за землю призводить до порушення економічних інтересів держави та територіальної громади міста Запоріжжя, а перебування земельної ділянки у відповідача унеможливлює її передачу платоспроможному користувачеві та надходженні коштів до бюджету. Оскільки Запорізькою міською радою як органом, уповноваженим на здійснення захисту порушених прав у спірних правовідносинах, не вжито відповідних заходів, прокуратура звернулася із цим позовом до суду.

Запорізька міська рада у поясненнях на позовну заяву прокурора просила задовольнити її у повному обсязі та розірвати договір оренди земельної ділянки, укладений із ТОВ "Болеслав" у зв'язку із порушенням відповідачем умов цього договору щодо сплати орендної плати та повернути земельну ділянку територіальній громаді в особі Запорізької міської ради.

ТОВ "Болеслав" у запереченнях на позовну заяву просило відмовити в її задоволенні, акцентуючи, що за час орендних відносин, тобто з 2007 року і до сьогодні, між позивачем і відповідачем було укладено три додаткові угоди до договору оренди землі, якими було змінено розмір орендної плати, а саме: додаткові угоди від 15.05.2009, від 11.06.2009 та від 22.02.2010. При цьому, за твердженням відповідача, за умовами цих додаткових угод із 01.01.2011 почала діяти друга додаткова угода від 11.06.2009, з приводу визнання недійсною якої Запорізька міська рада не зверталася. Так, додатковою угодою від 11.06.2009 визначено орендну плату для ТОВ "Болеслав" у сумі 155 005,24 грн протягом строку будівництва об'єкта або 775 047,50 грн із дня введення об'єкта в експлуатацію. Натомість із 2011 року податковий орган, керуючись лише нормами податкового законодавства, стягує з ТОВ "Болеслав" орендну плату у сумі близько 2,5 млн грн на рік.

Відповідач наголосив, що Запорізька міська рада своєю бездіяльністю щодо визначення розміру орендної плати в установленому діючими нормами законодавства розмірі створила спір між ТОВ "Болеслав" і податковою інспекцією, яка контролює нарахування та сплату орендної плати за землю, чим спровокувала: нарахування податковим органом чималих штрафних санкцій для ТОВ "Болеслав", закриття всіх рахунків ТОВ "Болеслав", що унеможливлює отримання грошових коштів від іноземного інвестора, оскільки іноземні інвестиції - єдине джерело фінансування ТОВ "Болеслав", ініціювання розірвання договору оренди, а у випадку розірвання договору оренди землі актуальним є питання стягнення іноземним інвестором усіх понесених ним витрат на реалізацію цього проекту, оскільки за наявності вини органу місцевого самоврядування у зазначеному питанні такі витрати набувають природи збитків.

Крім того, на думку відповідача, неправомірними діями посадових осіб районної податкової інспекції було паралізовано господарську діяльність підприємства, оскільки по сьогодні арештовано валютні рахунки ТОВ "Болеслав", на які повинні були надходити валютні кошти, що унеможливлює їх продаж із подальшим зарахуванням на гривневі рахунки.

У додаткових запереченнях на позовну заяву ТОВ "Болеслав" також зазначило, що у цьому випадку прокурором не доведено наявності підстав представництва, оскільки у результаті задоволення позову держава не одержує жодного конкретного матеріального чи нематеріального блага. У разі порушення законного інтересу саме місцевої ради вона б звернулася за захистом своїх прав до суду, однак Запорізька міська рада жодного разу не зверталася до господарського суду з питання стягнення з ТОВ "Болеслав" заборгованості з орендної плати та щодо зміни умов договору оренди землі у частині збільшення розміру орендної плати, якби вважала, що її права порушуються внаслідок несплати орендної плати у відповідному розмірі.

ТОВ "Болеслав" зазначило, що виходячи із фактичних обставин справи, на теперішній час у нього немає заборгованості з орендної плати за землю, а з урахуванням встановленого розміру орендної плати відповідно до додаткової угоди від 11.06.2009 та фактичної оплати орендної плати за землю, за ТОВ "Болеслав" станом на 01.04.2017 рахується переплата у сумі 497 387,17 грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 13.07.2017 (судді: Смірнов О.Г., Дроздова С.С., Топчій О.А.) позовні вимоги задоволено у повному обсязі, розірвано договір оренди земельної ділянки від 05.04.2007, укладений між Запорізькою міською радою і ТОВ "Болеслав", зобов'язано ТОВ "Болеслав" повернути Запорізькій міській раді земельну ділянку і стягнуто з ТОВ "Болеслав" на користь прокуратури Запорізької області витрати зі сплати судового збору.

Суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність та обґрунтованість позовних вимог, зазначивши, що наявні у справі докази свідчать про систематичне невиконання відповідачем договірних зобов'язань зі своєчасного внесення орендної плати за землю, що є істотним порушенням умов договору та безумовною підставою для припинення права користування земельною ділянкою.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 30.11.2017 рішення Господарського суду Запорізької області від 13.07.2017 скасовано, у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції зазначив, зокрема, що матеріали справи не містять відповідного рішення міської ради, як орендодавця про розірвання спірного договору оренди з ТОВ "Болеслав", а також відомостей про вжиття заходів щодо стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати шляхом подання відповідного позову у зв'язку із порушенням відповідачем умов договору. Крім того, суд апеляційної інстанції наголосив, що матеріалами справи не підтверджено факту позбавлення значною мірою громади в особі Запорізької міської ради того, на що вона розраховувала при укладенні договору оренди земельної ділянки внаслідок нездійснення будівництва на земельній ділянці, що є предметом спірного договору.

Не погоджуючись із постановою Донецького апеляційного господарського суду від 30.11.2017, Заступник прокурора Харківської області у касаційній скарзі просить її скасувати і залишити рішення Господарського суду Запорізької області від 13.07.2017 у силі, наголошуючи на помилковості висновку суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову у цьому випадку через відсутність рішення Запорізької міської ради як орендодавця про розірвання спірного договору, оскільки чинним законодавством не передбачено обов'язку прийняття орендодавцем такого рішення. Крім того, прокурор акцентує, що факт нездійснення будівництва на земельній ділянці в обумовлені договором строки наведено лише на підтвердження відсутності об'єктів нерухомості на земельній ділянці, а отже вимога про повернення земельної ділянки територіальній громаді не порушуватиме будь-чиїх прав.

Запорізька міська рада у заяві про приєднання до касаційної скарги Заступника прокурора Харківської області, поданій до суду касаційної інстанції в порядку статті 297 Господарського процесуального кодексу України, просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 30.11.2017 скасувати, а рішення Господарського суду Запорізької області від 13.07.2017 залишити в силі, зазначаючи, зокрема, що відсутність рішення міської ради як орендодавця про розірвання договору не позбавляє Запорізьку міську раду права виступати позивачем у справі про розірвання договору та повернення земельної ділянки. Крім того, Запорізька міська рада наголошує, що ТОВ "Болеслав" систематично не виконує договірних зобов'язань зі своєчасного внесення орендної плати за землю. Наведене є істотним порушенням умов договору та безумовною підставою для припинення права користування земельною ділянкою, що не взято до уваги судом апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі та заяві про приєднання до касаційної скарги доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга прокурора та заява Запорізької міської ради про приєднання до касаційної скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Як убачається із матеріалів справи та установлено судами попередніх інстанцій, 05.04.2007 на підставі рішення Запорізької міської ради від 31.01.2017 № 61/4 між Запорізькою міською радою (орендодавець) і ТОВ "Болеслав" (орендар) укладено договір оренди землі, який зареєстровано у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства "Центр державного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 21.05.2007 № 040726100312, за умовами пунктів 1, 2 якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку площею 10,1418 га для розташування багатофункціонального громадського центру у складі об'єктів реабілітаційно-діагностичного, готельно-ділового, торгівельно-виставкового призначення, розташовану за адресою: м. Запоріжжя, Оріхівське шосе, 10.

На земельній ділянці розміщені об'єкти нерухомого майна: об'єкт незавершеного будівництва орендаря (пункт 3 договору).

Згідно з пунктом 5 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 2 2769 355,18 грн (у цінах 2007 року).

Відповідно до пункту 9 договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у сумі 455 387,10 грн, що становить 2 % від нормативної грошової оцінки за календарний рік у цінах 2007 року.

За змістом пунктів 10, 11 договору обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії. Орендна плата вноситься щомісячно рівними частинами протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця на розрахунковий рахунок місцевого бюджету Комунарського району 33217812700005 в управлінні Держказначейства у Комунарському районі міста Запоріжжя Головного управління Держказначейства України в Запорізькій області, МФО 813015, ЕДРПОУ 34677119, код 13050200.

За змістом пункту 12 договору розмір орендної плати переглядається один раз на рік у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором оренди землі; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; прийняття орендодавцем рішення про збільшення або зменшення орендної плати; в інших випадках, передбачених законом.

Зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін (пункт 32 договору).

Суди попередніх інстанцій установили, що між Запорізькою міською радою і ТОВ "Болеслав" укладено додаткові угоди.

Так, додатковою угодою від 15.05.2009 (яку 19.05.2009 зареєстровано за № 040926100703) пункт 9 договору викладено у новій редакції, а саме: "9. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі: 442 872,12 грн протягом строку будівництва об'єкта, у розмірі 2 214 421,44 грн - з дня введення об'єкта до експлуатації * (*при невиконанні будівництва в нормативний термін плата вноситься як за об'єкт, введений до експлуатації), що складає 3 % від нормативної грошової оцінки за календарний рік в цінах 2009 року".

Відповідно до додаткової угоди від 11.06.2009 пункт 9 договору викладено у такій редакції: " 9. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та у розмірі: 155 005, 24 грн протягом строку будівництва об'єкта, у розмірі 775 047,50 грн - з дня введення об'єкта до експлуатації*

(*при невиконанні будівництва в нормативний термін плата вноситься як за об'єкт, введений до експлуатації), що складає 3 % від нормативної грошової оцінки за календарний рік в цінах 2009 року із врахуванням часткового звільнення орендаря від сплати орендної плати на 2009 рік, згідно з рішенням Запорізької міської ради від 19.11.2008 № 6 та Запорізької обласної ради від 27.11.2008 № 7").

Згідно з додатковою угодою від 22.02.2010 пункт 9 договору викладеного у такій редакції: "9. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі: 211 050,71 грн протягом строку будівництва об'єкта і у розмірі 1 055 282,55 грн - з дня введення об'єкта в експлуатацію*

(*при невиконанні будівництва в нормативний термін плата вноситься як за об'єкт, введений у експлуатацію), що становить трикратний розмір земельного податку за календарний рік у цінах 2010 року, із врахуванням часткового звільнення орендаря від сплати орендної плати на 2010 рік, згідно з рішенням Запорізької міської ради від 19.11.2008 № 6 та Запорізької обласної ради від 27.11.2008 № 7").

При цьому згідно з пунктом 5 додаткової угоди від 22.02.2010 вона набирає чинності після її підписання сторонами і державної реєстрації в установленому порядку та діє до 31.12.2010.

Відповідно до пункту 30 договору орендар зобов'язаний, зокрема, своєчасно вносити орендну плату.

Дія договору припиняється, у тому числі, у разі розірвання договору оренди землі згідно з пунктом 34 (пункт 33 договору).

У свою чергу, за змістом пункту 34 договору його дія припиняється шляхом розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом. Фактичне продовження користування майном після закінчення строку дії даного договору оренди землі не є підставою для поновлення договору.

Розірвання договору в одоносторонньому порядку передбачено у пункті 35 договору, а саме у разі невнесення орендарем орендної плати протягом 3-х місяців та використання орендарем земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Предметом спору у цій справі є вимога прокурора про розірвання договору оренди земельної ділянки від 05.04.2007, укладеного між Запорізькою міською радою і ТОВ "Болеслав" та зобов'язання ТОВ "Болеслав" повернути Запорізькій міській раді земельну ділянку на підставі, зокрема, статті 651 Цивільного кодексу України, статей 141, 206 Земельного кодексу України, статей 21, 24, 32, 34 Закону України "Про оренду землі" у зв'язку із систематичною несплатою відповідачем орендної плати за землю, що призводить до порушення економічних інтересів держави і територіальної громади міста Запоріжжя та недоотримання місцевим бюджетом Запорізької міської ради коштів, які може бути використано для задоволення потреб територіальної громади.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За змістом статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

За змістом статті 13 цього Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 206 цього Кодексу використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно зі статтею 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Статтею 141 Земельного кодексу України передбачені підстави припинення права користування земельною ділянкою, зокрема пунктом "д" такою підставою визначено систематичну несплату земельного податку або орендної плати.

Натомість, враховуючи врегулювання відносин, пов'язаних з орендою землі, зокрема, положеннями Цивільного кодексу України, при вирішенні питання щодо розірвання договору оренди з підстави, передбаченої пунктом "д" статті 141 Земельного кодексу України, застосуванню також підлягають положення частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, згідно якої необхідна наявність істотного порушення стороною договору (постанова Верховного Суду України від 11.10.2017 № 6-1449цс17).

Згідно із частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

При цьому, за змістом статті 651 Цивільного кодексу України однією з підстав розірвання договору є істотне порушення стороною цього договору.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абзац 2 частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України).

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Суд першої інстанції установив, що факт систематичного невиконання ТОВ "Болеслав" своїх договірних зобов'язань зі своєчасного внесення орендної плати за землю та наявність заборгованості останнього з орендної плати підтверджений постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2016 у справі № 808/3056/15, яка набрала законної сили і якою скасовано рішення суду першої інстанції про задоволення позову ТОВ "Болеслав" до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення від 10.02.2015 № 0001311502. Судом апеляційної інстанції в адміністративній справі зазначено про правомірність збільшення податковим органом грошового зобов'язання ТОВ "Болеслав" з орендної плати за землю на загальну суму 7 035 265,32 грн, у тому числі 5 628 212,25 грн за основним платежем та 1 407 053,07 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

При цьому, як установлено судом першої інстанції, розмір податкового боргу з орендної плати за землю ТОВ "Болеслав" підтверджується також постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 06.09.2016 у справі № 808/2125/16, якою задоволено позов Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про стягнення з ТОВ "Болеслав" податкового боргу з орендної плати з юридичних осіб у сумі 5 527 491,21 грн.

Зазначене рішення суду ТОВ "Болеслав" не виконано, суму боргу не сплачено, а інкасове доручення (розпорядження) № 238 від 21.10.2016, за яким ТОВ "Болеслав" намагалося погасити суму боргу на виконання судового рішення у справі № 808/2125/16 повернуто без виконання згідно з пунктом 10.9 глави 10 Інструкції "Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, у зв'язку із направленням до банку платіжної вимоги/інкасового доручення за іншим виконавчим документом, ніж той, для забезпечення виконання якого накладено арешт, і на цьому рахунку немає інших (крім арештованих) котів (том 1, а.с. 131).

Разом з цим, суд апеляційної інстанції у цій справі скасовуючи рішення місцевого суду дійшов висновку про відмову у задоволенні позову прокурора через відсутність рішення Запорізької міської ради про розірвання спірного договору оренди, а також невжиття заходів щодо стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендної плати шляхом подання позову до господарського суду на підставі порушення відповідачем умов договору колегія суддів вважає помилковим, оскільки положеннями чинного законодавства не передбачено як обов'язкової умови для розірвання договору оренди землі прийняття органом місцевого самоврядування відповідного рішення, а врегулювання спірних питань щодо стягнення заборгованості з орендної плати шляхом подання позову до суду є правом орендодавця, а не його обов'язком і не позбавляє орендодавця права на звернення до суду з вимогою про розірвання договору у зв'язку із порушенням орендарем його умов.

Однак, колегія суддів вважає такий висновок суду апеляційної інстанції помилковим, оскільки положеннями чинного законодавства не передбачено як обов'язкової умови для розірвання договору оренди землі прийняття органом місцевого самоврядування відповідного рішення, а врегулювання спірних питань щодо стягнення заборгованості з орендної плати шляхом подання позову до суду є правом орендодавця, а не його обов'язком і не позбавляє орендодавця права на звернення до суду з вимогою про розірвання договору у зв'язку із порушенням орендарем його умов.

Крім того, висновок суду апеляційної інстанції стосовно того, що матеріалами справи не підтверджується те, що громада в особі Запорізької міської ради значною мірою була позбавлена того, на що вона розраховувала при укладенні договору оренди земельної ділянки внаслідок відсутності проведення будівництва на земельній ділянці, що є предметом спірного договору, також визнається помилковим, оскільки підставою позову про розірвання договору прокурором визначено саме систематичну несплату орендної плати за землю та істотне порушення орендарем умов договору саме через ненадходження до місцевого бюджету відповідних коштів за користування земельною ділянкою.

Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 Цивільного кодексу України.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Статтями 1 і 2 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 15.12.2017, яка діяла на час звернення прокурора до суду та прийняття оскаржуваних судових рішень) передбачено право, зокрема підприємств, установ, організацій, інших юридичних осіб на звернення до господарського суду з позовною заявою за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 54 цього Кодексу встановлено форму і зміст позовної заяви, яка повинна містити, у тому числі, зміст позовних вимог, виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами в справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За змістом статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим (стаття 43 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом статті 101 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній до 15.12.2017, яка діяла на час здійснення апеляційного провадження) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Однак, суд апеляційної інстанції здійснюючи перегляд в апеляційному порядку рішення місцевого суду спір, виходячи із предмету та підстав позову не розглянув.

Так, за змістом частини 1 статті 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема своєчасного внесення орендної плати.

Згідно з пунктом 27 договору оренди землі, укладеного між сторонами, орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати, а за змістом пункту 30 цього договору орендар зобов'язаний своєчасно вносити орендну плату, а також самостійно щорічно індексувати розмір орендної плати відповідно до індексації нормативної грошової оцінки земель згідно з чинним законодавством.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, за змістом статей 626 - 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є, зокрема орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Згідно з пунктом 32 договору оренди зміна його умов здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін.

Як убачається з матеріалів справи та установлено судами, між Запорізькою міською радою і ТОВ "Болеслав" укладалися додаткові угоди від 15.05.2009, від 11.06.2009 і від 22.02.2010, які зареєстровано у встановленому порядку і якими сторонами вносилися зміни, зокрема у пункт 9 договору щодо розміру орендної плати.

Так, додатковою угодою від 15.05.2009 передбачений розмір орендної плати у сумі 442 872,12 грн протягом строку будівництва об'єкту і у сумі 2 214 421,44 грн - з дня введення об'єкта в експлуатацію.

Згідно з додатковою угодою від 11.06.2009 розмір орендної плати сторонами визначено у сумі 155 005,24 грн протягом будівництва об'єкта і 775 047,50 грн - після введення об'єкта в експлуатацію.

У додатковій угоді сторонами передбачено розмір орендної плати протягом будівництва об'єкта у сумі 211 050,71 грн, а після введення об'єкта в експлуатацію - у сумі 1 055 282,55 грн.

При цьому, згідно з пунктом 5 додаткової угоди від 22.02.2010, ця угода набуває чинності після її підписання сторонами та державної реєстрації (яка відбулася 16.03.2010) і дії до 31.12.2010.

Однак, здійснюючи судовий розгляд справи судом апеляційної інстанції залишено поза увагою та не установлено обставини щодо розміру заборгованості ТОВ "Болеслав" з орендної плати за землю, виходячи з умов договору та додаткових угод до нього, а також не надано належної оцінки доводам відповідача про необхідність розрахунку розміру орендної плати відповідно до положень додаткової угоди від 11.06.2009, оскільки наступна додаткова угода від 22.02.2010 діяла за погодженням між сторонами тільки до 31.12.2010, а також доводам ТОВ "Болеслав" про наявність у нього переплати з орендної.

Крім того, за змістом укладених між сторонами додаткових угод до договору оренди землі, при невиконанні будівництва у нормативний термін плата вноситься як за об'єкт введений в експлуатацію.

Проте, обставини щодо визначення нормативного терміну будівництва об'єкта за умовами спірного договору оренди землі, що, у свою чергу, впливає на визначення розміру орендної плати за відповідний період ані судом першої, ані судом апеляційної інстанції не встановлювалися.

Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що як убачається зі змісту позовної заяви прокурор зазначив, що згідно з інформацією Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області ТОВ "Болеслав" станом на 29.12.2016 має заборгованість зі сплати орендної плати за договором у розмірі 5 527 491,21 грн, яку нараховано за грошовим зобов'язанням з орендної плати з юридичних осіб згідно податкового повідомлення - рішення від 10.02.2015.

Суд апеляційної інстанції установив, що постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2016 у справі № 808/3056/15 скасовано рішення суду першої інстанції і прийнято нове рішення про відмову у задоволені адміністративного позову ТОВ "Болеслав" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.02.2015 № 0001311502.

Крім того, суд апеляційної інстанції, як на підставу для відмови у задоволенні позову прокурора, послався на наявність постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 06.09.2016 у справі № 808/2125/16 про стягнення з ТОВ "Болеслав" 5 527 491,21 грн суми податкового боргу з орендної плати з юридичних осіб.

Проте, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою та не надав належної оцінки тому, що як убачається зі змісту постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2016 у справі № 808/3056/15 оскаржуване ТОВ "Болеслав" податкове повідомлення-рішення від 10.02.2015 № 0001311502 з відповідним розрахунком стосовно зобов'язань та штрафних санкцій прийнято Державною податковою інспекцією у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області на підставі акта перевірки від 20.01.2015, оформленого за результатом проведеної перевірки ТОВ "Болеслав" з питання дотримання вимог податкового законодавства з плати за землю за період з 01.01.2012 по 31.12.2014 по земельній ділянці. У справі № 808/2125/16 адміністративним судом стягнуто з ТОВ "Болеслав" 5 527 491,21 грн податкового боргу з орендної плати з юридичних осіб, нарахованого на підставі податкового повідомлення-рішення від 10.02.2015 за період з 01.01.2012 по 31.12.2014.

Отже, у адміністративних справах №808/3056/15 і № 808/2125/16 предметом розгляду було податкове повідомлення-рішення та нарахування податкового боргу з орендної плати з юридичних осіб у сумі 5 527 491,21 грн за період з 01.01.2012 по 31.12.2014.

На той час прокурором у позовній заяві у справі № 908/109/17 зазначається про наявність у ТОВ "Болеслав" заборгованості зі сплати орендної плати за договором у розмірі 5 527 491,21 грн станом на 29.12.2016.

Однак, суд апеляційної інстанції посилаючись на судові рішення в адміністративних справах залишив поза увагою як відмінність періодів нарахування податкового боргу з орендної плати ТОВ "Болеслав" та періоду, заявленому прокурором у позовній заяві про розірвання договору в обґрунтування своїх вимог, так і співпадіння суми у різних періодах.

За змістом частин 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній з 15.12.2017, яка діяла на час здійснення касаційного провадження), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Пунктом 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Згідно з частиною 3 статті 310 цього Кодексу підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

За таких обставин колегія суддів вважає висновок суду апеляційної інстанції передчасним і таким, що зроблений без дослідження всіх зібраних у справі доказів, тому постанова Донецького апеляційного господарського суду у справі підлягає скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду суду слід урахувати наведене, оцінити правомірність вимог позивача, надати належну оцінку всім доводам учасників справи із належним обґрунтуванням прийняття або неприйняття відповідних доводів і доказів, а отже і встановити обставини щодо наявності або, навпаки, відсутності підстав для задоволення позову.

Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 129, 300, 301, пунктом 2 частини 1 статті 308, статтями 309, 312, 314, 315, 317, 327 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області та заяву Запорізької міської ради про приєднання до касаційної скарги Заступника прокурора Харківської області задовольнити частково.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 30.11.2017 у справі № 908/109/17 скасувати, справу направити на новий розгляд до Донецького апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.Б. Дроботова

Судді К.М. Пільков

Ю.Я. Чумак