Рішення

від 05.07.2018 по справі 826/12920/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 липня 2018 року № 826/12920/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю 3В Пауер Україна доДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,- В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю 3В Пауер Україна (далі - позивач, ТОВ 3В Пауер Україна ) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі- відповідач, ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.04.2016 № 000733/26/55-12-07.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки, викладені в акті перевірки від 21.04.2016 № 746/26-55-12-07/37771965, на підставі яких прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправними та суперечать Податковому кодексу України, оскільки 22.01.2016 по договору від 22.01.2016 № 2016/13А у позивача виникла переплата у розмірі 8663485,67 грн., з огляду на що у останнього виникло зобов'язання зареєструвати Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) податкову накладну на загальну суму ПДВ у розмірі 1443914,28 грн.

Позивач наголошує, що 03.02.2016, тобто у строки, встановлені п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) намагався зареєструвати вказану податкову накладну, однак отримав відмову в реєстрації такої податкової накладної, у зв'язку з розірванням договору про визнання електронних документів з боку податкового органу.

Разом з тим, позивач стверджує, що в терміновому порядку вживав всіх можливих заходів для відновлення договору про визнання електронних документів, проте всі дії щодо відновлення такого договору були марними, оскільки останній так і не був підписаний з боку податкового органу.

Таким чином, позивач наголошує на тому, що у зв'язку з бездіяльністю відповідача щодо підписання зі свого боку договору про визнання електронних документів він був позбавлений можливості зареєструвати у встановлений Податковим кодексом України строк податкову накладну на суму ПДВ 1443914,28 грн.

Більш того, позивач зазначає, що він не може нести відповідальність у вигляді фінансових санкцій за пропуск строку реєстрації податкової накладної, з огляду на те, що порушення терміну реєстрації податкової накладної відбувся саме з вини відповідача, у зв'язку з чим, на думку позивача, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким що прийняте на підставі хибних висновків, викладених в акті перевірки від 21.04.2016 № 746/26-55-12-07/37771965.

Представник відповідача у своїх запереченнях зазначив, що за результатами проведеної камеральної перевірки, відповідачем встановлено порушення позивачем граничних термінів реєстрації податкових накладних, у зв'язку з чим винесено податкове повідомлення-рішення, яким до позивача, на підставі ст. 120 1 Податкового кодексу України, застосовано штрафні (фінансові) санкції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.08.2016 (суддя Арсірій Р.О.) відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду.

На підставі розпорядження про повторний автоматичний розподіл судових справ від 12.10.2017 № 7797 та відповідно до пункту 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу, справу повторно автоматично розподілено на суддю Окружного адміністративного суду м. Києва Кармазіна О.А.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.10.2017 вказану справу прийнято до провадження суддею Кармазіним О.А. та призначено до судового розгляду.

Під час розгляду справи в судовому засіданні 29.11.2017 суд, на підставі приписів ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції Закону України від 06.07.2005 № 2747-IV, перейшов за згодою присутніх представників сторін до її розгляду в подальшому у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Враховуючи те, що 15.12.2017 набрала чинності нова редакція Кодексу адміністративного судочинства України у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII (далі - КАС України), слід зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Таким чином, справа розглядається з урахуванням положень п. 10 ч. 1 ст. 4, ч. 5 ст. 250 КАС України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Так, судом встановлено, що відповідачем проведено камеральну перевірку даних податкової звітності з податку на додану вартість та даних Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ 3В Пауер Україна за період січень-лютий 2016 року.

В ході перевірки відповідачем встановлено, що позивачем порушено граничні терміни реєстрації податкової накладної від 22.01.2016 № 9 на суму ПДВ 1443914,30 грн., яка зареєстрована 08.02.2016 (граничний термін реєстрації 06.02.2018), тобто порушено термін реєстрації податкової накладної на 2 календарні дні.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 21.04.2016 № 746/26-55-12-07/37771965, на підставі якого контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.04.2016 № 000733/26/55-12-07, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 144391,43 грн. (10 % від 1443914,30 грн.).

Не погоджуючись з вказаним рішенням позивачем подано скаргу до ГУ ДФС у м. Києві, а в подальшому до ДФС України, однак вказані скарги були залишені без задоволення, оскаржуване податкове повідомлення-рішення без змін.

Разом з тим, позивач, вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення таким, що порушує його права, звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, у редакції з 15.12.2017) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з пп. 14.1.60 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) єдиний реєстр податкових накладних - це реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Разом з тим, згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції. Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов'язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Аналізуючи зазначені норми, суд зазначає, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний реєструвати податкові накладі та/або розрахунки коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Водночас, відповідно до п. 120 1 .1 ст. 120 ПК України порушення платниками податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених ст. 201 цього Кодексу, тягнуть за собою накладення на платників податку на додану вартість, на яких відповідно до вимог ст. 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 30 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 40 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації на 61 і більше календарних днів.

Відповідно до ст. 14 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства України або на підставі договорів, що визначають взаємовідносини суб'єктів електронного документообігу. Використання електронного документа у цивільних відносинах здійснюється згідно із загальними вимогами вчинення правочинів, встановлених цивільним законодавством.

Принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису, визначені в Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, яка затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008р. № 233, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.04.2008 за № 320/15011 (далі - Інструкція № 233).

Відповідно до п. 2 розділу 2 Інструкції № 233 для подання податкових документів до органів ДПС в електронному вигляді платник податків повинен мати: спеціалізоване програмне забезпечення для формування податкових документів в електронному вигляді у затвердженому форматі (стандарті); доступ до мережі Інтернет та можливість відправлення/приймання електронних повідомлень по електронній пошті; засіб КЗІ (сумісний за форматами даних із засобами КЗІ, що використовуються в органах ДПС); чинні посилені сертифікати відкритих ключів, сформованих акредитованим центром сертифікації ключів для платника податків та уповноважених посадових осіб платника податків, підписи яких є обов'язковими для податкової звітності у паперовій формі

Згідно з п. 4 розділу 2 Інструкції № 233 податкові документи в електронному вигляді з обов'язковими реквізитами (у тому числі з електронним цифровим підписом платника податків (його посадових осіб), подані відповідно до цієї Інструкції, згідно із законодавством є оригіналами, мають юридичну силу, повинні зберігатися та можуть використовуватися під час судового або досудового вирішення спорів.

Відповідно до п. 7 розділу 2 Інструкції № 233 підставою для прийняття податкового документа в електронному вигляді є: його відповідність затвердженому формату (стандарту); підтвердження ЕЦП платника податків та його посадових осіб, підписи яких є обов'язковими для звітів в паперовій формі за умов, встановлених статтею 3 Закону України Про електронний цифровий підпис ; чинність відповідного посиленого сертифіката ключа під час накладання ЕЦП (підтверджується за допомогою позначки часу, отриманої від акредитованого центру сертифікації ключів, або якщо до моменту одержання електронного документа строк дії відповідного сертифіката не був закінчений або відповідний сертифікат не був скасований/блокований).

Так, підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного повідомлення-рішення від 27.04.2016 № 000733/26/55-12-07 та нарахування позивачу штрафу у розмірі 144391,43 грн. стало порушення позивачем граничних термінів реєстрації податкових накладних за період січень-лютий 2016 року.

Разом з тим, як видно з матеріалів справи між ТОВ 3В Пауер Україна в особі директора Максимець А.Р. та ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві укладено договір про визнання електронних документів від 30.10.2015 № 221020151.

Предметом вказаного договору є визнання податкових документів, поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органів ДФС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу.

Згідно з п. 2 договору подання платником податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку до органів ДФС здійснюється відповідно до Законів України Про електронні документи та електронний документообіг , ;Про електронний цифровий підпис , постанов Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 № 680 Про затвердження Порядку засвідчення наявності електронного документа (електронних даних) на певний момент часу від 28.10.2004 № 1452 Про затвердження Порядку застосування електронного цифрового підпису органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями державної форми власності та Інструкції з підготовки і подання податкових документів засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом ДПА України від 10.04.2008 № 233, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 16.04.2008 за № 320/15011.

Приписами п.п. 5-6 розділу 3 договору визначено договірну основу здійснення електронного документообігу між платниками податків та податковими органами.

Так, відповідно до п. 4 розділу 6 договору про визнання електронних документів передбачено, що орган державної податкової служби має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку не надання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником податків місця реєстрації.

Виходячи з умов договору про визнання електронних документів, відповідач має право розірвати договір в односторонньому порядку виключно у двох випадках: 1) не надання позивачем нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих; 2) зміна позивачем місця реєстрації.

Так, 01.02.2016 відбулась зміна директора ТОВ 3В Пауер Україна .

Разом з тим, 02.02.2016, у зв'язку зі зміною директора ТОВ 3В Пауер Україна відповідачем в односторонньому порядку розірвано договір про визнання електронних документів від 30.10.2015 № 221020151. Отже, позивач втратив можливість реєструвати податкові накладні.

Зважаючи на зміну керівника ТОВ 3В Пауер Україна , останнім переоформлено електронний цифровий підпис та 03.02.2016 до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві направлено новий договір про визнання електронний документів № 030220161. Вказаний договір підписано відповідачем 08.02.2016.

В той же час, з матеріалів справи слідує, що 05.02.2016 позивач надіслав на адресу відповідача лист вих. № 050216, в якому зазначив про не можливість реєструвати у встановлені діючим законодавством терміни України податкові накладні та подавати податку звітність у зв'язку зі зміною керівника Товариства, у зв'язку з чим просив у найкоротші терміни підписати новий договір про визнання електронних документів № 030220161, який позивачем було надіслано відповідачу 03.02.2016.

Таким чином, проаналізувавши вказані обставини у сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем вживались всі можливі заходи щодо недопущення порушення строків подання податкової звітності та реєстрації податкових накладних, у тому числі податкової накладної від 22.01.2016 № 9 на суму податкових зобов'язання з ПДВ у розмірі 1443914,30 грн., оскільки, по-перше, позивачем на наступний день після розірвання відповідачем договору про визнання електронних документів від 30.10.2015 № 221020151 переоформлено електроні цифрові підписи, по-друге, 03.02.2016 позивачем направлено відповідачу новий договір про визнання електронних документів № 030220161, по-третє, позивач, листом від 05.02.2016 № 050216 повідомив відповідача про не можливість реєструвати у встановлені діючим законодавством строки України податкові накладні та подавати податку звітність.

В той же час, суд звертає увагу, що податковий орган не підписав новий договір протягом разумного часу про визнання електронний документів від 03.05.2016 № 030220161, чим штучно створив обставини, які перешкоджали реєстрації позивачем податкових накладних та подання податкової звітності,

У своїх запереченнях відповідач наголосив, що ст. 181 Господарського кодексу України передбачено, що контролюючий орган повинен у двадцятиденний термін з моменту отримання договору про визнання електронних документів підписати його або надати вмотивовану відповідь.

Проте такі доводи відповідача суд вважає безпідставними, а тлумачення останнім ст. 181 Господарського кодексу України є такими, що змінює норму права на всій лад, з огляду на наступне.

Так, ст. 181 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо). Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Таким чином, вказана норма права регулює порядок укладання господарських договорів між сторонами господарських правовідносин.

В той же час, адміністративний договір - спільний правовий акт суб'єктів владних повноважень або правовий акт за участю суб'єкта владних повноважень та іншої особи, що ґрунтується на їх волеузгодженні, має форму договору, угоди, протоколу, меморандуму тощо, визначає взаємні права та обов'язки його учасників у публічно-правовій сфері і укладається на підставі закону.

Необхідними ознаками адміністративного договору є: суб'єктність - однією із сторін договору є суб'єкт владних повноважень; предметність - права й обов'язки учасників договору випливають з управлінських функцій суб'єкта владних повноважень; мета укладання - реалізація функцій держави, а саме реалізація повноважень того чи іншого органу.

Суд зазначає, що договір про визнання електронних документів від 03.02.2016 № 030220161 укладено відповідно до Інструкції № 233.

Отже, укладений між сторонами вищевказаний договір від 03.02.2016 № 030220161 виник у сфері оподаткування з приводу реалізації органом фіскальної служби своїх владних повноважень, тобто такий договір є адміністративним договором.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд вважає за необхідне застосувати положення ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 № 3477-IV, якою встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Таким чином, підсумовуючи наведене у сукупності, а також зважаючи на те, що платником податків вживались всі можливі заходи для недопущення порушення термінів подання податкової звітності та реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, а відповідач не довів обґрунтованості строку, протягом договір перебував у його розпорядженні та не був підписаний до вищезгаданої дати його укладання, суд дійшов висновку, що затримка реєстрації податкової накладної від 22.01.2016 № 9 на суму податкових зобов'язання з ПДВ у розмірі 1443914,30 грн., в ЄРПН виникла не з вини позивача, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення від 27.04.2016 № 000733/26/55-12-07 є протиправним та таким що підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України (в редакції з 15.12.2017) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 2 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ч. 1 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В свою чергу відповідачем не спростовано доводів позивача та не надано суду жодних належних і допустимих у розумінні ст. 73 КАС України доказів, які б підтверджували правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення від 27.04.2016 № 000733/26/55-12-07.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

За таких умов, судові витрати, здійснені позивачем, стягуються відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись положеннями статей 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, ст. ст. 241 - 246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю 3В Пауер Україна (01011, м. Київ, вул. Рибальська, 22, код ЄДРПОУ: 37771965) задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.04.2016 № 000733/26/55-12-07, прийняте Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю 3В Пауер Україна (01011, м. Київ, вул. Рибальська, 22, код ЄДРПОУ: 37771965) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 2, код ЄДРПОУ: 39669867) понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2165,87 грн. (дві тисячі сто шістдесят п'ять гривень 87 копійок.).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 КАС України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України з урахуванням положень п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України (в редакції Закону № 2147-VIII).

Суддя О.А. Кармазін