Постанова

від 05.07.2018 по справі 910/177/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" липня 2018 р. Справа№ 910/177/18

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Гаврилюка О.М.

Суліма В.В.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Делістек"

на рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2018 (повний текст рішення складено 25.04.2018)

у справі №910/177/18 (суддя - Зеленіна Н.І.)

за позовом Військової частини 3078 Національної гвардії України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Делістек"

про стягнення 133 423,51 грн штрафних санкцій за прострочення поставки товару,

ВСТАНОВИВ:

Військова частина 3078 Національної гвардії України (надалі - Військова частина, позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Делістек" (надалі - ТОВ "Делістек", відповідач) про стягнення 133 423,51 грн штрафних санкцій за прострочення поставки товару.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконав зобов'язання за договором поставки №235/ВЗЗ-2017 від 06.06.2017 (надалі - Договір), а саме здійснив поставку товару невчасно.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.04.2018 (повне рішення складено - 25.04.2018) позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Делістек" на користь Військової частини 67 953, 97 грн пені, 60 814, 68 грн штрафу та 1 931, 53 грн судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ТОВ "Делістек" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2018 та прийняти нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідачеві жодна письмова заявка не надходила, а обставини щодо отримання вищезазначених заявок не досліджені та неправомірно встановлені Господарським судом міста Києва. Скаржник вказує, що позивач не довів, яким чином кожна поставка товару пов'язана із заявками №№ 1350, 1546 та не пояснив пов'язаність дат видаткових накладних із датами поставки товару. Тоді, як відмітка на зворотньому боці таких заявок не може підтверджувати обставину їх отримання.

Тому, на думку апелянта, факт порушення відповідачем строку поставки є незаконним та необгрунтованим.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.05.2018 справу №910/177/18 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Коротун О.М., судді: Гаврилюк О.М., Сулім В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2018 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Делістек" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2018 у справі №910/177/18 та призначено її до розгляду.

З повідомлень про вручення поштового відправлення вбачається, що сторони своєчасно отримали вищезазначену ухвалу про відкриття апеляційного провадження. Зокрема, позивачем - 05.06.2018, відповідачем - 04.06.2018.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з ч. 10 ст. 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

12.06.2018 позивачем було подано через канцелярію суду відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого сторона зазначила, що відповідач прострочив поставку товару у встановлені строки за договором №35/В33-2017 від 06.06.2017 та порушив п.п.5.1, 6.3, 6.3.1 Договору. А тому просив відхилити апеляційну скаргу.

Дослідивши матеріали справи, докази по справі, розглянувши доводи апеляційної скарги, Київський апеляційний господарський суд встановив таке.

Як вірно з'ясовано судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 06.06.2017 між Військовою частиною та ТОВ "Делістек" укладено договір № 35/B33-2017.

Згідно з п. п. 1.1., 1.2. Договору учасник зобов'язується у 2017 році поставити замовникові товари, зазначені у специфікації, яка є невід'ємною частиною цього Договору (Додаток № 1), а замовник - прийняти і оплатити такі товари. Найменування (номенклатура, асортимент) товару: код ДК 021:2015 - 15330000-0 Оброблені фрукти та овочі - джем (надалі - товар). Кількість товару за Договором - 54 000 кг.

Відповідно до п. п. 6.3., 6.3.1. Договору учасник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором.

Положенням п. 5.1. Договору сторони погодили, що строк поставки товару за цим Договором складає 10 календарних днів з моменту подання письмової або телефонної заявки замовником.

Відповідальність за порушення умов Договору сторони узгодили у розділі 7 Договору.

Згідно з п. 7.3. Договору за порушення строку поставки товару, зазначеного у пункті 5.1. цього Договору, учасник сплачує замовнику пеню у розмірі 1%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ вартості непоставленого товару за кожен день прострочення поставки. За прострочення поставки понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вартості непоставленого Товару.

Господарським судом міста Києва встановлено, що 19.06.2017 позивачем, у порядку передбаченому п. 5.1. Договору, було складено заявку № 1350 на поставку товару у кількості 10 000 кг у строк до 27.06.2017.

20.06.2017 вказана заявка отримана представником відповідача ОСОБА_2, який діяв на підставі довіреності від 15.05.2017 №143/05-17, про що свідчить відмітка на зворотньому боці заявки.

Як вбачається з матеріалів справи поставка товару за заявкою № 1350 була здійснена відповідачем таким чином: 22.06.2017 поставлено товар у кількості 2 000 кг; 06.07.2017 - 1008 кг; 07.07.2017 - 1008 кг; 24.07.2017 - 2099 кг; 07.08.2017 - 3002 кг; 29.08.2017 - 883 кг., що підтверджується видатковими накладними за Договором №№ 6-07 від 22.06.2017, 7- 01 від 06.07.2017, 7-02 від 07.07.2017, 7-05 від 24.07.2017, 7-06 від 24.07.2017, 8-02 від 07.08.2017 та видатковою накладною 8-08 від 29.08.2017 з якої позивачем зараховано за першою заявкою 883 кг. джему.

Крім того, 04.07.2017 позивачем було складено заявку № 1546 на поставку товару у загальній кількості 18 000 кг, з яких 2 000 кг - у строк до 05.07.2017, 3000 кг - до 06.07.2017, 3 000 кг - до 07.07.2017, 10 000 кг - до 25.07.2017. Даний факт підтверджується видатковими накладними за Договором №№ 10-06 від 11.10.2017, 10-09 від 26.10.2017, 10-10 від 26.10.2017, 11-28 від 15.11.2017, 11-29 від 17.11.2017, 11-34 від 28.11.2017, 12-01 від 05.12.2017 та видатковою накладною 8-08 від 29.08.2017, за якою було зараховано 104 кг. джему за другою заявкою.

Таким чином, обґрунтованим є висновок місцевого господарського суду про те, що належною датою початку нарахування пені по поставці товару за заявкою № 1350 від 19.06.2017 є 01.07.2017 (з урахуванням отримання цієї заявки відповідачем 20.06.2017) за заявкою № 1546 від 04.07.2017 - 17.07.2017 (з урахуванням отримання цієї заявки відповідачем 06.07.2017) та правильно вирахувано штрафні санкції.

Посилання скаржника на те, що ним не було отримано жодної заявки спростовується позначкою про отримання заяки від 19.06.2017 до Договору ОСОБА_2 від 20.06.2017 та позначкою про отримання заявки від 04.07.2017 до Договору ОСОБА_2 від 06.07.2017 та наявною в матеріалах справи довіреністю №143/05-17 від 15.05.2017, якою ТОВ "Делістек" уповноважило ОСОБА_2 на здійснення від імені підприємства будь-яких юридичних дій. Тому, відповідно, відповідач не міг не знати про існування вищезазначених заявок.

Отже, між сторонами справи виникли правовідносини з поставки товару, а спір у справі виник з приводу належного повідомлення відповідача про необхідність здійснення поставки, тобто отримання останнім заявок передбачених п. 5.1. Договору.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму; до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до п.5.1 Договору строк поставки товару складає 10 календарних днів з моменту подання письмової або телефонної заявки Заявником.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Положення ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачає право сторін на свободу договору, тобто укладення договору на умовах, які погоджені та усвідомлюються його сторонами, а саме наведена норма передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 5.1. Договору сторони, в порядку передбаченому ст. ст. 6 , 627 Цивільного кодексу України, узгодили, що поставка товару здійснюється на підставі письмової або телефонної заявки.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду зазначає, що п. 5.1. Договору сторони погодили саме підстави здійснення поставки, які полягають у здійсненні позивачем заявки у письмовій формі або шляхом телефонної заявки та повідомлення про це відповідача, тобто факт обізнаності останнього про відповідну заявку, які не містять будь-яких обов'язкових реквізитів для такого відображення.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було складено заявку № 1350 від 19.06.2017 на поставку товару у кількості 10 000 кг та заявку № 1546 від 04.07.2017 на поставку товару у загальній кількості 18 000 кг.

Так, матеріалами справи підтверджується, що відповідачем було здійснено поставку товару за період з 22.06.2017 до 29.08.2017 у загальній кількості 10 000 кг (2 000 кг + 1008 кг + 1008 кг + 2099 кг + 3002 кг + 883 кг), що відповідає заявці № 1350 та за період з 29.08.2017 до 05.12.2017 у загальній кількості 17 034 кг (104 кг + 1593 кг + 756 кг + 2002 кг + 3835 кг + 5239 кг + 3505 кг), що фактично відповідає заявці № 1546 (менше на 966 кг), виходячи із кількості поставленого та відповідно заявленого у заявках джему.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується те, що поставка товару здійснювалась в загальній кількості, яка була обумовлена в заявках № 1350 від 19.06.2017 та № 1546 від 04.07.2017, що, в свою чергу, підтверджує факт обізнаності сторін про зміст таких заявок та виконання зобов'язань у відповідності із вказаними заявками. Тому доводи апелянта в цій частині відхиленні судом апеляційної інстанції.

Більше того, самі заявки № 1350 від 19.06.2017 та № 1546 від 04.07.2017 на звороті скріплені підписом представника відповідача - ОСОБА_2, який діяв на підставі довіреності від 15.05.2017 №143/05-17. Доказів на підтвердження скасування такої довіреності відповідачем не надано.

Заяв про зменшення розміру штрафних санкцій від відповідача не надходило. Апеляційна скарга не містить посилань на необхідність застосування ст. 233 Господарського кодексу України. А згідно з ч.1 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Зважаючи на викладене, Київський апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта щодо не отримання ним заявок на поставку товару, оскільки матеріали справи містять докази вчинення відповідачем конклюдентних дій (поставки товару у відповідній кількості) на виконання умов Договору та зокрема відповідають змісту заявок № 1350 від 19.06.2017 та № 1546 від 04.07.2017.

Водночас, як встановлено місцевим господарським судом та не спростовано сторонами, наведені поставки товару було здійснено з порушенням строку передбаченого п. 5.1. Договору.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого суду про те, що при визначенні періодів прострочення мають враховуватись положення п. 5.1. Договору (строк поставки товару складає 10 календарних днів з моменту подання письмової або телефонної заявки Замовником), а заявка не може зменшувати такий строк поставки.

Згідно з ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Умовами п. 7.3. Договору сторони погодили, що за порушення строку поставки товару, зазначеного у пункті 5.1. цього Договору, учасник сплачує Замовнику пеню у розмірі 1%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ вартості непоставленого товару за кожен день прострочення поставки. За прострочення поставки понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вартості непоставленого Товару.

Зважаючи на викладене та враховуючи те, що відповідач здійснив поставку товару з порушенням строку, передбаченого Договором, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого суду про часткове задоволення позовних вимог, а саме про стягнення суми пені у розмірі 67 953,97 грн, з урахуванням встановлених місцевим судом періодів нарахування пені за прострочення поставки товару за Договором та штрафу у розмірі 60 814, 68 грн, вірність розрахунку якого перевірено судом.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Натомість, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст. ст. 73, 76-79, 86, ч.3 ст.269 ГПК України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги по суті, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на апелянта в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 2, 129, 254, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 281, 282 ГПК України , Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Делістек" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2018 у справі №910/177/18 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2018 у справі № 910/177/18 - залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Делістек".

4. Матеріали справи № 910/177/18 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді О.М. Гаврилюк

В.В. Сулім